 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Текст і історичний контекст
Текст, який потрапляє у новий історичний контекст, наповнюється новим смислом, який відрізняється від того смислу, який він мав під час свого створення (у іншому історичному часі). Контекст – це відносно закінчений текст (уривок усної або писемної мови), у межах якого найбільш точно виявляються значення окремих слів або виразів, які входять до його складу. Історично – культурний контекст – це історично – культурне оточення для тексту (один історичний час – одне оточення, інший історичний час – інше оточення), при цьому сам текст не змінний, але розуміння його різне. («Кожен вік придбає нові факти набуває і нові очі». Гейне) Розуміння твору мистецтва змінюється від епохи до епохи, воно ніколи не може бути закінченим, «єдине вірним», не існує і «єдине правильної» їхньої інтерпретації. Культурні цінності живуть в історії і в діалозі із ними нові покоління усвідомлюють їхній зміст, наново у пошуках відповідей на запитання, які ставить життя, вони не помирають тому, що кожного разу збагачуються новим історичним смислом. Герменвтика – теорія та практика тлумачення текстів. Від чого залежить інтерпретація і тлумачення текстів: · Від того як рухається думка інтерпретатора – від частин до цілого або від цілого до части – однак у загальних випадках виникає так зване «герменевтичне коло» - щоб зрозуміти ціле, необхідно з початку зрозуміти його частини, але для розуміння частин необхідно з початку мати уявлення про смислі цілого. · На що спирається інтерпретатор – на «предрозуміння» т.б. на якесь початкове «предзнання», завдяки якому відбувається стрибок усередину «герменевтичного кола» або на поступове «вживання» у текст шляхом багаторазового «човночного руху», від усвідомлення частин до усвідомлення цілого і навпаки. · Із чого виходить інтерпретатор – із першого враження від тексту, яке складається одразу та некритично («первісна інтерпретація» - думка інтерпретатора зливається, ототожнюється із змістом тексту; або «вторинна інтерпретація» як «дистанціювання» від тексту, розгляд його начебто «із сторони» у якості особливого об’єкту міркування, який існує окремо від інтерпретатора). · Яким є той культурний контекст у який занурюється і в якому усвідомлюється текст – чи знаходиться на першому плані контекст у якому текст створювався або ж контекст у якому він сприймається інтерпретатором. «Науковий текст» - є більш строгим ніж художній, і у меншому ступені допускає багатозначність інтерпретацій. · Від рівня інтерпретатора залежить: - ступень засвоєння змісту тексту; - глибина і точність розуміння; - критична оцінка; - здатність розвивати думку автора; - використання, того що прочитане у іншій області за рамками контексту. Підтекст – це смисл, який виражений у неявній формі. У художньому творі завжди щось залишається «за кадром», щось недомовлене, але ж таке що розуміється. Як би митець явним образом сформулював у загальному вигляді думку, яку він втілив у своєму творінні, то це був би вже не художній текст, а абстрактно – теоретичне міркування. Самостійне усвідомлення твору культури є по суті справи їхнє переусвідомлення із позиції інтерпретатора – він вносить, вкладає в них смисл від себе і для себе – це продовжує творчість їхніх творців та перетворюється у співтворчість.
Артефакти Артефакти– це об’єкти культури, які на різницю від явищ і об’єктів природи, мають подвійну визначеність: - як об’єктивна визначеність (така сама як і природних об’єктів) – їх можливо розглядати як реальність, яка існує сам по собі, окремо від людини і яка характеризується властивостями, які об’єктивно належать їй; - як суб’єктивна визначеність – у них втілено те, що називається «смислом», «значенням» - ця визначеність з’являється у них тому,що людина «опредмечує» у них (у артефактах) свої: · уявлення · цілі · бажання…, вони і є та «людяність», котру вносить людина у продукт своєї діяльності. Іншими словами люди не тільки практично, але і духовно «обробляють» матеріал природи та наділяють його тим, чого об’єктивно, поза відношенням до людини, до її свідомості, у них ( у продуктів діяльності) немає і бути не може. Коли матеріал природи потрапляє у сферу діяльності людини, він перетворюється у продукт діяльності та набуває нові якості: · здатність вміщувати у себе людський смисл; · нести на собі відбиток людського духу; · слугувати людині її особистим відбитком – таким чином артефакти виступають як об’єкти культури завдяки духовній творчій активності людини. Людська здатність наділяти смислом свої творіння проявляється по різному: · в мовленні – люди приписують звукам мови смисли, яких вони фізично, як коливання звуків, самі по собі не мають; · в мистецтві; · в етиці; · в … Смисли Смисл будь якого об’єкту – із яким має справу людина виражається у його: · призначенні · ролі · функціях Об’єкти, які взяті самі по собі (поза людиною, поза їхнім відношенням до людини) ніякого смислу не мають. Смисл речі – існує не в самій речі, а у культурі, яка створила її, і щоб зрозуміти смисл речі необхідно вивчати цю культуру, а не тільки саму річ. Смисл речей існує не в них самих, а в культурі яка їх породила і в тих хто цю культуру засвоїв. Він створюється та надається речам людьми. Одна й та сама річ набуває у різних культурах (і навіть у рамках однієї культури для різних людей) досконало різні смисли. Із культури людина черпає можливість наділяти смислом не тільки слова та речі, але й свою поведінку – як окремі вчинки так і все життя у цілому. Т. ч. культура є не просто сукупністю продуктів людської діяльності, артефактів, культура – це світ смислів, які людина вкладає у свої творіння та дії. Тому людина існує не тільки у матеріальному світі речей, але і в духовному світі смислів. У ході свого історичного розвитку людство постійно збагачує та розвиває цей світ. Смисли втілюються у: · уявленнях · поняттях перетворюються у самостійні об’єкти мислення, оперування якими призводить до створення нових усе більш загальних та абстрактних смислів. Створення нових смислів саме стає смислом діяльності людей – · в релігії · в мистецтві · в науці · в філософії · в інших сферах культури. Світ смислів - це світ продуктів людської думки – другий всесвіт.
|
