ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Проблема класифікації новітніх релігійних течій і рухів.

12 3

Новітні релігійні течії і рухи.

2.1.Проблема класифікації.

2.2.Причини виникнення новітньої релігійності.

2.3.Спільні риси і ознаки.

Проблема класифікації новітніх релігійних течій і рухів.

Релігійний ренесанс, відродження інтересу до релігійно-містичних шукань минулого, виникнення нових релігійно-філософських учень, релігійних рухів і незвичайних містичних шкіл, справжній вибух культів другої половини двадцятого і початку двадцять першого століття - яскрава особливість Нового часу. Строкатість сучасного богошукання фантастична. Вона характерна для всіх частин світу планети, всіх континентів і регіонів. Ця „епідемія" нетрадиційної релігійності, з одного боку, викликає несприйняття, різку критику, з іншого - завойовує чималу кількість прихильників. Інколи з нічого навколо пророка, вчора ще нікому не відомого, виникають великі релігійні формування. Нині поряд зі світовими релігіями, релігійними системами з багатовіковими традиціями діє близько 30 тисяч інших релігійних учень і культів. Без відомостей про них уява про релігійну ситуацію в світі буде не повною.

Новітні релігії, неорелігії, нові релігійні течії (НРТ), нові релігійні рухи (НРР) - терміни, якими позначають оформлені в другій половині XX ст. нові конфесії, релігійні групи, духовні течії, Церкви, в появі яких відбилися модерністські процеси в релігійній сфері.

Єдиного погляду на назву та сутність цього явища у релігієзнавців немає. Проблемне тут те, що саме по собі явище нове, малодосліджене і в кожному регіоні, в кожній суспільній системі, культурі розуміється по-різному. В науковій та художній літературі, засобах масової інформації для його позначення використовується дуже велика кількість синонімічних термінів: нетрадиційні релігії, неорелігії, неокульти, новоутворення, псевдорелігії, секти, неосекти, тоталітарні секти, неомістицизм, квазірелігії позаконфесійні об'єднання, релігії „Нового віку”. Велика кількість синонімічних термінів робить це явище ще більш незрозумілим тому доцільно визначити хоча б найбільш вживані з них.

Терміном „нетрадиційні релігії" належить, мабуть, позначати релігії, які історично не успадковані певним народом від попередніх епох, непритаманні його релігійній духовності, культурно, побутово і ментально не укорінені на етнічній території (для України, наприклад, це іслам та буддизм).

Назви„неорелігії", „неокульти", „нові релігійні течії"" слід застосовувати для визначення явищ сакрального характеру, що виникли в новітню епоху внаслідок пошуку нових духовних цінностей та орієнтирів (неохристиянські, неоорієнталістськірухи, неоязичництво, синтетичні неорелігії).

Поняттям„релігії нового віку", або„нью ейдж", доцільно називати релігії, в основі яких лежить ідея нового віку, що може наступити за рахунок трансформації людської свідомості (саєнтологічні, наукологічні рухи).

Проблема визначення новітніх релігій актуальна з трьох причин:

1) важливо встановити параметри, за якими можна було б віднести релігійні течії справді до новітніх;

2) існує необхідність використовувати такі визначення, які б служили ефективним критерієм належності до організацій та рухів, які об'єднує загальна назва - „нові" ("новітні");

3) не всі рухи, течії та культи, які релігієзнавці чи соціологи відносять до „нових", вважають себе такими (наприклад, Ошо-центр, Шрі Чінмой вважають себе не релігіями, а культурними центрами).

Багато представників новітніх релігій стверджують, що за тривалістю свого існування їх аж ніяк не можна зараховувати до нових. Зокрема, Міжнародне товариство свідомості Крішни претендує на звання найстарішої із релігій, яка начебто веде свій родовід від давніх Вед та оповідей про життя Крішни (3 тис. років до н.е.). Мормони та Свідки Єгови вважають, що відродили традиції Божої церкви, які Господь надав ще Адамові та первісному християнству. Багаї також наполягають на тому, що їхня віра - не новітня, а одвічна.

Релігієзнавцями зроблено чимало спроб дати більш-менш чітке визначення сутності новітніх релігій, однак оптимальної їх дефініції поки що не вироблено. Більшість релігієзнавців нині користуються стандартним терміном - „модернізована форма релігій" (Ю.Калінін, В.Лубський, Л.Филипович).

Дискусійним у релігієзнавстві залишається наразі питання, на підставі яких критеріїв цей тип релігій можна називати „новими". Зарубіжні та вітчизняні релігієзнавці по-різному підходять до визначення відповідних часових рамок.

„Новими" інколи називають рухи, що виникли після II світової війни (Кларк, 1987), після 50-х (Баркер, 1989), 60-х та 70-х (Мелтон, Мур, 1982; Бекфорд, 1985; Нельсон, 1987) років. Ці часові рамки не можна вважати оптимальними з декількох причин. По-перше, після II світової війни їх виникло відносно мало. Адже основні світові релігії, крім християнства, поширювали свою діяльність на Заході у пост воєнні часи. Посилання на час виникнення „нових" релігій в західному світі також не можна вважати відповідними, оскільки неорелігії є. світовим, а не тільки європейським явищем. Пропонуються 150-річні та 200-річні відтинки виникнення цих релігій.

Вітчизняні релігієзнавці користуються більш короткими термінами виникнення нових релігійних течій та рухів. Вони вважають, що новітні релігії спочатку з'являються в 60-х pp. XX ст. в США (С.Бублик), а вже потім, у 80 - 90-ті pp., у Західній Європі і в Україні (Л.Филипович). Аналіз процесу еволюції новітніх релігій показує, що є певні відмінності у їх виникненні в США та в Західній Європі. Якщо в США вони прийшли зі своєї батьківщини (здебільшого зі Сходу) разом із родоначальниками (гуру, вчителями), то в Європу, а вже потім і в Україну - з учнями, тобто через посередників.

12 3