 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Тема 3. Особливості редагування інтернет-видань
План 1. Специфічні властивості інтернет-видань. 2. Веб-редакція. 3. Етапи публікування повідомлень в інтернет-виданнях. 4. Особливості редагування.. 5. Авторське право в Інтернеті: проблеми захисту.
1. На сучасному рівні розвитку інформаційних технологій використання комп’ютера для збереження будь-яких видів інформації стає єдиним засобом, що надає широкі можливості керування інформацією. Важливу роль у процесі отримання інформації відіграє мережа Інтернет. Оригінальними властивостями, які відрізняють мережеві видання від традиційних каналів поширення інформації, є гіпертекстуальність, інтерактивність та мультимедійність. Гіпертекстуальність – це система зв’язку між окремими документами через гіперпосилання. Такі посилання на різноманітні джерела надають редакціям можливість підвищити повноту й достовірність інформації, я читачам – скористатися альтернативними джерелами й самостійно брати участь у інтерпретації фактів. Інтерактивність – це багатосторонній інформаційний обмін зі споживачами інформації. Інтерактивність у мережевих ЗМІ не обмежується традиційними листами в редакцію чи дзвінками в студію, а дозволяють користувачу в режимі реального часу брати участь у створенні змісту, одночасно обговорювати з читачами найбільш актуальні питання й коректувати напрямок розвитку сюжету. Таким чином, читач перетворюється у співавтора, повноправного учасника процесу творчої комунікації. Серед форм інтерактивності, що використовуються в мережевих ЗМІ, можна назвати: безпосереднє звернення до аудиторії з запрошенням установити зворотній зв'язок, написати листа до редакції; менш популярними є голосування, рейтинги та анкети; онлайн-інтерв’ю та конференції, у яких читачам надається право ставити питання запрошеним редакцією гостям; форуми та гостьові книги, які надають можливість відвідувачам веб-сайтів вступати в багатосторонній полілог з іншими представниками аудиторії інтернет-ЗМІ. Аудиторія Інтернету у своїй діяльності керується насамперед мотивацією спілкування, що пов’язане з природною для людини потребою в обміні знаннями та емоціями. Мотивація спілкування є чинником, який трансформує картину мережевих ЗМІ, про що свідчить поява та зростання популярності нових мережевих інформаційних продуктів – блогів [1]. Мультимедійність означає можливість передавання інформації в різних знакових системах – вербальній, графічній, звуковій, фото, відео [4]. Сам термін мультимедіа виник у 90-ті рр. ХХ ст. і розумівся як поєднання усіх каналів передавання інформації. Мультимедійність робить журналістський твір більш живим, інформаційно змістовним, яскравим, що надає додаткові конкурентні переваги, які дозволяють розраховувати на успіх аудиторії. Але на сьогодні ця властивість інтернет-видань не затребувана в повній мірі в силу ряду причин [1]. Завдяки цим унікальним властивостям, які надають технології Інтернета, автори й редактори інтернет- видань можуть: 1) розширити не тільки обсяги інформації, але й її зміст; 2) виразити суть повідомлення за допомогою різних кодів спілкування; 3) використовувати для «роботи» з аудиторією різноманітні форми спілкування, надати їй більш повні можливості для реагування та участі в інформаційному обміні [7]. 2. Інтернет-видання, як і будь-яке інше видання, повинно мати свою редакцію, тобто матеріали, розміщені в ньому, повинні редагуватися. Однак Інтернет надає можливість існування виданням, у яких матеріали не редагуються, а відразу розміщаються на сайтах авторами. Існують багато проектів, що надають такі можливості своїм відвідувачам. Це перш за все різноманітні літературні, наукові, публіцистичні ресурси, де можна публікувати більш-менш завершену роботу, книгу або статтю. Спектр функцій веб-редактора поширюється від редагування веб-сторінок, кодування вихідного матеріалу для експонування на сайті до управління сайтом і його телекомунікаційним оточенням [3]. Крім того, редакція мережевого видання наслідує функції і газетних, і журнальних, і книжкових, і електронних редакційних систем. У залежності від масштабу інтернет-видання ці функції може виконувати один із кількох спеціалістів. У будь-якому випадку головний редактор інтернет-видання повинен орієнтуватися не тільки в літературних та інформаційних особливостях матеріалу, але й у технологіях його позіціонування на сайті, а також у керуванні інтернет-ресурсом, яким є сайт, у глобальному телекомунікаційному просторі Інтернету. Функції веб-редакційної системи. У залежності від задач інтернет-видання веб-редакція може бути автономним утворенням або частиною медіахолдінга. Так, наприклад, може працювати сайт звичайної газети, якщо його завдання обмежується копіюванням надрукованих матеріалів. Кадровий склад веб-редакції, крім традиційних для редакції газети спеціалістів, комплектується спеціалістами в галузі веб-дизайну, програмістами, які знайомі з мовами веб-програмування й роботою з базами данних, співробітниками, котрі забезпечують інформаційну безпеку сайта, працівниками, які зобов’язані займатися рекламою сайта, робітниками, що відповідають за листування з відвідувачами сайта, співробітниками служби технічної підтримки, постійних відвідувачів сайта (журналістів та читачів) і т. д. Крім головного редактора за керування ресурсом відповідає адміністратор, який забезпечує працездатність інтернет-видання та його відповідності технологічним характеристикам. Адміністратор, як правило, володіє найповнішим правом доступу до даних та налаштувань сайта й відповідає за поширення цих прав доступу серед співробітникам редакції. Він також відповідає за безпеку ресурсу, тобто за захист від хакерських атак, моніторинг несанкційованих публікацій видання на інших сайтах, відновлення інформації у випадку збоїв тощо. Якщо веб-редакція підтримує свій форум, то виникає необхідність адміністрування не тільки сайта, але й форуму, а також модерування дискусійних тем. Остання функція полягає в постійній підтримці дискусії, а також фільтруванні публікацій, що порушують статут форуму. Така роль називається «модератор». 3. Теоретик галузевого редагування З. Партико [5] виокремлює такі етапи роботи над оприлюдненням веб-сторінок інтернет-видань: І. Авторський. Збір автором необхідної інформації та написання повідомлення. Автори повинні володіти комп’ютерними технологіями. ІІ. Редакційний. Редакторське опрацювання авторських оригіналів за всіма правилами. Редактор має продумати всі параметри майбутнього інтернет-видання: його дизайн, структуру, обсяг, періодичність оновлення, можливість автоматичного перекладу, кількість гіперпосилань, пошукову систему на сайті, елементи привернення та утримання уваги користувачів, зворотній зв'язок. Якщо інтернет-видання є електронною копією друкованого, то необхідно попередньо провести детальне вивчення структури друкованої версії журналу, адже необхідно створити структуру сайту, яка відповідала б структурі друкованого видання і, водночас, зберігала специфіку сайту як електронного інформаційного ресурсу. Електронна версія видання зберігає повне змістове наповнення у відповідності до друкованої, але є більш доступною для користувачів і має всі переваги електронного інформаційного ресурсу [2]. ІІІ. Конструювальний. Створення веб-сторінок, тобто розміщення матеріалів на них, розміщення файлів із веб-сторінками на сервері. Під час створення титульної веб-сторінки інтернет-видання слід ураховувати те, як отримувачі будуть його шукати (за назвою, за ключовими словами тощо). Інтернет-видання як електронний інформаційний ресурс має ряд функціональних можливостей, які дають сприяють зручній навігації та пошуку потрібної інформації. ІV. Тестувальний. Перед оприлюдненням веб-сторінку слід протестувати для виявлення того, чи існують відхилення від запланованої конструкції на найпоширенішій на даний час комп’ютерній техніці. Потрібно протестувати інтернет-видання також на найслабшій комп’ютерній техніці, щоб уникнути труднощів його експонування на ній. V. Оприлюднювальний. Редактор має потурбуватися про реєстрацію інтернет-видання на найбільших пошукових системах вручну, оскільки в сегменті Інтернету, що використовує латинський шрифт, кириличні сайти поки що не ідендексуються. Редактор має усвідомити важливість пошукової оптимізації сайту. Одним з найефективніших методів реклами визнане так зване «пошукове розкручування». Дійсно, всі ми, коли шукаємо щось в Інтернеті, у першу чергу, звертаємося до пошукових систем Yandex, Google, Meta і т.п. Суть «пошукового розкручування» зводиться до того, що більшість сайтів у мережі Інтернет абсолютно не адаптована до алгоритмів пошукових систем. Часом користувач ретельно намагається знайти потрібний сайт через пошукову систему, але він виявляється далеко не на першій сторінці, до якої мало хто доходить. Однак загалом пошукова оптимізація - це потужний інструмент, що дозволяє щодня залучати нових відвідувачів. Важливо, що ці відвідувачі будуть цільовими. Наприклад, для оптимізації сайту журналу «Українська мова і література в школі»було сформовано відповідну структуру, додано посилання для розділів, що становлять ядро пошукових слів потрібної тематики, за якими йде подальша оптимізація й перевірка позицій у пошукових системах; використано спеціальні теги (ключові слова та опис) до кожної статті, назва сторінки дублює заголовок статті; передбачено описи для малюнків, що завантажуються з текстовим матеріалом. Сайт зареєстровано в усіх найбільш відомих пошукових системах та каталогах України [2]. VІ. Підсумковий. На цьому етапі редактор контролює кількість звертань до інтернет-видання, тривалість перебування на сайті, обсяг завантаженої інформації. Він також моніторить листи користувачів загального змісту та листи про недоліки сайту. На цьому етапі редактор визначає, як можна вдосконалити інтернет-видання. 4. При редагуванні потрібно звертати увагу на:
Потрібно скорочувати текст. Стаття в друкованому виданні не може бути аналогічна статті у виданні мережевому (ця теза не відноситься до статей, що містять ексклюзивну або популярну інформацію. Їх читають «від банера до банера»), вона повинна бути коротшою й виразнішою. 5. На жаль, у вітчизняному законодавстві поки що відсутні нормативно-правові акти, що чітко регулюють діяльність в Інтернеті. Більше того, на міжнародному рівні, а саме у договорах Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право та про виконання i фонограми, які набрали чинності у 2002 р., авторське право в мережі Інтернет визначається опосередковано. У Законі України від 11.07.2001 р. № 2627-III «Про авторське право i суміжні права» також міститься аналогічне положення, згідно з яким автор має право розповсюджувати свої твори таким способом, щоб публіка могла мати доступ до них у будь-якому місці та в будь-який час за власним вибором. Найбільшої шкоди від таких порушень зазнають онлайнові бібліотеки з текстовими, музичними та відеофайлами, а також веб-сторінки паперових періодичних видань з відкритим доступом до матеріалів номера. Чимало українських засобів масової інформації мають свої інтернет-версії. Крім того, нині більш-менш сформувалася низка загальновідомих онлайн видань, серед яких «Українська правда» (pravda.com.ua), «Електронні вісті» (elvisti.com), «ProUA» (proua.com), «Версии.com» (versii.com) тощо. На відміну від Заходу, де майже весь вміст Інтернету викладається на веб-сайти з комерційною метою, український Інтернет спрямовано в основному на вільний доступ користувачів до інформації. Концепція, яка визнає існування лише немайнових прав автора в мережі та заснована швидше на етичних правилах поведінки в Інтернеті, ніж на законодавчій регламентації, отримала назву копілефт. Вважається, що саме існування глобальної мережі грунтовно підірвало чи заклало «міну уповільненої дії» під авторське право i суміжні права. Втім, на сайтах друкованих видань, власники яких не хочуть викладати повні версії матеріалів в Інтернеті, подаються їх короткі анонси з відсиланням до паперового аналога або з пропозицією сплатити за перегляд (в Україні це «Інвестгазета», журнали «Кореспондент», «Український юрист» тощо). Інша проблема, породжена появою Інтернету, полягає в тому, що користувачі мережі самі в будь-який час можуть стати учасниками комунікативного процесу, розміщуючи повідомлення на форумах, у групах новин, блогах тощо. Це призводить до того, що активізується діяльність певних осіб, які вже отримали умовну назву копіпастерів (від copy&paste — «вирізати» i «вставити»), які з метою обговорення певних подій чи явищ суспільного життя копіюють матеріали з їх «рідного» місця в мережі i вставляють туди, де перебуває зацікавлена інтернет-спільнота. Для того щоб уникнути порушень авторського права в мережі, слід встановлювати гіперпосилання тільки на домашню сторінку або ж на сторінку, яка містить відомості про автора сайта. Саме через пряме посилання на матеріали, розміщені на сайтах друкованих ЗМІ, у Нідерландах та Німеччині було заборонено пошукові системи в Інтернеті. Література
|
