ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Кримінологічна характеристика особи неповнолітнього злочинця

Показники злочинності

Стан злочинності характеризують кількісні та якісні показники.
Кількісні показники стану злочинності визначаються кількістю злочинів, зареєстрованих на певній території за певний час, і кількістю виявлених осіб, які вчинили злочини на певній території за певний час. Ці показники характеризують два основних аспекти злочинності — правопорушення їх “авторів”, тобто осіб, які їх вчинили. Кількісне вираження цих показників не збігається, оскільки не всі злочини розкриваються і відповідно не всі особи, які їх вчинили, виявляються. Ці кількісні показники є абсолютними й іноді їх ще називають показниками рівня злочинності. Проте останні доцільно використовувати лише в аналізі стану злочинності та її динаміки в межах одного регіону, оскільки їх неможливо порівняти з відповідними показниками в інших регіонах через те, що вони однобічні, тобто враховують географічні й часові межі, проте не враховують чисельності населення регіону. З метою усунення цього недоліку і уможливлення співвіднесення абсолютних показників з чисельністю населення регіону для кількісної характеристики стану злочинності застосовують відносні показники — коефіцієнти (індекси) інтенсивності злочинності й злочинної активності населення.Коефіцієнт (індекс) інтенсивності злочинності — це кіль-кість зареєстрованих злочинів на 10000 або 100000 населення регіону, яке досягло віку кримінальної відповідальності. Розраховують цей коефіцієнт так:

К_і = (3/Н) · 10000 (або 100000),

де 3 — кількість злочинів; Н — чисельність населення регіону віком старше 14 років (вік, з якого настає кримінальна відповідальність).
Коефіцієнт злочинної активності населення відображує частоту вчинення кримінальних правопорушень мешканцями регіону, іншими словами, це кількість виявлених осіб, що вчинили злочини, з розрахунку на 10000 або 100000 населення регіону, яке досягло віку кримінальної відповідальності, тобто

К_а = (О_з/ Н) · 10000 (або 100000),

де О₃ — кількість виявлених осіб, що вчинили злочини.
Наприклад, щоб визначити в яких областях України рівень злочинності найвищий, необхідно розрахувати відповідні коефіцієнти інтенсивності злочинності й порівняти їх. Рівень зло-чинності різних груп населення в певних регіонах можна визначити за допомогою коефіцієнтів, які розраховують стосовно відповідної групи і порівнюють з рівнем злочинності в регіоні загалом. Наприклад, можна визначити коефіцієнти інтенсивності злочинності серед неповнолітніх, чоловіків і жінок, міських і сільських мешканців, серед осіб, що раніше були засуджені.
До кількісних показників злочинності можна зарахувати і так звану ціну злочинності.
Ціна злочинності — це економічні, соціальні, моральні, фізичні й інші шкідливі наслідки вчинених злочинів. Обчислюється цей показник за кількістю вбитих і покалічених потерпілих, пограбованих, обкрадених і принижених внаслідок вчинення злочинів; розмірами матеріальної шкоди, завданої злочинами, і витратами держави на лікування потерпілих і поновлення їх здоров’я; витратами на утримання відповідних установ і правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу із злочинністю. Ціну злочинності необхідно визначати для характеристики її суспільної небезпечності, а також для розрахунку бюджетних асигнувань на боротьбу із злочинністю. Без відповідного фінансового забезпечення програми попередження злочинності неможливо реалізувати.
Структура злочинності є її якісним показником. Сутність структури злочинності полягає в описі співвідношення між групами й видами злочинів, вчинених різними категоріями правопорушників. Цей показник відображує співвідношення часток цілого. Найпоширенішими підставами для виокремлення певних груп злочинів у структурі злочинності є соціально-демографічні ознаки засуджених, юридичні властивості злочинів і кримінологічна класифікація злочинів. Згідно з цими критеріями розрізняють три основних типи структур злочинності: соціально-демографічну, кримінально-правову та кримінологічну.
Соціально-демографічна структура розкриває співвідношення між кількістю злочинців за статтю, віком, родом занять (жінки, чоловіки, повнолітні, неповнолітні, службовці, робочі, працівники сільського господарства, підприємці, особи, які не працюють, та ін.).
Кримінально-правова структура охоплює такі критерії, як спрямованість, тяжкість злочинів, форма вини, мотивація злочинів.
За спрямованістю розрізняють злочини, передбачені відповідними главами Особливої частини КК України: злочини проти особи, власності, громадського порядку, посадові, господарчі та ін.
За тяжкістю розрізняють злочини тяжкі, менш тяжкі і такі, що не становлять значної суспільної небезпеки.
За формою вини злочини бувають умисні та з необережності.
За мотивацією розрізняють злочини, вчинені з корисливих мотивів, із хуліганських спонукань і антидержавні.
Загальновизнаної кримінологічної структури поки що не розроблено. На думку А. Зелінського [8], підставою для такої класифікації повинна стати кримінологічна класифікація злочинів за ознаками способів вчинення злочинів, мотивації, особливостей особи злочинця. А. Зелінський пропонує класифікувати злочини шляхом розподілу на такі кримінологічно однорідні групи: крадіжки і шахрайство; корисливі насильницькі злочини (пограбування, розбій, бандитизм, вимагання); привласнення, розтрата, розкрадання через зловживання службовим становищем, а також крадіжки на виробництві; посадові корисливі злочини, що не є розкраданням (хабарництво); господарчі злочини, що вчиняються без використання службового становища; вбивства і тілесні ушкодження, що вчиняються умисно; статеві злочини; хуліганство й інші агресивні посягання на порядок управління і громадський порядок; умисні насильницькі порушення порядку управління і громадського порядку; умисні посягання на особу, що вчиняються без застосування насилля; умисне знищення і пошкодження матеріальних та культурних цінностей (вандалізм); злочини проти держави; злочини з необережності.
О. Литвак [26] пропонує розрізняти чотири відносно однорідних блоки злочинності:
- загальнокримінальна корислива (крадіжки, шахрайство, пограбування, розбої, вимагання);
- агресивна некорислива (умисні вбивства, тілесні ушкодження й інші, які вчиняють без корисливих спонукань);
- економічна (корупція посадових осіб, розтрата, привласнення чужого майна, контрабанда, наркобізнес);
- неагресивна і некорислива (усі інші некорисливі й ненасильницькі злочини, у тому числі й ті, які вчиняють з необережності).
Підставами для такої класифікації вибрано особу винного, особливості мотивації і способи вчинення злочинів.
У кримінологічній структурі виокремлюють ще й такі кримінологічні групи: злочинність професійна, організована, рецидивна, побутова, пов’язана з наркотиками і алкоголізмом, транснаціональна та ін.
Географія злочинності — це поширеність злочинності на певній території, що характеризується кількісними та якісними (структурними) показниками злочинності в різних регіонах. Географія злочинності може зумовлюватись економічними, історичними, етнічними особливостями регіонів, концентрацією міського населення й іншими особливостями (наприклад, наявність транспортних вузлів, безпосереднє розташування поблизу державного кордону).
Динаміка злочинності — це рух злочинності в часі в бік її зменшення, збільшення або стабілізації. Динаміку характеризують зміна рівня і структури злочинності в часі, тобто зміна кількісних та якісних показників злочинності на певній території за певний час.
На динаміку злочинності впливає багато детермінант, які за механізмом дії і змістом можна згрупувати у три напрями:
- правового характеру;
- соціально-демографічні;
- соціально-економічні, політичні, управлінські.
Детермінанти правового характеру пов’язані зі станом кримінального законодавства і правозастосовчою практикою. Розширення або звуження сфери кримінальної відповідальності, криміналізація або декриміналізація діянь неминуче впливають на рівень і структуру злочинності. Недоліки у правозастосовчій практиці органів, що здійснюють боротьбу із злочинністю, нереагування на окремі нетяжкі злочинні прояви так само позначаються на динаміці злочинності.
Демографічні зміни справляють не причинний, а функціональний вплив на злочинність. Так, низька питома вага злочинності неповнолітніх у країні в 1958 р. — 5 % — пояснюється ще й тим, що після війни серед населення країни значно зменшилася кількість неповнолітніх осіб.
Соціально-економічні, політичні та управлінські детермінанти чинять найістотніший, причинно зумовлений вплив на злочинність і її динаміку як у країні загалом, так і в окремих її регіонах. Проаналізувавши ці детермінанти, можна спрогнозувати динаміку злочинності.

Кримінологічна характеристика особи неповнолітнього злочинця

Для неповнолітніх злочинців характерні істотні викривлення моральної та правової свідомості:

тлумачення совісті, виходячи з особистих бажань або групової солідарності;

орієнтація на швидке отримання задоволення;

послаблення почуття сорому, нестриманість, брутальність і жорстокість, нестійкість та несамокритичність;

байдужість до переживань і страждань інших людей;

прагнення самоствердитися за рахунок більш слабких;

погляд на законодавчі заборони як формальні;

ігнорування соціальної ролі закону, він протиставляється доцільності, а групові норми - нормам закону;

неадекватне розуміння дозволеної та недозволеної поведінки;

формування вороже-недовірливого ставлення до правоохоронних органів;

значне послаблення вольових якостей;

поширена переконаність у можливості уникнути покарання за вчинене тощо.

Питома вага осіб чоловічої статі серед неповнолітніх злочинців становить 90-95 %. Частка неповнолітніх дівчат, які вчиняють злочини, 5 - 10 %.

Культурно-освітній рівень більшості неповнолітніх злочинців істотно нижчий порівняно з однолітками. Значна частина неповнолітніх - це ті, що погано навчаються, а також особи, які залишили школу.

У 2004 р. в Україні структура контингенту неповнолітніх злочинців була такою: які не працюють і не вчаться - 45 %; учні шкіл та інших освітніх установ - 43 %; ті, що працюють -12 %.

5. Причини та умови злочинності неповнолітніх

Злочинність неповнолітніх розвивається під впливом тих же причин, що і злочинність в цілому, але в той же час має деякі особливості.
Неповнолітні найчастіше скоюють злочини внаслідок наступних причин: під впливом негативного прикладу батьків та інших членів сім'ї (30-40% злочинів); підбурювання з боку дорослих злочинців (30% випадків); відсутність у батьків можливості матеріально забезпечувати реально необхідні потреби дітей; тривала відсутність певних занять, роботи, навчання; пропаганда в ЗМІ, літературі стандартів антигромадської поведінки (культ насильства, жорстокості, наркотиків, порнографії).
Разом з цими причинами на формування злочинного поведінки впливають деякі умови, у вигляді впливу з боку суспільства: бездоглядності як відсутність належного контролю сім'ї та освітніх установ за зв'язками і часом неповнолітніх (більше 90% випадків злочинів); низький рівень роботи школи та інших установ; відсутність системи працевлаштування підлітків; відсутність мережі дитячого і підліткового дозвілля; збільшення частки дітей і підлітків з відставанням в інтелектуальному і вольовому розвитку.
В останні роки склалася стійка думка про те, що головною причиною злочинності неповнолітніх та її стрімкого зростання є різке погіршення економічної ситуації і зросла напруженість у суспільстві.
Не маючи можливості законним шляхом задовольняти свої потреби, багато підлітків починають "робити гроші" і добувати необхідні речі і продукти в міру своїх сил і можливостей, найчастіше шляхом вчинення злочину. Неповнолітні активно беруть участь в рекеті, незаконномубізнесі та інших видах злочинної діяльності.
Загострення проблем сімейного неблагополуччя на загальному тлі убогості і постійної потреби, моральна і соціальна деградація, яка відбувається в сім'ях, призводять до вкрай негативних наслідків. Серед неповнолітніх з неблагополучних сімей інтенсивність злочинності особливо висока. В основному в цих сім'ях процвітають пияцтво, наркоманія, проституція, відсутні будь-які моральні устої, елементарна культура. Психічні розладидітей - багато в чому результат і спадщина відповідної поведінки і життя їхніх батьків-алкоголіків, наркоманів. Деякі сполученням психічних розладів і соціально-психологічної деформації особистості багато в чому пояснюються тим, що причини патологічного розвитку особистості неповнолітніх криються в асоціальності та аморальності батьків.
У цих сім'ях процвітає насильство по відношенню один до одного і до своїх дітей. І як прямий наслідок цього - стрімке зростання украй небезпечних насильницьких злочинів, скоєних підлітками і навіть дітьми. Жорстокість породжує жорстокість.
Масове залучення до споживання алкоголю все більше зміщується з вікової групи в 16-17 років (у 1980-і рр..) У вікову групу в 14-15 років, що загрожує серйозними наслідками для фізичного, інтелектуального розвитку підростаючого покоління.
Ще більш руйнівний вплив на стан соматичного і психологічного здоров'я молодої людини надають наркотичні та інші сильнодіючі, одурманюючі речовини. Відбулося зниження нижньої вікової межі початку наркотизації до 11-13 років. Серед підлітків формується субкультурапереваги наркотиків і токсичних засобів традиційному раніше споживання алкоголю.
Одне з негативних проявів економічної кризи - скорочення робочих місць. Це призвело до зменшення можливостей влаштування на роботу підлітків, в першу чергу відбули покарання у виховних установах.
Однією зі специфічних причин злочинності неповнолітніх на сучасному етапі життя суспільства є катастрофічне становище з організацієюдозвілля дітей і підлітків за місцем проживання. Багато дитячих установи, організації припинили своє існування, а приміщення, що належали їм, передані в оренду комерційним структурам.
У кримінологічної літературі зустрічається точка зору про вплив засобів масової інформації (ЗМІ), а, перш за все телебачення і кіно в культивуванні серед молоді "злочинної ідеології". У зв'язку з цим відзначається, що йде нагнітання страху перед злочинністю на тлі інформації повної жахів, часто далекої від реальної дійсності. Не меншої шкоди завдають ЗМІ, коли через них йде романтизація злочинного життя і моралі. Це призводить до того, що серед молоді та підлітків, негативне соціальне поведінка набуває привабливість. З'являються думки про можливість "союзницьких" відносин зі злочинцями. Висловлюються ідеї про те що, злодійський світ, "злодії в законі" - це частина російської культури, а злодійські "правильні" поняття легше і розумніше законів.
Російське суспільство втратило систему соціального контролю над процесом становлення підростаючого покоління, багато інститутів соціалізації, такі як сім'я, школа, дитячі молодіжні організації втрачають (або вже повністю втратили) своє значення, а на зміну їм мало що прийшло.
Оцінка будь-якого поведінки передбачає його порівняння з якоюсь нормою. Нестандартне, що відхиляється від норми поведінку часто називають девіантною. Злочинці з молодіжного середовища - це люди, що відхиляються від загальноприйнятих норм, або, як їх ще називають, девіантом. Молоді девіантом здебільшого вихідці з неблагополучних сімей.
Наприклад, підлітки з важких родин проводять більшу частину свого часу в підвалах. "Підвальна життя" здається їм нормальною, у них існує свій "підвальний" моральний кодекс, свої закони і культурні комплекси.
Разом з тим, самий звичайний хлопчик із стабільної сім'ї, що перебуває в оточенні порядних людей може відкинути прийняті в його середовищі норми і проявляти явні ознаки злочинної поведінки (стати делинквентов). У цьому випадку ми стикаємося з індивідуальним відхиленням від норм у межах однієї субкультури. Така особистість зазвичай розглядається як індивідуальний девиант.