 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Народовство як суспільно-політичне явище. 12
Тема : Політична періодика ІІ половини ХІХ століття. Народовство. 1. Народовство як суспільно-політичне явище. 2. Народовські видання. Журнали: - «Вечорниці»; - «Мета»; - «Нива»; - «Русалка»; - «Правда»; - «Зоря». Газети: - «Батьківщина»; - «Діло»; - «Буковина». 3. Роль народовської періодики в історії української журналістики. Народовство як суспільно-політичне явище. Народовці – одна з провідних культурно-політичних течій на західноукраїнських землях у ІІ пол. ХІХ ст. –на поч. ХХ ст. Зародилася на поч. 60-х рр. ХІХ ст. в основному серед українського греко-католицького і православного духівництва, учительства та університетської професури на противагу москвофілам. Ідейною базою народовців були демократичні традиції національного і культурного відродження українського народу 30-40-х рр. ХІХ ст. («Руська трійця», Кирило-Мефодіївське братство, Головна Руська Рада), національні та суспільні бачення Т. Шевченка. Народовці заявили про себе спочатку на літературній ниві, згуртувавшись навколо журналів «Вечерниці», «Мета», «Нива», «Русалка». Визначними постатями з-поміж них стали Ксенофонт Климкович, Володимир Шашкевич, Федір Заревич, О. Партацький та ін. Народовці відстоювали викладання в школах і видання літератури народною мовою, заснування україномовної преси, широку культурно-просвітницьку діяльність, дослідження фольклору та етнографії тощо. Пропагували ідею загальноукраїнської літературної і культурної спільноти. Особливе значення надавали поширенню літератури Наддніпрянської України, творчості Т. Шевченка. У розвитку народовської преси велику роль відіграли контакти галичан з П. Кулішем та О. Кониським. Завдяки матеріальній допомозі наддніпрянців почав виходити літературний часопис «Правда», що став єдиним на той час загальноукраїнським журналом. Народовці створили низку товариств: «Руська бесіда» (і при ньому – Руський народний театр у Львові), «Просвіта», Літературне товариство ім.. Шевченка. Східноукраїнські письменники дістали можливість друкуватися в народовській пресі, у Галичині виходили твори О. Кониського, П. Куліша, М. Старицького, І. Нечуя-Левицького та ін. На формування поглядів частини народовців, зокрема учасників студентського гуртка «Січ», вплинули ідеї М. Драгоманова (він вів з народовськими виданнями «Правда», «Зоря», «Діло», «Буковина» численні дискусії). У поглядах народовців на політику й культуру відчутні елементи слов’янофільства, романтичні ідеї народності, засад культурно-історичної школи. Народовці дискутували з москвофілами з питань національних інтересів, релігійного обряду, правопису (фонетичного чи етимологічного), азбуки, літературного процесу тощо. Намагалися знайти компроміси для співробітництва з польською інтелігенцією. Загалом культурно-політична орієнтація народовців полягала в поєднанні національної просвітительської діяльності з лояльністю щодо австрійських урядових кіл і греко-католицької церкви. 1890 року головні представники народовців (Ю. Романчук, О. Барвінський, Н.(А.) Вахнянин) уклали угоду з австрійською владою і представниками польських кіл щодо співробітництва української й польської інтелігенції в Галичині. З цього часу певною мірою легалізувалося українське культурне життя: засновано 5 національних шкіл, 3 гімназії, вводився фонетичний правопис, Літературне товариство ім. Шевченка реформувалося в Наукове товариство імені Шевченка, заснована кафедра історії у Львівському університеті тощо. За участю народовців видавалися журнали «Дзвінок», «Записки наукового товариства імені Шевченка». З Галичини народовський рух поширився на Буковину, де активну роль відіграли Ю. Федькович, брати С. і Г. Воробкевичі. 1884 року буковинські народовці витіснили москвофілів з «Руської Бесіди», 1885 – з Руської ради, з 1885 почали видавати газету «Буковина». На Закарпатті народовський рух розгорнувся в 90-х рр.. Найяскравішим його представником став Л. Чопей. Свій внесок у просвітництво, розвиток літературного і мистецького життя краю зробили на поч. ХХ ст. А. Волошин, Г. Скрипський, Ю. Жаткович та ін. У дусі народовських ідей відбувалося національно-культурне відродження Закарпаття у 20-30-х рр. ХХ ст. Після розколу Русько-української радикальної партії частина радикалів (І. Франко, В. Охрімович, С. Данилович та ін.) об’єдналася з народовцями і утворила 1899 року Українську національно-демократичну партію, на основі якої у 1925 році виникло Українське національно-демократичне об’єднання. На поч. ХХ ст. народовці були однією з політичних сил української інтелігенції, яка значимою мірою склала уряд Західноукраїнської Народної Республіки. Набутком народовців стали наукові розвідки з питань історії літератури, критики, фольклористики, мовознавства, права. Творчість письменників народовського спрямування позначена наслідуванням традицій сентименталізму, пізнього романтизму, виразними національно-історичними, патріотичними мотивами. Водночас окремі художні твори (Ф. Царевича, В. Барвінського, О. Огоновського) – це цікаві спроби освоєння історичних і сучасних подій, характерів тогочасних інтелігентів. В історії народовської журналістики можна виділити три періоди: І. 1862-1866 роки – час послідовного існування кількох невеликих за обсягом і короткотривалих часописів, що видаються з перервами «Вечерниці» «Мета» «Нива» «Русалка» ІІ. 1867-1880 роки – час існування народовського журналу «Правда» ІІІ. 1880-1900 роки – час бурхливого розвитку народовської журналістики, коли паралельно існують щоденні газети «Батьківщина» «Діло» «Буковина» та журнали «Правда» «Зоря», які повноцінно забезпечують інформаційні інтереси українського читача.
Народовські видання 12 |
