Державна соціальна підтримка сім’ї, материнства й дитинства, інших категорій громадян. Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції Закону 2002 року встановлено гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її до ходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Так, право на державну допомогу мають незастраховані громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти. Дитиною визнається особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше. Згідно зі ст. З Закону сім'ям з дітьми призначаються такі види державної допомоги: 1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; 2) одноразова допомога при народженні дитини; 3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 4) допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням; 5)допомога на дітей одиноким матерям. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги та встановлювати доплати до державної допомоги сім’ям з дітьми. Покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Розмір державної допомоги сім'ям з дітьми визначається Верховною Радою України щороку у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, яка дорівнює 25% від встановленого рівня прожиткового мінімуму. 01.06.2000 р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", який спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціальне захищеним сім'ям. Отже, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ямполягає у щомісячній допомозі, яка надається у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Малозабезпеченою сім'єювизнається сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї. Прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї, залежно від її складу, сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення. Право на державну соціальну допомогу закон надає малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України. Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним! сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, але цей розмір не може бути більшим ніж 75% прожиткового мінімуму для сім’ї. Строк, на який призначається державна соціальна доном у загальному випадку, складає шість місяців. Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування, держана соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною. Одиноким особам, які досягай 65-річного віку і не мають інших джерел для існування, державна соціальна допомога може бути призначена довічно. В нашій державі на законодавчому рівні визначено організаційні та правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю. Основним нормативним документом, що регулює зазначене питання, є Закон України "Про соціальну роботу з дітьми ти молоддю", прийнятий Верховною Радою України 21.06.2001 р. Соціальною роботою з дітьми та молоддювизнається діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб. Основними напрямками державної політикиу сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю є: § визначення правових засад соціальної роботи з дітьми та молоддю; § розроблення та реалізація державних, галузевих, регіональних програм соціального становлення і соціальної підтримки дітей та молоді; § створення сприятливих умов для гармонійного розвитку дітей та молоді, задоволення потреб у добровільному виборі виду діяльності, не забороненому законодавством, активної участі в творчій, культурологічній, спортивній і оздоровчій діяльності; § консультування і надання соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної та інших видів соціальної допомоги; § здійснення соціального менеджменту щодо організації діяльності органів виконавчої влади, громадських організацій, (римованої на подолання соціальних проблем; § здійснення соціально-профілактичної роботи щодо запобігання наслідкам негативних явищ та подолання таких наслідків; § розроблення та здійснення комплексу реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, психологічного та фізичного стану дітей та молоді, які зазнали жорстокості, насильства, потрапили в екстремальні ситуації; § сприяння дитячим і молодіжним організаціям, іншим об'єднанням громадян, фізичним особам у реалізації ними власних соціальне значущих ініціатив і проектів; § забезпечення дотримання соціальних стандартів і нормативів умов життєдіяльності, морального, психологічного та фізичного стану дітей та молоді; § здійснення кадрового, науково-методичного, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного та інших видів забезпечення соціальної роботи; § сприяння розвитку та підтримка волонтерського руху; § встановлення та зміцнення зв'язків із соціальними службами для молоді за кордоном, інтеграція в міжнародну систему соціальної роботи з молоддю; § здійснення комплексу медико-соціальних та реабілітаційних заходів щодо адаптації в суспільстві дітей з вадами фізично-І о та розумового розвитку. Основними принципами соціальної роботи з дітьми та молодцю закон визнає: § законність, додержання і захист прав людини; § диференційність, системність, індивідуальний підхід; § доступність, конфіденційність у соціальній роботі; § відповідальність суб'єктів соціальної роботи за додержання етичних і правових норм, вимог та правил здійснення соціальної роботи; § добровільність у прийнятті допомоги. З метою надання різноманітних соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної, матеріальної та інших видів соціальної допомоги, консультування дітей та молоді, розроблення та здійснення системи заходів по створенню умов, достатніх для життєдіяльності різних категорій дітей та молоді, здійснення соціально-профілактичної роботи серед дітей та молоді, проведення системи заходів щодо запобігання негативним явищам та їх подолання в нашій державі функціонує система суб'єктів соціальної роботи з дітьми та молоддю, до яких відносяться уповноважені органи, які здійснюють від повідну соціальну роботу, та фахівці із соціальної роботи. До уповноважених органів належать: § органи виконавчої влади; § органи місцевого самоврядування; § служби у справах неповнолітніх; § центри соціальних служб для молоді, їхні спеціалізовані формування; § підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування та форми власності. Окрема увага у законодавстві приділена захисту прав інвалідні з дитинства та дітей-інвалідів. Так, Законом України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" від 16.11.2000 р. зазначеним особам гарантовано право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму. Згідно з Законом право на державну соціальну допомогу мають: § інваліди з дитинства 1 і II групи; § непрацюючі інваліди з дитинства III групи; § діти-інваліди віком до 16 років. Причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України. Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна соціальна допомога або пенсія за їх вибором. Державна соціальна допомога або пенсія інвалідам з дитинства, яких визнано недієздатними, а також на дітей-інвалідів призначається за вибором їхніх батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника. Розмір державної соціальної допомоги призначається в залежності від категорії, до якої належить особа, та у відсотках до прожиткового мінімуму, і підвищується у зв'язку із його збільшенням. Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства або на дітей-інвалідів віком до 16 років призначається органами соціального захисту населення і виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей-інвалідів. |