ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Етнометодологія Г. Гарфінкеля

Етнометодологія є порівняно недавнім соціологічним підходом. Багато понять етнометодологів відбивають підхід, розвитий Щюцом, хоча той і не проводив детальний аналіз, воліючи теоретизувати про природу суспільства. Сам термін "этнометодология" пущений в оборот Гарольдом Гарфінкелем в 1967 році. Етимологічно цей термін означає вивчення методів, використовуваних людьми. Етнометодологія має справа з методами, використовувані людьми (або "членами", як їх називають методологи) для конструювання, розгляду й додання змісту їх власному соціальному миру.

Слідом за Щюцем этнометодологи вважаються, що немає ніякого зовні певного соціального порядку, як це передбачається в деяких інших соціологічних підходах. Соціальне життя представляється стрункої членам суспільства тільки тому, що його члени беруть активну участь у доданні змісту соціальному життя.

Суспільства мають регулярні й упорядковані зразки дії тому, що члени розглядають їх саме таким чином, а не тому, що зразки десь існують "в" суспільствах. Соціальний порядок, отже, стає зручною фікцією, видимістю порядку, побудованої членами суспільства.

Ця видимість дозволяє описувати й пояснювати соціальний мир, зробити його пізнаваним, розумним, що розуміються й аналізованим для членів суспільства. Він робиться з'ясовним у тому розумінні, що члени суспільства виявляються в стані дати опису й пояснення своїм власним діям і діям суспільства, що відбуваються навколо них, сприймаючи їх як розумні й прийнятні для себе й для інших.

У роботі Аткинсона "Социетальные реакції на самогубство", коронеры в стані виправдати й пояснити свої дії самим собі й іншим у термінах шляхів здорового глузду в процесі винесення вердикту.

Ключовою крапкою этнометодологии, на думку Циммермана й Видера, є пояснення того, "як члени суспільства ставляться до завдання розгляду, опису й пояснення порядку у світі, у якому вони живуть".

Етнометодологи, отже, провели вивчення техніки, за допомогою якої члени досягають видимості порядку.

Гарфінкель доводив, що члени використовують "документальний висновок", для того щоб додати зміст і з'ясовність соціальному миру й додати йому видимість порядку. Цей метод складається з виділення певних аспектів невизначеного кількості чорт, що втримуються в будь-якій ситуації й контексті, або визначень їх конкретним образом і розгляду їх як свідчення, розглянутого зразка.

Таким чином, процес перевернуть, і конкретні моменти розглянутого зразка використовуються потім як докази існування самого зразка. За словами Гарфінкеля, документальний метод полягає в розгляді актуальної видимості як "документа", як ", щовказує на", як ", щосвідчить на користь" передбачуваного розглянутого зразка. Розглянутий зразок не тільки виводився з індивідуальних документальних свідчень, але ці індивідуальні документальні свідчення, у свою чергу, уиводилися на основі "того, що відомо про розглянутий зразок. Кожний із цих елементів використовується для розробки іншого".

Так, у згадуваному вище дослідженні Аткинсона смерті, які розглядалися як самогубство, уважалися такими за допомогою звертання до відповідного до зразка. А зразок цей - теорія самогубства, побудована Коронером на здоровому глузді. Однак у те ж саме час смерті, певні як самогубство, розглядалися як свідчення йснування відповідного зразка. Таким чином, окремі випадки зразка й сам зразок взаємно підсилюють один одного й використовуються для подальшого розвитку один одного. Таким чином, документальний метод може розглядатися як "рефлексивний". Конкретний випадок розглядається як рефлексія (відбиття) відповідного зразка й навпаки.

Гарфінкель доводив, що соціальне життя "по своїй сутності рефлексивна". Члени суспільства постійно співвідносять аспекти діяльності й ситуацій з передбачуваними зразками й підтверджують існування цих зразків звертанням до окремих випадків їх прояву. Таким чином, члени створюють звіт про соціальний світ, який не тільки надає зміст і пояснює, але в дійсності й створює цей мир.

Наприклад, даючи звіт про самогубство, коронеры, по суті, роблять самогубство. Їхній звіт про самогубство конституює самогубство в соціальному світі. Щодо цього звіти - це частина речей, які вони описують і пояснюють. Соціальний мир, отже, створюється методами й описовими процедурами, у термінах яких він ідентифікується, описується й пояснюється. Соціальний мир створюється своїми членами за допомогою документального методу. Саме це мав на увазі Гарфінкель, описуючи соціальну реальність як "по своїй сутності рефлексивну".

Гарфінкель спробував продемонструвати документальний метод і його рефлексивну природу за допомогою експерименту, проведеного на університетському факультеті психіатрії. Студентів запросили взяти участь у тому, що їм пояснили як нову форму психотерапії. Їх попросили підсумувати особисту проблему, по якій їм потрібен рада, а потім задати радникові серію питань. Радник сидів у кімнаті, пов'язаною з кімнатою студента. Вони не могли бачити один одного й спілкувалися через интерком. Радник міг відповідати на запитання студента тільки "так" або "ні". Однак студент не знав, що, що відповідає насправді не був радником і що одержувані відповіді рівномірно розподілялися між "так" і "ні", а порядок їх був визначений відповідно до таблиці випадкових чисел.

В одному випадку, один зі студентів був стурбований із приводу власних відносин з подружкою. Він був єврей, а вона - "принцеса". Він був стурбований реакцією своїх батьків на ці відносини й проблемами, які можуть виникнути в результаті шлюбу й наступного народження дітей. Його питання стосувалися цих міркувань. Незважаючи на той факт, що отримані відповіді були випадковими, що даються без усякого зв'язку зі змістом питань, а іноді суперечними попереднім відповідям, студент знайшов їхніми корисними, розумними й тонкими. Аналогічні відчуття від консультаційних процедур були отримані й іншими студентами в експерименті.

З коментарів, зроблених студентами по кожному з отриманих відповідей, Гарфінкель вивів три наступні висновки:

1. Студенти надавали змісти відповідям, де цього змісту не існувало; вони знаходили порядок у відповідях, де ніякого порядку не було. Коли питання видалися суперечливими або дивними, студенти вважалися, що радник не знаком з усіма фактами в їхньому конкретному випадку.

2. Студенти конструювали видимість порядку, використовуючи документальний метод. З першого ж відповіді вони припускали існуючий зразок у відповіді радника. Зміст кожного наступного відповіді інтерпретувався в термінах даного зразка, і одночасно кожна відповідь розглядалася як доказ існування такого зразка.

3. Метод інтерпретації, використовуваний студентами, був рефлексивним. Вони не тільки відзвітували про процес консультування, але цей звіт став частиною цього консультування. Таким чином, процедура аналізу описувала й пояснювала, а також створювала й конституювала соціальну реальність у те саме час.

Гарфінкель уважався, що експеримент із консультуванням освітив і зафіксував процедури, які члени постійно використовують у своєму повсякденному житті для конструювання соціального миру.

Цей експеримент також можна використовувати для ілюстрації ідеї "индикативности" - центрального поняття, використовуваного Гарфінкелем і іншими етнометодологами. "Индикативность" означає, що зміст будь-якого об'єкта або діяльності випливає з їхнього контексту, він "індексується" у конкретній ситуації. У результаті цього будь-яка інтерпретація, пояснення або звіт, зроблені членами в їхнім повсякденному житті, стають співвіднесеними з конкретними обставинами або ситуаціями.

Для студентів зміст відповідей радника виникав з контексту взаємодії. З оточення - факультет психології - і інформації, яку вони одержали, студенти вважалися, що радником є той, про кого й було сказано, і що він максимально намагається дати чесна й розумна рада. Його відповіді інтерпретувалися в рамках даного контексту.

Якщо ідентичні відповіді були б отримані на той же набір питань від друзів студентів у кафі, ця зміна контексту ймовірно мала б результатом зовсім іншу інтерпретацію. Такі відповіді від однокурсників могли б розглядатися як свідчення того, що те тимчасово втратили свою серйозність або ж жартували за рахунок друзів, або ж були під впливом алкоголю, і так далі.

Гарфінкель вважав, що зміст будь-якої дії досягається звертанням до контексту цієї дії. Для членів зміст того, що відбувається, залежить від способу, яким вони інтерпретують контекст розглянутої діяльності. Щодо цього їх розуміння й звіти индикативны: вони формулюють зміст у термінах конкретного стану середовища.

Насправді Гарфінкель заохочував своїх студентів препарувати соціальний мир для того, щоб відкрити спосіб, яким члени створюють його зміст і досягають розуміння. Наприклад, він пропонував, щоб вони йшли в супермаркети й торгувалися із приводу цін на товари або щоб верталися у свої власні будинки й діяли начебто вони квартиранти. Таким чином, вони продемонструють тендітну природу соціального порядку.

Суб'єкти даних експериментів знаходили важким або неможливим проиндексировать себе в ситуаціях, у яких вони були задіяні. Батьки, маючи справу з дитиною, що діють як квартирант у власному будинку, заводилися, гнівалися й запекло намагалися додати зміст діям своїх дітей тем, наприклад, що вважали їх захворілими.