ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

УКРАЇНА ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНІ СПІЛЬНОТИ

12 3 4

МІСЦЕ УКРАЇНИ У ГЛОБАЛЬНИХ ВИМІРАХ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ

Питанням євроатлантичної інтеґрації України останнім часом присвячені ряд досліджень, збірників, окремих наукових праць¹, в яких вміщено результати досліджень українських учених у напрямі пошуку дієвих шляхів реалізації євроатлантичної інтеґрації України, виходячи з реальної оцінки готовності українського суспільства до розвитку в нових умовах кардинальних зрушень, зокрема переходу до європейської моделі державного управління: виконання достатньо жорстких умов щодо показників якості суспільства; приведення законодавства країни до європейських стандартів; входження України до СОТ; вирішення проблем обороноздатності; мовної підготовки фахівців для роботи з країнами — членами ЄС та НАТО.

Висвітлюються актуальні загальнодержавні проблеми, що потребують першочергового розв'язання у сфері реалізації євроатлантичної інтеґрації України та впливають на ефективність функціонування системи державного управління і регулювання процесів на євроатлантичному векторі. Відображено аналіз зарубіжного й національного досвіду щодо особливостей формування державної політики на зазначеному векторі, висвітлено пропозиції щодо вдосконалення цієї політики з урахуванням нового формату відносин із Організацією Північноатлантичного договору та сучасного стану геополітичної ситуації у світі.

У вказаних наукових працях проведено аналіз нормативно-правових документів, наукових публікацій за темою дослідження. Сформовано науково-методичний апарат визначення пріоритетів державної політики з урахуванням політичних, економічних та інших обмежень щодо реалізації цілей та принципів євроатлантичної інтеґрації України. Підготовлено низку інформаційно-аналітичних матеріалів щодо аналізу актуальних проблем та ефективності реалізації державної політики у сфері євроатлантичної інтеґрації України. Розроблено та науково обґрунтовано пропозиції та першочергові заходи щодо коригування державної політики у сфері євроатлантичної інтеґрації України, проведено оцінку можливостей України щодо забезпечення національної безпеки у статусі позаблокової держави та у разі вступу до НАТО, а також в умовах створення нової моделі економічної безпеки в контексті європейської, євроатлантичної інтеґрації до ЄЕП. Проаналізовано відносини конфронтації, мирного співіснування, співробітництва, партнерства та союзництва.

Проте для того, щоб дати вичерпну відповідь щодо питання євроатлантичної інтеґрації України, потрібно, насамперед, визначити місце України у глобальних вимірах стійкого розвитку.

Нова концепція стійкого розвитку, узагальнена на всесвітніх самітах ООН (1992, 2002 рр.) об'єднала три головних компоненти стійкого розвитку суспільства:

1) економічний (оптимальне використання обмежених ресурсів і застосування природо-, енерго- і матеріалозбері-гаючої технології, що забезпечить збереження сукупного капіталу);

2) природоохоронний (забезпечення цілісності біологічних і фізичних природних систем заради глобальної стабільності всієї біосфери);

соціальний (зосереджений на людському розвитку, збереженні стабільності суспільних і культурних систем, зменшенні конфліктів у суспільстві)

Цим найважливішим проблемам сучасності присвячено низку нових видань, серед яких варто назвати монографію відомих українських учених О. Білоруса та Ю. Мацевка.

Автори, аналізуючи сутність і принципи сталого розвитку, заглиблюючись у наявні нині його виміри й оцінки, дають розширене визначення сталого розвитку, яке складається із двох взаємопов'язаних частин: "Перша: сталий розвиток — це такий розвиток, який задовольняє потреби нинішнього покоління і водночас не завдає шкоди потребам і можливостям прийдешніх поколінь. Друге: сталий розвиток є поєднанням, взаємодією, інтеґрацією трьох складових — економічного розвитку, соціального прогресу і захисту навколишнього середовища".

Система вимірів стійкого розвитку запропонована Інститутом прикладного системного аналізу НАН України і МОН України.

Рівень стійкого розвитку пропонується оцінювати за допомогою відповідного індексу, який розраховується як сума індексів для трьох вимірів: економічного, екологічного і соціального відповідно до вагових коефіцієнтів.

1. Індекс економічного розвитку при цьому сформовано з двох глобальних індексів: індексу конкурентоспроможності розвитку, індексу економічної свободи. Цей індекс щорічно розраховується для 117 економік світу і публікується у формі так званого глобального звіту про конкурентоспроможність. За вказаним індексом перші місця посіли Фінляндія, Данія, Іспанія, Швеція, країни "великої вісімки".

Країни групи постсоціалістичних, які на початку своєї незалежності мали приблизно однакові стартові умови, станом на 2005 р. виявились "розкиданими" в рейтинговій таблиці за індексом економічного виміру. Так, Естонія займає 12-те місце, Словенія — 37-ме, Угорщина — 40-ве, Латвія— 41-ше, Польща — 46-те, Болгарія — 11-те, Молдова — 87-ме, Україна — 91-ше.

2. Індекс екологічного виміру розраховано на підставі індексу ЕSI (Еnvirоnmеntаl sutaіараbіlіtу Іndех), розрахова ний Центром екологічного законодавства і політики Нільського університету (США) для 146 країн.

За цим показником країни-лідери досягли непоганих результатів в організації комплексних природоохоронних заходів, хоча й зі значним відривом. Зокрема, серед країн "великої вісімки" Канада займає 6-те місце, Японія — 30-те, Німеччина — 31-ше, Росія — 33-тє, Франція — 36-те, СІЛА — 45-те, Велика Британія — 65-те, Італія — 69-те.

Це пояснюється прагненням цих країн до нарощування ВВП порівняно з природоохоронними заходами.

Серед групи постсоціалістичних країн за індексом екологічного виміру Латвія сьогодні займає 15-те місце, Естонія — 48-ме, Угорщина — 54-те, Молдова — 58-ме, Болгарія — 70-те, Чехія — 92-ге, Польща — 102-ге, Україна — 108-ме.

3. Індекс соціального виміру сформовано як середній з трьох глобальних індексів:

— індекс якості і безпеки життя;

— індекс людського розвитку;

— індекс суспільства, яке базується на знаннях.

За цим індексом країни "великої сімки", за винятком Японії, не входять у десятку лідерів. Отже, Японія зайняла 8-ме місце, СІЛА — 14-те, Канада — 15-те, Німеччина— 16-те, Велика Британія — 17-те, Італія — 21-ше, Франція — 24-те, Росія — 81-ше місця.

Рейтинг групи постсоціалістичних країн за вказаним індексом такий: Чехія — 28-ме місце, Угорщина — 32-ге, Словенія — 34-те, Польща — 36-те, Естонія — 44-те, Латвія — 47-ме, Болгарія — 49-те, Україна — 72-ге, Молдова — 78-ме.

Індекс суспільства, яке базується на знаннях, в Україні ще досить низький.

Середній освітній рівень американського працівника в середині 90-х років XX ст. становив 14 років, а в Україні— всього лише 9,54 років, що забезпечує значно менший приріст національного багатства. У зв'язку з цим треба зауважити, що перетворення людського фактора в провідну і визначальну продуктивну силу пов'язано як з підвищенням рівня освіти в економічному розвитку, так і зі зменшенням розриву в кількості років, необхідних для зміни технологій і підготовки кадрів для них.

Отже, йдеться про глобальну інтернаціоналізацію освіти і, відповідно, зростання кваліфікаційного рівня в усіх країнах, а також можливу загрозу економічному суверенітету України внаслідок послаблення її конкурентоспроможності порівняно з розвинутими країнами світу. Стає очевидно, що й у третьому тисячолітті процвітатимуть ті держави, які зможуть перевершити інших в освоєнні нових знань, наукових досягненнях.

У цілому порівняння країн за індексом стійкого розвитку як суми всіх трьох вимірів виглядає таким чином:

Країни "великої вісімки", за винятком Канади, не входять у десятку кращих. За показником стійкого розвитку вони розміщені в такій послідовності: Канада — 8-ме місце, СІЛА — 12-те, Німеччина — 18-те, Японія — 21-ше, Велика Британія — 26-те, Франція — 30-те, Італія — 38-ме, Росія — 80-те.

Отже, не дивлячись на те, що за абсолютним обсягом ВВП вони лідирують у світі, за якісними характеристиками розвитку економіки, відтворенням ресурсів навколишнього середовища і розвитку соціального капіталу вказані держави знаходяться у другій десятці країн світу. Що стосується Росії, то за вказаними показниками вона повністю випадає з "великої вісімки".

За рахунок торгівлі сировинними ресурсами Росія нагромадила у своєму стабілізаційному фонді значні капітали, які не скеровуються на адекватний соціальний розвиток. Як результат — вона знаходиться на 136-му місці серед 191 країн-членів ООН за індексом нерівномірності розподілу соціальних і матеріальних благ. А це показник високої внутрішньої напруги між різними прошарками і соціальними групами.

Для порівняння: Україна знаходиться на 79-му місці в цьому списку, що також повинно бути тривожним сигналом для українського політикуму.

Серед постсоціалістичних країн за індексом стійкості Естонія займає 28-ме місце, Словенія — 34-те, Чехія — 42-ге, Угорщина — 44-те, Польща — 61-ше, Болгарія — 70-те, Молдова — 84-те, Україна — 88-ме.

Таким чином, найкращий приклад успішного стійкого розвитку продемонстрували Естонія, Чехія, Словенія, найгірший — Україна. За таких умов, як вважає М. Згуров-ський¹, найкращі реформи економіки, науки, освіти, інноваційної сфери не дадуть очікуваних результатів, оскільки ці реформи є похідними від головних — політичного визначення шляхів розвитку держави, яка повинна визначити можливі шляхи використання можливостей глобалізації та запобігання загроз від неї. І тут, звичайно, на перше місце варто ставити розвиток конкурентоспроможності економіки. Тому засоби, що надходять від продажу сировини, вигідно направити, насамперед, на розвиток високотехнологічних виробництв.

Дуже велика відповідальність лежить на поколінні, яке буде шукати місце України в умовах глобалізації. І воно повинно бути конкурентоспроможним у знаннях, мобільності, мовному середовищі. А для цього потрібно розвивати власну систему освіти, підвищувати її якість, а також вживати заходів для збереження самобутності своєї культури. Важливе проведення адекватної глобалізації політики в цій сфері для того, щоб зробити її частиною і надбанням загальної світової культури.

Треба вдосконалювати систему управління державою для того, щоб вона була адекватною умовам глобалізації. Суттєвою є підготовка державних менеджерів, що розуміють загальні тренди світового розвитку. Особливо важливе значення при цьому буде мати наявність чіткого плану або стратегії розвитку країни в умовах глобалізації, зовнішньоекономічної безпеки України. З цією метою пропонується визначення моніторингу стану зовнішньоекономічної безпеки держави¹. За пропонованими автором компонентами необхідно застосувати індикатори, динаміка показників яких дозволить приймати своєчасні управлінські рішення з урахуванням національних інтересів у процесі європейської інтеграції.

Автор зазначає, що поки що немає загальновизнаних методів оцінки зовнішньоекономічної безпеки. Необхідність застосування чіткого математичного апарату помітно обмежує кількість показників, що можуть бути використані. Далеко не всі показники зовнішньоекономічної безпеки можуть бути виражені в кількісній формі. Але застосування багатомірного підходу дозволяє побачити ті сторони явища, які важко розкрити, опираючись на один-два навіть найважливіших показники. Стратегічним завданням економічної політики є підтримка рівня експорту і забезпечення стійких темпів його зростання.

Проблема зовнішньоекономічної складової економічної безпеки держави набуває особливого значення для оцінки можливих наслідків її участі в інтеґраційних угрупуваннях, зокрема ЄС. Для аналізу відкритості економіки та оцінки рівня зовнішньоекономічної безпеки пропонується використання комплексу таких показників¹:

—коефіцієнта відкритості національної економіки;

—інтеґральних коефіцієнтів покриття імпорту експортом, імпорту експортом за товарами, імпорту експортом за послугами;

—експортної та імпортної квот.

Наведені показники характеризують спроможність держави підтримувати відповідність обсягу та структури зовнішньої торгівлі національним інтересам, що сприяє розвитку національної економіки, пом'якшенню загроз внутрішньому ринку, задоволенню виробничого і споживчого попиту і, як результат, — підвищенню рівня економічної безпеки держави.

У цілому ж у глобальних вимірах стійкого розвитку провідною державою, безумовно, залишаються США, які зберігають економічну перевагу над найближчими конкурентами — Японією, ФРН та ін. Крім економічного потенціалу, США посідають 1-ше місце серед держав світу (2002 р.) за
такими показниками, як міжнародна конкурентоспроможність (Велика Британія — 11-те, Японія — 13-те, ФРН — 14-те місце), рівень технологічного розвитку. Неперевершеним залишається сукупний потенціал американських промислових і банківських ТНК.

ПІДПРИЄМНИЦТВО В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ. УКРАЇНА І СОТ

Глобальна економіка вимагає глобального управління економічної політики, яка підтримується глобальними системами регулювання та інститутами, які можуть краще здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Треба усвідомити, що при формуванні механізмів регулювання світової економіки мова повинна йти про добровільні угоди, згідно з якими держави добровільно зобов'язуються дотримуватись багатосторонніх договорів, визначених правил у сфері торгівлі, від дотримання яких очікують певних переваг.

Вступ України до Світової організації торгівлі створить можливості одержати нам такі права і переваги, що сприятимуть забезпеченню стабільного і довгострокового економічного зростання: розширений і недискримінаційний доступ українського експорту товарів і послуг на ринки близько 150 країн — членів СОТ; забезпечення контролю за необ'єктивним ставленням до оцінки українських товарів і послуг на ринках країн — членів СОТ; встановлення контролю за недопущенням необґрунтованих обмежень щодо ввезення в Україну товарів з інших країн; створення сприятливих умов для українських виробників товарів щодо розвитку конкурентоспроможних у світовому масштабі товарів і постачальників послуг; збільшення надходження в економіку України іноземних інвестицій; сприяння входженню України до Європейського Союзу і встановленню правил вільної торгівлі з іншими країнами.

12 3 4