Творчість Клода Моне (1840-1926) Загальна характеристика мистецтва На межі століть (к. ХІХ – ХХ ст.) Кінець ХІХ – п. ХХ ст. охарактеризувався різкою зміною ідеалів мистецтва. Реалізм 19 ст. поступово втрачає свої позиції. Національне реалістичне мистецтво художників-передвижників вичерпало свої можливості. Світова к-ра переходить на антиреалістичні позиції. Відбувається становлення нового художнього мислення, що насамперед пов’язано з різким економіко-політичним та науковим розвитком. Початок І світової війни наніс удар по ідеалам гуманізму, що зумовило відмову від традиційних форм реалізму. З’являється поняття «масова культура»(кітч) - загально доступне м-во, що не потребує спеціальної підготовки для розуміння, розраховане на широке коло глядачів. В європейських містах: Парижі, Берліні, Лондоні, Римі відкриваються міжнародні виставки, в яких беруть участь художники з усього світу. Найактивніші худ. перетворення відбуваються на євроконтиненті та США. Японія, Азія, Африка зберігають національні традиції. В країнах, де панував тоталітарний режим, нове м-во вважалося антидержавним (маси повинні мати прості і зрозумілі ідеали). Перший поштовх до перетворень в м-ві дали франц. імпресіоністи к. ХІХ ст. Імпресіонізм Імпресіонізм (фр. враження) – напрям в м-ві що виник у Франції в 70-80-х р. ХІХ ст., головною метою якого було передати перше неповторне враження від побаченого. Імпресіонізм – це враження від живої природи, світла, життя, яке худ. побачили на пленері (фр. відкрите повітря). Імпресіоністи писали переважно пейзажі, в яких тонко передавали різноманітні стани природи, її мінливість, світлоповітряне середовище, забарвлення предметів залежно від освітлення. Худ. швидко та енергійно наносили численні дрібні мазки чистого тону, які, зливаючись при сприйняті, створювали надзвичайно легкий повітряний ефект. Переважно у роботах панує світла сяюча гама. В квітні 1874 р. на бульварі Капуцинок в фотоательє Фелікса Надара була відкрита перша виставка імпресіоністів. Роботи стали справжнім викликом офіційному салонному м-ву (Салон –офіційні виставки в Парижі). Твори, таких художників як Клод Моне, Ренуар, Дега, Каміль Піссарро («Площа французького театру у Парижі»), Альфред Сіслей, зазнали нищівної критики від консервативної публіки. Термін «Імпресіонізм» дав франц. репортер Луї Леруа, взявши за основу роботу К. Моне «Враження. Схід сонця» (1872р.). Творчість Едуарда Мане (1832-1883) Е.Мане –один з перших худ., який взявся за перетворення класичних канонів. Народився в Парижі в сім’ї чиновника. Отримав освіту в живописній майстерні Тома Кутюра. Подорожує по Європі, вивчаючи майстрів минулого. Розчарувавшись в академічному салонному живописі, шукає власний творчий метод. Мета худ.: жити своєю епохою і зображати те, що бачиш перед собою. В 1960-х р. худ. виконує серії робіт на тему «Іспанські враження» («Лола із Валенсії», «Балкон», «Іспанський співак»). В 1863 р. в Салоні Мане виставив к-ка робіт, серед них «Сніданок на траві», яку не сприйняла публіку. В 1865 р. в Луврі була виставлена «Олімпія». Робота викликала скандал і зазнала нищівної критики. Худ. зобразив не богиню, а свої постійну натурщицю Вікторину Меран. Визнання до Мане приходить в 80-х р. В 1881 р. був нагороджений орденом Почесного Легіону. Для робіт х-но: чіткий рисунок, вишуканість колориту, впевнений мазок, стриманість в колористичних поєднаннях. «Бар в Фолі-Бержер», «Залізниця», «Флейтист», «Троянди в кришталевій вазі», «Любитель абсенту» . Творчість Клода Моне (1840-1926) К. Моне – фр. живописець, лідер імпресіонізму. Народ. в Парижі у сім’ї бакалійника. Дитинство провів у Гаврі (Нормандія), де і навчався. Успішні юнацькі роботи – шаржі на жителів Гавра. Першим вчителем був худ. Ежен Буден. В 1859 р. Моне повертається до Парижу. Відвідує академію Сьюїса, де зближується з імпресіоністами. Протягом 1860-62 р. перебував на військовій службі в Алжирі. В 1866 р. під впливом Мане створив власний варіант «Сніданку на траві» (460\640; ескіз 130/180). На роботі зображено 12 постатей. Моделями слугували Каміла Донсьє (майбутня дружина) і Фредерік Базіль (друг, художник, колекціонер). В 1870-х р. Моне працює в Лондоні та Голландії. В 1873 р. пише «Враження. Схід сонця»(48/63), робота, яка дала назву напрямку. В 1890-х р. до Моне приходить успіх та визнання. Худ. працює рельєфним мазком. Створює серії робіт, де зображає один і той же мотив у різний період доби. Серії: Руанський собор, Вид Темзи, Скирти, Вокзал Сен-Лазар. З 1899 р. живе в Живерні, де створив серію «Латаття». Х-но: багатство колориту, тонка передача мінливості освітлення, сюжети створювали враження випадково схопленого фрагменту з життя. «Бульвар Капуцинок», «Поле маків», «Скелі в Бель-Іль», «Парламент в Лондоні», «Дорога через сад в Живерні». Творчість Огюста Ренуара (1841-1919) О. Ренуар – фр. жив., представник імпресіонізму. Його називають творцем щастя. Народився в Ліможі в сім’ї кравця. Свій творчий шлях розпочав як майстер декор. розпису на фарфорі, тканинах, шпалерах. Навався. в Школі витончених м-в у Парижі (1862). На відміну від інших імпресіоністів, головною темою яких був пейзаж, Ренуар цікавився повсякденним життям людини. Він зображував сцени побачені в кафе, парку, на вулиці, березі річки. Відмінна риса Ренуара – застосування яскравого колориту та багатофігурні композиції. Художник захоплювався передачею ефектів світла, кольоровими нюансами. Роботи: Купання на Сені, Гойдалки, Бал в Мулен де ла Галетт , Танець в Буживалі, Танець в місті, Дитина з кнутиком, Парасольки, Ложа в опері, Купальниці. Ренуар з ніжністю змальовував красу жінки: Оголена, Дівчина з віялом, Портрет актриси Жанни Самарі, Дівчинка у платті з блакитним поясом, Дівчата в чорному. Творчість Едгара Дега (1834-1917) Дега – фр. живописець, графік, скульптор. Народ. в Парижі в сім’ї банкіра. З 1853 р. навчався на юриста в Паризькому університеті, а вже з 1855 р. в Школі витончених м-в. З 1856 р. подорожує по Італії, вивчаючи майстрів Відродження. З 1873 р. приєднався до імпресіоністів. Проте у роботах особливу увагу приділяв рисунку та композиції. Дега створив значну серію глиняних, бронзових та воскових фігурок танцівниць та коней. В 1880-х р. до худ. приходить визнання. Популярними є його серії на тему скачок, балету та працюючих жінок («Прасувальниці»). З 1880-х р. широко використовує пастель. Улюбленими були сцени репетиції, відпочинку балерин, позакулісне життя танцівниць. Роботи: Репетиція балету на сцені, Танцівниця у фотографа, Співачка на сцені, Голубі танцівниці, Червоні танцівниці, Урок танцю, Абсент. Х-но: чіткий рисунок, майстерна композиція, вишуканий колорит. Постімпресіонізм Постімпресіонізм (лат. пост-після) – загальна умовна назва напрямків у живописі к.19-п.-20 ст., що виникли у Франції як реакція на імпресіонізм. Художники прагнуть відкрити нові шляхи творчого методу, цікавлячись символізмом, декоративними прийомами. На останній виставці імпресіоністів в 1886 р. була виставлена робота фр. худ. Жоржа Сьора «Неділя після полудня на острові Гранд-Жатт», що представила нову течію в живописі – пуантилізм. Пуантилізм (фр. писати точками) - це манера письма окремими мазками правильної крапковидної форми. Ж. Сьора (1859-1891) – народ. в Парижі. Навчався в Школі витончених мистецтв. На відміну від інших імпресіоністів створював продуману композицію. «Канкан», «Цирк». Поль Сіньяк (1863-1935) – фр. художник. Народ. в Парижі. Послідовник Сьора. З 1900 р. відмовляється від пуантилістичних мазків і накладає фарбу прямокутної форми – дивізіонізм (фр. розділення). В 1911 р. був нагороджений Орденом Почесного Легіону. Роботи: «Папський палац в Авіньйоні», «Гавань в Марселі», «Сосна», «Сент-Тропе. Буря». Поль Сезанн Поль Сезанн (1839-1906) – фр. живописець, представник постімпресіонізму. Народився на пд. Франції в Ексі у сім’ї банкіра. Відвідував академію Сьюїса в Парижі. Був самоучкою, не сприймав академічне мистецтво. В натюрмортах, пейзажах, портретах намагався виявити за допомогою чистого кольору, стійкої композиції, матеріальність предметного світу, його пластичне багатство. Іноді використовував зворотну перспективу і поєднання різних точок зору. Об’єм і простір буд. за допомогою лише кольору. В 1880 р. Сезанн заклав основи конструктивного живопису, що значно вплинуло на формування худ. концепції кубізму. Визнання до художника прийшло в 1900 р. Його полотна були представлені на Всесвітній виставці в Парижі. Сезанн був популярним серед молодих художників. Роботи: П’єро та Арлекін, Натюрморт з чорним годинником, Автопортрет(46), Натюрморт з драперією, Сучасна Олімпія, Натюрморт з амуром, Гора Сент-Віктуар. Творчість Поля Гогена Поль Гоген (1848-1903) – французький живописець, скульптор, графік. Народився в Парижі у сім’ї журналіста. До семи років жив у Перу, потім у Франції. З 17 років служив моряком. З 1871 р. стає біржовим маклером і робить успішну кар’єру, колекціонує картини. З 1883 р. повністю присвячує себе живопису. Гоген цікавиться екзотикою. Створює власну техніку – клуазонізм (від фр.- перегородка). Для того, щоб чітко сприймалися форми окреслює їх чорною або темно-синьою фарбою і рівномірно заповнює кольором. Художник спрощує форми, використовує яскравий локальний колорит, прагне до чіткості. В 1888 р. працює в Арлі з Ван Гогом (“Кафе в Арлі”). З 1891 р. працює на острові Таїті. Тут створені найкращі твори художника, а також його шедевр 4-х метрове полотно “Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди йдемо?”. У декоративних, насичених по кольору, статичних по композиції площинних полотнах на тему побуту і легенд Океанії, Гоген створив світ гармонії людини і природи. Роботи: «А ти ревнуєш?»; «Автопортрет»; «Дружина короля»; «Пейзаж з павичами»; «Збір плодів»; «Жовтий Христос», «Автопортрет з жовтим Христом». |