 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Альтернативні форми сім'ї і шлюбу
Протягом кількох останніх десятиліть у західному суспільстві, а від недавнього часу і в Україні, з'явилося і набуло поширення багато альтернативних форм сімейних структур і способів життя. Незареєстровані шлюби.Останнім часом зросла кількість дорослих людей, які живуть разом із особами протилежної статі, не будучи пов'язані з ними сімейними чи шлюбними зв'язками. Майже половина громадян віком від 25 до 35 років деякий час віддає перевагу подібному способу життя. Такий стиль життя не є новим, але раніше траплявся досить рідко. Різке збільшення числа незареєстрованих пар пояснюється тим, що подібна поведінка в останні роки стала соціально прийнятною, а також тим, що підвищився вік вступу у перший шлюб. Незареєстровані шлюби практикуються переважно серед молодих людей, які є мешканцями великих міст. Рідко вибирають такий стиль життя релігійні особи. Більшість пар, які живуть у незареєстрованому шлюбі, не мають дітей, оскільки відчувають себе не так стабільно, як одружені пари і не впевнені у своїй здатності разом долати труднощі. Серійна моногамія. Цей стиль життя передбачає декілька циклів шлюбу і розлучення. Скажімо, акторка Елізабет Тейлор виходила заміж 8 разів. Проте кількість осіб, які ведуть подібний спосіб життя останнім часом зростає і трапляється не лише в середовищі богеми. Це пов'язано, насамперед, із полегшенням процедури розлучення. Неповні сім'ї.Найчастіше це сім'ї, які утримують жінки. Зростання кількості таких родин є наслідком зростання кількості розлучень, а також жінок, які народжують дітей поза шлюбом. Якщо у 1940 р. тільки 11 % всіх чорношкірих родин у США "очолювала" жінка-одиначка, то у 1991 р. їх було уже 58 % від загальної кількості. "Матері-одиначки" тепер не піддаються такій обструкції і зневазі, як колись. Такий стиль життя сьогодні є цілком соціально прийнятним. Більшість жінок, які є самостійні і можуть самі себе матеріально забезпечити, не хочуть ставати у залежність від чоловіків тільки тому, що цього вимагають соціальні традиції нуклеарної сім'ї. Однак статистико-соціологічні дослідження свідчать, що більшість неповних сімей переживає значні труднощі: постійний брак часу, коштів, почуття самотності, відчуття відповідальності за долю дитини. Дослідження показують, що ймовірність дитячої злочинності у неповних сім'ях є удвічі вищою, ніж у повних. Що більше, діти із неповних сімей демонструють рівень розвитку нижчий від середніх показників, характерних для цього віку. Самотність.Самотні люди не становлять монолітної соціальної групи тому, що серед них є і неодружені, і розлучені, й овдовілі. Самотність — непостійний і неоднозначний статус. Між полюсами вільної і незалежної людини, і людини, яка знемагає від самотності є багато різних перехідних форм людей, які свідомо або внаслідок певних обставин залишилися самотніми. Цікаво, що кількість неодружених і незаміжніх зростає відповідно із підвищенням рівня освіти. Це особливо стосується жінок. Гомосексуальні пари.Гомосексуалізм — це надання переваги сексуальному партнерству із особою однієї статі. Згідно оцінок Інституту сексуальних досліджень Альфреда К. Кінсі, 5—6 % дорослого населення США має гомосексуальну орієнтацію. Очевидно таке співвідношення гомо- і гетеросексуалів властиве не тільки для США. Останнім часом гомосексуалізм легалізували у більшості країн (найперше це сталося у США, штаті Іллінойс, у 1961 р.; на території колишнього Радянського Союзу, в тому числі й в Україні, де-факто це сталося після розпаду СРСР). У деяких країнах дозволили навіть укладання шлюбу між представниками однієї статі. Дослідження Інституту Альфреда К. Кінсі показують, що лесбіянки є більше схильними до тривалих зв'язків, ніж гомосексуалісти-чоловіки. Однак, якщо лесбіянки, як і гетеросексуальні пари, надають великого значення вірності у сексуальних стосунках, то гомосекеуалісти-мужчи-ни спокійно ставляться до зв'язків їхніх партнерів "на стороні". Гомосексуальні пари зазвичай приймають такі взірці сімейного життя, які існують серед гетеросексуальних пар. Для них так само є істотним романтичне кохання, як і практичні аспекти сімейного побуту. Станом на 2002 р. у Нідерландах, у формально зареєстрованих гомосексуальних шлюбах перебувало 100 тис. осіб. Кількість шлюбів такого роду значно зросла після того, як у грудні 2000 р. у цій країні було прийнято закон, який дозволяє гомосексуальним парам усиновлювати дітей. Тепер кожен п'ятий шлюб у Нідерландах — гомосексуальний, причому більшість осіб, які беруть гомосексуальний шлюб мають за собою досвід гетеросексуального одруження. У Швеції сьогодні є понад 40 тис. дітей, родичі яких перебувають угомосексуальному шлюбі. Комуна— це своєрідна форма розширеної сім'ї. Члени комун вважають, що йдучи в комуни, вони втікають від філістер-ства (святенництва), самотності, матеріалізму і лицемірства суспільства і його сімейної основи. Норми стосунків між членами окремих комун — різні. У багатьох комунах головним завданням вважається виховання дітей батьківським колективом. Є комуни у яких практикується груповий шлюб. Американський соціолог Артур Елліс, який досліджував комуни хіпі наприкінці 60-х рр. XX ст. відзначав, що всі вони є нестабільними. Це пояснюється насамперед тим, що майже неможливо віднайти чотирьох або більше дорослих людей, які зможуть жити у любові та гармонії. У комунах надзвичайно складно координувати щоденне життя так, щоб уникнути ревнощів і конфліктів. Існують також проблеми розподілу роботи і лідерства. Загалом, можемо констатувати, що традиційна модель ну-клеарної сім'ї, коли чоловік заробляв гроші поза домом, дружина дбала про дім, а діти були залежними від батьків, сьогодні вже не є абсолютно домінуючою. Чи означає це, що нуклеарна сім'я зникає? Дехто вважає, що так і є. Інші схиляються до думки, що нуклеарна сім'я радше перебудовується, ніж занепадає. Зростає гуманізм, більше уваги приділяється розвиткові особистості. Сім'я — жертва соціальних змін. Кожен етап урозвитку сім'ї пов'язаний із відмиранням одних і формуванням інших функцій, зі зміною як масштабів, так і характеру її соціальної діяльності. Однак, при усіх змінах, для суспільства відтворення населення є життєво необхідним, тому воно завжди культивуватиме певну форму сім'ї як механізм цього відтворення. Сім'я і шлюб в Україні Загальні ознаки.Українська сім'я є моногамною. У її розвитку протягом XX ст. можна виділити такі історичні стадії: переважання селянських сімей, усі члени яких працювали разом; разом із процесом індустріалізації все більшого поширення набуває індустріальна сім'я, яка виявлялася у двох формах: на Західній Україні чоловік-голова родини — працював поза межами дому, а дружина вела домашнє господарство; в УРСР — і чоловік, і дружина працювали поза межами дому (симетрична сім'я); сьогодні в Україні все більшого поширення набуває симетрична сім'я. Для неї характерна відсутність жорсткого розподілу ролей за статевою ознакою. І чоловік, і дружина працюють. Високий рівень гнучкості, властивий симетричній сім'ї, дозволяє їй краще адаптовуватися до будь-яких ситуацій за умов швидких соціальних змін. Такі сім'ї є більш характерними для пар із високим рівнем освіти. В Україні заборонено шлюби між близькими родичами, однак поза тим українське суспільство є ендогамним, тобто шлюбних партнерів обирають, переважно, із тієї самої соціальної, расової, етнічної чи релігійної групи. Вибір партнера є, зазвичай, індивідуальною справою і базується на взаємній згоді. Середній розмір сім'ї в Україні — від 3,1 до 4 осіб (в країнах Середньої Азії, наприклад, середній розмір сім'ї — 5—6 осіб). З точки зору демографії оптимальний кількісний склад сім'ї, який забезпечує розширене відтворення суспільства — 5 осіб: батьки і троє дітей. Однак діти, які виросли у сім'ях, де є троє і більше дітей, становлять тільки приблизно 1/6 частину від загальної кількості дітей в Україні. Сьогодні кількість сімей у нашій країні постійно зменшується, незважаючи на те, що на початку третього тисячоліття в Україні протягом року реєструється близько 500 тис. шлюбів, що становить приблизно 9,5 шлюбів на тисячу мешканців. Це більше, ніж у розвинутих західних країнах, у яких реєструється 4,5—7,5 шлюбів, однак всеодно менше, ніж було у 90-х рр. Тому кількість зареєстрованих шлюбів зменшується. Головною причиною зменшення шлюбів в Україні є економічна нестабільність. В Україні постійно зростає кількість неповних сімей (у 1989 р. вони становили 13,5 %, а у 1993 — 15,6 %), а також відсоток дітей, народжених поза шлюбом (у 1980 р. їх було 8,9 %, у 1991 — 11,9 % , а у 1993 р. — 12,4 %). Для цього є низка причин. По-перше, чоловіків в Україні на 3 млн менше, ніж жінок (25 941 тис. жінок і 22 475 тис. чоловіків). По-друге, зростає економічна самостійність жінок. Характерно, що в нашій країні кількість жінок, які ідентифікують себе в першу чергу з роботою, а не з сім'єю є вищою, ніж у багатьох країнах Європи: в Україні таких жінок близько 20 %, в Угорщині — 0,1, в Німеччині — 4 %. Щоправда в Польщі і Росії кількість жінок, для яких кар'єра є на першому місці ще вища, відповідно — 33 % і 25 %. Розлучення в Україні.Кількість розлучень в Україні зростає. У 1996 р. було зареєстровано 200 тис. розлучень. їхня кількість зростає із Заходу на Схід. Серед греко-католиків розлучень менше, ніж серед православних, а найвища кількість розлучень зареєстрована серед невіруючих. Однак, релігійний фактор у цьому випадку не є вирішальним, він узгоджується із багатьма іншими чинниками. Основними причинами розлучень називають зловживання алкогольними напоями, різниця в характерах та інтересах і пов'язані з цим сімейні чвари, передчасне, непродумане одруження, подружня зрада, фінансові труднощі тощо. За спостереженнями вітчизняних соціологів, тенденція до розлучення є вищою серед людей, які: - живуть у містах; - одружуються у віці до 20 років; - знайомі зі своїм майбутнім обранцем менше двох років; - недовго зустрічалися до одруження; - мають батьків, які були нещасливі у шлюбі; - мають друзів, нещасливих у шлюбі; - не відвідують регулярно церкву; - мають різні поняття щодо обов'язків чоловіка і дружини.
|
