 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Творчість Вінсента Ван Гога
В. Ван Гог (1853-1890) – голландський живописець, представник постімпресіонізму. Народився в Гроот-Зюндерт в багатодітній сім’ї протестантського пастора. В 1879 р. стає пастором в бельгійському шахтарському поселені Борінаж. В ранніх творах змальовував тяжке життя селян, шахтарів, робітників (“Їдять картоплю”). Протягом усього життя молодший брат Тео був меценатом для Ван Гога. В 1886 р. Ван Гог їде до Парижу, де знайомиться з імпресіоністами та П. Гогеном. Відвідував академічну майстерню Фернана Кормона. Захоплюється японською гравюрою. В 1888 р. художник переїхав у Арль (пд. Франції). Твори цього періоду відзначаються експресією, контрастними сполученнями кольорів, вільним пастозним мазком (“Зоряна ніч”, “Нічне кафе в Арлі”, “Червоні виноградники в Арлі”, “Арлеанські дами”, “Соняшники”). В 1889 р. Ван Гог потрапляє в психіатричну лікарню Сен-Поль в Сен-Ремі. В 1890 р. художник приїжджає в Овер до лікаря Гаше (“Портрет лікаря Гаше”). Роботи останніх років напружені, емоційні, гостродраматичні. 29 липня 1890 р. Ван Гог помирає. Роботи: «Автопортрет з трубкою»; «Пейзаж в Овері після дощу»; «Портрет лікаря Рея»; «Море в Сент-Марі»; «Стілець Ван Гога».
Модернізм (фр.- сучасний) – загальна назва ряду художніх течій поч.XX ст., яким властиво розрив з традиційним минулим і пошук нових форм (імпрес., постімпрес., стиль Модерн). Авангардизм (фр. – передовий загін) – умовна назва новаторських напрямків XX ст., яким притаманно пошук нових, нетрадиційних засобів вираження та активний, іноді агресивний протест спрямований на зміни у світогляді суспільства (кубізм, футуризм, абстракціонізм, сюрреалізм). Стиль Модерн Модерн (фр.- сучасний) – стиль в європейському мистецтві к.XIX – поч.XX ст.(1880-1914 рр), для якого характерно синтез усіх видів образотворчого мистецтва: архітектури, живопису, скульптури, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва. Основним засобом вираження був орнамент. Модерн, шляхом спрощення, освоював риси мистецтва різних епох і стилів. Особливого розквіту досягла архітектура, що об’єднала у собі всі види обр.мистецтва. У ній усі деталі повинні були бути настільки пластичними, щоб створювати враження розтікаючої форми, без чітких граней (рос. арх. Федір Шехтель: будинок Рябушинського в Москві, іспанський арх. Гауді: Каса Міла, церква Саграда Фамілія в Барселоні, дом Батло, парк Ґуель ). Твори живопису і скульптури втрачають самостійність і стають елементами інтер’єру. У живописі переважає панно, у скульптурі – рельєф. Для живопису характерно: гнучка лінія, відсутність глибини і світлоповітряної перспективи, а у формах – маси; переважають великі плоскі кольорові плями, символізм, стилізований орнамент (австрійський .худ. Гюстав Клімт «Поцілунок», «Музика», «Кохання»,; укр.худ. Олекса Новаківський «Автопортрет з дружиною», «Натюрморт» та Федір Кричевський триптих «Життя»). Розквіту досягла тиражна графіка і плакат (плакати чеського худ. Альфонса Мухи). Монументальний живопис: укр.худ. Модест Сосенко - розпис в Музичному інституті ім. Лисенка у Львові. Найбільшого розповсюдження стиль Модерн зазнав у декоративно-ужитковому мистецтві у вигляді спрощеного орнаменту, що огортав усі форми. Це кераміка, меблі, що прикрашалися різьбою, розписами, кольоровим склом, тканини, ювелірні вироби. Для стилю Модерн характерно: стилізація, декоративність, символізм, плавність ліній, криволінійність форм, спрощений рослинний орнамент. Модерн дав поштовх до виникнення нових напрямків, таких як національна романтика і неокласика.
Михайло Врубель (1856-1910) Врубель - рос. художник, академік, представник стилю Модерн і символізму. Народився в м. Омськ у сім’ї військового юриста. Навчався в ПАМ (1880-1884), в 1905 р. став її академіком. Працював у галузі станкового, монументального, театрально-декораційного живопису, ілюстративної графіки, ужиткового мистецтва (майоліка, декоративний дизайн). У 1884-89 рр. жив і працював у Києві, де виконав розписи Кирилівської церкви, а також ескізи до Володимирського собору («Богоматір на троні», «Надгробний плач»). З 1889 р. проживає у Москві. Образ Демона став центральною темою в творчості художника (під впливом поезії Лермонтова). В Демоні втілив трагедію самотності і безсилля гордовитої особистості. Саме в цій темі своєї кульмінації досягають сміливі кольорові контрасти і пластична напруга форм. „Демон”, „Демон зборений”, «Тамара і Демон». Створює також символічно-фантастичні образи. Художник органічно поєднує драматизм, психологізм з декоративною насиченістю кольору. Образи індивідуальні, наповнені таємничістю, смутком та внутрішнім хвилюванням. „Гадалка”, „Бузок”, «Дівчинка на фоні персидського килиму», «Троянда в склянці». Вплив рос. поезії і музики позначився на створені ліричних, загадкових образів-символів. „Пан”, „Царівна-лебідь”, «Перлина». Для робіт характерно: складний колорит (діапазон між фіолетовим і золотистим), густий пастозний мазок та емоційність.
|
