ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Біологічні форми поведінки

Лекція

ЕТОЛОГІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

План

1. Етологія – наука про поведінку тварин. Становлення етології

2. Основні поняття етології

3. Методи етологічних досліджень

4. Біологічні форми поведінки

4.1. Групова поведінка

4.2. Харчова поведінка

4.3. Статева поведінка

4.4. Материнська поведінка

4.5. Дослідницька поведінка

4.6. Захисна поведінка

5. Фактори, що впливають на поведінкову активність

5.1. Спадковість

5.2. Типи вищої нервової діяльності

5.3. Умови зовнішнього середовища

5.4. Причини і наслідки стресу

6. Формування поведінки

7. Керування поведінкою тварин і перспективи використання даних етології у тваринництві

Основні поняття етології

Етологію визначають як науку про поведінку тварин. Назва "етологія" у своїй основі містить грецьке слово "етос", що означає вдача, характер, звичай, поведінка. Вона вивчає загально біологічні основи і закономірності поведінки тварин

Етологія - важлива міждисциплінарна наука, що об'єднує фізіологію, екологію, психологію і генетику тварин.

Велике значення вивченню поведінкових реакцій тварин надавав І. П. Павлов. Він указував, що "... без знання поведінки тварин не можна організувати належний догляд і утримання, що забезпечує одержання великої кількості сільськогосподарської продукції і підвищення продуктивності праці у тваринництві".

Поведінка тварин – своєрідний об'єкт дослідження, який потребує потребуючого особливого підходу до його вивчення. Необхідність етологічних досліджень обумовлена прагненням отримати точні дані про життєві прояви у тварин різних видів, порід, категорій і напрямків продуктивності в різні періоди розвитку організму. У основі вивчення цих процесів лежать методи індуктивного дослідження.

При проведенні будь-якого етологічного дослідження необхідно враховувати породу, вік, фізіологічний стан, походження і продуктивність тварин. Ця інформація допомагає розкрити їхню поведінку. Не менш важливо знати поведінкову (стадну) ієрархію, а на початку досліджень варто звернути увагу на план помешкання, вигульні площадки, устаткування тощо. Необхідно провести і клінічне обстеження тварин. Методи кількісних і якісних показників поведінки тварин можуть бути як візуальними, так і з використанням технічних засобів.

Ряд авторів вважає, що поведінка складається з різних по складності і прояву елементів, серед яких виділяють унітарні реакції, зразки і біологічні форми (типи) поведінкової активності.

Унітарна реакція – це цілісний акт поведінки, що формується в умові інтеграції умовних і безумовних рефлексів. Сукупність унітарних реакцій складає зразок поведінки.

Зразком називають незалежну частину біологічної форми поведінки, що має власну адаптивну функцію, спрямовану на досягнення того самого результату.

Визначена послідовність зразків поведінки складає біологічну форму(тип) поведінки. По визначенню Л. В. Крушинського, біологічна формаповедінки являє собою багатократну поведінку, побудовану на окремих унітарних реакціях, і пов'язану з забезпеченням основних біологічних форм поведінки.

Методи етологічних досліджень

Необхідність етолого-фізіологічних досліджень обумовлена прагненням одержати точні дані про фізіологічний стан тварин різних видів, порід, категорій та напрямку продуктивності в різні періоди розвитку організму. В основі вивчення цих процесів лежать методи індуктивного дослідження, в першу чергу спостереження і експеримент.

В залежності від мети дослідження ці методи використовуються в різних модифікаціях.

Для дослідження поведінки сільськогосподарських тварин використовують такі методи:

¨ Короткочасні візуальні спостереження;

¨ Цілодобові хронометражні спостереження;

¨ Спостереження за окремими тваринами;

¨ Спостереження методом графічної етограми

¨ Спостереження методом табличних етограм в малих групах тварин;

¨ Спостереження методом табличних етограм в великих групах тварин;

¨ Етологічний експеримент.

Біологічні форми поведінки

Основними біологічними формами поведінки тварин є харчова (кормова), рухова, стадна, материнська, статева і лактаційна.

Харчова поведінка

Харчова поведінка сільськогосподарських тварин багато в чому залежить від умов утримання. Наприклад, на пасовищі, або при вільному допуску до корму вона обумовлена індивідуальними потребами тварин, у той час як при нормованій годівлі регулюється людиною. При вивченні харчової поведінки варто враховувати, що швидкість з'їдання корму залежить від його якості і смаку, а також ступеня звикання до нього, індивідуальних особливостей тварини, режиму годівлі, від розміру разової дачі, ступеня насичення тваринами, забезпеченості водою й інших факторів.

Підтримка постійного апетиту у тварин вимагає від тваринників визначених навичок і уміння. При великих запасах кормів, але недостатній їх різноманітності важливу роль відіграє вміння зоотехніка скласти раціон, установити порядок згодовування кормів. Наприклад, якщо великій рогатій худобі солому давати після концентратів, то її поїдаємість буде на 30-70% меншою, ніж при зворотному порядку згодовування. Важливе значення має здобрення кормів різноманітними смаковими добавками.

Харчова поведінка у тварин виявляється видом і запахом корму і регулюється нейрогуморальним і рефлекторним механізмами Тварина здатне віддавати перевагу тому або іншому корму вибірково, у залежності від потреб організму. Вибір рослин на пасовищі обумовлений попереднім досвідом тварини. Новий корм звичайно поїдається гірше.

Статева поведінка

Статева зрілість у великої рогатої худоби наступає в телиць у 8 – 12, у бичків в 9 12 місяців, у дрібної рогатої худоби в 7 – 8 місяців, у свиней в 5 – 8 місяців і в коней у 18 місяців. У самок культурних порід, при гарній годівлі й у більш теплому кліматі, статева зрілість може наступати і раніш. Спостерігалися випадки вагітності телиць у 6 місяців, кобилок у 10 – 15-місячному віці.

Домашні тварини відносяться до поліциклічних тварин, тобто статевий сезон у них триває весь року, винятком є вівці, у яких статевий сезон обмежений декількома місяцями.

Центральна нервова система впливає на органи розмноження через центр, розташований у проміжному мозку, і залози внутрішньої секреції. Статеве поведінка тварин залежить як від спадковості, так і від умов годівлі та вирощування.

У корів різка зміна поведінки спостерігається в першій стадії статевого циклу - стадії збудження. Прояв активного і пасивного «обіймального рефлексу» стосовно інших корів може служити діагностичною ознакою статевого збудження. У цей час усі рефлекси, включаючи і харчової, підпорядковані статевому, утворюється статева домінанта. Вона посилюється при періодичному спілкуванні корови з биком. Корова в охоті не додержується рангової субординації.

Материнська поведінка

Турбота про нащадка (облизування дитинчати, устрій гнізда, годівля новонароджених, кладка і насиджування яєць) є проявом материнського інстинкту, що носить уроджений характер.

Материнська поведінка у тварин формується задовго до появи нащадка. У вагітних самок припиняється тічка, вони не підпускають до себе самців, не припускають повторних покриттів. В міру розвитку зародка самки, особливо кобили, стають більш обережними і спокійними, швидше утомлюються. Стільні корови менш активні, вони повільніше рухаються і гостро реагують на різкі зміни звичної обстановки.

За декілька годин до отелення окремі корови виявляють материнську увагу до телят інших корів, але, у більшості випадків, материнський рефлекс виявляється тільки після родів. Якщо видалити корову позбавити новонародженого теляти, вона може проявити сильне занепокоєння навіть у тому випадку, якщо вона його не бачила. Час, у продовженні якого виявляються ознаки занепокоєння, обумовлений індивідуальними особливостями корови і може коливатися від декількох годин до 2 --3 діб.

Крім індивідуальних особливостей, прояв материнського інстинкту залежить від породи, віку корови й інших факторів. У тварин аборигенних порід материнський рефлекс сильніший, у більшості молочних порід він може бути перекручений або відсутній зовсім. Найбільше часто це спостерігається в корів, що раніше позбавляли теляти відразу після отелення.

Знаходячись у череді або приміщенні, корова і теля легко пізнають один одного по голосу.

У худоби молочних порід материнський рефлекс загубив свою силу і корови нормально лактують при відсутності телят. У курок яєчних порід материнська поведінка також не проявляється або виявляється слабо.

У практиці тваринництва материнський рефлекс часто використовується для вирощування чужого приплоду. Тривалий прояв материнського рефлексу негативно впливає на відтворні якості.

Лактаційна поведінка

Вивчення лактаційної поведінки важливо в першу чергу в молочному скотарстві, в основному при використанні доїльних установок. У корів виробляється стійкий стереотип поведінки на час і місце доїння, порядок заходу в доїльний зал, видачу концентратів, тип доїльної установки й апаратів. Все це дуже впливає на рівень надоїв корів і швидкість молоковіддачі, швидкість з'їдання концентратів. Однієї з задач етології є вивчення поведінки для використання його під час приучення молодих корів і нетелей до доїльних установок. Тут важливо звернути увагу на породу, вік тварин, умови вирощування, а також спроможності до екстраполяції.

Дослідницька поведінка

Дослідницька поведінка ґрунтується на інтересі тварини до нового, остраху нового і реакції страху. У неї розрізняють

1. Орієнтувальну реакцію

2. Власне дослідницьку поведінку

3. Маніпуляційно - дослідницьку поведінку.

Рухова поведінка

Рухова поведінка тварин найбільше проявляється в умовах безприв'язного утримання і на пасовищі. У великої рогатої худоби в умовах безприв'язного утримання рух може бути цілеспрямованим або змушеним і вільним. До цілеспрямованого ставиться рух в доїльний зал, до місця годівлі, вихід на вигульну площадку. Найбільша тривалість руху припадає на час годівлі, коли тварина переходить з одного місця на інше: у помешканнях для відпочинку корови пересуваються в пошуках місця відпочинку. Час руху і відстань, що проходять тварини, залежить від технології утримання (пасовищне, безприв'язне або прив'язне, із прогулянками на вигульно-кормових площадках або без них).

Ігрова поведінка є різновидом рухової. Їі можна спостерігати вже в перші дні після народження. Вона властива, хоча й у меншій мірі, і дорослим тваринам.

З одного боку, ігрова поведінка має значення для відпрацьовування і тренування інших життєво важливих форм поведінки, з іншого боку - гра служать нервовою розрядкою для тварини, сприяють вироблення в неї спокійної вдачі. При ізольованому вирощуванні виростають непокірливі і злі тварини, що реагують на значно більше число подразників, чим при груповому утриманні. У таких тварин звичайно продуктивність більш низька, а доглядати за ними складніше. У телят, вирощених в умовах ізоляції, бувають слабко виражені соціальні, стадні, наслідувальні та інші рефлекси.

При гарній годівлі ігри тварин відзначаються значно частіше, ніж при поганому. Випадки ігрової поведінки виникають частіше після прийому корму.

Захисна поведінка також пов'язана з руховою активністю і частіше виявляються при безприв'язному утриманні.

У бугаїв захисний рефлекс може виявлятися в тому випадку, якщо вони знаходяться в групі корів. При наближенні "суперника" або людини бугай приймає загрозливу позу і видає приглушене ревіння. При зустрічі із супротивником бугай перший час демонструє рішучий тиск: риє ногами землю, сопе, а потім із пригнутою до землі головою кидається вперед. Нападу можуть піддаватися і люди. Агресивність бугаїв посилюється, якщо люди одягнені в незвичну сукню або від них виходить різкий запах.

Захисні реакції можуть бути достатньо сильними й у корів, а також у телят, якщо для цього є причина. Частий дотик до лоба теляти сприяє швидкому виникненню і стійкому зберіганню захистного рефлексу. В дорослому стані поведінка таких тварин відрізняється агресивністю. Сила прояву захисного рефлексу залежить багато в чому від особливостей нервової системи й умов виховання тварини.

Виробітку спокійної вдачі сприяє безприв'язне групове утримання і ласкаве, рівне поводження з тваринними обслуговуючого персоналу.

У домашніх тварин сила захисного рефлексу значно нижче, ніж у диких, і залежить від напрямку продуктивності. Серед великої рогатої худоби тварини м'ясних порід у цілому більш флегматичні і менше агресивні, ныж молочних. Захисні рефлекси яскравіше проявляються в рогатих тварин, але іноді підвищену злісність мають і комолі бики.

Стадна поведінка

Перехід від прив'язного (індивідуального) утримання до безприв'язного (групового) викликав необхідність вивчення взаємовідносин тварин у групі або череді. У стадних тварин, а до них відносяться більшість видів сільськогосподарських тварин, існує ієрархічна співпідпорядкованість. Тварина вищого соціального рангу користується визначеними привілеями в череді: вони поїдають кращий корм, займають кращі місця для відпочинку, відганяють інших від поїлки і т.д. При сталій ієрархії в групі тварина нижчого рангу підпорядковується тваринним вищого без бійок. Проте часте перегрупування тварин, зміна складу груп призводить до порушення сформованих взаємовідносин, до сутичок і бійок, зниженню продуктивності. Важливе значення при цьому мають фактори, контрольовані зоотехніком – щільність розміщення тварин, фронт годівлі, частота перегрупувань, уведення нових тварин і т.д.

Ціллю вивчення стадної поведінки є визначення методів і прийомів, що знижують негативний вплив порушення складу співтовариства тварин при перегрупуванні і порушенні стадної ієрархії.