ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Сушіння лакофарбових покриттів

Процес сушіння відбувається для різних лакофарбових матеріалів по різному.

Розрізняють сушіння природне та штучне.

Природне сушіння відбувається при температурі 18-22˚С і відносній вологості не більш 70 %.

Штучне сушіння відбувається в сушильних камерах або пересувних установках, де для прискорення процесу створюється підвищена температура.

До основних методів штучного сушіння відносять: конвективний, терморадіаційний та індукційний.

При конвективному сушінні фарбована поверхня безперестанно обдувається гарячим повітрям в сушильних камерах, оснащених тепловентиляційними приладами.

Терморадіаційне сушіння (сушіння інфрачервоним промінням) іноді називають сушінням панелями темного випромінювання або сушінням відбиттєвим теплом. Метод заснований на поглинанні інфрачервоних променів пофарбованою поверхнею виробу. Промені вільно проникають скрізь шар фарби і в наслідок переходу променевої енергії в теплову нагрівають метал виробу.

Щодо індукційного сушіння, то фарбований виріб розміщують в індуктор, що підключений до джерела змінного струму. У виробі виникають вихрові струми які нагрівають його. Процес сушіння іде від нижніх шарів лакофарбового покриття до верхніх так само як і при терморадіаційному сушінні. Недолік цього методу – необхідність виготовлення складних індукторів і великі витрати електроенергії.

Фарбування вагонів

Пасажирські вагони. Пасажирські вагони фарбують по ретельно приготовленій поверхні. На ВБЗ таке приготування полягає в зачищенні зварювальних швів, в усуненні з поверхонь залишків зварювальних флюсів, окалини та ржі і в знежирюванні поверхні. При ремонті вагонів поверхня яка підлягає фарбуванню очищається від фарби яка відшарувалась та потріскалась і від іржі, миють та знежирюють.

Нові кузова вагонів фарбують за наступною технологією. Всі поверхні кузова та акумуляторних ящиків із середини очищують, знежирюють та протирають до сухого, використовуючи шкурку, ганчірки та бензин-розчинник. По сухій поверхні ґрунтують кузов з зовні ґрунтовкою ФЛ-03 або ГФ-021, або ПФ-020, в середині, крім підлоги та підвіконного поясу цими ж ґрунтовками по попередньо нанесеними ґрунтовками ВЛ-023 або ВЛ-02. На внутрішні поверхні акумуляторних ящиків наносять ґрунтовку ФЛ-03 к або ХС-059. Шар ґрунту що висох, по кузову зовні змочують теплою водою та шліфують водостійкою шліфувальною шкіркою, а потім тричі шпаклюють з послідуючим шліфуванням кожного шару після висихання. На внутрішні поверхні кузову наносять противошумну мастику. Це роблять як у якості додаткового антикорозійного захисту, так і для зменшення шуму який виникає від відбування кузова під час руху вагона.

Зовнішню поверхню яка зашпакльована і відшліфована, фарбують виявним шаром емаллю ПФ-115 або ПФ-1126, виправляють вмини шпатлюванням та знову шліфують. Після підфарбування та шліфування виправлених місць виконують остаточне фарбування в три шари. Кожен шар, крім останнього, шліфують.

Фарбування загрунтованного даху та акумуляторних ящиків в їх середині, виконують в два шари. Раму, підвагонне обладнання, в тому числі акумуляторні ящики з зовні, очищають від іржі, протирають, знежирюють та фарбують в два шари без ґрунтування. В кінці фарбують надвіконні та підвіконні гофри у два шари з проміжним шліфуванням, а потім наносять на вагон трафарети.

При відновленні зовнішнього покриття пасажирських вагонів, поверхні кузову повністю очищають від старої фарби, або окремі розчищені місця добре протирають ганчірками та шліфують. Далі всю поверхню кузову знов протирають та наносять виявний шар емалі. Після сушіння кузову і повного шліфування, поглиблення які залишились, остаточно шпаклюють, сушать та шліфують. Потім стіни вагона фарбують в два шари (перший шар шліфують) пентафталеною емаллю. Після сушіння кузова, фарбують гофри та наносять трафарети. Раму вагона, підлогу знизу, підвагонне обладнання, фарбують після очищення від бруду.

Відновлення захисного покриття внутрішньої поверхні кузова пасажирського вагону виконують при другому капітальному ремонті (КР-2) в місцях які відкриті після зняття ізоляції та ретельного видалення старого покриття. В цьому випадку, нанесення захисного покриття виконують за технологією що застосовується при виготовленні нових кузовів.

Вантажні вагони. Кузова вантажних вагонів ґрунтують в два шари, а потім фарбують.

Рами вагонів та підлогу знизу, візки, підвагонне обладнання та автозчепний пристрій фарбують в чорний колір по грунту в один шар, без грунта – в два. На кузов який висох наносять трафарети.

Обладнання для фарбування вагонів. При фарбуванні вагонів застосовують різноманітні фарбувальні пристрої та камери у залежності від обраного методу фарбування.

Фарбування вагонів щітками та ручними фарборозпилювачами при недосяжності ними поверхонь, що фарбуються ведуть з пересувних фарбувальних майданчиків.