 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Типи знаків та знакових систем
Семіотика культури Семіотичне поле– як усе різноманіття знакових засобів, які використовуються у культурі. Семіотика культури – являє собою культуру як знакову систему, а будь яке явище культури, як тексти – які розуміються як не тільки письмові повідомлення , але і як будь які об’єкти – художні твори, речі і т. п.- які розглядаються як носії інформації. Розуміти культуру – означає розуміти її семіотику т.б. вміти встановлювати значення знаків, які в ній використовуються, та розшифровувати тексти, які складені із них, розуміти значення та смисл її знаків та текстів. Типи знаків та знакових систем · природні · функціональні · іконічні · конвенціональні · вербальні (природні мови – створюють базис будь якої національної культури) · знакові системи запису Прийоми та правила знакової системи використовуються для кодування та декодування інформації. Природний знак– (знак - ознака) це об’єкти і речі природи, які використовуються як носії інформації про інші об’єкти , речі; вони стають їхніми знаками (знак – це об’єкт, який означає інший об’єкт). Частіше за все природні знаки є належністю, властивістю, частиною будь якого цілого і тому надає інформацію про нього. (Дим як знак вогню) Розуміти природні знаки – означає знати ознаками чого вони є і вміти витягати інформацію, яка в них знаходиться. Вміння розуміти та використовувати природні знаки для орієнтування у природному середовищі є суттєвим компонентом первісної культури (знахар, звіздар), який втрачається із розвитком цивілізації та виникненням міської культури (медицина, астронавігація). Функціональні знаки– будь який об’єкт стає функціональним знаком якщо зв'язок між ним та тим на що він вказує виникає у процесі людської діяльності і ґрунтується на способі його використання людиною (Археологія – знайдена у захороненні зброя – свідчить про те, що у ньому покоїться воїн – зброя знак воїна). функціональні знаки – це теж знаки ознаки, але у порівнянні із природними знаками зв'язок функціональних знаків із тим на що вони вказують обумовлений не їхніми об’єктивними властивостями і не тими законами природи, а тими функціями, які вони виконують у діяльності людей. Ці знаки є об’єктами, які мають якесь прагматичне призначення. Вони створюються людиною для прагматичного використання, а не із метою наділити їх знаковою функцією. Вони можуть виступати у якості знаків тільки тому, що включені у людську діяльність, і внаслідок чого несуть у собі інформацію про неї (але для того щоб витягнути інформацію із них потрібно мати якісь попередні знання про умови їх використання у людській діяльності) Вторинні значення знаків- якщо первісні значення функціональних знаків пов’язані із їх прагматичними функціями, то їхні вторинні значення приписуються їм свавільно (частіше за аналогією – підкова на щастя, пусті відра до нещастя). Оскільки об’єкти та вчинки, які виступають у якості функціональних знаків являють собою - засоби - результати - способи людської діяльності постільки вони самою цією діяльністю упорядковуються та систематизуються. Іконічні знаки - (грец. eciõn - зображення) це знаки образи, їхня визначаюча риса це схожість із тим, що вони означають. Ця схожість може бути більшою або меншою – від подібності лише у деякому відношенні до ізоморфізму (взаємно однозначної відповідності усіх елементів та відношень) - це знаки у повному смислі слова (якщо для природних та функціональних знаків знакова функція є побічною, виконується ними начебто «за сумісництвом» із їхніми основними функціями, то для іконічних знаків знакова функція є основною. - ці знаки штучно створюються такими, щоб їхній вид відбивав вигляд речей, які вони означають. Природний об’єкт також може бути використаний у якості іконічного знаку якщо він дуже схожий на об’єкт, який ним означається. Схожість знака із об’єктом (оригіналом) може бути за: · матеріалом · образом при цьому у різному матеріалі (живопис, скульптура) образи розрізняються за ступенем схожості із оригіналом. Знаки малюнки (піктограми) – мають схематичний, спрощений характер. Картина – дає більшу схожість із оригіналом, бо моделює натуру та може створити ілюзію присутності натури. Образи – вміщують у себе певну умовність, розуміння якої «культурозалежне»; частіше бувають багатозначними і можуть трактуватися по різному; на їхнє сприйняття впливає попередній досвід того хто сприймає. «Подвійні зображення» - і фігура і фон можуть зображувати об’єкти при цьому те на чому фіксується увага і породжує образ, якщо перенести увагу на інше (із фігури на фон), то воно буде породжувати інший образ (малюнки М.Ешера – «качки – риби»). Конвенціональні знаки – (convention (лат.) – угода, твір, умова) це штучно створені знаки, яким люди «домовилися» приписувати певне значення; - ці знаки означають об’єкти не тому, що якось пов’язані із ними, схожі на них, вони слугують означенням об’єкту «за умовою» - тому, що люди домовилися вважати їх знаками цих об’єктів; - вони спеціально створюються для того, щоб виконувати знакову функцію і ні для будь якої іншої цілі не потрібні. |
