 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Перша допомога при переломах та вивихах
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ» ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО ВІЙСЬКОВО-ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра загальновійськових та правових дисциплін ЗАТВЕРДЖУЮ Начальник кафедри загальновійськових та правових дисциплін полковник С.Ю.ПОЛЯКОВ « _____ » ___________________ 20____р.
Навчальна дисципліна: ТАКТИКА ЛЕКЦІЯ № 15 Блок змістових модулів 4 «Всебічне забезпечення підрозділів в основних видах бойових дій» Змістовий модуль 4.1 «Забезпечення бойових дій підрозділів» Заняття 4.1.4 «Основи медичного забезпечення.»
Харків Тема: ОСНОВИ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. Навчальні і виховні цілі: Вивчити: - засоби первинної медичної допомоги та порядок їх застосування; - правила надання первинної медичної допомоги при пораненнях, кровотечах та інших пошкодженнях організму людини. Ознайомити курсантів з основами медичного забезпечення бою. Виховувати: - широкий оперативно-тактичний кругозір; - почуття відповідальності за вмілу організацію медичного забезпечення в бою. Навчальні групи: 5 курс Час:80 хвилин Місце занять: Матеріальне забезпечення: 1. Ноутбук з діапроектором Inphocus; 2. Набір слайдів за темою лекції; 3. Схеми за темою лекції. Навчальні питання і розрахунок часу(слайд 2)
Література: 1. Бойовий статут Сухопутних військ: Частина ІІІ. Взвод, відділення, танк. — Київ: видавництво «Варта», 1996. — 235 с.; 2. Бойовий статут Сухопутних військ: Частина ІІ. Батальйон, рота. — Київ: видавництво «Варта», 1998. — 264 с.; 3. Подготовка офицеров запаса Сухопутных войск. — М.: Воениздат, 1989. 4. Тактика (рота, батальйон): Підручник. — Одеса: ОдІСВ, 1997; 5. Прийоми, способи дії солдата в бою. — М.: Воениздат, 1982; 6. Тактика (под ред. Резниченко). – М.: Воениздат, 1988; 7. Бака М.М. та ін. Захист вітчизни: Підручник. – Київ: видавництво «Вежа», 2006. – 448с.: іл. + 8 с. кольор. іл.; 8. Левіцький А.Ф., Заворицький Ю.Є., Дерех Л.З. Посібник для подання першої медичної допомоги при дорожньо-транспортних пригодах. – Харків: НВП «Світлофор», 1998. – 19 с. Методика викладання лекції Дана лекція є лекцією інформаційного типу. Вона повинна починатися з короткого вступу, у якому до аудиторії доводиться тема лекції, її значення у системі підготовки військового фахівця, цільова настанова і план лекції. Також необхідно дати стислу характеристику навчальної літератури, яка рекомендується. В основній частині лекції, при розгляданні кожного питання, доцільно формулювати проблему, яка розглядається, встановлювати її зв’язок із майбутньою діяльністю військового фахівця. Розкриття питань лекції, як і її загального змісту, здійснюється шляхом раціонального поєднання методів індукції і дедукції, прийомів викладання від часткового до загального. Лекція повинна формувати у тих, хто навчається, здатності до абстрактного мислення. Лекція повинна закінчитися формулюванням стислих висновків з матеріалу, який розглядався, викладенням рекомендацій для самостійної роботи, якщо вони не були дані раніше у ході лекції та відповідями викладача на питання студентів.
ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ ВСТУП.................................................................................................................................................................................................. 4 1. Засоби медичної допомоги.............................................................................................................................................. 5 1.1 Пов'язка............................................................................................................................................................................ 5 1.2 Пакет перев'язувальний індивідуальний................................................................................................................ 6 1.3 Аптечка військова......................................................................................................................................................... 6 1.4 Аптечка індивідуальна................................................................................................................................................ 7 2. Перша медична допомога при пораненнях і кровотечах .................................................................................... 9 2.1 Правила першої медичної допомоги....................................................................................................................... 9 2.2 Зупинка кровотечі...................................................................................................................................................... 11 2.2.1 Притиснення судини, що кровоточить, пальцем.......................................................................................... 11 2.2.2 Накладення джгута, закручення, туга пов'язка............................................................................................ 11 2.2.3 Максимальне згинання кінцівки........................................................................................................................ 12 2.2.4 Накладення пов'язки, що давить (туга пов'язка)........................................................................................... 12 2.3 Перша допомога при переломах та вивихах...................................................................................................... 13 2.3.1 Класифікація переломів і вивихів...................................................................................................................... 13 2.3.1.1 Переломи....................................................................................................................................................... 13 2.3.1.2 Вивихи............................................................................................................................................................ 13 2.3.2 Перша допомога при переломах і вивихах.................................................................................................... 14 2.3.2.1 Загальні положення.................................................................................................................................... 14 2.3.2.2 Основні принципи правильного накладання шин:............................................................................... 14 2.3.2.3 Перша допомога при окремих видах переломів................................................................................. 15 2.4 Транспортування поранених.................................................................................................................................. 17 2.4.1 Способи перенесення поранених..................................................................................................................... 17 2.4.2 Підняття і перекладання поранених................................................................................................................ 17 2.4.3 Порядок перенесення поранених...................................................................................................................... 18 3. Перша медична допомога при опіках, відмороженнях, нещасливих випадках, отруєннях................. 18 3.1 Перша медична допомога при опіках................................................................................................................... 18 3.2 Перша медична допомога при відмороженнях, тепловому та сонячному ударі..................................... 19 3.2.1 Відмороження......................................................................................................................................................... 19 3.2.2 Тепловий удар........................................................................................................................................................ 19 3.3 Перша медична допомога при отруєннях........................................................................................................... 20 3.3.1 Отруєння окисом вуглецю СО2, чадним газом СО, пороховими газами............................................... 20 3.3.2 Отруєння метиловим спиртом........................................................................................................................... 20 3.3.3 Отруєння етилованим бензином....................................................................................................................... 21 3.3.4 Отруєння діхлоретаном....................................................................................................................................... 21 ЗАКІНЧЕННЯ.................................................................................................................................................................................. 22
ВСТУП Воєнна медицина вивчає теорію і практику охорони здоров’я та особливості виникнення та течії бойових ушкоджень і захворювань особового складу збройних сил; організовує медичне забезпечення при веденні бойових дій і лікувально-профілактичне обслуговування особового складу військ у мирний час. Медичне забезпечення є одним з найдавніших видів бойового забезпечення, бо будь яка війна пов’язана з пораненнями і хворобами, у тому числі – епідеміями. Але доля поранених і хворих під час війн була незавидною: більшою частиною їхня доля покладалася на самого себе і на богові, тому більша частина поранених гинула навіть від незначних, за сучасними поглядами, поранень, а епідемії, викошували війська настільки, що зривалися цілі військові кампанії. І тільки починаючи з середини ХІХ сторіччя воєнна медицина виділяється в самостійний напрямок медицини. Найбільший внесок у становлення і розвиток воєнної медицини зробили вітчизняні медики. Засновником її за правом вважається Микола Іванович Пирогов (1810...1881). Уперше у 1847р. він провів операцію в польових умовах під наркозом, положивши тім самим початок воєнно-польовій хірургії. Він також уперше ввів нерухому гіпсову пов’язку, пропанував ряд хірургічних операцій. Медичне забезпечення в батальйоні (роті) (слайд 3) в бойовій обстановці організовується з метою розшуку поранених і хворих на полі бою (в зонах ураження), своєчасного надання їм першої і долікарської (фельдшерської) медичної допомоги, збору, вивезення (винесення) їх з полю бою (із осередків ураження) та підготовки до евакуації, а також з метою попередження виникнення і розповсюдження у підрозділах захворювань. Медичне забезпечення підрозділів батальйону(слайд 4) організовує начальник штабу батальйону. Безпосереднє організовує медичне забезпечення: - в батальйоні – лікар (фельдшер) батальйону – начальник медичного пункту батальйону; - в роті – санітарний інструктор; - у взводі – стрілець-санітар; - в інших підрозділах – їхні командири. Старшини рот та нештатні санітарні інструктори(слайд 5) перевіряють укомплектованість аптечок бронетранспортерів (БМП), танків і автомобілів, наявність індивідуальних перев'язочних та протихімічних пакетів у особового складу підрозділів та вживають всіх заходів щодо поновлення медичного майна, що не вистачає. Перша медична допомога пораненим та хворим(слайд 6) надається в порядку само- або взаємодопомоги, санітарними інструкторами рот та стрілками-санітарами взводів на місці поранення, у найближчому укритті або на медичному посту роти, а також особовим складом підрозділів, виділених для рятувальних робіт та лікарсько-евакуаційних заходів в районах масового ураження. Своєрідність умов діяльності танкових і механізованих підрозділів створює деякі особливості надання медичної допомоги. В умовах відірваності екіпажів бойових машин один від одного, труднощів наближення і проникнення медичного персоналу до них особливо важливе значення придбає надання першої медичної допомоги самим постраждалим (самодопомога) або товаришем (взаємодопомога). Пораненого з бойової машини витягують 2…3 людини з табельними (лямки спеціальні (рис. 0.1), лямки санітарні) або підручними (мотузки, поясні ремені тощо) засобами.
Збір, вивезення (винесення) поранених з поля бою на медичний пункт батальйону (рис. 0.2, слайд 8) здійснюється з їх особистою зброєю та протигазами, силами та засобами медичного пункту батальйону, а за необхідності — особовим складом та транспортними засобами, які додатково виділяються командиром роти (батальйону). Начальник медичного пункту батальйону підтримує зв'язок з пунктом технічного спостереження та з ремонтно-евакуаційною групою батальйону для забезпечення швидкої евакуації поранених з пошкоджених машин. За наявності в батальйоні значної кількості поранених та хворих в першу чергу евакуації належать важкопоранені та важкохворі. Легкопоранені, які не потребують госпіталізації після надання їм медичної допомоги, направляються в свої підрозділи. 1. Засоби медичної допомоги(слайд 9) 1.1 Пов'язка(слайд 10) Пов'язка – це перев'язувальний матеріал, яким закривають рану. Як перев'язувальний матеріал застосовуються бинти і серветки стерильні. Бинт – це смужка марлі в скатаному вигляді, а серветка – це складені в декілька шарів чотирикутні шматки марлі, герметично упаковані в пергаментний папір. Розміри великих серветок - 70×68 см, маленьких - 68×35 см. Якщо табельних перев’язувальних матеріалів недостатньо чи немає зовсім, використовують підручні матеріали, наприклад, шматки тканини з простирадла, сорочки тощо. Спочатку на рану накладають стерильний бинт або серветку (якщо необхідно, то і вату), а потім шматком тканини зі шворками закріплюють пов’язку. Процес накладання пов'язки на рану називають перев'язкою(слайд 11). Накладаючи пов'язку, треба намагатися не завдати зайвого болю. Бинт тримають у правій руці й розкручують його, не відриваючи від пов'язки, яку підтримують лівою рукою. Бинтують зліва направо, кожним наступним обертом перекриваючи попередній наполовину. Пов'язку накладають не дуже туго (за винятком тих випадків, коли потрібна спеціальна туга пов'язка), щоб не порушити кровообігу, проте й не слабко, щоб не сповзала з рани. Порядок накладання пов’язки залежить від локалізації і характеру рани. 1.2 Пакет перев'язувальний індивідуальний(слайд 12) Пакет перев'язувальний індивідуальний складається з двох ватно-марлевих подушечок (рухомої і нерухомої) розміром 32×17,5 см, марлевого бинта розміром 10 см × 7 м, безпечної шпильки, внутрішньої паперової і зовнішній прогумованої оболонок. Подушечки і бинт стерильні, в пергаментному папері. Зовнішній чохол пакета виготовляється з прогумованої тканини. Така подвійна упаковка забезпечує збереження стерильності вмісту пакета, На чохлі написані правила користування пакетом.
1.3 Аптечка військова призначена для надання само- і взаємодопомоги членам екіпажа танка, БМП, БТР. Аптечка має металевий корпус з гніздами, в яких знаходяться: - кровозупинний джгут; - пов’язки малі — 3 шт.; - 5% настойка йоду — 10 ампул; - 10% спирт нашатирний — 5 ампул; - таблетка пантоциду — 2 упаковки; - бинти стерильні — 4 шт.; - шпильки безпечні — 5 шт.; - косинка медична — 1 шт.
Аптечка індивідуальна Вміст аптечки вкладений у пластмасову коробку, розділену на гнізда (рис. 1.4, слайд 14). У гнізді №1 у шприц-тюбику з червоним захисним ковпачком знаходиться антидот проти фосфорорганічних отруйних речовин. Шприц-тюбик (рис. 1.5, слайд 15) складається з корпуса, що представляє собою тонкостінну пластмасову судину 3, на горловину якого нагвинчується канюля 1 (порожниста трубка) з ін'єкційною голкою 4. Корпус заповнений лікарським препаратом і герметично запаяний. Для використання шприц-тюбика необхідно: витягти його з аптечки; лівою рукою взяти за ребристий ободок канюлі, правої — за корпус і повернути корпус за ходом годинної стрілки до упору; зняти ковпачок і увести голку в м'які тканини тіла в зручному і доступному для цього місці; зжати корпус тюбика пальцями, видавити вміст і, не розтискаючи пальців, витягти голку. У термінових випадках можна вводити ліки, не знімаючи одягу. Гніздо №2 — резервне. На постачанні можуть бути аптечки індивідуальні, де в гніздо № 2 може бути вкладений шприц-тюбик з таким же антидотом, як і в гніздо № 1. Замість шприц-тюбика в гнізда № 1 і 2 можуть бути вкладені шприц автоматичний багаторазового користування (ШАМ) (рис. 1.5) з декількома насадженими частинами, що містять антидот проти фосфорорганічних ОВ.
У гнізді №3 у шприц-тюбику з безбарвним захисним ковпачком міститься протибольовий засіб. Його вводять під шкіру для зменшення болючих відчуттів при пораненнях, опіках і переломах. У гнізді №4 у двох пеналах малинового кольору мається 12 таблеток протирадіаційного захисного засобу. При погрозі опромінювання проникаючою радіацією під час дій на місцевості, зараженої радіоактивними продуктами ядерного вибуху, приймають відразу 6 таблеток. Прийнята доза ефективна протягом 4...5 год. Якщо дії і далі будуть продовжуватися на зараженій місцевості, варто прийняти інших шістьох таблеток. У гнізді № 5 у двох білих пеналах прямокутної форми знаходиться по восьми таблеток протибактеріального засобу. Ці таблетки приймаються для попередження інфекційних захворювань. Одночасно приймається по 8 таблеток. Повторно таблетки приймаються через 6—8 ч. Гніздо № 6 — резервне. У гнізді № 7 у круглому ребристому пеналі блакитного кольору знаходяться таблетки етаперазина, який застосовується як протиблювотний засіб. Його приймають по однієї таблетці у випадках появи ознак первинної реакції на опромінювання іонізуючим випромінюванням (нудота, блювота). Шприц автоматичний багаторазового користування (рис. 1.6) складається з пускового механізму і насадної частини. Антидот міститься в капсулі насадкової частини. Для введення антидота необхідно витягти пусковий механізм з аптечки (гніздо № 1), згвинтити насадну частину, висмикнути запобіжник, готовий до використання шприц пригорнути з боку голки до місця введення і пальцем 2. Перша медична допомога при пораненнях і кровотечах (слайд 16) Рани(слайд 17) можуть бути наскрізні і сліпі. При проходженні предмета, що ранить, наскрізь через ділянку тіла людини виникає наскрізне поранення з двома отворами на шкірі — вхідним і вихідним. При сліпих пораненнях, коли предмет застряє в тканинах організму, мається тільки один вхідний отвір. Основою першої допомоги при пораненнях є обробка ран. Правильна обробка рани перешкоджає виникненню ускладнень і майже втричі скорочує час загоювання. Найбільш небезпечними ускладненнями(слайд 18) поранень є: - кровотеча при ушкодженні кровоносних судин; - шок (сукупність гострих розладів діяльності життєво важливих органів і систем людини), що розвивається звичайно при великих пораненнях чи роздавлюванні м'яких тканин, що супроводжуються переломами кісток; - ранна інфекція (нагноєння, газова гангрена) розвивається в більш пізній термін (більш 12 год.) після поранення. При наданні першої медичної допомоги(слайд 19) при пораненні, насамперед, необхідно зупинити кровотечу, потім закрити рану пов'язкою з метою захисту її від додаткового влучення інфекції, а при переломах кісток — накласти шину і ввести знеболюючий засіб зі шприц-тюбика, що значно зменшує небезпеку, а нерідко і попереджає виникнення в пораненого шоку. 2.1 Правила першої медичної допомоги(слайд 20) Надаючи першу медичну допомогу при пораненнях (особливо важких), слід постійно пам’ятати і виконувати такі вимоги і правила: - при сильній кровотечі – зупинити її; - ніколи не промивайте рану водою (за винятком ран від укусів тварин); - не намагайтесь виймати з рани шматки предметів, за винятком випадків, коли вони лежать на поверхні рани і їх добре видно; у цьому випадку великим і вказівним пальцями беруть стерильну серветку, кладуть на предмет, захоплюють його і видаляють; - не доторкайтесь до рани руками; - ніколи не слід вводити в рани антисептичні засоби (йод, діамантовий зелений та ін.); - ніколи не залишайте рану відкритою; - рану не можна засипати ніякими порошками чи замазувати мазями, забороняється безпосередньо на рану класти вату; - перед тим як приступати до накладання пов’язки на рану, потрібно добре вимити руки; - при наявності розчинів йоду, діамантового зеленого, перекису водню необхідно обробити краї рани. Для цього ватним чи марлевим тампоном (в аптечці є паличка з намотаною ватою), змоченими в одному зі вказаних розчинів, старанно, обережно й акуратно протерти шкіру навколо рани (не торкаючись поверхні рани) два-три рази, кожний раз міняючи тампон. Невеликі рани обмивають перекисом водню і забинтовують; - при поширених пораненнях кінцівок(слайд 21), крім обробки рани, необхідно кінцівки надати нерухомого положення, тобто іммобілізувати і зафіксувати в дещо піднятому положенні, використовуючи для цього будь-який предмет; - - якщо для зупинки сильної кровотечі спочатку була накладена тісна пов’язка, її слід через деякий час (коли кровотеча припинилась) розрізати через усі шари вбік від рани і, не займаючи її, накласти зверху по ній другу пов’язку; - при осколочних і кульових пораненнях потрібно визначити вихідний отвір (якщо він є), який, порівнюючи з вхідним, буває більших розмірів. Пов’язку необхідно накладати на вхідний і вихідний отвори, для чого краще всього використовувати індивідуальний перев’язувальний пакет. 2.2 Зупинка кровотечі(слайд 22) Усяке поранення супроводжується кровотечею. Найбільше небезпечна артеріальна кровотеча, коли кров викидається з ушкодженої судини пульсуючим сильним струменем червоного кольору. Поранений за короткий час може втратити значну кількість крові, що небезпечно для його життя. Для тимчасової зупинки кровотечі застосовують наступні способи: - притиснення судини, що кровоточить, пальцем (рис. 2.1); - накладення кровозупинного джгута; - максимальне згинання кінцівки; - накладення пов'язки, що давить (тугий пов'язки). 2.2.1 Притиснення судини, що кровоточить, пальцем(слайд 23) Притиснення судини, що кровоточить, пальцем з метою зупинки кровотечі може бути застосоване в будь-якій обстановці й у будь-який час року. Зупинка артеріальної кровотечі завжди починається з притиснення артерії, а потім накладається джгут чи застосовуються інші способи. Для притиснення судини, що кровоточить, потрібно знати місця притиснення артерій,, де звичайно вони розташовані неглибоко і їх можна пригорнути до кістки. У цих крапках можна прощупати пальцями пульсуючі артерії. Намацавши артерію, притискають її до кістки вище місця поранення до зупинки кровотечі. Артерію притискають великими пальцями, а в деяких випадках куркулем. Метод пальцевого притиснення є короткочасним. Він дає можливість виграти час, поки не будуть підготовлені і накладені джгут (закручення) чи туга пов'язка. 2.2.2 Накладення джгута, закручення, туга пов'язка(слайд 24) Накладення джгута, закручення чи туга пов'язка — основні способи тимчасової зупинки кровотечі при ушкодженні великих артеріальних судин кінцівок. Існують стандартні (табельні) гумові джгути, що маються в аптечці військової в кожному броньованому об’єкті.
Закручення(слайд 25) (виготовлене з будь-якого міцного матеріалу) обертають навколо кінцівки на м'яку підкладку вище місця поранення і зав'язують вузлом. У петлю, що утворилася, уставляють ціпок і закручують її доти, поки не припинитися кровотеча. Кінці ціпка закріплюють на кінцівці бинтом. Щоб не утворилося складок і не стиснулась шкіра, петлю при закручуванні відтягають. Джгут (закручення) (слайд 26) повинний бути добре помітний на пораненому. Під джгут підкладають записку з позначкою про час його накладення (позначку про час накладення джгута (закручення) можна також зробити на пов'язці). Джгут (закручення) накладається влітку не більше ніж на 2 год., узимку — на 1 год. Після закінчення цього часу джгут (закручення) необхідно послабити на 2…5 хв. для відновлення кровотечі в кінцівці, при цьому одночасно пригорнути артерію пальцями вище місця поранення, а потім знову затягти джгут (закручення) трохи вище чи нижче колишнього місця. 2.2.3 Кровотечу можна також зупинити максимальним згинанням кінцівки. При сильному згинанні кінцівки в суглобі кровоносні судини здавлюються. Ефект здавлювання можна підсилити, якщо в згин суглобів укласти валики з вати чи марлі, будь-який пружний предмет і закріпити потім зігнуті частини кінцівки друг до друга. Цей спосіб непридатний при пораненнях з переломами кісток.
2.2.4 Накладення пов'язки, що давить (туга пов'язка) (рис. 2.4, 2.5)
Після тимчасової зупинки кровотечі будь-яким зазначеним способом на рану накладають пов'язку(слайд 29).
Перша допомога при переломах та вивихах |
Долікарська (фельдшерська) медична допомога(слайд 7) пораненим та хворим надається на медичному пункті батальйону, а перша лікарська допомога — на медичному пункті полку (бригади) та на медичному пункті батальйону, які очолюються лікарями.
Накладаючи пов'язку, пакет беруть у ліву руку, правою рукою по лінії надрізу відкривають зовнішній чохол і виймають внутрішню упаковку. Вийнявши шпильку, знімають папір і розгортають перев’язувальний матеріал, не торкаючись руками внутрішньої поверхні подушечок, тобто тієї поверхні, що прикладається до рани.
Таблетки пантоциду призначені для обеззаражування води. Одна таблетка розрахована на обеззаражування однієї фляги води. Якщо вода каламутна, на флягу води слід взяти дві таблетки. Вода пригідна для пиття через 40...45 хв. після повного розчинення таблеток пантоциду.
натиснути на пускову ручку. Введення антидота відбувається автоматично. У виняткових випадках можна вводити ліки, не знімаючи одягу.
не слід накладати пов’язку надто тісно, оскільки через кілька годин після поранення починається набряк (припухлість) в ділянці рани;
Джгут накладають на кінцівку вище рані і можливо ближче до неї поверх обмундирування чи на пристосовану м'яку підкладку. Джгут беруть двома руками, сильно розтягують і в розтягнутому виді обертають 2…3 рази навколо кінцівки і кінці закріплюють за допомогою ланцюжка і гачка на джгуті, можна також зав'язати кінці джгута вузлом. Перший оберт джгута повинний бути самим тугим. Джгут затягується з такою силою, щоб відбулася зупинка кровотечі. При правильному накладенні джгута кровотеча з рані відразу ж припиняється.
Максимальне згинання кінцівки(рис. 2.3,слайд 27)
Туга пов'язка(слайд 28) використовується для зупинки незначних кровотеч. Цієї мети служить пакет перев'язний індивідуальний (ППІ). Для кращого здавлювання судин ватно-марлеву подушечку пакета накладають на рану, що кровоточить, грудкою (тампоном). Для зупинки кровотечі на тулубі цей спосіб є єдиним.
Для накладення пов'язки потрібно оголити рану, не забруднюючи її і не заподіюючи болю пораненому. Для цього одяг розрізають чи розпорюють по шві, а узимку, щоб уникнути охолодження пораненого, вирізують клапан (два горизонтальних розрізи вище і нижче рані й один вертикальний), через який і накладають пов'язку. Потім оголену частину тіла закривають поверх пов'язки розрізаними частинами одягу.