ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Загальна характеристика особистих немайнових прав та обов’язків подружжя

12 3 4

Ірина ПУЧКОВСЬКА

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри цивільного права

Національної юридичної академії України

імені Ярослава Мудрого

Особисті немайнові правовідносини подружжя

Загальна характеристика особистих немайнових прав та обов’язків подружжя

Зареєстрований у встановленому порядку шлюб породжує різноманітні за своїм змістом права й обов’язки подружжя, іншими словами, відносини між подружжям, які підрозділяються на особисті немайнові і майнові. Оскільки відносини між подружжям носять насамперед глибоко особистий характер, то й правовому регулюванню особистих немайнових відносин у сімейному праві придається першорядне значення. Суспільні зв’язки, що складаються в сім’ї, є глибоко особистими, багато в чому інтимними і ґрунтуються на почуттях любові, взаємної прихильності.[1]

Провідне значення особистих немайнових прав у шлюбному правовідношенні полягає не тільки в тому, що вони домінують над майновими правами. Важливим є і те, що в ряді випадків саме існування майнового права ставиться в залежність від особистих відносин подружжя, від морального «клімату» у їхніх стосунках. Нове шлюбно-сімейне законодавство підсилює значення особистої основи в регулюванні відносин подружжя. Це підтверджується збільшенням кількості правових норм, присвячених регулюванню особистих немайнових відносин, у Сімейному кодексі України порівняльно з раніше діючими КпШС України. Проте велика кількість особистих відносин між подружжям знаходиться поза сферою правового регулювання. В силу своєї делікатності та інтимності вони не піддаються зовнішньому впливу, що вказує на їх особливий характер. Правове регулювання особистих прав і обов’язків подружжя зведено до мінімуму і спрямоване на забезпечення рівності подружжя в сім’ї; створення умов для розвитку кожного з подружжя та зміцнення сім’ї в цілому; побудову сімейних відносин на паритетних засадах та почуттях взаємної любові та поваги.

Регулювання особистих немайнових відносин назване як одне з завдань, що стоять перед Сімейним кодексом України. Згідно зі ст. 1 Сімейного кодексу метою регулювання особистих немайнових відносин є зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; побудова сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки в повсякденному житті. Як підкреслено в ч. 3 ст. 7 СК особисті немайнові відносини подружжя регулюються лише в тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.

До особистих немайнових прав подружжя СК відносить ті, які на думку законодавця, є найбільш важливими та на які можна впливати нормами сімейного права. Це, передбачені Главою 6 Сімейного кодексу, право на материнство та батьківство; право на повагу до своєї індивідуальності; право на духовний розвиток; право на зміну прізвища; право на розподіл обов’язків та спільне вирішення питань життя сім’ї; право на особисту свободу. Кожен з подружжя зобов’язаний турбуватися про сім’ю та не перешкоджати один одному в здійсненні цих прав.

Зазначені права характеризуються тим, що для їх здійснення не потрібно ні згоди, ні виконання активних дій з боку іншого з подружжя. Отже їхня сутність полягає головним чином у можливості обумовленої поведінки самої управомоченої особи у встановлених законом межах.[2]

В основу регулювання особистих немайнових правовідносин покладено принцип рівності при набутті та здійсненні особистих немайнових прав та обов’зків кожним із подружжя. Рівність чоловіка і дружини – основний принцип шлюбних відносин, заснований на визнанні однакової соціальної цінності особистості чоловіка і жінки. Це означає, що використання своїх законних прав кожним із подружжя і застосування закону при вирішенні різних спорів між ними повинно здійснюватися з неодмінним дотриманням рівності прав і обов’язків чоловіка і дружини. Загальними засадами регулювання особистих немайнових відносин між подружжям згідно зі ст. 7 СК є здійснення їх з урахуванням права на таємницю особистого життя подружжя, права кожного з них на особисту свободу та неприпустимість свавільного втручання в сімейне життя; відсутність привілеїв чи обмежень кожного із подружжя за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками; здійснення прав та обов’язків кожним із подружжя на рівних засадах. Цей принцип базується на загальних положеннях ст. 24 Конституції України й означає право кожного з подружжя на особисту свободу; сумісне вирішення питань материнства, батьківства; виховання й освіти дітей, інших питань життя сім’ї; право кожного з подружжя на повагу до своєї індивідуальності; обов’язок подружжя про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги; спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї та розвиток дітей.

При розгляді особливостей положень сімейного кодексу, що визначають своєрідність регулювання немайнових відносин подружжя, звертає на себе особливу увагу насиченість законодавства положеннями морального характеру. Норми моралі проникають буквально в усі куточки шлюбних відносин, міцність яких значною мірою залежить від моральних уявлень людини. Наприклад, потрібно чесно відноситися до сімейних прав і обов’язків, необхідно подружжю поважати одне одного, рахуватися з інтересами іншого з подружжя, з повагою ставитися до його індивідуальності, звичок та уподобань, піклуватися про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги (ст. ст. 51, 55 СК). Органічний зв’язок норм сімейного права та моралі, їх взаємодія в процесі реалізації є відмінною рисою особистих немайнових відносин подружжя. У переважній більшості, правові норми, що регулюють відносини, пов’язані з укладанням, розірванням шлюбу, присвячені немайновим правам і обов’язкам подружжя, мають морально-правовий зміст. Сімейне законодавство містить найрізноманітніше поєднання моральних і правових вимог, норми права і моралі доповнюють і збагачують одне одного, мають єдині кінцеві цілі.[3]

Багато чого у формуванні відносин між подружжям визначається національною культурою, історичними традиціями, соціально-економічними умовами, особистими факторами. Можливості права у сфері особистих немайнових відносин між подружжям обмежені, це – та сфера, де забезпечити реалізацію кожним з подружжя своїх можливостей правовими методами найбільш складно. Разом з тим саме в сім’ї складаються ті моделі відносин між чоловіком та жінкою, які потім переносяться в інші області громадського життя. Велике значення має закріплення в сім’ї ідеї гендерної рівності і забезпечення механізму її реального перетворення в життя.

Однією з основних цілей Сімейного кодексу є встановлення правових умов, які максимально сприяють в існуючій соціально-економічній ситуації зміцненню сім’ї, встановленню в ній таких відносин, що найбільшою мірою сприяли б задоволенню інтересів її членами своїх інтересів, створенню умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток кожного. Необхідною умовою реалізації цієї мети є не тільки закріплення принципу рівності подружжя у сімейних відносинах, але й забезпечення рівних можливостей для реалізації належних кожному з них прав і свобод. Велике значення на розподіл обов’язків подружжя у сучасній сім’ї має досвід сімейних відносин в інших країнах. Так, на Заході на зміну традиційній формі сім’ї з чітким розподілом ролей, де на дружину покладаються функції виключно домашньої господарки, все більше приходить модель «шлюбу-товариства», можливо, більш слабка, але така, що не припускає дискримінації чи обмеження інтересів одного із подружжя.[4]

Аналізуючи перелічені в главі 6 Сімейного кодексу права та обов’язки подружжя, можна дійти висновку, що законодавець при їх визначенні враховує як загальні цивільно-правові положення щодо визначення особистих немайнових прав громадян незалежно від шлюбу, так і закріплює порядок виникнення, здійснення та припинення таких прав та обов’язків у осіб, які перебувають у шлюбі. Це пояснюється тим, що кожному як громадянинові належить певне коло особистих немайнових прав та обов’язків. Вступ до шлюбу не обмежує подружжя в цих правах. З моменту реєстрації шлюбу особисті права такого роду починають виступати також і як сімейні права кожного із подружжя, а тому забезпечуються захистом сімейного законодавства.

До таких прав згідно Конституції України належать: право на життя, право на охорону здоров’я, право на свободу, право на особисту недоторканність та безпеку, право на повагу честі та гідності, право на недоторканність особистого життя, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на свободу думки і слова, право на свободу світогляду та віросповідання, право на свободу наукової і технічної творчості, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та інші особисті права.

Зміст цих особистих немайнових прав становить можливість особи вільно на власний розсуд визначати свою поведінку в сфері приватного життя. Ці права складають зміст цивільної правоздатності громадян. Бути носієм конкретних суб’єктивних прав і обов’язків громадянин може тільки завдяки своїй правоздатності, яка займає визначене місце в механізмі правового регулювання. Оскільки саме держава визнає за громадянами здатність мати права й обов’язки, то ця здатність громадян виступає предметом правового регулювання, зокрема в цивільному законодавстві.[5]

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Право на життя є одним із фундаментальних прав людини. Скільки б значимими та важливими не були інші особисті права людини, всі вони втрачають сенс і значення в разі загибелі людини.[6] З правом на життя невід’ємно пов’язане право на здоров’я. Згідно зі ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я, здоров’я – це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Елементами права на здоров’я виступають: право на надання медичної допомоги; право на інформацію про свій стан здоров’я; право на таємницю стану здоров’я; право на участь у медичному експерименті.[7] Право на свободу – це таке нематеріальне благо, яке забезпечує не тільки природне існування фізичної особи, а й соціальне, особливо право на свободу творчості.[8] Право на недоторканність передбачає забезпечення фізичної цілісності організму людини і виступає гарантією забезпечення права на життя і здоров’я. Порушення одного з цих прав може привести до порушення іншого майже автоматично. Під правом на особисту недоторканність розуміють не лише право на тілесну (фізичну) недоторканність, а й недоторканність психіки людини, статеву недоторканність, які неможливо відокремити від тілесної недоторканності.[9]

Вищеназвані та інші особисті немайнові права регулюються різними галузями права. Вони являються абсолютними правами і захищаються від порушення будь-якою особою, у тому числі й одним із подружжя. При вирішенні спорів, що виникають між подружжям з приводу порушення їх особистих немайнових прав, у багатьох випадках потрібно враховувати законодавчі норми інших галузей права, перш за все конституційного, сімейного, трудового, адміністративного, кримінального тощо, пам’ятаючи, що кожен з подружжя є носієм тих прав, які становлять зміст його правоздатності.

Сімейна правоздатність громадян являє собою юридичну можливість мати усі передбачені в сімейному законодавстві права й обов’язки. Зміст правоздатності в сімейному праві визначається нормами, що встановлюють можливість громадян бути суб’єктами конкретних сімейних правовідносин.[10] Зміст сімейної правоздатності виражається в здатності мати особисті і майнові права й обов’язки подружжя.

Особисті немайнові права подружжя на відміну від майнових не мають економічного змісту та не носять майнового характеру. В той же час вони є визначальними, що обумовлено сутністю шлюбу як сімейного союзу жінки та чоловіка, заснованого на принципах рівності подружжя. Ці права належать кожному з подружжя незалежно від його майнового стану. Їх здійснення не супроводжується майновим еквівалентом з боку іншого з подружжя. Вони не можуть бути виражені в грошовій формі.

Особисті права й обов’язки подружжя виникають із приводу визначених нематеріальних благ. Вони тісно пов’язані з особистістю кожного із подружжя, невіддільні від неї і не можуть відчужуватися, як і самі блага, із приводу яких виникають особисті права й обов’язки. На них не впливає факт спільного чи роздільного проживання подружжя, кожний з подружжя може користатися особистими правами на свій власний розсуд.

Дуже важливо, що особисті права й обов’язки подружжя не можуть бути припинені чи змінені домовленістю між подружжям. Не можуть бути вони і предметом шлюбного договору, інших угод. Це забезпечує неухильне дотримання основного принципу рівності подружжя в сім’ї і виключає можливість прийняття рішень, які посягають на права та гідність одного з подружжя.

Як було зазначено вище велика кількість серед закріплених у Сімейному кодексі особистих немайнових прав подружжя належить їм як громадянам і до вступу в шлюб. Водночас особисті немайнові права подружжя мають певні особливості.[11]

По-перше, особисті немайнові права подружжя виникають не від народження, а в зв’язку зі вступом у шлюб, зареєстрованому у встановленому порядку. Таким чином вони діють лише в сімейних відносинах.

По-друге, особисті немайнові права подружжя не є абсолютними, бо вони можуть бути порушені не будь-ким, а лише іншим з подружжя. Тому особистим правам одного із подружжя протистоїть обов’язок іншого з подружжя не перешкоджати їх здійсненню, не порушувати їх.

По-третє, особисті немайнові права подружжя є визначальними в сімейних правовідносинах. Саме з них виникають усі інші права подружжя як похідні. В основі особистих немайнових прав подружжя лежать одвічні духовні цінності, без яких неможливо створити міцний шлюб та щасливу сім’ю.

По-четверте, здійснення особистих немайнових прав одним із подружжя можливе не тільки за умови погодження своїх дій з іншим із подружжя, а й з урахуванням інтересів сім’ї в цілому.

По-п’яте, немайнові особисті права подружжя можуть припинятися з волі учасників шлюбних відносин – шляхом розірвання шлюбу, оскільки їх припинення відбувається разом із припиненням шлюбу.

Особисті немайнові правовідносини подружжя – це врегульовані нормами сімейного права відносини з приводу особистих немайнових благ та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.

12 3 4