ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Перша медична допомога при відмороженнях, тепловому та сонячному ударі

1 2 34

3.2.1 Відмороження(слайд 45)

Відмороження – це ушкодження тканин організму внаслідок дії на них низьких температур. Відмороження можливі навіть за температури вище 0 ^оС, особливо при періодичних відлигах. До відмороження призводить мокре і тісне взуття, тривале перебування в нерухомому стані на холоді і в снігу, під холодним дощем. Найчастіше відморожуються кінцівки, насамперед нижні.

Залежно від глибини ураження тканин тіла розрізняють чотири ступені відморожень:

- легкий (І) – синюшність, набряклість шкіри;

- середньої тяжкості (ІІ) – хворобливість шкіри;

- тяжкий (ІІІ) – утворення пухирів (загоювання без наслідків);

- надзвичайно тяжкий ((ІV) – змертвіння м’яких тканин тіла і навіть кісток.

Надаючи першу допомогу(слайд 46), потерпілого кладуть у ванну з теплою водою, а коли такої можливості немає, то захищають від холоду на місці: дають йому гарячий чай, каву, а мокрий одяг, мокре взуття замінюють сухим.

Якщо ще не настали зміни в тканинах (пухирі на шкірі, змертвіння), то відморожені місця протирають спиртом чи одеколоном й обережно розтирають ватним тампоном або вимитими сухими руками до почервоніння шкіри.

Якщо ж зміни вже є, то ушкоджені місця протирають спиртом і накладають стерильну пов’язку.

Не рекомендується при відмороженнях будь-якого ступеня розтирати ушкоджені місця шкіри снігом, бо це може погіршити стан потерпілого.

3.2.2 Тепловий удар(слайд 47)

Тепловий удар може виникнути при загальному перегріванні внаслідок тривалої дії високої температури. Його різновидом є сонячний удар, зумовлений надмірною дією на організм людини прямих сонячних променів.

Тепловий (сонячний) удар характеризується насамперед головним болем і приливом крові до голови, шумом у вухах, слабкістю, нудотою, запамороченням і спрагою.

Якщо дія сонячних промінів не припиняється і потерпілий не звертається за допомогою, то настає виснаженість, дихання поверхневе, пульс прискорений, слабкий. Потерпілий скаржиться на потемніння в очах, на біль у животі, згодом починається пронос. У важких випадках температура тіла підвищується до 40 ^оС, виникають судоми, блювота, зіниці розширюються, можлива непритомність. При тепловому ударі симптоми розвиваються ще швидше. Ці ознаки свідчать про те, що якщо не вжити відповідних заходів, стан може різко погіршитись аж до непритомності.

Перша допомога надається так(слайд 48):

- винести потерпілого на свіже повітря;

- розстебнути одяг на шиї, животі;

- покласти холодний компрес на голову, шию, ділянку грудей;

- потім напоїти його холодним напоєм (найкраще холодною мінеральною водою).

При непритомності потерпілого чи зупинці його дихання необхідно провести штучне дихання та інші реанімаційні заходи.

3.3 Перша медична допомога при отруєннях(слайд 49)

Отрута – це речовина, здатна викликати отруєння живого організму. Отруйні речовини поділяються на хімічні (окис вуглецю, психотропні препарати, фосфорорганічні сполуки, кислоти, луги та ін.), рослинного (гриби, наркотики, дурман, цикута та ін.) та тваринного (отруйні змії, риби, комахи та ін.) походження.

Симптоми отруєння залежать від отруйної речовини, її концентрації в організмі, наступних порушень функцій різних його органів і систем. Кількість отрути, яка пройшла через орган, залежить від швидкості об’ємного кровотоку. Перед усім страждають нірки, печінка, легені, серце, мозок. Найчастіше спостерігаються такі спільні для більшості отруєнь ознаки:

- раптове погіршення стану і незвична манера поведінки потерпілого;

- нудота, блювота, пронос;

- опіки на губах, язиці або шкірі;

- біль у грудях або в животі;

- порушення дихання;

- пітливість і підвищене слиновиділення;

- м’язові посмикування і судоми;

- незвичайний колір шкіри;

- можлива кома.

Розглянемо деякі, найбільш розповсюджені у військах, види отруєнь.

3.3.1 Отруєння окисом вуглецю СО², чадним газом СО, пороховими газами(слайд 50)

Отруєння окисом вуглецю (чадним газом), пороховими газами викликає головний біль, шум у вухах, нудоту і блювоту, в’ялість. Може настати смерть. Тому слід негайно винести потерпілого із загазованої зони, розстебнути одяг, провести штучне дихання.

3.3.2 Отруєння метиловим спиртом(слайд 51)

Метиловий спирт (деревний спирт, метанол) входить до складу деяких антифризів і широко застосовується як розчинник. Більшість випадків отруєнь зв'язано з помилковим прийомом його усередину. При влученні усередину організму 7—10 мл метанолу виникає отруєння, а 50—100 мл — смерть. Ознаки отруєння розвиваються не відразу, а через 1—2 години чи навіть через 2 доби.

Спочатку спостерігається стан, що нагадує алкогольне сп'яніння, слідом за яким протягом декількох годин триває період мнимого благополуччя. Після цього з'являються загальне нездужання, запаморочення, сонливість, блювота, скарги на погіршення зору (туман, потемніння в очах), що, прогресуючи, незмінно приводить до значної втрати зору чи до повної сліпоти.

При наданні першої допомоги потрібно, насамперед, викликати блювоту (промивання треба робити неодноразово відразу після отруєння й у наступному протягом доби). При необхідності робиться штучне дихання. Після надання першої допомоги треба негайно доставити потерпілого в медичний пункт.

3.3.3 Отруєння етилованим бензином(слайд 52)

Етилований бензин має здатність легко всмоктуватися навіть через неушкоджену шкіру, накопичуватися в організмі.

Ознаки, що розвиваються при гострому отруєнні, зв'язані з порушенням діяльності нервової системи. В уражених спостерігаються ознаки психічних порушень, агресивність, порушення, зорові і слухові галюцинації, шлунково-кишкові розлади, відчуття присутності в роті стороннього тіла (волоса, дротика і т.п.). При хронічному отруєнні хворі скаржаться на головні болі, порушення сну, пітливість, швидку стомлюваність, втрату апетиту.

При наданні першої допомоги етилований бензин, який попав на шкіру, необхідно зняти дрантям (при можливості, змоченої гасом), а потім обмити це місце водою з милом. Якщо етилованим бензином залита значна частина тіла, варто негайно зняти одяг. При роздратуванні слизуватих оболонок очей варто промити їх чистою чи водою 2% розчином соди.

При заковтуванні етилованого бензину необхідно після рясного питва води неодноразово викликати штучну блювоту.

3.3.4 Отруєння діхлоретаном(слайд 53)

Діхлоретан застосовується як розчинник. Проникає в організм через органи подиху, шлунково-кишковий тракт і через неушкоджену шкіру. При влученні усередину через 5—10 хвилин з'являються запаморочення, пітливість, блювота з домішкою жовчі, синюшність шкірних покривів, затемнення свідомості.

Перша допомога повинна бути зроблена якнайшвидше. З метою видалення діхлоретана зі шлунка необхідно викликати блювоту після рясного питва води. При непритомному стані і порушенні подиху треба давати нюхати нашатирний спирт.

ЗАКІНЧЕННЯ

В лекції, яку Ви прослухали, розглянуті дуже важливі питання, що пов’язані зі збереженням життя людини. Ці питання вміщують в собі не тільки практичний характер. Людина, яка не змогла рятувати життя бойового товариша тільки з того, що не знала як правильно і своєчасно надати первинну медичну допомогу, отримує глибоку етичну і психологічну травму, несе моральну і юридичну відповідальність. Більш того, кожен з нас може навіть у мирний час отримати будь-яку травму або інше пошкодження і його життя може залежати від того, здібні люди, що оточують, надати Вам первинну медичну допомогу. Тому, я маю надію, що кожен з Вас досконало вивчить не тільки те, що було доведено у лекції, а ще й додаткову інформацію щодо її змісту.

Лекцію розробив старший викладач кафедри

загальновійськових та правових дисциплін

кандидат технічних наук доцент В.М.ЛЕНКІН

Лекція обговорена і схвалена

на засіданні кафедри,

протокол №__________

від «______» _____________20___ р.

1 2 34