Складові податку та їх характеристика ЛЕКЦІЯ «ПОДАТКИ. ПОДАТКОВА СИСТЕМА» Економічна сутність і функції податків Складові податку та їх характеристика Податкова система і податкова політика держави Класифікація податків Характеристика основних податків податкової системи України Економічна сутність і функції податків Податки — економічні відносини, що виникають між державою та юридичними і фізичними особами стосовно примусового відчуження нею частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків. Вони є вихідною категорією фінансів, економічною базою функціонування держави і найважливішою фінансовою формою регулювання ринкових відносин. Це обов'язкова складова економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона обирає, які політичні сили перебувають при владі. Податки — головний фінансовий метод мобілізації державних доходів. Вони становлять від 80 до 97 % дохідної частини державного бюджету. Під податком і збором, (обов'язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, який здійснює платник у порядку і на умовах, визначених законами України про оподаткування. Податки — не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Обов'язковим платежам властиві такі ознаки податків: - податкові платежі — це обов'язкові збори, що стягуються з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником (плата за воду, землю); - відрахування, внески — це обов'язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні характеристики цільового призначення. Основними особливостями податку порівняно з обов'язковими платежами, є: - справляється на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або якщо законодавством передбачені пільги щодо цього податку; - має односторонній характер встановлення. Оскільки податок сплачується з метою покриття суспільних потреб, що відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротним. Сплата податку не зумовлює зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника; - може сплачуватися лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду; - не має цільового призначення; - є виключно атрибутом держави і ґрунтується на актах вищої юридичної сили. Отже, податки — це обов'язкові платежі, що законодавчо встановлюються державою; їх сплачують юридичні та фізичні особи в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту; вони акумулюються в централізованих грошових фондах з метою фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій. За сутністю податки виконують дві функції: фіскальну і розподільно-регулювальну. За допомогою фіскальної функції податків формуються фінансові ресурси держави. Податки є основним джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Така функція податків створює об'єктивні передумови для державного втручання в економічні процеси, що відбуваються в суспільстві, тобто зумовлює розподільно-регулювальну функцію. Розподільно-регулювальна функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості національного доходу між державою та її суб'єктами, і через елементи податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги тощо) держава може регулювати вартісні пропорції такого розподілу. Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію. Складові податку та їх характеристика З метою розуміння сутності податку потрібно чітко визначити його головні складові, що зумовлюють внутрішній зміст цього поняття. До них належать: 1. Суб'єкт оподаткування, або платник податків — фізична або юридична особа, на яку за законом покладається обов'язок платити податок. Носій податку — фізична або юридична особа, котра у кінцевому підсумку несе витрати зі сплати податку. Суб'єкт оподаткування (платник), не завжди є дійсним його носієм, оскільки іноді податок перекладається на інших осіб, наприклад, щодо обкладання митом якого-небудь товару зрозуміло, що воно перекладатиметься на споживачів шляхом надбавки до ціни. Якщо суб'єкт оподаткування може перекласти свій податок на іншого, то він уже не є носієм податку. 2. Об'єкт оподаткування — явище, предмет або процес, унаслідок наявності яких сплачується податок, тобто те, що обкладається податком (дохід, майно тощо). Часто власне назва податку випливає з об'єкта (наприклад, поземельний, прибутковий, та ін.). Є два підходи стосовно оцінювання об'єкта: кількісний і натуральний та грошовий. 3. Джерело сплати податку — дохід суб'єкта (прибуток, заробітна плата, відсоток, рента), з якого сплачується податок. За деякими податками об'єкт і джерело збігаються. 4. База оподаткування — законодавчо закріплена частина доходів або майна платника податків (за вирахуванням пільг), що враховується у процесі розрахунку суми податку, тобто сума, з якої стягується податок. 5. Ставка податку — величина податку на одиницю обкладання; якщо вона виражена у відсотках, то називається квота. Залежно від структури податків розрізняють тверді й часткові ставки. Тверді ставки встановлюються в грошовому вираженні на одиницю об'єкта, часткові — виражають у визначених частках об'єкта обкладання. У свою чергу часткові ставки поділяються на такі види: - пропорційні, які діють в однаковому відсотковому відношенні до об'єкта оподаткування без урахування диференціації його величини; - прогресивні. Під час збільшення об'єкта оподаткування зростає ставка податку. Якщо темпи збільшення ставки податку відповідають темпові зростання об'єкта оподаткування, то це проста прогресія; коли темпи збільшення ставки податку випереджають темпи зростання об'єкта оподаткування — складна прогресія (шкала ставок); - регресивні — у процесі збільшення об'єкта оподаткування зменшується ставка податку. Сфера дії податку — сукупність носіїв податку, на яких у результаті лягає його тягар. Масштаб оподатковування — одиниця, що береться в основу виміру об'єкта оподаткування; у промисловому податкові масштабом може бути оборот підприємства чи його прибуток, капітал, чисельність робітників і кількість верстатів, величина приміщення, плата за нього та ін. Одиниця обкладання — одиниця виміру об'єкта (з податку на прибуток — грошова одиниця країни, з земельного податку — гектар, акр і т. ін.). Різниця між масштабом і одиницею обкладання полягає в тому, що в масштабі одиниця береться як принцип, а в одиниці обкладання — як міра. Податковий оклад — сума податку, що сплачує суб'єкт з одного об'єкта. Податкові пільги — законодавчо закріплений перелік умов, за яких платник податку зменшує податкові зобов'язання (податкова соціальна пільга, знижки, відрахування та ін.). Податковий період — термін, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов'язання. |