ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

МЕТОДИКИ СЕГМЕНТАЦІЇ РИНКУ ГОТЕЛЬНИХ ТА КУРОРТНИХ ПОСЛУГ

Тема 7. ПОРТФЕЛЬНІ СТРАТЕГІЇ ТА УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНОЮ

ПОЗИЦІЄЮ ПІДПРИЄМСТВА

1. Сутність портфельної стратегії підприємств готельного та курортного бізнесу

2. Стратегічні зони господарювання: поняття та характеристика

3. Методики сегментації ринку готельних та курортних послуг

4. Технології матричного аналізу для визначення привабливості стратегічних зон господарювання

СУТНІСТЬ ПОРТФЕЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНОГО ТА КУРОРТНОГО БІЗНЕСУ

Корпоративну (загальну) стратегію підприємства називають ще, портфельною у тому випадку, коли підприємство є багатобізнесовим, тобто включає в себе певну сукупність стратегічних одиниць бізнесу.

Портфельна стратегія - це корпоративна стратегія багатобізнесового підприємства, яка визначає конкретний склад і структуру стратегічних одиниць бізнесу (СОБ) та стратегічних зон господарювання (СЗГ), в яких підприємство буде працювати в майбутньому, їх роль у реалізації корпоративної стратегії підприємства в цілому, ефективні способи зв'язку та розподілу ресурсів між ними.

Портфель підприємства – це сукупність відносно самостійних господарських підрозділів (СОБ), що належать одному власнику.

Мета портфельного аналізу – узгодження бізнес-стратегій і розподіл фінансових ресурсів між господарськими підрозділами компанії, досягнення конкурентних переваг, які можна реалізувати за наявності різних напрямків діяльності (різних бізнесів).

Змістом “портфельного” аналізу та планування є пошук заходів щодо зміцнення конкурентної позиції окремого підприємства на ринку та, якщо це можливо, зменшення ролі конкурентів, тобто перемога в конкурентній боротьбі.

СТРАТЕГІЧНІ ЗОНИ ГОСПОДАРЮВАННЯ: ПОНЯТТЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА

Сьогодні стратегія будь-якого підприємства повинна враховувати надзвичайну динамічність ринків та швидку змінюваність технологій.

Стратегічна зона господарювання (СЗГ) - це певний сегмент середовища, на якому підприємство здійснює свою діяльність або має намір здійснювати і який є об'єктом аналізу на предмет виявлення загроз і можливостей для подальшого його функціонування.

На вибір стратегічної зони господарювання впливають такі чинники:

а) майбутні потреби ринку;

б) технологія, за допомогою якої буде задовольнятися потреба;

в) споживачі, потреби яких будуть задовольнятися;

г) географічний регіон.

Стратегічна зона господарювання має певні кількісні та якісні характеристики:

- місткість СЗГ, що обмежується обсягами поточного попиту;

- динамічні характеристики ринку (стабільний, зростаючий тощо);

- конкурентна позиція підприємства в сегменті;

- очікуваний обсяг продажу в поточному та перспективному періоді;

- особливості розподілу та продажу;

- фактичні (для діючих) та прогнозні величини прибутків, рентабельності тощо.

Для виділення СЗГ застосовують такі параметри:

- перспективи зростання в даній СЗГ;

- перспективи рентабельності виробництва продукції в даній СЗГ;

- очікуваний рівень нестабільності зовнішнього середовища.

Аналіз стратегічних зон господарювання дозволяє вирішити завдання:

- визначення набору СЗГ, в яких підприємство буде діяти в перспективі;

- визначення шляхів взаємодії між СЗГ, включених в перспективний набір;

- визначення засобів захисту стратегічного перспективного набору від руйнівного впливу несподіваних подій;

- визначення напрямків діяльності по підготовці до використання перспективних технологічних нововведень тощо.

МЕТОДИКИ СЕГМЕНТАЦІЇ РИНКУ ГОТЕЛЬНИХ ТА КУРОРТНИХ ПОСЛУГ

Стратегічне позиціонування є способом здійснення виробничої діяльності, відмінної від тієї, яку використовують конкуренти, або здійснення подібної виробничої діяльності у принципово інший спосіб.

Стратегічна позиція виникає на основі взаємодії трьох відмінних компонент, які не взаємовиключають, а часто доповнюють одна одну.

По-перше, позиція формується завдяки виробництву широкої номенклатури товарів (послуг), на так званому асортиментному позиціонуванні, яке ґрунтується на пропозиції товарів (послуг), а не на конкретному сегменті ринку. Асортиментне позиціонування є економічно доцільним, якщо підприємство має можливість виробляти (надавати) будь-які специфічні товари (послуги), здійснюючи відмінну від конкурентів комерційну діяльність.

Другим можливим фундаментом для стратегічного позиціонування є задоволення всіх або майже всіх потреб окремого ринкового сегмента на основі так званого сегментного позиціонування, яке ставить за мету цілковите завоювання окремого сегмента ринку. Воно має місце, коли є групи споживачів з різними потребами і кожна така група вимагає окремого набору товарів (послуг). Деякі групи споживачів є чутливими до цін, деякі - потребують відмінних рис товарів (послуг), деякі - відчувають потребу у детальнішій інформації, сервісній підтримці, наданні супутніх послуг тощо. Сегментне позиціонування є доречним і тоді, коли клієнт має різні потреби залежно від ситуації.

Третім можливим фундаментом для позиціонування є прагнення задовольнити потреби клієнтів, які відрізняються доступністю. Хоча потреби такого кола клієнтів є подібними до інших клієнтів, їх специфіка вимагає застосування різних способів здійснення бізнес-діяльності. Такий підхід є позиціонуванням за принципом доступності. Доступність може бути наслідком географічного місцезнаходження клієнтів чи розміру клієнтської групи, які лежать в основі діяльності, потрібної для найефективнішого задоволення потреб клієнтів.

Вибір позиції визначає не лише профіль діяльності підприємства, а і взаємодію окремих етапів виробничого процесу. Формування конкурентної переваги підприємства залежить від того, як різні види діяльності суміщаються і підсилюють один одного. Отже, стратегічна сумісність створює конкурентну перевагу і збільшує рентабельність.

Сумісність є однією з основних передумов вибору вдалої стратегії, тому що одні види виробничої діяльності часто впливають на інші. Існує три типи сумісності.

1) узгодженість між кожним видом діяльності та власне стратегією;

2) підсилення одного виду діяльності іншим;

3) оптимізація зусиль підприємства щодо досягнення найліпшого сполучення різних видів діяльності.

Стратегічні позиції підприємства повинні реалізуватись впродовж довгострокової, а не короткострокової перспективи. Безперервність сприяє покращенню окремих видів діяльності і збільшує ступінь суміщення, дозволяючи підприємству опрацьовувати унікальні навички, необхідні для реалізації стратегії. Вона також підсилює імідж підприємства.