ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Запити повноважних державних органів, установ, організацій про перевірку осіб

Згідно ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підставою для її проведення є запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної, військової та службової таємниці.

Закон України «Про державну таємницю» визначає державну таємницю як вид таємної інформації, які охоплює відомості про галузі оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення яких може причинити шкоду життєво важливим інтересам України і які визнані в порядку встановленому законом державною таємницею і підлягають охороні з боку держави. Державний комітет України з питань державних таємниць встановлює ступінь таємності відповідної інформації, що визначає важливість такої інформації, можливу шкоду внаслідок її розповсюдження, заходи обмеження доступу до неї і рівень її охорони державою.

Безумовно, що особи, які допускаються до володіння таємною інформацією підлягають перевірці щодо їхніх особистих морально-психологічних та професійних якостей. Запити про таку перевірку до оперативних підрозділів можуть надсилати тільки державні органи, установи та організації уповноважені на такі звернення. Законодавство України про державну таємницю не поширюється не відносини, пов’язані з охороною комерційної чи банківської таємниці, іншої конфіденційної і таємної інформації, якщо остання одночасно не являється державною таємницею.

Інформація, яка може бути віднесена до державної таємниці визначається Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України Міністерствами і відомствами у відповідності до Закону України «Про державну таємницю». До неї може бути віднесена інформація:

а) в сфері оборони – про зміст стратегічних і оперативних планів і інших документів бойового управління, стратегічному і мобілізаційному розгортанню військ, про показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову і іншу військову підготовку, озброєння і матеріально-технічне забезпечення збройних сил України і інших військових формування України та інша важлива оборонна інформація;

б) в сфері економіки – про мобілізаційні плани і мобілізаційні потужності народного господарства, запасах і обсягах постачання стратегічних ресурсів сировина і матеріалів, розміщення і обсягах державних матеріальних резервів, державних запасах дорогоцінних металів, валюти, інших цінностей, операції пов’язані з виготовленням грошової маси, охороною її від підробки, обертанням, обміном і вилученням із обігу, а також інших особливих заходах фінансової діяльності держави;

в) в сфері зовнішніх відносин – про директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам по питанням зовнішньоекономічної і зовнішньої політичної діяльності України, про військове, науково-технічне, інше співробітництво України з іноземними державами, якщо розголошення відомостей про це буде причиняти шкоду інтересам України, про експорт і імпорт озброєнь, військової техніки, окремих стратегічних видів сировини і продукції;

г) в сфері державної безпеки і охорони правопорядку – про захист, плани, організацію, фінансування, матеріально-технічне забезпечення, засобах, методах, формах і результатах розвідувальної, контррозвідувальної і оперативно-розшукової діяльності, про осіб, які співпрацюють чи раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, здійснюючими таку діяльність; про організацію і порядок охорони вищих органів законодавчої і виконавчої влади, державних банківських установ і вищих посадових осіб держави; про систему урядового зв’язку і спеціального зв’язку, про систему шифрів і роботи з ними, проведення наукових досліджень в області криптографії, про інші засоби форми і методи охорони державної таємниці.

Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим будуть порушуватись конституційні права і свободи людини і громадянина, будуть припинятись збитки здоров’ю і безпеці населення.

Виконуючи запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском державної, військової та службової таємниці, оперативні підрозділи встановлюють наявність підстав, які можуть бути приводом для відмови в наданні допуску до державної таємниці. Допуск до державної таємниці не надається у випадках:

– відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі з інформацією, яка складає державну таємницю;

– виявлення в процесі перевірки особи в зв’язку з допуском до державної таємниці фактів його сприяння протиправній діяльності органів іноземних державних і іноземних організацій або участі особи в об’єднаннях громадян, діяльність яких не підлягає легалізації, або заборонена в судовому порядку, чи не виконання ним обов’язків по збереженню державної таємниці, яка була довірена їй раніше;

– відмова громадянина взяти на себе зобов’язання по збереженню державної таємниці, яка буде йому довірена або відсутності його згоди на передбачені законодавством обмеження прав у зв’язку з допуском до державної таємниці;

– наявності у громадянина судимості за тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому законом порядку;

– наявності у громадянина психічних захворювань, які можуть причинити збитки державній таємниці, у відповідності з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я і Державним комітетом з питань державної таємниці;

В наданні допуску може бути відмовлено і у випадках коли буде встановлена наявність особистих зв’язків громадянина з особами причетними до протиправної діяльності іноземних держав і іноземних організацій, якщо громадянин не припинив такі зв’язки після офіційного письмового попередження, органами Служби безпеки України; повідомлення громадянином недостовірних відомостей про себе; постійного проживання за кордоном чи оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном.

Перевірки осіб у зв’язку з допуском до державної таємниці здійснюються органами Служби безпеки України в місячний термін в порядку встановленому Законом України «Про державну таємниці» і Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».

В процесі перевірки вияснюється наявність або відсутність обставин дозволених або забороняючих надання допуску до державної таємниці. Мотивований висновок органу здійснюючого оперативно-розшукову діяльність в зв’язку з запитом про перевірку особа на можливість надання допуску до державної військової та службової таємниці є обов’язковим для посадових осіб, уповноважених приймати рішення про надання допуску.

Посадові особи, уповноважені приймати рішення про надання допуску до державної таємниці, зобов’язані повідомити громадянина в письмовій формі причини і підстави відмови в наданні допуску. Громадянин має право оскаржити таку відмову посадовій особі вищого рівня, якій підпорядкована та посадова особа, яка прийняла рішення про відмову в наданні допуску до державної таємниці. На випадок незадоволеності прийнятим рішенням по скарзі, громадянин має право оскарження протиправних дій посадових осіб в суді. Як бачимо, результати діяльності оперативних підрозділів по запитам державних органів в зв’язку з наданням допуску до державної, військової та службової таємниці можуть бути оцінені судом на їх відповідність закону. Раніш наданий допуск до державної таємниці може бути скасований при виникненні чи при виявленні підстав, які унеможливлюють такий допуск.

Оперативні підрозділи здійснюють оперативні заходи охорони державної таємниці в процесі розвідувальної, контррозвідувальної діяльності і оперативно-розшукової діяльності органами Служби безпеки України, оперативними підрозділами органів внутрішніх справ, охорони державного кордону, інших державних органів, яким право здійснення такої діяльності надано законодавством.
^

6.5. Потреба в отриманні розвідувальної
інформації в інтересах безпеки суспільства
і держави.

Одним із завдань оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. Потреба в отриманні такої розвідувальної інформації є підставою для проведення оперативно-розшукової діяльності. Суб’єктами оперативно-розшукової діяльності, метою якої є отримання розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави є розвідувальні органи, наділені таким правом відповідно до Закону України «Про розвідувальну діяльність», оперативні підрозділи Служби безпеки України, розвідувальні органи Міністерства оборони України, інші розвідувальні органи.

Розвідувальна діяльність – діяльність спеціальних органів державної влади, спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз, сприяння формування і реалізації державної політики у сферах національної безпеки і оборони. Розвідувальна діяльність здійснюється з метою отримання розвідувальної інформації, тобто відомостей про реальні та потенційні можливості, плани, наміри і дії іноземних держав, організацій та окремих осіб, що загрожують національним інтересам України, а також про події і обставини, що стосуються національної безпеки і оборони.

Для пошуку і отримання розвідувальної інформації та забезпечення безпеки своїх співробітників розвідувальні органи використовують методи і засоби оперативно-розшукової діяльності у порядку визначеному у Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність», з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про розвідувальну діяльність».

Згідно ст. 6 Закону України «Про розвідувальну діяльність» розвідувальну діяльність в інтересах національної безпеки України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та національних інтересів від зовнішніх загроз, в межах визначених законом повноважень, здійснюють розвідувальні органи:

– Служби безпеки – для забезпечення інтересів держави в політичній, економічній, військово-технічній, науково-технологічній, інформаційній та екологічній сферах;

– Міністерства оборони України – для визначення рівня воєнної загрози, забезпечення оборони і інтересів держави у сферах: воєнній, воєнно-політичній, воєнно-технічній, воєнно-економічній, інформаційній та екологічній;

– спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань захисту державного кордону України – для забезпечення інтересів держави у сферах прикордонної та імміграційної політики, а також в інших сферах, що стосуються питань захисту державного кордону України та її суверенних прав у виключній (морській) економічній зоні та континентальному шельфі.

На розвідувальні органи України покладаються завдання:

– добування, аналітична обробка та надання, в законом установленому порядку, органам державної влади розвідувальної інформації;

– сприяння спеціальними заходами здійсненню державної політики України в економічній, політичній, воєнній, військово-технічній, екологічній та інформаційній сферах, зміцненню обороноздатності, екологічного, науково-технічного розвитку;

– забезпечення безпечного функціонування установ України за кордоном, безпеки співробітників цих установ та членів їх сімей у країні перебування, а також відрядження за кордон громадян України, які обізнані у відомостях, що становлять державну таємницю;

– участь у боротьбі з міжнародною організаційною злочинністю, в тому числі з тероризмом, незаконним обігом наркотичних засобів, незаконною торгівлею зброєю і технологією її виготовлення, незаконною міграцією.

Ст. 24 Закону України «Про Службу безпеки України» визначає основні завдання служби безпеки України серед яких завдання – «здійснювати розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов’язаних із національною безпекою України».

Розвідувальна діяльність може носити стратегічний і тактичний характер. Термін «стратегічна розвідка» відображає довгостроковий характер розвідувально-пошукової роботи, підкреслюючи ту обставину, що лише тривалий детальний збір інформації, її аналіз і оцінка можуть забезпечити виконання складних завдань, передбачених оперативно-розшуковим законодавством.

Розвідувальна діяльність тактичного характеру передбачає виконання разових завдань, що не потребує тривалого часу і які не розраховані на перспективу повторення. Розподіл на стратегічну і тактичну розвідувальну діяльність і відповідно на стратегічну і тактичну розвідувальну інформацію обумовлюється метою і цілями, які використовуються для їх досягнення. Якщо стратегічна розвідувальна інформація стосується інтересів цілого суспільства і держави, то розвідувальна інформація тактичного характеру збирається для проведення конкретних акцій, запланованих оперативними підрозділами проби конкретних організацій і осіб.

Розвідувальна інформація може бути отримана і іншими суб’єктами оперативно-розшукової діяльності. Так, оперативні підрозділи Держкомкордону зобов’язані проводити збір інформації в інтересах забезпечення недоторканності державного кордону, забезпечення економічної безпеки, виявлення фактів підготовки різного роду ексцесів на кордоні, пов’язаних з контрабандою зброї, наркотиків, незаконні міграції, провокування конфліктів і т.п.

Оперативну інформацію розвідувального характеру можуть отримати і оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, здійснюючи оперативно-розшукову діяльність стосовно транснаціональних організованих злочинних угрупувань, злочинів в зовнішньоекономічної діяльність, незаконного ввезення зброї, наркотиків, нелегальної міграції. Інформація, що носить розвідувальний характер має бути передана до інших оперативних підрозділів, для яких збирання розвідувальної інформації відповідно до законодавства є головним завданням.