ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Здатність оцінювати об’єкти

Це здатність встановлювати їхню цінність, пов’язана із створенням в розумі людини ціннісних уявлень – уявлень про те яким об’єкти повинні бути, щоб задовольняти потреби людини. У їх формуванні важливу роль грає уява та її продукт – ідеал(це основна складова механізму проектування як діяльності).

Ідеал – мислений зразок об’єкту, який максимально повним та досконалим образом відповідає потребам. Вони слугують еталонами цінності, реальні об’єкти оцінюються у порівнянні із ними. Цінність об’єктів тим вища, чим ближче вони наближаються до ідеалу. Однак існуючі об’єкти ніколи не співпадають із ідеалами.

Звідки беруться ідеали

Кожний індивід абсолютно вільний у побудові свого комплексу цінностей та ідеалів, і досконало свавільно вирішує які повинні бути його ідеали і цінності (чому ?)

У дійсності він вибирає їх із поля вибору, яке являє йому культура. У цьому полі знаходить він цінності та ідеали різних поколінь і епох: національні, професійні, вікові, родинні…

У результаті розвитку та взаємодії різних культур складається єдина система загальнолюдських цінностей, яка вбирає у себе усе найкраще , що накопичено у культурі різних епох і народів. Із усіх цих цінностей і ідеалів кожна особистість обирає ті, які що відповідають її схильностям, вихованню, освіті, особистому життєвому досвіду. Таким чином культура представ перед кожною людиною як світ цінностей і ідеалів – але не зводиться до них, в ній також існують анти цінності і анти ідеали а також те, що не несе смислу.

Регулятиви

Регулятиви – це правила и вимоги у відповідальності до яких люди будують свою поведінку і діяльність. Регулятиви, які вміщує культура визначають норми поведінки і діяльності, які прийняті у даній культурі, вказують які шляхи та засоби досягнення мети допустимі, «нормальні», а які – ні.

Складні види людської діяльності не запрограмовані у генах, їм потрібно навчатися.

Введення визначених норм, котрі регулюють дії людей – це специфічна риса людського образу життя, яка закріплюється у культурі.

Культурні норми – різноманітні, вони в більшому або меншому ступені регламентують усе з чим пов’язане життя людини – їжу, одяг, відношення між полами, розваги, працю...

Народжуючись та виховуючись у певному культурному середовищі, людина засвоює прийняті у ній регулятиви і як результат такого засвоєння її дії опиняються обумовленими ними. При цьому не фізично – механічні властивості, а саме програми, які задані культурою визначають характер використання умов та об’єктів оточуючого середовища. Ми вчиняємо із об’єктами тим чи іншим образом тому, що знаємо їхні «культурні властивості», а не тому що ці об’єкти за своєю природою не допускають ніяких інших дій із ними (багато чого можливо зробити за допомогою стакану …). «Культурні властивості» об’єктів вимагають певного користування ними.

Різноманітні культури мають різний ступень нормативності:

· «нормативна недостатність» культури може привести до зростання приступності, дезорганізації суспільних відношень.

· «норматив надмірність» - сприяє стабільності суспільства, міцності та стійкості громадського порядку, але ж разом із тим обмежує свободу, ініціативність і творчу діяльність, що призводить до повільності темпів розвитку суспільства та застою.

Виступаючи у якості носія смислу, «оброблені» (фізично та духовно) людські речі, процеси, явища стають знаками – об’єктами, які виступають у якості носіїв інформації про інші об’єкти і

які використовують для набування, зберігання, переробки та передачі цієї інформації (так виникають знаки).

Культура постає для людини як світ смислів – а її духовний зміст як світ знаків постає перед нами у єдності матеріального та духовного.

Знак – це матеріальний об’єкт,який сприймається чуттєво (щоб бути сприйнятим, дещо повинно бути матеріальним), а його значення (смисл, інформація) – є продуктом духовної діяльності людини.

Вони виступають як свого роду «матеріальна оболонка» людських думок, почуттів, бажань. Щоб ці продукти духовної діяльності людини збереглися у культурі, щоб вони передавалися і сприймалися іншими людьми вони повинні бути виражені і закодовані у цій знаковій оболонці.