ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Сім'я і шлюб: основні поняття

12 3

Сім'я є одним із найголовніших соціальних інститутів у всіх суспільствах. Оскільки ми живемо у сім'ї і не мислимо себе поза сім'єю, то сприймаємо її існування як щось очевидне і зрозуміле. Тим часом, у соціології сім'я розглядається як один із найважливіших і неоднозначних соціальних феноменів, що перебуває в центрі уваги вчених уже протягом багатьох десятиліть і стосовно якого існують різні, часто суперечливі точки зору. Категорії сім'ї і шлюбу є непростими для строгого визначення через те, що, по-перше, їхнє наукове розуміння і трактування підпадає під вплив традиції побутового сприйняття цих понять, яке не завжди співпадає з науково-теоретичним; а, по-друге, і сім'я, і шлюб вивчаються не тільки соціологією, але й багатьма іншими науками, що породжує множинність підходів до розуміння цих феноменів і, відповідно, звужене, або, навпаки, розширене їх тлумачення.

Що ж таке сім'я? Соціологи й антропологи дають різноманітні визначення. Наприклад, Джордж Мердок у 1949р. опублікував монографію "Соціальна структура", у якій, на підставі аналізу сімей у 250 культурах, запропонував таке визначення: сім'я — це соціальна група, для якої властиве спільне проживання, економічна кооперація і відтворення.

Сім'я включає дорослих осіб обох статей, із яких як мінімум двоє підтримують соціально санкціоновані сексуальні зв'язки і мають дітей, власних або взятих на виховання.

Хоча сім'єю також вважаються одружені або неодружені пари без дітей; групи, які складаються з одного із батьків (незалежно від того, перебував він у шлюбі чи ні) і дітей, якщо другий із батьків є невідомим, помер, утік або якимось чином зник; група дітей, які проживають разом і які мали одного чи двох спільних батьків; чоловік із кількома законними дружинами; група родичів і їхніх дітей, які мають спільне господарство.

Отже, визначення Мердока не можна вважати вичерпним і універсальним, таким, що підходить для усіх культур. Наприклад, у деяких суспільствах Південної Індії немає сімей, якіскладаються з дорослих, що разом живуть і працюють.

У народу найяр, що проживає на Півдні Індії, дівчина, яка досягає статевої зрілості бере участь у ритуальній церемонії "вступу у шлюб" із мужчиною, якого їй вибирають старійшини громади. Через три доби вона піддається іншій ритуальній церемонії — "розлучення", внаслідок чого стає вільною і може вибирати собі сексуальних партнерів самостійно. Жоден із її мужчин не має ніяких економічних, соціальних, юридичних чи ритуальних прав як щодо неї, так і щодо її дітей. Відповідальність за дітей несуть їх матері. А найближчими родичами дітей по чоловічій лінії вважаються мамині брати.

Сьогодні більшість соціологів пропонують такі дефініції сім'ї, які дозволяють трактувати цей соціальний феномен досить широко. Ось одна з них:

Сім'я — це соціально санкціонована, відносно стійка група людей, яка об'єднана кровною спорідненістю, шлюбом або усиновленням дітей, члени якої проживають разом і економічно пов'язані між собою.

Сім'я є одночасно і малою соціальною групою, і соціальним інститутом.

Малою соціальною групою сім'яє тоді, коли у центрі уваги дослідника перебувають взаємини між індивідами, які складають сім'ю. Проблеми міжособистісної взаємодії тісно пов'язані з існуючими у суспільстві нормами, цінностями та взірцями поведінки, зумовлені соціоекономічними і соціокультурними умовами життєдіяльності групи.

Сім'я як соціальний інститут.Інституціалізація — це перетворення спонтанної поведінки людей на організовану ( "боротьбу без правил" на "гру за правилами"). Саме сім'я є основним носієм успадковуваних із покоління в покоління культурних взірців, саме у сім'ї відбувається первинна соціалізація особистості, людина освоює соціальні ролі, здобуває ази освіти, навики поведінки.

Типи сім'ї. Існують два найпоширеніших типи сім'ї: нуклеарна та розширена.

Нуклеарна сім'яє найбільш поширеним типом сім'ї в сучасному індустріальному суспільстві. Вона складається із дружини, чоловіка та їхніх дітей. Протягом життя індивід, як правило, буває членом двох нуклеарних сімей: спершу сім'ї своїх батьків, а після власного одруження — сім'ї, яка складається з нього, його дружини та їхніх дітей.

Розширена сім'я — це сім'я, яка складається із кількох поколінь родичів. Вона становить клан (чоловіків разом із їх дружинами і дітьми). Якщо основою нуклеарної сім'ї є подружня пара, то основою розширеної сім'ї є брати і сестри, разом із їх дружинами, чоловіками і дітьми. Розрізняють різні форми розширеної сім'ї: патрілокальну(коли молоді переходять жити у сім'ю чоловіка) і матрілокальну (молоді після одруження переходять жити до сім'ї дружини).

У розширених сім'ях одружений чоловік (або заміжня жінка) в першу чергу залишаються прив'язаними до батьківської сім'ї. Вони в основному пов'язані зобов'язаннями і відповідальністю з тією сім'єю, у якій народилися, а не з тією, з якою вони пов'язані через шлюб. У таких сім'ях відповідальність і турбота розподіляються серед багатьох членів сім'ї. Дитина, наприклад, тісно пов'язана не тільки з батьками, але й зі своїми дядьками і тітками. Вона оточена дорослими, які за певних умов готові взяти на себе обов'язки батьків. Така сім'я добре захищає дитину від різних життєвих неприємностей.

Розширена сім'я характерна для традиційного суспільства. Індустріалізація підірвала розширену сім'ю, одночасно сприяючи розвитку нуклеарних сімей. Американський соціолог Вільям Гуд виділив ряд факторів, які ослаблюють і руйнують розширену сім'ю в індустріальному суспільстві:

по-перше, індустріалізація сприяє горизонтальній мобільності, що призводить до ослаблення родинних зв'язків, які вимагають частих і близьких контактів;

по-друге, індустріалізація сприяє зростанню вертикальної мобільності, що призводить до ослаблення стосунків між родичами, які належать до різних соціальних прошарків;

по-третє, індустріальне суспільство замінює кровноспо-ріднені групи при вирішенні таких суспільних проблем, як забезпечення навчання, безпеки, грошового кредитування та ін.;

по-четверте, в індустріальному суспільстві на передній план виходять особисті досягнення індивідів, що зменшує їхню залежність від родичів.

Належить розрізняти поняття "сім'я" і "шлюб".

Шлюб — це комплекс звичаїв, які ґрунтуються на відносинах між сексуально пов'язаною парою дорослих всередині сім'ї.

Типи партнерства у шлюбі та форми шлюбу. Хоча способи утворення сім'ї у різних культурах дуже відрізняються, існують певні правила, які організовують вибір партнера, типи сімейних зв'язків, місце проживання і відносини влади у сім'ї.

Ставлення до шлюбних зв'язків, зазвичай, є більш етноцент-ричне, ніж усі інші культурні взірці суспільства. Для нас, наприклад, може здаватися неприроднім, і неправильним шлюб за домовленістю між батьками молодих, коли майбутнє подружжя, практично не зустрічається до одруження. Однак, у Японії, наприклад, не менш дивним вважається виходити заміж за чоловіка, не вибраного батьками дівчини. Ґрунтуючись на позиціях етноцентризму, ми співчуваємо молодим людям, із суспільств, відмінних від нашого, що вони не мають свободи при виборі партнера^ а вони шкодують наших молодих людей за те, що останні позбавлені батьківської опіки. Насправді, ні перші, ні другі не почувають себе нещасними й обділеними.

Ендогамія і екзогамія. Усі суспільства обмежують коло, з якого можна вибирати собі шлюбного партнера. Правильний вибір регулюється двома типами матримоніальних норм: ендогамією та екзогамією.

Ендогамія— це правила, які дозволяють вибирати собі подружнього партнера всередині певних суспільних груп (клас, раса, каста, віросповідування, національність, плем'я та ін.).

Екзогамія— це правила, які забороняють укладення шлюбу всередині певної суспільної групи. Як правило, забороняється вступати у подружні зв'язки із членами своєї родини.

Моногамія і полігамія.Моногамія— подружжя, що складається з одного чоловіка й однієї жінки. Цю форму спостерігаємо в усіх суспільствах, навіть у тих, де паралельно практикують також інші форми подружніх зв'язків. Хоча для нас, як і для більшості європейців, а також північно- та південноаме-риканців, японців та багатьох інших народів, моногамія є більш звичною формою шлюбу, хоча переважає менше ніж у 20 % суспільств. Решта 80 % суспільств віддають перевагу полігамії.

Полігамія— така форма подружися, при якій у шлюб вступають більше ніж два партнери. Існує три форми полігамії. Найпоширенішою є полігінія, або багатоженство.

Як зазначав антрополог Ральф Лінтон,дуже рідко у суспільствах, у яких практикується полігінія, мужчина перебуває у справді кращому становищі, ніж за умов моногамії. Якщо жінки одного чоловіка перебувають між собою у недружніх стосунках, сім'я перетворюється на безконечну арену боротьби, у якій чоловікові відведена роль посередника або "громовідвода". Якщо ж дружини живуть між собою у злагоді, то чоловік, найвірогідніше, стає об'єктом організованої жіночої опозиції.

Дуже рідкісною формою полігамного шлюбу є поліандрія,, коли жінка стає дружиною декількох чоловіків. Такі форми шлюбу побутують у деяких суспільствах Південної Індії і Тибету- Тут вважається нормальним, коли жінка, виходячи заміж, автоматично стає дружиною усіх братів свого чоловіка.

І, нарешті, {Груповий шлюб"?¹ коли декілька чоловіків і декілька жінок перебувають одночасно у шлюбних стосунках між собою (так звана пуналуальна сім'я). Ця форма шлюбу є реліктовою і вкрай рідкісною. Ще порівняно недавно вона існувала, наприклад, на Маркізьких островах, хоча в минулому була досить поширеною.

Моделі влади усім'ї. У різних суспільствах умежах сім'ї по-різному розподіляється влада й авторитет. Найпоширенішою (в часі та просторі) моделлю владних стосунків у сім'ї є патріархат,що передбачає домінуючу роль чоловіка в родині: головним є чоловік, а за його відсутності — старший за віком чоловік в родині.

Якщо головна роль належить жінці, то це — матріархат.У чистому вигляді, як домінуючий тип владних стосунків у сім'ї, матріархат трапляється дуже рідко. Але він часто виникає в окремих сім'ях, спричинений певними обставинами — зазвичай, внаслідок смерті чоловіка або за його відсутності з інших причин.

Якщо ж моральні та правові норми суспільства передбачають рівність прав для обох членів родини, то таку модель сім'ї називають егалітарною.Цей тип сімейних стосунків останніми десятиліттями стає найпоширенішим у розвинутих країнах світу.

12 3