 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Умови зовнішнього середовища 12
Значну роль в поведінці мають також фактори навколишнього середовища. В умовах високої температури сільськогосподарські тварини, у тому числі велика рогата худоба, відмовляється від прийому їжі. Чим вище температура, тим корови поводяться неспокійніше, намагаються піти в тінь. Вдень при температурі 29°С у них використовується на пасіння 11% часу, а вночі при 27°С – 37%; при температурах вище 27 - 29°С у корів надій падає на 25 - 50%. Різко змінюється поведінка тварин і при зниженні температури. На тварин впливають також такі фактори як 1. Довжина світлого і темного періоду Кури Вівця 2. Комахи 3. Індивідуальна дистанція 3.1. Вівця – 1,7 м (кількість пасовища на тварину 0,54 га) 3.2. Коня – 5,1 м 4. Скупченість – фронт годівлі для корів 2:1 - на 1 м – дві тварин 5. Устрій полу стійла і годівниці 6. Якість будівельного матеріалу 7. Щільність розміщення 8. Технологія. Поведінка тварин у різних умовах. Біологічні ритми. Поведінка сільськогосподарських тварин в умовах промислової технології утримання. Імпринтинг, інсайт як форми поведінки. Адаптація тварин до мінливих умов середовища і технології утримання. Фізіологічні механізми адаптації. Стрес як адаптивний механізм відновлення гомеостазу. Стресостійкість тварин. Вплив стресу на продуктивність тварин. Протистресова профілактика. Формування поведінки тварин Формування поведінки тварин проходить на протязі всього життя, але основа поведінки закладається під час перших місяців життя. Тому до вирощування тварин треба підходити дуже відповідально. У організмі, що існує в умовах навколишнього середовища, що змінюються, повинна бути потужна і гнучка система регуляторних механізмів, що підтримує гомеостаз. Ніж більш зробленим буде система регуляції в живому організмі, тим він буде більш незалежним від умов навколишнього середовища. У той же час параметри цього середовища, у яких може нормально існувати організм, не можуть змінюватися безмежно. Для будь-якого організму існують межа коливань різноманітних факторів середи, до яких організм може адаптуватися, тобто, у межах яких організм може підтримувати сталість свого внутрішнього середовища. Механізм адаптації реалізується через дві регулюючі системи організму – нервову і гуморальну. Адаптаційний синдром (загальний адаптаційний синдром) – сукупність загальних захисних реакцій, що виникають в організмі під впливом різноманітних подразників, що сприяють відновленню порушеної рівноваги і направлені на підтримку сталості внутрішнього середовища організму – гомеостазу.
Стрес (англ. stress – напруга) – стан напруги, який виникає при різкій зміні чинників навколишнього середовища. Стpесоpні реакції Стрес – сукупність усіх неспецифічних змін, які виникають в організмі під впливом будь-яких факторів, що включають, зокрема, стереотипний комплекс неспецифічних захисно-пристосувальних реакцій (Г. Сельє, 1936 – 1952). Агент, що викликає стрес, називається стресором. По суті стресором є будь-який достатньо сильний (не обов'язково екстремальний) фактор – тепло, холод, болючі подразники, голодування, інтоксикація тощо. Комплекс неспецифічних захисно-пристосувальних реакцій за стресу, спрямованих на створення усталеності (резистентності) організму до будь-якого фактора, позначається Сельє як загальний (генералізований) адаптаційний синдром. У динаміці загального адаптаційного синдрому закономірно прослідковується три стадії, що характеризують резистентність організму за розвитку стресу: 1) стадія тривоги, 2) стадія резистентності, 3) стадія виснаження. Адаптаційному синдрому передує первинний шок. Тривалість і виразність кожної стадії може варіювати в залежності від природи і сили стресорного агента, виду тварини і фізіологічного стану організму. Перша стадія синдрому – реакція тривоги – яка протікає гостро, характеризує активну мобілізацію адаптивних процесів в організмі у відповідь на будь-який зсув гомеостазу за стресу. У цей період усталеність організму до несприятливих впливів швидко зростає. В другій стадії – стадії резистентності – установлюється підвищена опірність до стресора, що носить загальний, неспецифічний характер. Так, наприклад, якщо стрес викликається холодом, то на стадії резистентності виявляється підвищена усталеність не тільки до холоду, але і до інших факторів – підвищеній температурі, токсинів тощо. У випадках, коли дія стресора тривала, захисні пристосувальні механізми організму можуть виснажуватися і загальний адаптаційний синдром переходити у третю стадію – стадію виснаження, яка характеризується зниженням резистентності організму до даного стресора й інших видів стресорних впливів. Ця стадія називається також повторним шоком. Організатором реалізації загального адаптаційного синдрому в організмі є гіпоталамо – гіпофізарно – надниркова система. Поняття стресу було введено Г.Сельє в 1950 році на підставі досліджень, проведених на ссавцях. При стресі навіть на досить ранніх стадіях можна спостерігати зниження резистьентності до хвороб. На стадії виснаження в тих випадках, коли хронічний стрес перевищує межі толерантності, починається ослаблення організму, про що часто свідчить спалах захворювання. Стресорні реакції викликаються в основному катехоламінами і кортизолом, що діють протягом двох різних, але перекриваючих один одного відрізків часу. Зміни, викликані в організмі катехоламінами (адреналіном і норадреналіном), відбуваються менше ніж через секунду і тривають від декількох хвилин до годин, ймовірно, під контролем з боку симпатичної нервової системи. Кортизол викликає зміни, які починаються менше ніж через годину і тривають тижні і навіть місяці. Симпатична нервова система виділяє катехоламіни швидко і недовго, у той час як хромафінові клітини в головній нирці можуть продукувати їх протягом тривалого часу. У риб кортизол утворюється інтерреналовою тканиною в головній нирці під впливом АКТГ гіпофіза. Утворення кортизолу починається не раніше ніж через 15 хв, але для досягнення максимального рівня продукції гормону потрібно біля 24 годин. Спільний вплив катехоламінів може бути схарактеризовано як підготовка до термінових дій. Вони викликають підвищену рухливість (занепокоєння, реактивність), мобілізацію енергетичних запасів, посилення дихання й інші функціональні зміни. Специфічні результати, що викликаються підвищеним вмістом катехоламінів, наведені в таблиці
Вплив підвищеного вмісту катехоламінів
Кортизол впливає на багато систем органів. На відміну від катехоламінів, що, очевидно, сприяють виживанню, кортизол, особливо за тривалого стресу, часто несприятливо діє на організм. Спочатку вплив виявляється на ділянках, де відбувається іонний обмін: зяброві мембрани, ниркові канальці, сечовий міхур і епітелій кишечника. В ході адаптаційного синдромуособини пристосовуються до нових умов –йде процес адаптиції. Адаптація (лат. adaptatio – пристосування) – пристосування організму до умов, що змінилися, спрямоване на зберігання гомеостазу. 12 |
