ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Основні характеристики та рекомендації педагогам щодо взаємодії з дітьми «групи ризику»

Робота з батьками: Вчити задовольняти потребу дитини в увазі; направити на консультацію до спеціаліста-психолога.

Робота з дитиною: створити оптимальні умови для розвитку творчих здібностей; вчити долати гнів та регулювати силу голосу.

-15-територіальна громада – середовище соц.-пед. діяльності держ. та неурядових організацій

Соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді – це особливий різновид соціальної діяльності, який потребує інтегративного підходу. З одного боку, вона забезпечує реалізацію основних напрямів соціальної політики щодо дітей та молоді через соціально-педагогічну діяльність закладів соціального спрямування, з іншого – спрямована на вирішення проблем дітей та молоді певної громади, створення відповідних умов для їхньої життєдіяльності з урахуванням можливостей територіальної громади щодо забезпечення соціальних гарантій дитинства.

В Україні серед організацій соціально-педагогічного спрямування провідна роль належить центрам соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Соціально-педагогічна діяльність неурядових організацій в Україні здійснюється за такими напрямками:

соціальний супровід дітей та молоді; гуманітарна допомога (безкоштовний одяг, ліки, продукти харчування, подарунки до свят тощо); організація профілактичної роботи щодо попередження та локалізації негативних явищ у молодіжному середовищі; оздоровлення дітей та учнівської молоді в канікулярний період;

-16-соціалізація-як базова категорія соціальної педагогіки

Соціалізація — процес розвитку особистості, надання та засвоєння індивідом цінностей, норм, установок, зразків поведінки, що притаманні певному суспільству. Його результатом є активне відтворення особистістю набутого соціального досвіду у своїй діяльності та спілкуванні. Соціалізація може відбуватися як в умовах виховання, тобто цілеспрямованого формування вихованця, так і в умовах стихійного впливу на особистість. Мета соціалізації — допомогти вихованцеві вижити у суспільному потоці криз і революцій — еколог, енергет, інформ, комп'ют тощо, оволодіти досвідом старших, зрозуміти своє покликання, визначити власне місце у суспільстві, самостійно знайти шляхи найефективнішого самовизначення в ньому. Інша провідна категорія соціальної педагогіки — соціальне середовище, що визначається як суб'єктивно пережита людиною об'єктивна реальність. Соціальне середовище — це своєрідний показник інтеріоризації особистістю культури, рівня соціального розвитку, способу життя, цінностей суспільства. Також до основних категорій соціальної педагогіки необхідно зарахувати поняття "соціальне виховання", що трактується як створення умов та заходів, спрямованих на засвоєння підростаючим поколінням загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування в нього соціально-позитивних ціннісних орієнтацій.

-17- особливості первинної та вторинної соціальної особистості

Соціалізація– це процес соціальної взаємодії, через який людина, опановуючи культуру, стає особистістю.

Первинна і вторинна соціалізація.

Соціалізація відбувається упродовж усього життя – від моменту народження до смерті. На кожній стадії життєвого шляху людина зустрічає нові або змінені обставини, як персональні так і соціальні, і мусить навчатися, пристосовуватися до них. Соціалізація, яка відбувається в дитинстві та юності, називається первинною, а подальша — вторинною.

Первинна соціалізація – це соціалізація, яка триває від народження до того періоду, коли складається особистість як відносно самостійна система внутрішньої регуляції соціальної поведінки людини це період 18-22 років.

Вторинна соціалізація спрямована на синтез існуючих елементів індивіда та додавання нових. Вона більше базується на реалізмі, ніж на ідеалізмі. Дітей вчать бути чесними і не брехати. Пізніше вони навчаються тому, що так звані „маленькі невинні неправди” також є прийнятною поведінкою.

-18-Соціальне середовище як необхідна умова соціалізації особистості.

Середовище - це сукупність умов існування людини та суспільства У структурі соціального середовища виділяють макро- та мікрорівні. До макрорівня належить матеріальне, культурне, політичне середовище. Мікрорівень - це конкретні умови життя особистості (сім’я, сусідство) та умови в середовищі найближчого оточення (вулиця, тип поселення, навчальний чи трудовий колектив, громадські організації, формальні та неформальні об’єднання).

Соціалізація особистості невід’ємна від соціального середовища. Воно охоплює людину від моменту її народження і впливає на неї до самої смерті. Соціальне середовище існує завдяки численним взаєминам його членів та соціальних інститутів. Чим більша і різноманітніша палітра складових соціального середовища, тим інтенсивніше його розвиток та різноманітніші умови життєдіяльності особистості.

-19-характеристика Факторів соціалізації особистості.

Фактори соціалізації діляться на мегафактори і мезофактори. Виділяють такі сучасні мегафактори - Космос, Планета, світ, Інтернет. Вплив Інтернету на соціалізацію людини носить двоїстий характер. Мезофактори: 1) Регіони 2) Види поселення (території, де люди безпосередньо живуть): - сільська місцевість (сім'ї, роду, села), а не індивіда. - місто; - малий місто; кількість населення не перевищує 50 000, особливий психологічний і соціальний клімат, зайнятість населення не сільським господарством. - селище; Фактори соціалізації жителів селища досить мають свою специфіку завдяки проміжному станом селища між селом і містом. Селище дозволяє своїм жителям бути соціально мобільними. 3) Субкультура . На соціалізацію особистості вона впливає стихійно, але рівно, в якій для людини значимі та група - носій субкультури, - до якої він належить. Тобто, чим більше особистість ототожнює свої норми, цінності з нормами і цінностями якийсь субкультури, тим більше ця субкультура на нього впливає.

-20- засоби масової інформації як мезофактор соціалізації. Соц.-пед. можливості засобів масової інформації.

Почуте через ЗМІ дитина сприймає як розумом, так і душею. І тут велике значення має, наскільки багатий її духовний світ, що регулює поведінку. Коли радіо чи телебачення пропагуватиме одні моральні цінності, навчальні заклади інші, а сім’я зовсім треті, це призведе до формування подвійної, навіть потрійної моралі. Важливим завданням дорослих є формування правильного ставлення до інформації засобів масової комунікації. Молода людина має критично її «споживати». Необхідно проводити бесіди з дітьми щодо побаченого, обговорювати у сімейному колі щойно переглянуту програму, дискутувати та просто висловлювати власні думки. Мезофактори умови та обставини життєдіяльності людини і соціальної групи, до якої він належить, ідеологічні і духовно-моральні відносини, моральні норми і цінності, прийняті в даному людському співтоваристві. Телебачення, Інтернет, інші медіа-засоби — реалії сьогодення, які існують об’єктивно, і ми не можемо їх усунути або покращити.

-21 –соц. реабілітація як напрямок соц.-пед. діяльності

Реабілітація- процес, що має на меті допомогти особистості досягти оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і / або соціального рівня діяльності та підтримувати його. Соціальна реабілітація - комплекс заходів, спрямованих на відновлення порушених чи втрачених індивідом суспільних зв'язків та відносин внаслідок стану здоров'я зі стійкими розладами функцій організму (інвалідність); зміни соціального статусу (люди похилого віку, безробітні, біженці). Метою соціальної реабілітації є повернення особистості до суспільне корисної діяльності, формування позитивного ставлення до життя, праці, навчання.

Об'єкти соціальної реабілітації^- сім'ї, що опинилися в складних життєвих обставинах; - діти-інваліди та їх батьки; - діти, позбавлені батьківського піклування; - жінки та діти, що зазнали різних форм насилля; -безробітні; -особи похилого віку.

Педагогічну реабілітацію переважно характеризують заходи виховного та навчального характеру, спрямовані на те, щоб дезадаптована дитина опанувала, по можливості, знання, уміння і навички самоконтролю й усвідомленої поведінки, самообслуговування, отримала необхідний рівень загальної чи додаткової шкільної освіти. Корекційно-реаблітаційна Зміст функції полягає в роботі щодо зміни та вдосконалення особистих якостей клієнта, особливостей життєдіяльності та створення умов для розвитку потенційних можливостей осіб з функціональними обмеженнями, активне залучення їх до участі в суспільному житті

-22- Зміст та види соціально-педагогічної профілактики

Діяльність, яка спрямована на запобігання виникненню, поширенню чи загостренню проблем і негативних явищ називається соціальною профілактикою. Виникнення патологій у суспільстві (алкоголізм, наркоманія, проституція та ін.) та їх наслідків (протиправна, адиктивна, девіантна, суїцидальна поведінка, бездоглядність дітей, насильство, незайнятість тощо) -називається превентивною (превенція - попередження, пересторога) соціально-педагогічною роботою. При цьому на превентивному рівні профілактика забезпечить попередження виникнення різних відхилень - морального, фізичного, психологічного і соціального аспектів. Основними напрямами профілактики є: * попередження можливих соціальних проблем в окремих осіб або групах ризику; * збереження, рівня життя і здоров'я людей;. Первинна профілактика спрямовується на збереження і розвиток умов, які забезпечують здоров'я, на збереження життя людей, на попередження несприятливого впливу на нього факторів соціального і природного середовища. Первинна профілактика є масовою і найбільш ефективною. Завданням вторинної (ранньої) профілактики є діяльність спрямована на запобігання можливих порушень моральної регуляції. Порушення поведінки засвідчує про спотворення ціннісних орієнтацій і недоліки внутрішніх регуляторів поведінки людини. Третинна, або цілеспрямована профілактика- це сукупність заходів, спрямованих на корекцію поведінки, її переорієнтацію, а також реабілітацію.

Виділяють три рівні профілактики:

1. Загальнодержавний, який передбачає діяльність держави, суспільства, інститутів, спрямовану на вирішення суперечностей у галузі економіки, соціального життя, у морально-духовній сфері та ін. Реалізація профілактичної роботи проводиться у вигляді комплексних профілактичних програм, кампаній у засобах масової інформації, координованої діяльності мережі установ.

2. Спеціальний рівень полягає в цілеспрямованому впливові на негативні фактори, що пов'язані з окремими видами відхилень чи проблем. Профілактика здійснюється у вигляді спеціальних програм, заходів, окремих дій у межах установи чи організації.

3. Індивідуальний рівень - це комплекс заходів, спрямованих на окрему особу, поведінка якої має ознаки проблематичності.

-23-структура соц..-пед. діяльності

Схематично структуру педагогічної діяльності учителя можна подати так: визначення педагогічних цілей і завдань -" вибір засобів і способів розв'язання поставлених завдань (кого вчити? кому вчити? що вчити? як учити?) -" аналіз і оцінювання педагогічної діяльності (порівняльний аналіз запланованого і реалізованого в діяльності вчителя Щоб проаналізувати складові педагогічної майстерності, слід чітко визначити структуру діяльності педагога, яка включає низку взаємозумовлених компонентів. • Діагностична діяльність пов'язана з вивченням індивідуально-психічних особливостей і вихованості учнів, виявленням і визначенням рівня їхньої загальної освіти й духовності, навичок і вмінь, необхідних для ефективної професійної та повсякденної діяльності.• Орієнтовно-прогностична діяльність полягає в умінні педагога визначати конкретні цілі, зміст, методику виховної діяльності, передбачити її результати на основі знання рівня індивідуальної підготовленості окремих вихованців, злагодженості та згуртованості колективу.Мета – це опис того позитивного кінцевого результату, який очікується отримати після реалізації технології, бажаний стан об'єкта, на досягнення якого спрямовується діяльність –сформованість відповідального ставлення до здоров'я в учнівської молоді.Завдання– дії, які належить здійснити для досягнення мети, конкретні й вимірювані, а саме: провести навчання спеціалістів із теоретико-методичних засад формування відповідального ставлення до здоров'я в особистості, підготувати спеціалістів до впровадження та реалізації технології;провести освітні тренінги з молоддю; надати організаційну та методичну допомогу діяльності підготовлених спеціалістів; оцінити здійснення технології.

-24-характеристика суб’єктів та об’єктів соц..-пед. діяльності

S соціально-педагогічної діяльності -це державні, громадські організації, фізичні особи, що реалізують соціальну політику та надають соціальну допомогу різним категоріям дітей та молоді. О соціально-педагогічної діяльності– ( багато людей) окремі особи або соціальні групи, які потребують допомоги чи підтримки в процесі їх соціального становлення та розвитку. Клієнт - особа, яка звернулася з проханням про допомогу до відповідної соціальної служби чи спеціаліста і користується їх послугами.

-25-власне методи соц.-пед. Діяльності

Методика– це сукупність методів, прийомів і засобів оптимального вирішення назрілої проблеми чи виконання певного виду діяльності. Особливістю діяльності соціального педагога, полягає у тому, що у людей з якими він працює, або ще не сформовані загальноприйняті норми поведінки і життя, або вони знівельовані (викривлені).

Перевиховання – це педагогічний вплив, спрямований на попередження та подолання відхилень у поведінці особистості. Існує два різновиди цього методу:

Власне перевиховання (як перебудова структури особистості, де структура особистості включає в себе мотив і поведінку).

Виправлення (як викорінення певних недоліків). До методів перевиховання відносяться: а) метод переконання;б) перенавчання (як здобуття нового досвіду);в) переключення (праця, спорт, громадська діяльність);г) метод "вибуху" (приклад за Макаренком).

-26- педагогічні метод в соціально-педагогічній діяльності

1. Методи формування свідомості: приклад, бесіда, диспут, розповідь, лекція та інші. 2. Методи організації діяльності: педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, організація суспільно корисної діяльності, творчі ігри та ін. 3. Методи стимулювання діяльності: заохочення, покарання, "вибух". Методи соціально-психологічної допомоги, які належать до третьої

групи, містять психологічне консультування, аутотренінг, психологічні методи, симуляційні ігри (ділові та рольові ігри).

Спеціальними методами в соціально-педагогічній діяльності виступають: патронат, супровід, консультування телефоном, реалізація психотерапевтичної функції, медіація, тренінг. Патронат - форма опіки, при якій діти, що залишилися без опіки, передаються на виховання іншим громадянам за договором на певний строк Соціальний супровід - це комплексний метод, який забезпечує створення умов для прийняття розв'язків в складних життєвих ситуаціях. Супровід включає: діагностику проблеми; інформацію про способи розв'язання проблеми; консультацію на етапі прийняття рішення і розробку плану дій; первинну допомогу при реалізації плану. Основний принцип супроводу "Не нашкодь", забезпеч умови надати допомогу "самому собі". Консультування телефоном - це процес телефонного діалогу. Медіація - методика посередництва при розв'язанні конфлікту - це створення атмосфери, при якій люди можуть відкритися, знайти спільну мову і виробити свої власні рішення. Тренінг - це навчання досвідом. Навчання досвідом передбачає, що присутні мають можливість поділитися і обмінятися між собою своїми знаннями та проблемами, а також попрацювати разом для пошуку рішення.

-27-використання психологічнів в соціально-педагогічній діяльності

Послідовний психологічний вплив на клієнтів здійснюється у таких формах: індивідуальна робота, групова робота і робота у мікросоціальному середовищі. Взаємодія соц. працівника і клієнта може припинитися на діагностичному етапі, коли клієнт під час розповіді усвідомлює свою проблему і свій психологічний стан і більше не звертається за допомогою. Психологічна допомога клієнту в соціальній роботі розглядається з погляду психологічної інтервенції (втручання) і психологічного консультування.

Основні напрямки і підходи до соц. допом. сформувались відповідно до мети, з якою звертались до соціального працівника клієнти:· вирішення проблеми;· поліпшення життєвої ситуації;· індивідуальна робота з випадком;· регулювання поведінки.

Важливими компонентами психологічних методів, які характеризують їх специфіку, є клієнт, проблема, місце, процес. Клієнт — ядро соціальної роботи з випадком. Клієнтами можуть бути жінки, чоловіки, діти, яким потрібна допомога різного виду: матеріальна, соціальна, консультаційна та ін. Проблема— ситуація, за якої індивід не в змозі самостійно реалізувати свої потреби, що ускладнює його соц. функціонування. МісцеМета агенцій, служб у тому, щоб подолати соціальні труднощі в різних ситуаціях. Процес — послідовна діяльність соціального працівника, спрямована на розвиток здатності клієнта вирішувати власні проблеми.

-28-різновиди соціологічних методів, які використовуються в соціально-педагогічній діяльності

Групами методів які використовуються у соціально-педагогічній роботі є: педагогічні (методи формування свідомості (навіювання, приклад), методи організації діяльності (тренування), методи стимулювання діяльності (заохочення), методи самовиховання (самонавіювання));психологічні (методи психодіагностики, психотерапевтичні методи (соціодрама, ігрова терапія), психокорекційні методи (психогімнастика, арттерапія), психологічне консультування);-соціологічні (спостереження, методи опитування, методи аналізу документів, біографічний метод); - соц.-пед. (аналіз соціуму, метод «рівний-рівному») Метод «рівний — рівному» фінансово-економічніметоди спрямовані на розв'язання матеріальних проблем; - правові методи,які допоможуть відновити права і обов'язки клієнта як члена суспільства; медико-соціальні методи допоможуть вивчити вплив соціальних факторів на стан здоров'я населення і розробити профілактичні заходи усунення шкідливого впливу; організаційні методи,пов'язані з організацією трудової діяльності клієнта і громадською діяльністю незахищених верств населення; комунікативні методиспрямовуються на дотримання етикету спілкування між клієнтом і соціальним педагогом; філософські методи:метод емпіричного пізнання (спостереження і експеримент) дозволить обґрунтувати проблему із теоретичних засад; - логічні методидозволять соціальному педагогу використовуючи методи індукції, дедукції, традукції, аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації. Спеціальними методами в соціально-педагогічній діяльності виступають: патронат, супровід, консультування телефоном, реалізація психотерапевтичної функції, медіація, тренінг . Патронат - форма опіки, при якій діти, що залишилися без опіки, передаються на виховання іншим громадянам за договором на певний. Соціальний супровід - це комплексний метод, який забезпечує створення умов для прийняття розв'язків в складних життєвих ситуаціях. Супровід включає: діагностику проблеми; інформацію про способи розв'язання проблеми; первинну допомогу при реалізації плану. Основний принцип «Не нашкодь», надати допомогу «самому собі». Консультування телефоном, Медіація - методика посередництва при розв'язанні конфлікту — це створення атмосфери, при якій люди можуть відкритися, знайти спільну мову і виробити свої власні рішення. Тренінг - це передбачає, що присутні мають можливість поділитися і обмінятися між собою своїми знаннями та проблемами, а також попрацювати разом для пошуку рішення. До методів соціально-педагогічної діяльності відносяться також такі групи методів: а) прямі – розрізняють педагогічні (прохання, переконання), та адміністративні (попередження, наказ, вигнання); б) непрямі або опосередковані: виходу почуттів, метод емоційного заміщення, метод розширення горизонту. 2) методи лікувальної педагогіки: метод переконання, допомога у формуванні навиків саморегуляції, метод зміцнення здоров’я засобами мистецтва (слова,музикотерапія) організація рухових та інтелектуальних ігор, виховання на позитивних прикладах – використання природи в лікувально-виховних цілях. 3) методи народної педагогіки: виховання словом, релігією, природою, мистецтвом, та суспільною думкою.4) метод тренінгу 5) методи діагностики: спостереження, первинна бесіда, анкетування, соціометрія, інтерв’ю, генерація настрою (сприяє розв’язанню проблеми).

-29 форми організації соц.-пед. діятьності

Форми соціально-педагогічної діяльності - це зовнішнє вираження організації взаємодії соціального педагога та клієнта.

Форми соціально-педагогічної діяльності поділяються на традиційні (бесіди, вікторини, диспути, конкурси, усні журнали, тематичні вечори тощо) і нетрадиційні(молодіжні "Інтернет кафе", вуличні ігротеки, профілактичні програми "Підліток-підлітку", "Ровесник-ровеснику" тощо).

-30-рекламноі інформаційні форми в соц..-пед. діяльності..

РЕКЛАМА СОЦІАЛЬНА — інформація будь-якого виду, розповсюджена в будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку.

(ВІЛ/СНІД, прийомне батьківство, профілактику негативних явищ (наркоманія, алкоголізм тощо), проблеми екології, попередження насильства над дітьми, права людини, дитини, проблеми людей з особливими потребами, усвідомлене батьківство, профілактику безпритульності та бездоглядності, безробіття тощо. Якісну соціальну рекламу потрібно створювати для чітко визначеної цільової групи, її думки необхідно обов'язково враховувати.

-58-соц-пед робота з подалання різних форм дезадаптації

З поняттям "шкільної дезадаптації" пов'язують будь-які відхилення у навчальній діяльності школярів. Ці відхилення можуть бути і у психічно здорових дітей, і у дітей з різними нервово-психічними розладами (але не в дітей з фізичними дефектами, органічними розладами, олігофренією та ін.) Шкільна дезадаптація, - це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи, які проявляються у вигляді порушень навчальної діяльності, поведінки, конфліктних відносин з однокласниками і дорослими, підвищеного рівня тривожності, порушень особистісного розвитку ( зниження інтересу до навчання аж до небажання відвідувати школу, погіршення успішності, неорганізованість, неуважність, повільність або гіперактивність, невпевненість у собі, конфліктність ) Виявляють декілька форм шкільної дезадаптації у молодших школярів:- непристосованість до наочної сторони учбової діяльності; - нездатність довільно управляти своєю поведінкою. - нездатність прийняти темп шкільного життя

Особливості соціально-педагогічної діяльності, щодо подолання різних форм дезадаптації молоді- проведення бесід і тренінгів для забезпечення дитині подолати без наслідків дезадаптациію;- досліджувати соціально-побутові умови проживання дитини- відношення батьків до цієї дитини;Профілактика шкільної дезадаптації полягає в наступному:Момент вступу до школи повинен відповідати НЕ паспортному віку (7 років), а психофізіологичному (для деяких дітей це може бути і 7 з половиною і навіть 8 років).Діагностика при вступі дитини до школи має враховувати не стільки рівень умінь і знань, скільки особливості психіки, темпераменту, потенційні можливості кожної дитини.

---59-Профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі

Одним із важливих напрямів діяльності центрів соціальних служб для молоді сьогодні є профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, правопорушень, ВІЛ/СНІДу). Особлива увага приділяється дітям та молоді, схильним до адиктивної поведінки, неповнолітнім, які перебувають на обліку в кримінальній міліції, а також неповнолітнім та молоді, які засуджені умовно, з відстрочкою виконання вироку, та неповнолітнім і молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі, безпритульним та бездоглядним дітям. Профілактика проводиться за допомогою лекцій, бесід, дискусій, ігор, конкурсів, розповсюдження друкованих матеріалів (буклети, брошури), розміщення матеріалів у ЗМІ, навчання на рівних.Зусилля первинної профілактики спрямовані не стільки на попередження хвороби, скільки на формування здорового способу життя. Вторинна профілактика серед дітей, підлітків і молоді містить у собі як соціально-психологічні, так і медичні заходи неспецифічного характеру, її контингентом є діти і підлітки з ризикованою поведінкою (бездоглядні діти, діти з кризових сімей, діти вулиці).Третинна профілактика - комплекс соціальних, освітніх та медико-психологічних заходів, спрямованих на відновлення особистісного та соціального статусу людини, повернення її в сім'ю, освітній заклад, трудовий колектив, до суспільно-корисної діяльності.

-72. Система превентивного виховання у роботі соціального педагога

Превентивне виховання - це комплексний цілеспрямований вплив на особистість спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей і молоді, на їх допомогу і захист. Превентивне виховання в школі — це система підготовчих та профілактичних дій педагогів, спрямованих на запобігання формуванню в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки підлітків та організацію належного догляду за діяльністю школярів. Мета превентивного виховання: підвищити рівень обізнаності з проблематики ВІЛ/СНІД Завданням превентивного виховання є забезпечення виховання в учнів високих моральних рис, які є головним чинником вибору способів поведінки. Ефективність превентивного виховання підвищується, якщо: стимульовано здоровий спосіб життя;використано активні форми й методи виховного впливу на учнів (діалоги, аутотренінги, дискусії, акції); використано досягнення педагогічної та психологічної науки;сімейно-шкільне виховання здійснюється на засадах гуманізму, демократизму, доброзичливості, партнерських взаємин.

-73-технології формування правової культури соціальним педагогом у навчально-виховних закладах

Правова культура учнів - це сукупність правових знань, умінь, морально-правових ціннісних орієнтацій особистості, які реалізуються в життєдіяльності людини, виконання вимог права і соціально-активна позиція особистості в правоохоронній діяльності. Аналіз поняття «правова культура» як виду соціальної культури дозволяє розглядати її як здатності людини в рамках нормативних вимог суспільства самостійно знайти своє місце в житті на підставі усвідомлення власних цілей, засобів їх досягнення і відповідальності за прийняте рішення і наслідки його реалізації.

-74-технологія соц.-пед. роботи з обдарованими дітьми

Обдарованість- це високий рівень розвитку здібностей людини в тій чи іншій галузі діяльності

Обдаровані діти зазвичай вперті, самолюбні і честолюбні. У більшості дітей висока самооцінка, і вихователю слід заохочувати прояв самостійності, нестандартного, мислення долати бар'єр зазнайства. Обдарованість дитини в сім'ї сприймається по-різному. З однієї сторони - це гордість, а з іншої - великі проблеми. Існує ситуація, коли батьки "вимучують" талант із своєї дитини при відсутності здібностей. Технологія - це спосіб здійснення діяльності на основі її раціонального поділу на процедури і операції з їх наступною координацією та вибором оптимальних засобів і методів їх виконання. Під технологією соціально-педагогічної роботи розуміють систему чітко послідовних дій професіонала, направлених на рішення конкретної соціально-педагогічної задачі, проблеми. За змістом соціально-педагогічні технології можна розглядати як: обґрунтування (опис) етапів, методів і засобів соціально-педагогічної діяльності в роботі з конкретними категоріями людей; доцільну послідовність етапів роботи з людиною, яка дозволяє досягти оптимального результату. Перший підхід має теоретичний характер - досягнення педагогічної мети; другий - доцільна діяльність, спрямована на досягнення мети.

-75-технології формування та розвитку творчої особистості в соціально –педагогічній роботі

В умовах швидких змін у суспільстві молода людина, яка здатна генерувати ідеї, мислити самостійно та нестандартно, використовувати здобуті знання й уміння у різних сферах, має більші можливості адаптуватись до нових соціальних умов. Отже, проблема розвитку творчої особистості набуває особливої актуальності в сучасних умовах. Позашкільна освіта має значні можливості у вирішенні такого завдання.

Ми можемо визначити творчу особистість як таку, для якої характерна стійка, високого рівня спрямованість на творчість, мотиваційно-творча активність, яка проявляється в органічній єдності з високим рівнем творчих здібностей, що дозволяє їй досягнути прогресивних, соціальне і особистісно вагомих творчих результатів в одній або в кількох видах діяльності

-85-технологія соц..роботи з людьми похилого віку

першої стадії старіння – поступового відходу від активної діяльності. Більшості людей, які звикли сумлінно працювати на свою і загальну користь, ця подія далеко не радісна. Організація хорових колективів ветеранів, футбольних команд у складі колись знаменитих футболістів, об’єднань учасників відомих історичних подій – ось далеко не повний перелік форм залучення людей похилого віку до активної діяльності, спрямованої на гармонійне поєднання особистого і громадського. Консультативна допомога може включати такі види діяльності соціального педагога:, вирішення житлових проблем, отримання можливих пільг,організація професійної психотерапевтичної допомоги Друга стадія старіння –у цей віковий період багато людей посилено тягнуться до церкви та релігії, переосмислюючи своє життя у розширених масштабах бачення і намагаючись завершити його «за законами вічності». Третя, остання стадія тривалості старіння – хворобливастарість, яка завершується смертю. У цей період особлива увага соціальнихслужб повинна бути прикута до одиноких престарілих людей, які позбавлені радості родинних зв’язків. Таких людей необхідно влаштовувати надогляд у спеціальні будинки для престарілих або ж закріплювати за нимиволонтерів соціальних служб. Адже трапляються випадки, коли одинокабабуся чи дідусь не в змозі навіть вийти з квартири, щоб запастися продуктами.

-90-використання інтерактивних форм соціально педагогічної діяльності

Інтерактивний– означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання - це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня». Інтерактивніх форми роботи – це така організація процесу взаємодії, в якому неможливо неучасть педагога в колективному, взаємодоповнюючим, заснованим на взаємодії всіх його учасників спільної роботи. Ця форма роботи удосконалює навички логічного мислення та аргументації своєї позиції , вчить лаконічності , чіткості , точності висловлювань , розвиває спритність, почуття гумору. Основною спрямованістю інтерактивних форм є активізація педагогів, розвитку їх креативного мислення, нестандартний вихід з проблемної ситуації.

-98-професійна взаємодія соц..пед. із державними і недержавними установами

На державному й регіональному рівнях належать: суд, прокуратура, органи внутрішніх справ, праці та соціального захисту населення, центри зайнятості населення,центи соціальної адаптації,служби у справах дітей,центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (здійснюють соціально-педагогічну роботу з дітьми в колонії, надають персоналу колонії методичну допомогу, забезпечують соціальну адаптацію дітей та молоді після звільнення;)

Сімейний дитячий будинок . Дитячий будинок сімейного типу.Школа-інтернат для дітей-сиріт та дітей,інтернат. До недержавного сектору належать громадські, благодійні, релігійні організації чи фонди та фізичні особи, діяльність яких пов’язана з наданням соціальних послуг

-99.Центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді як суб’єкти реалізації соціальної політики держави

ЦСССДМ – це спеціальні заклади, що забезпечують організацію та проведення соціальної роботи із соціально незахищеними категоріями сімей, дітей та молоді, які перебувають в складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

Основною метою діяльності ЦСССДМ є надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, інформаційних, та юридичних послуг сім’ям, дітям і молоді.

Завданнями ЦСССДМ є:

-забезпечення соціального обслуговування сімей, дітей та молоді шляхом надання їм різного виду послуги;

-здійснення соціального супроводу прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, сімей які опинилися в складних життєвих обставинах, неповнолітніх та молоді, що звільнилися з місць позбавлення волі;

-проведення соціально профілактичної роботи із запобігання правопорушень та інших негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі, пропаганда здорового способу життя.