 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Стадії розвитку конфлікту.
Психологія конфлікту: види, структура, стадії розвитку конфлікту. Передумови виникнення конфлікту. Стратегія поведінки в конфліктній ситуації. Конфліктологія, деякі чули це слово, однак, так чи інакше, кожний з нас хоча б раз у житті зіштовхувався з конфліктною ситуацією, більше того майже стопроцентне був учасником конфлікту, нехай й одного єдиного. Тим часом Конфлікт (від панцира. “confluctus”) означає зіткнення сторін, думок, чинностей. А раз так, то й можливий конфлікт тільки якщо думок, чинностей, сторін більш ніж одна. .На сьогоднішній день тема конфліктів є практично невичерпною. Більше того, це саме одна з тих тем, про які говорять коротке слово: “Безсмертна”... Адже поки існує суспільство, воно розвивається, а поки розвивається виникають спірні питання. Нерозумно й безглуздо тому намагатися оглянути геть усе, тобто всі її аспекти й питання, адже сотні книг не змогли й ніколи не зможуть цього зробити! Структура конфлікту. Конфліктологія, будучи майже самостійною наукою, все-таки використає різні терміни, запозичені із загальної психології, і не тільки терміни, але й поняття, цілі закони. Суб'єкт, учасник, об'єкт конфлікту - от основні поняття, які необхідно чітко відрізняти друг від друга, щоб не заплутатися надалі в складних мовних побудовах, без яких, на жаль, не завжди можна обійтися. Суб'єкти й учасники конфлікту Поняття “суб'єкт” й “учасник” конфлікту не завжди тотожні. Суб'єкт - це активна сторона, здатна створити конфліктну ситуацію й впливати на хід конфлікту залежно від своїх інтересів. Учасник конфлікту може свідомо (або не цілком усвідомлюючи мети й завдання протистояння) взяти участь у конфлікті, а може випадково або мимо своєї волі бути залученим у конфлікт. У ході розвитку конфлікту статуси учасників і суб'єктів можуть мінятися місцями. Також необхідно розрізняти прямих і непрямих учасників конфлікту. Останні являють собою певні чинності, що переслідують у чужому конфлікті свої інтереси. Непрямі учасники мож - провокувати конфлікт і сприяти його розвитку; - сприяти зменшенню інтенсивності конфлікту або повному його припиненню; - підтримувати ту або іншу сторону або обидві сторони одночасно. Непрямі учасники конфлікту становлять певну частину навколишнього середовища, у якій протікають конфлікти. Тому соціальне середовище може виступати або каталізатором, або стримуючим або нейтральним фактором розвитку конфлікту. У соціології конфлікту часто використається поняття “сторона конфлікту”, що припускає включення як прямих, так і непрямих учасників конфлікту. Іноді непрямих учасників називають третьою стороною або третім учасником. Суб'єкти й учасники соціального конфлікту можуть мати різні ранги, статуси й мати певну чинність. Ранг (ньому.) — звання, чин, розряд, категорія. У соціальної конфліктологіі він визначається за принципом вищий - нижчий і припускає позицію, займану одним із суб'єктів конфлікту стосовно іншого суб'єкта, протилежної сторони. Можна запропонувати наступний спосіб визначення рангів опонентів (суб'єктів конфлікту): 1. Опонент першого рангу - людини, що виступає від свого власного імені й пре наступний свій власний інтереси. 2. Опонент другого рангу - окремі індивіди, що захищають групові інтереси. 3. Опонент третього рангу - структура, що складається з безпосередньо взаємодіючих один з одним груп. 4. Вищий ранг - державні структури, що виступають від імені закону. У реальному конфлікті кожна зі сторін прагне понизити ранг супротивника й підвищити свій власний. Деякі дослідники вважають, що введення в конфліктологію поняття рангу опонентів непродуктивно. Така думка, здається, не цілком обґрунтована, тому що на рівні підсвідомості, у своїх суб'єктивних оцінках, на рівні суспільної думки учасники конфлікту “наділяються” певними рангами, хоча з юридичної точки зору, для цього немає підстав. Соціальний статус — це загальне положення особистості або соціальної групи в суспільстві, пов'язаної з певною сукупністю прав й обов'язків. Статус може вплинути на положення (позицію) того або іншого суб'єкта й учасника в реальному конфлікті. Чинність у соціальному конфлікті — це можливість і здатність сторін конфлікту реалізувати свої мети всупереч протидії опонента (супротивника). Вона включає всю сукупність коштів і ресурсів, як безпосередньо задіяних у протиборстві, так і потенційних. Поки конфлікт перебуває в стадії зародження, його потенційні суб'єкти мають лише зразкове подання про реальну чинність протилежної сторон Навколишнє середовище — один з елементів у структурі соціального конфлікту. Вона складається з фізичної сфери (географічних, кліматичних, екологічних й інших факторів) і соціального середовища (певних соціальних умов, у яких розвивається конфлікт). Об'єкт конфлікту Одним з неодмінних елементів конфлікту є об'єкт, тобто конкретна причина, мотивація, рушійна сила конфлікту. Всі об'єкти підрозділяються на три види: 1. Об'єкти, які не можуть бути розділені на частині, володіти ними разом з ким-небудь неможливо. 2. Об'єкти, які можуть бути розділені в різних пропорціях між учасниками конфлікту. 3. Об'єкти, якими обоє учасника конфлікту можуть володіти спільно. Це ситуація “мнимого конфлікту”. Визначити об'єкт у конкретному конфлікті далеко не просто. Суб'єкти й учасники конфлікту, переслідуючи свої реальні або мнимі цілі, можуть приховувати, маскувати, підмінювати шукані мотиви, що спонукали їх до протиборства. Маніпуляція об'єктом здатна принести значні вигоди однієї зі сторін й істотно ускладнити положення іншої. Труднощі в знаходженні дійсного об'єкта конфлікту виникають у складних конфліктах, коли одні протиріччя накладаються на інші, або одні причини конфлікту підмінюються іншими. Іноді й сам суб'єкт конфлікту не повною мірою усвідомлює реальні мотиви протиборства. Виявлення основного об'єкта - неодмінна умова успішного рішення будь-якого конфлікту. У противному випадку він або не буде вирішений у принципі (тупикова ситуація), або буде вирішений не повною мірою й у взаємодії суб'єктів залишаться “тліючі вугілля” для нових зіткнень. Стадії розвитку конфлікту. У процесі свого розвитку конфлікт проходить кілька стадій, які не є обов'язковими. По-різному складається й тривалість стадій. Але послідовність їх у будь-якому конфлікті та сама. Розглянемо тут найбільш загальноприйняту систематику. Передконфліктна ситуація Це ріст напруженості у відношенні між потенційними суб'єктами конфлікту, викликаний певними протиріччями. Це положення справ напередодні конфлікту. Але протиріччя не завжди переростають у конфлікт. Лише ті протиріччя, які усвідомлюються потенційними суб'єктами конфлікту як несумісні, ведуть до загострення соціальної напруженості. Але найчастіше на цій стадії вже існують якісь передумови для конфлікту. Якщо ж напруженість у відносинах не виливається у відкриті конфліктні зіткнення й подібне зіткнення речей зберігається досить довго, то його називають потенційним, або латентним (схованим) конфліктом. Передконфліктну ситуацію можна умовно розділити на три фази розвитку, для яких характерні наступні риси у взаємовідносин сторін: - виникнення протиріч із приводу певного спірного об'єкта; ріст недовіри й соціальної напруженості; пред'явлення однобічних або взаємних претензій; зменшення контактів і нагромадження образ; - прагнення довести правомірність своїх домагань й обвинувачення супротивника в небажанні вирішувати спірні питання “справедливими методами”; замикання на своїх власних стереотипах; поява упередженості й ворожості в емоційній сфері; - руйнування структур взаємодії; перехід від взаємних обвинувачень до погроз; ріст агресивності; “формування образа ворога” й установка на боротьбу з ним. Таким чином, конфліктна ситуація поступово трансформується у відкритий конфлікт. Але сама по собі вона може існувати довго й не переростати в конфлікт. Для того, щоб конфлікт став реальним, необхідний інцидент. Інцидент Інцидент - формальний привід, випадок для початку безпосереднього зіткнення сторін. Інцидент може відбутися випадково, а може бути спровокований суб'єктом (суб'єктами) конфлікту, з'явитися результатом природного ходу подій. Буває, що інцидент готовить і провокує якась “третя” чинність, що переслідує свої інтереси в передбачуваному “чужому” конфлікті. Можна виділити чотири типи інциденту по характері виникнення: 1. Об'єктивні цілеспрямовані інциденти. 2. Об'єктивні нецілеспрямовані інциденти. 3. Суб'єктивні цілеспрямовані інциденти (людина йде на конфлікт, щоб вирішити свої проблеми). 4. Суб'єктивні нецілеспрямовані (ненавмисно зштовхнулися інтереси двох або декількох сторін) інциденти. Інцидент знаменує собою перехід конфлікту в нову якість. У сформованій ситуації можливі три варіанти поводження конфліктуючих сторін: - сторони (сторона) прагнуть улагодити виниклі протиріччя й знайти компроміс; - одна зі сторін робить вигляд, що “нічого не відбулося” (догляд від конфлікту); - інцидент стає сигналом до початку відкритого протистояння. Вибір того або іншого варіанта багато в чому залежить від конкретної установки (цілей, очікування, емоційних орієнтацій) сторін. |
міжособистісні конфлікти – це всього лише дещиця всього того, що відбувається в сучасному суспільстві. Ми не будемо намагатися дати відповідь на питання, чому відбуваються конфлікти[1] , повною мірою цього зробити й не можна. Але одержати базові подання про природу конфлікту необхідно кожній людині. Це, звичайно, не означає, що така людина не буде зовсім конфліктувати, скоріше навпроти він буде застосовувати своє знання, для того, щоб виходити з конфліктних ситуацій переможцем. Без знання конфликтології будь-який керівник буде залишатися на своєму пості до першого інциденту, після чого його вже ніколи не допустять до керування іншими людьми.