 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Реальність / дійсність думки
об’єкти, речі / слова – імена (означення) -- імена – значення (тлумачення)
т.ч. мислення усе більш відривається від реальних речей (слова – стають первісними, а їх значення – вторинним - а речі взагалі відходять у бік). Примітивні культури – більш «річні», у той час як розвинуті культури – більш «вербальні».
Вербалістика (сфера словесна - дійсність)– вбирає до себе: · суперечки · обговорення · дискусії · симпозіуми · конференції (своєрідні словесні ігри – боротьба ідей, зіткнення поглядів) у той час як реальністьце · дії (спроби та помилки) Якщо у примітивних суспільствах, які знаходяться на ранніх етапах розвитку – дії людини цінуються більше слів, то у сучасному цивілізованому суспільстві формулювання проблеми частіше стає важливіше ніж сама проблема. Мовлення – це мова у дії. Мова реалізується у мовленні і виконує тим самим свою комунікативну функцію (мовлення може бути істинним або кривдним у той час як до мови такі оцінки застосовані не можуть бути). Акт мовної комунікації (акт мовлення) Складається із компонентів: · автора (адресанта) · слухача (адресата) · референта (об’єкта розмови – того про що йдеться) · мовлення (висловлювання, повідомлення) (детальніше дивись – «Народження думки.doc») Комунікативні функції мови: Референтна функція – спрямована на об’єкт повідомлення. Вона полягає у передачі інформації про нього. Об’єктом повідомлення – може бути і: · опис будь якого феномену (явища – реального або вигаданого) · пропозиція або наказ · запитання Задача автора (адресанта) – в любому випадку складається у тому щоб засобами мови можливо найбільш адекватно сформулювати смисл свого повідомлення. Експресивна функція– пов’язана із відбиттям у повідомленні особистості автора. Мова виступає як засіб самовиразу особистості. Автор висловлюється, відкриває душу, передає свої почуття, переживання, емоції, відношення до того про що йде мова про об’єкт мовлення (у прямій або непрямій формі). Імпресивна функція– орієнтована на адресата, передбачає вплив на нього, дозволяє викликати у нього певні почуття, емоції, бажання, побудити його до яких не будь дій. При цьому необхідно знати особливості адресата від яких залежить те як він сприйме повідомлення і який вплив на нього воно призведе. Поетична (естетична) функція - особливо важлива у художньому тексті. У мовній комунікації важливу роль відіграють і паралінгвістичні засоби – невербальні компоненти мовного повідомлення, які завжди супроводжують мовлення: · фонаційні – тембр мовлення, його темп, типи заповнювачів пауз («аа», «ее», «ма»), мелодійний малюнок, особливості вимовляння окремих звуків; · кінетичні– жести, пози, міміка; · графічні (у писемній)– почерк, оформлення і розташування тексту, застосування спеціальних символів, способів скорочення. Перераховані засоби можуть привнести додаткову інформацію у мовне повідомлення. Наголос або акцент на тому або іншому слові уточнює, звертає увагу, кивок голови може заміщувати слово або вираз, вказівний жест – поєднуватися із мовленням. Культура мови – вміння найбільш ефективним образом використовувати комунікаційну функцію мови (функції передачі повідомлення) визначається: · дотриманням загальноприйнятих мовних норм; · особливостями особистого стилю мовлення.
Вторинні семіотичні моделюючі системи Первинні семіотичні системи – це природні мови. Вторинні семіотичні системи – це ті за допомогою яких будуються моделі світу або його фрагментів. Це мови таких форм культурияк: · міфологія · релігія · філософія · наука · політика · право · мистецтво · змі (реклама, телебачення, Інтернет) · зразки, церемоніали, ритуали Культурні коди– правила етикету, манера вдягатися, освячені звичаями норми відносин між людьми – у них люди у кожну епоху виражають та сприймають смисл – тексту, контексту, підтексту – подій, які відбуваються. Читання культурного тексту без розуміння тих історичних культурних кодів, які існували при його створенні ускладнює адекватне його сприйняття і розуміння його смислу, який даний текст мав у минулому (при його написанні).
Мова мистецтва Мистецтво – виступає як модель культури оскільки у ньому найбільш чітко проявляються усі основні риси функціонування механізмів культури ; - воно є самосвідомість культури. Коди мистецтва – (обумовлені цією особливою роллю мистецтва) робляться основними вторинними моделюючими системами в усякій культурі. Художні мови – складаються на базі усіх семіотичних засобів культури: · словесних – мова мистецтва слова; · жестомімічні – мова танцю, пантоміми, акторського мистецтва; · пластичні – мова живопису, графіки, скульптури, архітектури, дизайну; · звукоінтонаційні – музичні мови, їхня особливість у тому що вони призначені для створення багатозначних текстів. (О.І.Генісарецький, Е.В.Черневіч) Текст Текст (повідомлення) – використовується у системах комунікації. Візуальний текст – розпадається на: K - повідомлення, яке проектується із наміром та призначається для S - адресата; T - латентний (прихований, неявний) текст; який виникає як властивість яка супутня - L - пристрою, який зберігає та перетворює інформацію, але його створюють без наміру; SV – адресат S – приймач інформації в ситуації просторово – предметного середовища – V G- генератор інформації; K – повідомлення як система, яка використовує мовні знакові засоби різні за природою (текст не може бути створений поза якої не будь мовної системи) Візуальна установка – передбачає, що людина усе сприймає як зоровий текст (т.б. – «яким є у зоровому відношенні те що я сприймаю ?»), вона у свою чергу передбачає наявність Візуальної свідомості – яка означає що людина зорово сприймає – усе, при тому Здатність бачити – є первинною умовою («я бачу») Обєктивування того що побачене– («що я бачу ?») Фіксування зорових якостей того що побачене– («яким є у зоровому відношенні те що я бачу ?»)
Візуальна свідомість + проектування = візуальний дизайн Текст– усяке явищекультури створене людьмиза допомогоюзнакових систем у вигляді: · речі · ритуалу · художнього твору · мовлення … і являє собою дещо таке що потребує прочитання та правильного розуміння іншими людьми. Інтерпретація тексту … Культурне явище - як його зрозуміти ? - як перевірити правильність його розуміння ? Як підійти до тексту, як його розглядати (два можливих підходи)? (науковий підхід) · його можливо розглядати як вмістилище інформації, яка повинна бути із нього витягнута - потрібно визначити ступень достовірності інформації - побачити «за» ним (текстом) «справжню» реальність, яку він відбиває (відокремити істинний зміст (інформацію) від суб’єктивних думок або фантазій і визначити причини (реальність) які викликали її) (специфічний «гуманітарний» підхід) · як такий, що породжений унікальною особистістю автора твору, таке що цікаве само по собі – у цьому випадку розуміти текст, це означає зрозуміти його так, як цього хотів автор, зрозуміти його думки і задуми, його почуття та переживання не залежно від того наскільки вони відповідають реальному стану речей. |
