ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Сутність феноменологічного підходу

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ТА ЕТНОМЕТОДОЛОГІЯ: ПІЗНАВАЛЬНИЙ

ПОТЕНЦІАЛ СУБ'ЄКТИВНО-СОЦІОЛОГІЧНОГО МЕТОДУ

План

1. Сутність феноменолоічного підходу

2. Соціальний світ А. Щюца

3. Етнометодологія Г. Гарфінкеля

4. Вивчення організаційної поведінки

5. Етнометодологічна критика соціології

6. Соціологічна критика етнометодології

Семінарське заняття по 2 –м темам

План

1. Феноменологічна методологія та можливості її застосуванняі у соціальних науках.

2. Соціологія знання М.Шелера: досвід випробування феноменологічної методології на терені соціології знання.

3. Феноменологічна соціологія А.Шютца.

4. Внесок феноменології до розробки методології якісного дослідження.

5. Предмет теорії конструювання

6. Соціологія знання як соціальне конструювання реальності.

7. Специфіка дослідження механізму конструювання соціальної реальності за Т.Лукманом та П.Бергером.

Теми рефератів

1. Концепція "життєвого світу" в соціології А. Шюца.

2. "Ми" та "Вони" в українському суспільстві: регіональний аспект.

3. Концепція дому А.Шюца.

4. Місце етнометодологіі у соціальному пізнанні.

5. Конструювання соціальної реальності П.Бергера та Т.Лукмана.

Додаткові питання

1. Що А.Шюц називав предметом феноменологічної соціології?

2. Навіщо, з точки зору Шюца, людям необхідно організовувати свій

чуттєвий досвід у конструкти першого порядку і знання здорового глузду?

3. Що Шюц розуміє під «домашньої групою»?

4. У чому суть запропонованих Г. Гарфінкелем етнометодологічних

методів?

5. Назвіть і охарактеризуйте основні напрямки етнометодології.

Основна література

1. Бергер П., Лукман т. Социальное конструирование действительности. Трактат по социологии знания. – М., 1995.

2. Вальденфельс Б. Вступ до феноменології. - К., 2002.

3. Шелер М. Социология знания / Пер. с нем. А. Н. Малинкина // Теоретическая социология: Антология. Том 1.

4. Шютц А. Смысловая структура повседневного мира. Очерки по феноменологической социологии. – М.: Институт Фонда "Общественное мнение", 2003.

5. Шюц А. Структура повседневного мышления // Cоциологические исследования. 1988. – № 24.

6. Шюц А. Формирование понятия и теории в общественных науках (Американская социологическая мысль: Тексты (Под ред. В.И.Добренькова. М., 1994.- С.481-496.

7. Основные понятия феноменологии // Шюц А.Избранное: Мир, светящийся смыслом.- М.: «Российская политическая энциклопедия»(РОССПЭН), 2004 (ст.. 180-202)

8. Чужак// Шюц А.Избранное: Мир, светящийся смыслом.- М.: «Российская политическая энциклопедия»(РОССПЭН), 2004 (ст.. 533-550)

Додатклва література

1. Бодрийяр Ж. Система вещей / Жан Бодрийяр; [пер. с фр. С. Зенкина]. – М.: Рудомино,

1995. - 168 с.

2. Бодрийяр Ж. Соблазн / Жан Бодрийяр; [Пер. с фр. А. Гараджи]. — М.: Ad marginem,

2000. — 320 с.

3. Бурдье П. Социальное пространство и генезис «классов» / Пьер Бурдье // Вопросы

социологии. – 1992. - № 1. – С. 17-36.

4. Бурдье П. Практический смысл / Пьер Бурдье; [Пер. с фр.: А. Т. Бикбов, К. Д.

Вознесенская, С. Н. Зенкин, Н. А. Шматко]. — СПб.: Алетейя, 2001. — 562 с.

5. Гидденс Э. Девять тезисов о будущем социологии / Энтони Гидденс // Альманах Thesis.

– 1993. - №3. – С. 57-82.

6. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна / Жан-Француа Лиотар; [Пер. с фр. Н.А.

Шматко]. – СПб.: Алетейя, 1998. – 160 с.

7. Ритцер Дж. Современные социологические теории. 5-е изд. / Джордж Ритцер; [Пер. с

англ. А.Бойков, А.Лисицына].— СПб.: Питер, 2002. — 688 с.

8. Тэрнер Д. Аналитическое теоретизирование / Джонатан Тэрнер; [Перевод с англ. А.Д.

Ковалева] // Теория общества. Сборник. — М.: «КАНОН-пресс-Ц», 1999. – С. 103-156.

9. Шюц А. Формирование понятия и теории в общественных науках / Альфред Шюц //

Американская социологическая мысль: Тексты; [под ред. В. И. Добренькова]. – М.:

Изд. Международного ун-та Бизнеса и Управления, 1996. – С. 526-542.

Сутність феноменологічного підходу

Феноменологія - одне з методологічних напрямків у соціальній теорії. Воно ставить метою описувати "життєвий мир" - акти свідомості, засновані на безпосередньому сприйнятті ідеальних сутностей (феноменів), опираючись на інтуїцію. При цьому як би виводяться за дужки судження про соціальну структуру, і, таким чином, подібне дослідження не пов'язане з виставами про причинно-наслідкові зв'язки в соціальному світі.

Феноменологія - цей напрямок філософської думки, уперше сформульоване Эдмундом Гуссерлем (1859-1938). У соціології ці ідеї розбудовував Альфред Щюц (1899-1959), учень Гуссерля, в 30-ті роки, що переїхав у США. Феноменологія відрізняється від теорій соціальної дії запереченням можливості пояснення соціальної дії як такого. Головний акцент феноменології робиться на внутрішню роботу людського мозку, і на ті способи, за допомогою яких люди класифікують навколишній світ і пояснюють його для себе. Цей напрямок не займається каузальним поясненням людської поведінки.

Феноменологи намагаються зрозуміти зміст явищ або речей, але не пояснювати, як вони виникають. Згідно феноменологам, індивіди тільки вступають у контакт із зовнішнім світом за допомогою своїх органів почуттів. Неможливо нічого знати про навколишній світ, крім як через органі почуттів. Простого володіння почуттями, однак, не досить для того, щоб людина могла розібратися в навколишньому світі. Якщо люди сприймають свій почуттєвий досвід таким, який він є, їм доведеться зіштовхнутися з немислимою масою вражень, квітів, звуків, заходів, відчуттів, які самі по собі безглузді. Щоб подолати цю проблему, люди повинні організувати мир навколо себе у вигляді явищ; вони класифікують свій почуттєвий досвід у такі речі, які мають якісь загальні характеристики. Наприклад, можна розділити об'єкти на одушевлені й неживі. Цей поділ може бути поглиблене поділом живих об'єктів на ссавців і на не ссавців. Ссавці можуть бути розділені на різні види, а види, у свою чергу, підрозділені на різні різновиди. У людей є серія різних способів класифікації й розуміння миру, зовнішнього стосовно людської свідомості. Наприклад, маленька біла тварина, що видає гавкаючі звуки, може бути ідентифіковане як пудель.

Гуссерль не вірив, що цей процес є об'єктивним хоч у якійсь мірі; класифікація явищ - це винятково продукт людського мозку. Намагаючись усталити знання, люди повинні "побрати в лапки" реальність і повсякденні вірування; розглядати їх у цих лапках і забути про те, чи є вони дійсними або неправильними.

Як тільки вони це зроблять, так зможуть звернути свою увагу на феноменологическое розуміння миру. Для того щоб зрозуміти соціальне життя, доводив він, феноменологи повинні вивчити спосіб, за допомогою якого люди поміщають зовнішній світ у категорії, виділяючи окремі явища. Роблячи це, стає можливим зрозуміти зміст явища, відкриваючи його сутність. Під цим Гуссерль мав на увазі, що дослідник може визначити характерні риси (сутність), групу речей (або явищ), яку люди з'єднують разом. Так, наприклад, може бути знайдене, що характерна риса (частина сутності) човна - це те, що вона може плавати.

Соціальний світ А. Щюца

Загальний підхід, прийнятий у феноменології, є скоріше галуззю філософії й знання, чому соціологічною перспективою. Альфред Щюц першим спробував пояснити, як можна застосувати феноменологію для розгляду соціального миру. Основний внесок роботи Щюца "Феноменологія соціального світу" полягає в тому, що, на його думку, спосіб, яким люди класифікують і надають значення зовнішньому миру, не є чисто індивідуальним процесом. Люди створюють "типификации" - поняття, застосовні до класів речей, що випливають із досвіду. "Банківський менеджмент", "футбольний матч", "збирання", "дерево" - усе це приклади типификаций.

Ці типифікації не є унікальними для кожної людини, вони розділяються членами суспільства. Їх передають дітям під час навчання мові, читання книг або розмов з іншими людьми. Використовуючи типификации, люди здатні спілкуватися з іншими на основі допущення, що вони бачать мир у такий же спосіб. Поступово член суспільства набирає якийсь пакет, який Щюц називає повсякденним знанням. Цей пакет він розділяє з іншими членами суспільства, що дозволяє їм жити й спілкуватися один з одним.

Щюц уважався, що таке знання є основним для досягнення практичних завдань у повсякденному житті. Наприклад, він описував спосіб, у якому простий акт, такий як відправлення листа, залишається на рівні повсякденного знання й існування розділених типификаций. Особа, що відправляє лист уважається, що інша особа (листоноша, якого він, може бути, ніколи й не бачив) зможе розпізнати шматок паперу з написами на ньому в якості листа й разом з іншими поштовими працівниками доправити його за адресою на конверті.

Люди також уважаються, що одержувач листа (знову ж, може бути, той, хто раніше не зустрічався) може мати аналогічне власне повсякденне знання й тому могтиме зрозуміти послання й відреагувати належним чином.

Хоча Щюц підкреслював, що знання це поділюване, він не вважав його фіксованим і незмінним. Насправді повсякденне знання постійне модифікується в процесі людської взаємодії. Щюц уважався, що кожний індивід має унікальну біографію й що він інтерпретує й відчуває мир трошки іншим способом, чому інші, однак існування пакета повсякденного знання дозволяє людям зрозуміти, принаймні частково, дії один одного. Роблячи це, вони переконують самі себе, що такі закономірні й правильні риси миру й соціальному життя. Із цього погляду люди створюють між собою ілюзію, що існує стабільність, порядок у суспільстві, у те час як насправді все це - купа індивідуальних досвідів, що не має чіткої форми.