ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Інші види умислу у практиці та теорії кримінального права

1 2 3 45

Теорія кримінального права і судова практика, крім прямого і непрямого умислу, знають інші види умислу: умисел визначений, невизначений і альтернативний; умисел заздалегідь обдуманий, раптовий і афектований; умисел загальний і спеціальний.

Поділ умислу на зазначені види ґрунтується на особливостях психічного ставлення суб'єкта при вчиненні умисного злочину. Цей поділ дозволяє більш точно індивідуалізувати психічне ставлення винного, визначити конкретний характер і ступінь його вини, а отже, правильно індивідуалізувати його відповідальність. Нарешті, в ряді випадків правильне встановлення зазначених видів умислу може мати значення для кваліфікації скоєного винним злочину.

Зазначені види умислу не становлять самостійних форм вини, не замінюють понятті прямого і непрямого умислу. Це означає, що лише при наявності ознак прямого або непрямого умислу можна ставити питання про визнання того чи іншого його різновиду[10].

За характером змісту умисел класифікується на визначений, невизначений і альтернативний.

Визначений умисел характеризується наявністю у винуватого бажання досягти конкретного злочинного наслідку, наприклад, заподіяти тяжке тілесне ушкодження, одержати хабара, викрасти чуже майно.

Невизначеним є умисел, за якого винуватий передбачав суспільно небезпечні наслідки лише у загальних рисах, а не в індивідуально визначеному вигляді. Так, при нанесенні сильного удару особа усвідомлює, що завдає потерпілому тілесне ушкодження, не знаючи, яким воно буде: тяжким, середньої тяжкості чи легким. У цьому випадку така особа відповідає за тілесне ушкодження, яке вона фактично заподіяла.

Альтернативнийумисел має місце тоді, коли особа передбачає і бажає настання одного із кількох можливих злочинних наслідків (наприклад, смерті або тяжкого тілесного ушкодження). Винувата особа в такому випадку буде відповідати за той наслідок, який настав фактично.

Складну структуру прямого умислу можна проілюструвати на конкретних прикладах слідчої практики. Так, досить частим в останні роки стало використання вибухових речовин при скоєнні злочинів конкретної спрямованості. Результат - наслідки різної тяжкості. На міській площі навпроти кафе зловмисниками були заміновані дві автомашини, що належать учасникам протилежного злочинного угруповання. Коли А., один з них, підійшов до них, обидві автомашини вибухнули. Важко травмований А. через два тижні помер у лікарні.
Зміст умислу, що винних, характеризується передбаченням можливості настання широкого діапазону наслідків: від знищення замінованих автомашин до вбивства всіх членів конкуруючої угруповання, які приїхали в кафе, а також бажанням настання цих наслідків. Тим самим альтернативний умисел реалізується в рамках прямого - на вбивство людей загальнонебезпечним способом[11].

За характером спрямованості умисел поділяється на загальний і спеціальний. Умисел спеціальний, на відміну від загального, характеризується наявністю спеціальної мети, що полягає в прагненні досягти злочинного результату, що знаходиться за межами складу відповідного злочину.

За умовами виникнення розрізняють умисел заздалегідь обдуманий, раптовий і афектований. Характерною особливістю заздалегідь обдуманого умислу є те, що виникнення його відокремлено від вчинення злочину більш-менш тривалим часом. Заздалегідь обдуманий умисел може бути як прямим, так і непрямим. Умисел, що виник раптово, має місце тоді, коли намір вчинити злочин и його безпосередня реалізація не відокремлені між собою деяким проміжком часу, тобто винний вчинює злочин одразу ж після виникнення умислу. Сильне душевне хвилювання, що раптово виникло, є психологічною причиною виникнення та реалізації афектованого умислу.

Висновки

Підсумовуючи результати даної роботи, зазначимо, що правильне вирішення загального питання про вину має не лише теоретичне, а й практичне значення. Залежно від того, як диференційовано загальне поняття вини, здійснюється визначення її окремих форм, кожна з яких має містити загальні ознаки вини. Від з’ясування окремих форм вини знову ж таки залежить вирішення питання про наявність у конкретних діях обвинуваченого суб’єктивної підстави кримінальної відповідальності.

Компоненти, що утворюють вину – це різні поєднання стану свідомості та волі у ставленні до вчиненого діяння і його наслідків (форми вини). У складах злочинів, що насамперед є юридичною підставою кримінальної відповідальності, завжди зазначається або передбачається певна форма вини, необхідна для цього виду злочину, а саме: умисел або необережність. Тому форми вини у загальному вченні про склад злочину називаються обов’язковими ознаками складу.

У ст. 24 КК України передбачено дві характерні ознаки умислу — інтелектуальна і вольова. Залежно від поєднання у свідомості злочинця інтелектуальної і вольової ознак умисел поділяється на два види: прямий і непрямий (евентуальний). Окрім прямого і непрямого умислу, в теорії і судовій практиці виокремлюють ще й інші види умислу. Вони не утворюють самостійної форми вини, не підміняють понять прямого і непрямого умислу, а існують лише в їхніх межах.

Завдання

1. Марченко разом із приятелями Косенком і Антипенком розпивав спиртні напої у своїй квартирі, що знаходилася на восьмому поверсі дев'ятиповерхового будинку. Через деякий час Марченко сп'янів і заснув, а його знайомі продовжували пиячити. Від їх галасу прокинувся і почав плакати десятимісячний син Марченка Андрій. Косенко декілька разів підходив до дитини і намагався її заспокоїти, однак це йому не вдалося. Тоді Антипенко зі словами, що він найкращій у світі "заспокоювач малят", підійшов до колиски, витяг з неї Андрія і, наблизившись до розкритого вікна, викинув з нього дитину. Від тяжких травм, несумісних із життям, Андрій Марченко помер на місці.

Визначте вид умислу у даному злочині. Аргументуйте відповідь.

2. Соколов та Іщенко з метою пограбування проникли до будинку 75-річної Акулової. Вимагаючи гроші і цінні речі, вони жорстоко побили Акулову, спричинивши їй численні переломи кісток та основи черепу. Потім вони зв'язали стару жінку, встромили їй до рота кляп із ганчірки і почали шукати гроші. Забравши цінності і гроші, Соколов та Іщенко пішли, залишивши Акулову зв'язаною по руках і ногах, із кляпом у роті. Унаслідок механічної асфіксії Акулова задихнулася і померла.

Проаналізуйте суб'єктивну сторону злочинів, вчиненихСоколовим та Іщенком, і визначте форми вини щодо кожного злочину. Аргументуйте відповідь.

3. На березі річки між Теймуровим і Шаповаловим виникла сварка, під час якої Шаповалов ударив сокирою по голові Теймурова, після чого затяг непритомного потерпілого у заповнений водою котлован і почав занурювати його голову у воду. Від холодної води Теймуров прийшов до тями, вирвався і відплив на середину котловану. Однак Шаповалов, погрожуючи йому сокирою, не давав випливти на берег, поки знесилений Теймуров не потонув у котловані.

Визначте форму вини у даному злочині. Аргументуйте відповідь.

Завдання 1.Відповідь

Прямий умисел - це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільна небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільна небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).

Непрямий умисел - це такий умисел, при якому особа усвідомлювала суспільна небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільна небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання (ч. 3 ст. 24 КК).

Як видно, ці формулювання мають багато спільного. Їх аналіз дає можливість виділити основні ознаки, що характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його наслідків. Свідомість і передбачення становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків - його вольову ознаку. З урахуванням цих ознак можна дати загальне визначення поняття умислу. Його зміст полягає в тому, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання. При вчиненні конкретних злочинів можливі різноманітні поєднання інтелектуальних і вольових ознак. Це співвідношення і лежить в основі розмежування в законі і на практиці умислу на прямий і непрямий.

За інтелектуальною ознакою Антипенко усвідомлював протиправний характер свого діяння, передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків та відповідно до вольової ознаки бажав їх настання.

2. Прямий умисел. Інтелектуальні ознаки прямого умислу полягають в усвідомленні суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності) і передбаченні його суспільно небезпечних наслідків. Хоча ці поняття і належать до однієї інтелектуальної сфери психічної діяльності, але вони є різними за своїм змістом.

Свідомість суспільно небезпечного характеру діяння містить у собі не тільки розуміння фактичної сторони того, що вчиняється, всіх обставин, що характеризують об'єктивні ознаки складу злочину, в тому числі значущість об'єкта і предмета посягання, характеру діяння, місця, часу, способу його вчинення та інших обставин, а й розуміння соціального значення діяння, його соціальної шкідливості.

Передбачення означає, що у свідомості даної особи склалося певне уявлення про можливі або неминучі наслідки свого діяння. При цьому передбачення тут носить конкретний характер. Особа має чітке уявлення про розвиток причинного зв'язку, тобто про те, що саме від її конкретного діяння настануть або можуть настати конкретні суспільно небезпечні наслідки.

Вольова ознака прямого умислу - це бажання настання передбачуваних наслідків своєї дії чи бездіяльності. Частіше за все особа прагне в цьому разі досягти якої-небудь мети, задовольнити ту чи іншу потребу.

Вважаю, що у даному випадку мав місце прямий умисел на позбавлення життя малолітньої особи з боку Антипенка.

Завдання № 2. Рішення

Соколов та Іщенко скоїли розбійний напад на Акулову - частина 3 ст. 187. КК. Крім того, в їх діях вбачається і склад злочину, передбаченого частиною 3 ст. 135 КК. залишення в небезпеці. Соколов та Іщенко самі поставили потерпілу Акулову в небезпечний для життя стан.

Форми вини у розбійному нападі. Суб'єктивна сторона характеризує прямим умислом і корисливим мотивом. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони при розбійному нападі є мета, з якою здійснюється напад - заволодіння чужим майном.

Якщо ж Соколов та Іщенко, які самі поставили Акулову в небезпечний для життя стан свідомо допускали можливість настання тяжких наслідків, у тому числі і смерті Акулової, їх бездіяльність повинна бути кваліфікована як умисне вбивство або заподіяння тілесних ушкоджень, залежно від конкретних наслідків, що настали (ст. 115 КК ч. 2 пункт 6 з корисливих мотивів).

Задача 3.Рішення

Форма вини дій Шаповалова – умисел, причому прямий і той який є раптовим Те, що Шаповалов ударив сокирою по голові Теймурова означає, що він вже виявився готовим вбити Теймурова, що і зробив пізніше, не даваючи йому випливти. Він усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки(інтелектуальний компонент) і бажав їх настання(вольовий компонент).

За цими всіма компонентами умислу Шаповалов дійсно усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння характер бажав настання наслідків у вигляді смерті Теймурова, виходячи з такого.

Використана література

1. Вереша, Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України/Р.В. Вереша. - К.: Атіка, 2005. - 224 с.

2. Вереша, Р.В. Умисел і його види (коментар до ст.24 КК України) /Р.В. Вереша // Вісник Академії адвокатури України. – 2010. - №3 (19). – с.73-82

3. Ворошилин В.В. Субъективная сторона преступления: [учебн. пособие] / В.В. Ворошилин, Г.А. Кригер. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 76 с.

4. Дагель, П.С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П.С. Дагель, Д.П. Котов. - Воронеж: Изд-во ВГУ, 1974.-244 с.

5. Злобин, Г.А. Умысел и его формы / Г.А. Злобин, Г.С. Никифоров. - М.: Юрид. лит., 1972. - 264 с.

6. Ломако, В.А. Зміст умислу і його види: Текст лекції / В.А. Ломако. -X.: НЮА, 1991.

7. Рарог, А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам / А.И. Рарог. - СПб.: Юрид. центр Пресс. -2002.-304 с.

8. Селезнев, М. Умысел как форма вины / М. Селезнев // Российская юстиция. - 1997. - № 3. - С. 11-12.

[1] Дагель, П.С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П.С. Дагель, Д.П. Котов. - Воронеж: Изд-во ВГУ, 1974.-с.244

[2] Вереша, Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України/Р.В. Вереша. - К.: Атіка, 2005. - с.88

[3] Ворошилин В.В. Субъективная сторона преступления: [учебн. пособие] / В.В. Ворошилин, Г.А. Кригер. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – с.75

[4] Селезнев, М. Умысел как форма вины / М. Селезнев // Российская юстиция. - 1997. - № 3. - С. 11-12.

[5] Вереша, Р.В. Умисел і його види (коментар до ст.24 КК України) /Р.В. Вереша // Вісник Академії адвокатури України. – 2010. - №3 (19). – с.73-82

[6] Злобин, Г.А. Умысел и его формы / Г.А. Злобин, Г.С. Никифоров. - М.: Юрид. лит., 1972. - с.86

[7] Ломако, В.А. Зміст умислу і його види: Текст лекції / В.А. Ломако. -X.: НЮА, 1991.-с.55

[8] Рарог, А.И. Квалификация преступлений по субьективным признакам / А.И. Рарог. - СПб.: Юрид. центр Пресс. -2002.- с.211

[9] Дагель, П.С. Субьективная сторона преступления и ее установление / П.С. Дагель, Д.П. Котов. - Воронеж: Изд-во ВГУ, 1974.-с.76

[10] Дагель, П.С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П.С. Дагель, Д.П. Котов. - Воронеж: Изд-во ВГУ, 1974.-с.78

[11] Селезнев, М. Умысел как форма вины / М. Селезнев // Российская юстиция. - 1997. - № 3. - С. 11-12.

1 2 3 45