Суть і види туристичних формальностей КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ № 17. Тема 17. Організація міжнародних туристичних формальностей. Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: «Туризмознавсто», «Туристичне країнознавство», «Географія міжнародного туризму». Мета лекції: оволодіння теоретичними та практичними основами щодо організації міжнародних туристичних формальностей. 1. Суть і види туристичних формальностей 2. Паспортні та-візові формальності 3. Митні та валютні формальності 4. Санітарні (медичні) формальності Рекомендована література: 1. Закон України «Про туризм» від 15.09.1995 р. № 324/95-ВР 2. Бабарицька В., Малиновська О. Менеджмент туризму. Туроперейтинг. – К., Альтерпрес, 2004. – 285 с. 3. Мальська М.П. Міжнародний туризм: сфера послуг : підручник / М.П. Мальська, Н.В. Антонюк, Н.М. Ганич. - К. : Знання, 2008. – 661 с. 4. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Начальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с. Ключові слова: туристичні формальності,паспортні, візові, митні, валютні, медичні формальності. Навчальне обладнання: конспект лекції, мультимедійний проектор, ноутбук, презентація. Суть і види туристичних формальностей Туристичні формальності –обов'язкові з погляду законності й встановленого порядку дії з оформлення і здійснення туристської подорожі, а також процедури, пов'язані з перетином кордонів. Формальності у сфері туризму підрозділяються на паспортно-візові, митні, санітарні або медичні правила, валютний контроль і порядок обміну валюти, правила перебування і пересування в країні, імміграційні правила та інші процедури. Правила для мандрівників встановлюються на підставі міждержавних договорів, діючих міжнародних норм і місцевих звичаїв і повинні обов'язково дотримуватися туристами, туристськими фірмами й іншими організаціями, які мають відношення до міжнародного туризму. Туристські формальності вводяться державами з метою державної безпеки, боротьби з незаконною міграцією, міжнародним тероризмом, торгівлею наркотиками, проституцією і т.д., а також з метою забезпечення безпеки мандрівників і захисту навколишнього середовища. Туристські формальності можна класифікувати на наступні види: - поліцейські формальності; - паспортні і візові формальності; - митні формальності і валютний контроль; - медико-санітарні формальності; - формальності безпеки і страхові формальності. Поїздка за кордон може не відбутися у випадках: - порушення туристами правил перетинання державного кордону; - недотримання необхідних митних, валютних та інших туристських формальностей; - ускладнення формальностей з боку державних служб і національних туристських адміністрацій; - дискримінації, порушенні чиновниками прав кожної людини вільно подорожувати. Недотримання хоча б одного з правил оформлення виїзду туриста за кордон спричиняє неможливість такого виїзду. Жорсткість формальностей впливає на міжнародні туристські потоки, ускладнюючи пересування людей. Не сприяють зростанню кількості туристських поїздок, наприклад, складна і затягнута в часі процедура оформлення виїзних документів, надмірно високий консульський збір, введення твердих обмежень на обмін валюти. У області одержання послуг турист не має обмежень і не може бути дискримінований за національними і расовими ознаками, статтю і релігією. За всіма міжнародними нормами туризм визнаний загальнолюдським явищем, і ніхто не може бути обмежений у можливості здійснити подорож. Міжнародна співпраця і діяльність різних міжнародних організацій у сфері туризму спрямована на спрощення подібних формальностей, на ліквідацію перешкод для розвитку подорожей і міжнародного туризму. Починаючи з 1921 р. Ліга Націй, Організація Об'єднаних Націй, а з 1975 р. Всесвітня туристська організація (ВТО), національні туристські адміністрації і безліч міжнародних організацій розглядали спрощення формальностей у якості однієї з головних своїх завдань. У 1944 р. на Чикагській конференції Міжнародна організація цивільної авіації однієї з перших запропонувала уніфікувати закордонні паспорти. У 1954 р. була прийнята Конвенція про митні пільги для туризму. У 50-90-і роки XX в. Всесвітня організація охорони здоров'я, Рада митного співробітництва, Міжнародна морська організація, Міжнародна організація цивільної авіації, діючи в тісному контакті з ВТО, прийняли рекомендації з питань медичного, прикордонного і митного контролю, затверджені у відповідних документах. Спрощення туристських формальностей стало об'єктом цілого ряду міжнародних угод і договорів. До них слід віднести: - Чикагську конвенцію Міжнародної організації цивільної авіації 1944 р. (ІСАО); - Міжнародні медичні правила Всесвітньої організації охорони здоров'я 1951 - Конвенцію по сприянню міжнародному морському транспорту Міжнародної морської організації 1965 р.; - Міжнародну конвенцію 1973 р. по спрощенню і гармонізації (узгодженню) митних процедур (конвенція Кіото); - Заключний акт Наради з безпеки і співпраці в Європі 1975 р. - Рішення-рекомендація Ради ОЕСР з міжнародної політики в області туризму 1985 р.; - Єдиний європейський акт Європейських співтовариств 1987 р.; - Гаагську декларацію Міжпарламентської конференції з туризму 1989 р.; - Конвенцію про застосування Шенгенської угоди 1985 р. UNWTO, надаючи особливе значення спрощенню туристських формальностей, розробила і прийняла відповідний пакет рекомендацій в частині: – паспортних формальностей: децентралізація паспортних служб; скорочення термінів і спрощення процедури оформлення закордонних паспортів, введення розумного збору, встановлення терміну дії паспорта не менше 5 років з необмеженим числом поїздок, зберігання закордонного паспорта у власника без права конфіскації; приведення паспортів у відповідність із стандартами ІСАО, що дозволяють здійснювати перевірку за допомогою комп'ютерних систем; – візових формальностей: безвізовий в'їзд на строк до 3 місяців; розповсюдження дії візи строком на 12 місяців на один або декілька в'їздів у всі пункти і по всіх маршрутах, відкритих для туристів, з використанням будь-якого виду транспорту; взаємне визнання візи ряду держав; у виняткових випадках видача дозволу на в'їзд на контрольно-пропускному пункті; встановлення єдиного консульського збору незалежно від громадянства туриста; – валютних формальностей: дозвіл ввезення валюти в розмірі, вказаному в митній декларації; надання повної інформації потенційним відвідувачам і туристам про правила і поточний курс обміну валюти; розміщення відповідної інформації в обов'язковому порядку на контрольно-пропускних пунктах в'їзду; забезпечення можливості зворотного обміну валюти при виїзді з країни перебування; обмін валюти, що ввозиться, тільки на добровільній основі; надання туристам права мати при виїзді достатні суми в національних грошових одиницях для зворотної поїздки по своїй країні; – митних формальностей: обкладання туристів податками, зборами, митами при в'їзді-виїзді, окрім митних зборів і податків на додану вартість по окремих видах товарів і певній їх кількості; включення деяких податків і зборів на утримання і оновлення туристських об'єктів у структуру непрямого оподаткування, у вартість квитків, путівок, турів, замість прямого збору валюти з відвідувачів; – медичних формальностей і надання медичної допомоги туристам: розширення співпраці національних туристських адміністрацій з органами охорони здоров'я у справі надання вичерпної туристської інформації медичного характеру всім зацікавленим особам; висновок багатосторонніх державних договорів з медичного страхування і надання медичної допомоги туристам; надання невідкладної медичної допомоги всім без винятку туристам; у разі захворювання в гострій формі або смерті негайне сповіщення консульства і родичів; перевезення тіла на батьківщину або його поховання; швидке оформлення необхідних документів. Ці рекомендації виходять з основоположних принципів спрощення туристських формальностей, що знайшли віддзеркалення в Гаагській декларації з туризму. Туристські формальності включають ряд вимог і правил, що ставляться до порядку в'їзду і перебування іноземних туристів на території держав. Таким чином, встановлення і визначення рамок їх дії є винятковим правом цих держав. Туристські формальності є одним з чинників зовнішнього середовища, які враховуються туристським підприємством при організації поїздок в зарубіжні країни. Здійснюючи організацію турів в ту чи іншу країну, слід з'ясувати порядок і необхідні процедури для забезпечення в'їзду і перебування в ній туристів, а також зробити всі дії, що забезпечують виконання цих процедур мандрівниками. Туристське підприємство зобов'язано інформувати учасників подорожей і потенційних покупців про формальності, пов'язані з в'їздом, виїздом і перебуванням у країні призначення. Турист, який відправляється в країну повинен знати наступне: - які речі і в якій кількості підлягають безмитному переміщенню через кордон; - що заборонено до вивозу в країні, куди він їде; - що підлягає обкладенню митними зборами; - який порядок обміну валюти; чи існують обмеження на її обмін; - чи має місце обов'язковий мінімум валютних коштів з розрахунку на день мешкання під час подорожі. Окрім цього, туристська компанія повинна вжити всіх заходів до того, щоб забезпечити клієнтів належним чином оформленою документацією (туристським ваучером, путівкою, медичною страховкою, проїзними документами). |