ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

УТВОРЕННЯ ДИРЕКТОРІЇ ТА ПОВАЛЕННЯ ГЕТЬМАНАТУ П.СКОРОПАДСЬКОГО

123 4

У травні 1918 р. було створено Український національно-державний союз (УНДС) на чолі з П.Ніковським, до складу якого увійшли партії соціалістичного спрямування, що засудили політику П.Скоропадського. У серпні 1918 р.УНДС перетворився на Український національний союз (УНС), який згодом очоливВ.Винниченко. УНС установила курс на повстання проти гетьманату.

Український національний союз (УНС) — координаційний осере-док українських політичних партій, професійних та культурних організацій, опозиційних до правління гетьмана П.Скоропадського. До його складу входили УСДРП, УПСС.УПСФ, УПСР, Українська трудова партія, Селянська спілка. Всеукраїнський союз земств, залізничників тощо.

14 листопада 1918 р. для керівництва повстанням проти П.Скоропадського створено Директорію УНРу складі В.Винниченка, С.Петлюри, Ф.Швеця, А.Макаренка, О.Андріївського.

Директорія УНР – тимчасовий орган державної влади УНР, створений для керівництва повстанням проти гетьмана П.Скоропадського. Після перемоги повстання – вищий орган державної влади УНР.

Винниченко Володимир Кирилович — відомий український громадсько-політичний і державний діяч, визначний письменник. Навчаючись у Київському університеті, брав активну участь в українському національно-му русі. Належав до членів Київської громади, став одним із засновників Революційної української партГі'(РУП). У 1904 р. брав участь у створенні Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), входив до складу центральних органів партії, ре-да гував друкований орган «Боротьба». Будучи лідером УСДРП, в 1917-1919 pp. відіграв значну роль в українському національно-визвольному русі. З березня 1917 р. під час Українського національного конгресу обраний заступ ни ком голови УЦР, а згодом—заступ ни ком голови Малої Ради. Наприкінці травня 1917 р. очолював українську делегацію на пере-говорах із Тимчасовим урядом у Петербурзі. 15 (28) червня 1917 р. призначений головою першого українського уряду—Генерального Секретаріату УЦР з одночасним виконанням обов'язків генерально-го секретаря внутрішніх справ. У січні 1918 р. очолив Раду народних міністрів УНР і Міністерство внутрішніх справ. 18 (30) січня 1918 р. під Тиском міжпартійних суперечок подав у відставку. У серпні 1918 р. очолив Український національний союз, став одним із керівників повстання проти гетьмана П. Скоропадського. 14 листопада 1918 р. обраний головою Директорії УНР. Не погоджуючись із політикою, спрямованою на співпрацю з Антантою, в лютому 1919 р. В. Винни-ченко вийшов зі складу Директорії. Він виступав із гострою крити-кою національної політики більшовицького уряду і комуністичної партії в Україні. В 20-х роках поселився у Франції, де в основному займався літературною діяльністю

15 листопада 1918 р. – початок повстання Директорії проти гетьманату, виступ січових стрільців у Білій Церкві.

18 листопада 1918 р. – вирішальний бій під Мотовилівкою,що завершився поразкоювійськ гетьмана.

14 грудня 1918 р. – вступ до Києва військ Директорії. П.Скоропадський зрікся влади і виїхав до Німеччини.

18 грудня 1918 р. – прибуття Директорії до Києва

Внутрішня політика Директорії

- 26 грудня 1918 р. – проголошення Декларації з програмою Директорії;
- відновлення УНР;
- Директорія виконувала роль тимчасової верховної влади до скликання Трудового конгресу України;
- встановлення в Україні національного варіанту радянської влади;
- передача законодавчої влади Трудовому конгресу України (23-28.01.1919 р.) – вищому тимчасовому законодавчому органу УНР у період Директорії УНР;
- створення уряду – Ради народних міністрів на чолі з В.Чехівським;
- 13 лютого 1919 р. главою Директорії стає С.Петлюра і Директорія перетворюється фактично на особисту диктатуру С. Петлюри. Колишній голова директорії В. Винниченко через особистий конфлікт з С. Петлюрою залишає політику й виїжджає закордон;

Петлюра Симон Васильович — визначний український громадсько-політичний і державний діяч, публіцист, із 1900 р. — член Революційної української партії. Один із провідних діячів української національно-демократичної рево-люції: з березня 1917 р. був членом української Центральної Ради, з травня — головою Українського Військо-вого Генерального Комітету, з червня — генеральним секретарем військових справ. У грудні 1917 p. С. Петлюра, не погоджуючись із соціалістичними поглядами голови уряду В. Винниченка, пішов у відставку.

• січні-лютому 1918 р. сформував Гайдамацький кіш Слобідської •цзаїни і взяв активну участь у придушенні більшовицького повстання в Києві. В період гетьманату очолював Київське земство Всеукраїнський союз земств. Був обраний до складу Директорії УHP, Із листопада 1918 р. — Головний отаман Армії УНР. У лютому 1919 р. вийшов із УСДРП і став головою Директорії УНР. На чолі z6 єднаних українських збройних сил ЗОсерпня 1919 р. здобув Київ, -рудні 1919 р. виїхав у Варшаву для організації воєнно-політичного союзу із Польщею проти більшовицької Росії. За його ініціативою український і польський уряди підписали у квітні 1920 р. Варшавський договір. У жовтні 1924 р. поселився в Парижі. Убитий більшовицьким агентом 25 травня 1926 р.

- розквіт отаманщини

Отаманщина – засилля різноманітних напівбандитських збройних формувань в умовах відсутності реальної державної влади.

Соціально-економічний розвиток України за правління Директорії УНР

- ліквідація приватної власності;
- аграрна реформа (конфіскація поміщицьких земель);
- відновлення 8 годинного робочого дня.

Але в умовах громадянської війни соціально-економічні перетворення були відкладені. Головним завданням Директорії стала перемога у громадянській війні.

Зовнішньополітична діяльність Директорії УНР

- Наприкінці 1918 р. війська Антантипочинають окупацію Півдня України. Після закінчення Першої світової війни Антанта (насамперед Англія та Франція) здійснює спробу втрутитися у внутрішні справи громадянської війни в Росії з метою встановлення свого контролю над Росією. Антанта виступила з підтримкою в російській громадянській війні колишнього царського генерала, лідера білогвардійського руху А. Денікіна.

Антанта погоджується визнати Директорію УНР за умов підпорядкування її військ російському генералу А.Денікіну. Директорія не погоджується. Спроба Директорії витиснути війська Антанти з України зазнала поразки.

- Відновлена в листопаді 1918 р. Польська держава на чолі з Ю.Пілсудськимвисуває територіальні претензії до України, західноукраїнські землі були окуповані поляками.

- Радянська більшовицька Росія не визнала владу Директорії в Україні, що призвело до другої війни Радянської Росії проти УНР:

13 листопада 1918 р. – анулювання Радянською Росією Берестейського мирного договору (від 3.03.1918), постанова про невизнання України самостійною державою, початок захоплення українських територій.

9 січня 1919 р. – ультиматум Директорії Раднаркому Росії з вимогою припинити військові дії й вивести російські війська з території України. У відповідь було заявлено, що воєнні дії ведуть між собою війська Директорії та українського радянського уряду, а не російського!

16 січня 1919 р. – оголошення Директорією війни проти Радянської Росії

5 лютого 1919 р. радянські війська ввійшли до Києва, Директорія переїхала до Вінниці. Протягом лютого-квітня 1919 р. війська Директорії були розбиті. В Україні була вдруге встановлена радянська влада.

123 4