Зміст активної кадрової політики Зміст і специфіка діяльності з управління персоналом значною мірою визначається завданнями, що вирішуються підприємством на різних стадіях йото розвитку. Так, організаційні, виробничі, технологічні та інші процеси, що відбуваються у підприємстві, вимагають відповідного кадрового забезпечення. У зв'язку з цим управління персоналом повинно забезпечити підприємство необхідними кадровими ресурсами. Розглянемо зміст кадрової політики на таких стадіях життєвого циклу підприємства, як формування, інтенсивне зростання, стабілізація, спад [86]. 1. Стадія формування підприємства. Основне завдання на цьому етапі — пошук товару, що зможе знайти свій ринок, свого споживача і забезпечити достатнє джерело надходження коштів для існування підприємства. На стадії формування важливим стає питання пошуку джерел інвестицій, способів залучення коштів. Для цього підприємство повинно показати потенційним інвесторам (можливим співвласникам) привабливість пропозиції, обгрунтованість інвестицій, імовірність повернення вкладених коштів. Одним із способів, що, з одного боку, може допомогти самому керівництву сформулювати уявлення про стратегію і етапи розвитку підприємства, а з іншого боку, представити проект потенційним інвесторам, є бізнес-план. На стадії формування відсутні принципи роботи з персоналом, зразки документації. Але кадрові заходи необхідні. Завдання кадрової служби на даній стадії — визначення напрямків кадрової роботи і цілей роботи з персоналом, конкретизованих з урахуванням умов діяльності підприємства. Основні завдання щодо управління персоналом на даному етапі: 1.Підготовка організаційного проекту: — проектування організаційної структури; — розрахунок потреби в персоналі; — аналіз кадрової ситуації в регіоні; — розробка системи стимулювання праці. 2. Формування кадрового складу: — аналіз діяльності і формування критеріїв відбору кандидатів; — визначення сегмента ринку робочої сили, з якого доцільно проводити набір; — набір і навчання персоналу. 3. Розробка системи і принципів кадрової роботи: — формування кадрової політики і плану кадрових заходів; — формування самої кадрової служби (організаційної структури, набір складу); — розробка системи збору, збереження і використання кадрової інформації. На стадії формування підприємства важливо розробити таку систему збору, збереження і використання кадрової інформації, яка б, з одного боку, відповідала проектованій структурі підприємства, а з іншого — була б досить гнучкою до можливих змін у майбутньому. До найбільш типових завдань, що вимагають інформаційного забезпечення, можна віднести кадрове і управлінське діловодство, внут- рішньоорганізаційне кадрове планування і оцінку персоналу. Кадрове і управлінське діловодство насамперед включає розробку штатного розпису, посадових інструкцій, наказів з особового складу і ведення особистих справ. Найчастіше сюди ж може належати інформація про розрахунок заробітної плати працівників підприємства. Внутрішньоорганізаційне кадрове планування включає роботу з аналізу, оцінки витрат і контролю. Так, при організації навчання персоналу необхідно проаналізувати потребу у навчанні і навантаження працівників, мати інформацію з планування їх використання, здійснити оцінку витрат на передбачуване навчання. Після цього можна переходити до складання власне плану підготовки, його реалізації і контролю. 2. Стадія інтенсивного зростання підприємства. Після того, як на попередній стадії сформульовано нову ідею, знайдено товар, отримані кошти, налагоджено виробництво, товар надійшов на ринок, підприємство переходить до наступної стадії — стадії інтенсивного зростання. Основні завдання щодо управління персоналом на даному етапі: 1. Переструктурування підприємства (для задоволення зростаючого попиту): повинні з'явитися нові відділи, підрозділи, встановлені зв'язки між ними. Багато підприємств починають залучати до роботи з клієнтами не тільки власні структури, але й інші підприємства, наприклад, за угодами. У зв'язку зі швидким зростанням загострюється проблема керованості підприємством, включення нових підрозділів, встановлення нових і оптимізація старих зв'язків. Для певних галузей бізнесу є важливою довгострокова взаємодія з клієнтом, тому стає актуальним створення підтримуючих структур, наприклад, сервісу або додаткових послуг. Для підтримки високого попиту важливими стають питання реклами, створення іміджу підприємства, встановлення контактів із громадськістю, зовнішнім середовищем у цілому. 2.Залучення нового персоналу, здатного сприймати корпоративну культуру підприємства. Так, слід знайти нових працівників, їх оцінити і відібрати найбільш придатних, забезпечити адаптацію персоналу і т.п. 3.Формалізація правил, символів і норм поведінки працівників. 4. Розробка системи оцінки персоналу на відповідність культурі просування, переміщення з урахуванням цього. 5. Звільнення працівників з негативною поведінкою. 6.Утримання і зміцнення корпоративної культури, подолання тенденції її розмивання новими працівниками. Для підтримки корпоративної культури можуть використовуватися: — поведінка вищого керівництва і лінійних менеджерів, що дає приклад працівникам і демонструє конкретні елементи корпоративної культури; — розробка і відкрите використання системи оцінки і стимулювання (покарання) поведінки, що відхиляється від норм корпоративної культури; —оперативна реакція керівництва на поведінку працівників у критичних ситуаціях, оцінка продемонстрованої поведінки в термінах корпоративної культури; —моделювання типових виробничих ролей і навчання нових працівників традиційній для підприємства поведінці; — розробка системи критеріїв розподілу і форм фіксації внутріш- ньоорганізаційних статусів, внутрішньої диференціації; —розробка критеріїв внутриорганізаційного просування; — впровадження корпоративних символів і обрядів. 3. Стадія стабілізації підприємства. Стадії стабілізації досягають не всі підприємства, що успішно вийшли на ринок. Так, якщо навіть у підприємства багато клієнтів, воно може загинути у випадку, коли не зможе вирости відповідно до потреб ринку. Таким чином, на стадії стабілізації у підприємства теж виникають певні проблеми, що потребують вирішення. Основні завдання щодо управління персоналом на даному етапі: 1. Зниження витрат на персонал. Підприємство, що зросло, повинно закріпити власну організаційну структуру, зробити її максимально ефективною у нових умовах економії ресурсів. Усе це особливим чином впливає і на діяльність кадрової служби. 2. Оцінка ефективності діяльності персоналу, виявлення резервів зростання продуктивності і якості праці. Так, підприємство повинно проводити регулярні процедури з оцінки — атестацію персоналу, робочих місць. На підставі отриманих даних можуть бути поліпшені системи розподілу роботи, технології ДІЯЛЬНОСТІ, форми оплати і стимулювання. 3. Розробка системи планування кар'єри, формування кадрового резерву, організації навчання і просування персоналу. На даній стадії персонал починає сприймати кар'єрні плани, плани зростання винагороди як обгрунтовані і реальні інструменти планування свого життя. На стадії формування й інтенсивного зростання такі кадрові інструменти здаються малообгрунтованими і занадто далекими. 4. Вибір між орієнтацією на функціонування (підтримка працездатності підприємства за нинішніх технологій і обсягів) і розвитком (підготовкою підприємства до наступної зміни, запобігання кризі). Таким чином, і управління підприємством, і управління персоналом повинні вирішити, що для підприємства зараз доцільно: максимально зосередитися на «експлуатації» досягнутого чи почати зміни, готувати новий продукт, новий ринок, саме підприємство до майбутнього, і цим запобігти стадії кризи. Про готовність до змін свідчать такі організаційні особливості підприємства: • гнучкість організаційної структури — наявність дрібних, легко керованих структур (наприклад, проектних груп), мінімізація бюрократичних правил і процедур, адекватність структури управління завданням функціонування — ліквідація зайвих ланок управління; • принципи інноваційності, що закладені в корпоративній культурі, — орієнтація на постійне удосконалення і довгостроковість процесу змін, розуміння природності і безперервності процесу розвитку, орієнтація керівництва і персоналу на пошук нового, уважне ставлення підприємства до ідей своїх членів, наявність конкретних індикаторів оцінки процесу зміни підприємства, порівняння з результатами конкурентів; • принципи інноваційності, що закладені в положеннях кадрової політики, — безупинне навчання персоналу, творчий підхід до справи, гнучка система оплати праці, що підвищує зацікавленість у результатах, вимоги до високого результату виробничої діяльності (кількість, якість, творчість, готовність до нового, розмаїтість способів ДІЯЛЬНОСТІ), оцінка внеску лінійних керівників у підготовку підлеглих, система призів і премій за оволодіння новими навичками і виявлення проблем, оцінка досвіду і широкого світогляду. До того ж про здатність до змін свідчать такі особливості персоналу: — аналітичність свідомості — здатність розглядати ситуацію в цілому і в окремих аспектах виділяти взаємозв'язки, детермінанти і властивості деяких об'єктів; — діалогічність свідомості — здатність бачити кілька варіантів розвитку подій, способів вирішення проблем, передбачати наявність можливості декількох варіантів рішень. Можна виділити чотири основних рівні змін в управлінні персоналом підприємства: 1. Зміна в знаннях: вимагає мінімального часу і мінімальних витрат. 2. Зміна в індивідуальних настановах (ставлення кожного до того, що і як треба робити): вимагає більш тривалого часу і значних витрат, тому необхідно створити умови для того, щоб людина сприйняла необхідність зміни. 3.Зміна в індивідуальній поведінці: повинна бути забезпечена ще більшим часом і ресурсами. Найголовніше на цьому етапі — людина повинна одержати позитивний досвід нової поведінки. 4.Зміна в груповій поведінці: вимагає максимального часу і великих ресурсів. Менеджерові з персоналу необхідно організаційно забезпечити зміни, підготувати процес поступового впровадження нових способів роботи. Для цього він повинен: — виділити лідерів колективу, груп — людей, авторитетних для колективу (для включення їх в інноваційний процес або в цільові проектні групи, або в експертну групу); — сформувати цільові, проектні групи для розробки стратегії і плану змін і включити в них представників різних відділень і сфер бізнесу підприємства; — сформувати експертну групу, що включає в себе лідерів груп і людей, що мають високий статус у підприємстві, а також формальних і неформальних лідерів; — організовувати регулярні зустрічі проектної й експертної груп для обговорення проекту і його розвитку; — представити проект працівникам підприємства. Особливу увагу слід приділити психологічному забезпеченню впровадження змін. Для цього кадрова служба повинна: — привертати увагу персоналу підприємства до необхідності змін; — організувати процес одержання конкретних пропозицій від працівників підприємства і підтримку активних працівників, які надають такі пропозиції; —створювати неофіційну інформаційну мережу поширення інформації про зміни, що проводяться; — враховувати при підготовці інформації, способів презентації матеріалів особливості персоналу і особистісні характеристики аудиторії; — намагатися враховувати продуктивні заперечення, що виникають у персоналу, адаптувати програму змін з урахуванням факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Для побудови оптимального процесу змін важливо враховувати індивідуальні способи прийняття змін (типові для кожного механізму). Виділяють такі індивідуальні механізми прийняття змін: 1.Ідентифікація: люди приймають запропоновані зміни, керуючись зовнішніми мотивами. Для кадрової служби важливо в даному випадку розробити систему стимулювання (оплати) за проведені зміни. 2.Засвоєння: люди переводять загальні цілі і принципи змін у специфічні особисті цілі. Для кадрової служби з'являється можливість розробити систему мотивації, орієнтуючись на той тип внутрішніх мотивів, що є специфічними для кожного, — потреба в спілкуванні, орієнтація на одержання статусу, самореалізація. 3. Апробація: людина перевіряє зміни на власному досвіді, щоб сформулювати своє власне ставлення до нього і визначити спосіб прийняття. Для кадрової служби в даному випадку необхідно організувати підтримку (з боку значущої для працівника соціальної групи і людини) і підкріплення ефективної поведінки (розробити системи оцінки і мотивації). 4.Стадія спаду (ситуація кризи). Якщо підприємство не змогло підготуватися до необхідних змін — не був знайдений новий товар і підготовлений до виходу на ринок, старий товар відповідно до життєвого циклу або через конкуренцію виробив свій ресурс, підприємство переходить до стадії спаду. Досягнуті показники неможливо утримати, зменшується кількість клієнтів, підприємство змушене скорочувати обсяги виробництва, персонал, мінімізувати організаційну структуру. Часто ситуація кризи супроводжується і неплатоспроможністю, що призводить до банкрутства підприємства. У даній ситуації управлінський персонал повинен провести аналіз і прийняти рішення про можливі варіанти подальшого розвитку підприємства. При цьому існують такі варіанти: — продаж підприємства — повна ліквідація, продаж активів, звільнення персоналу і повне припинення діяльності; — введення зовнішнього управління — запрошення нового менеджера (його можуть запропонувати кредитори, працівники підприємства, арбітражний суд); — пошук інвестицій під конкретний проект, вкладення коштів — перебудова виробництва без зміни керівника. У другому і третьому випадках залишається завдання нормалізації діяльності. Для цього необхідно: — провести аналіз фінансового стану підприємства; — знайти шляхи реорганізації підприємства; — розробити антикризову маркетингову, інвестиційну і організаційно-виробничу стратегії; — знайти нових партнерів та інвесторів. Для подолання кризи особливо важлива робота з персоналом. Діяльність кадрової служби на цьому етапі повинна включати: — діагностику кадрового потенціалу підприємства; — розробку стратегії реорганізації і кадрових програм її підтримки; — скорочення персоналу підприємства; — підвищення продуктивності праці; — вирішення конфліктів, які особливо загострюються в цей період. |