 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| ГЕОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ
Люди у своїй життєдіяльності активно діють на земну кору і її поверхню. Процес перетворення кори людиною, а також її дія на природні геологічні процеси отримали назву антропогенового геологічного процесу. За розмірами і масштабом від повністю зіставляється з екзогенними геологічними процесами. Геологічна діяльність людини відбувається в 5 напрямках:1) видобуток з надр Землі різноманітних корисних копалин; 2) проведенняагротехнічних заходів; 3) створення промислових і гідротехнічних споруд; 4) втручання в природні геологічні процеси; 5) охорона геологічного середовища. Інженерно-технічна діяльністьлюдини спрямована на спорудження міст, заводів, гідротехнічних та інших об'єктів. Людина активно змінює увесь верхній шар Землі і атмосферу, впливає на хід природних геологічних процесів. Цей вид антропогенової діяльності називають техногенезом. Він найбільш активно проявляється на території і околицях великих промислових міст, крупних заводів, гірничо-видобувних та гірничо-переробних підприємств. Тут створюються специфічні ландшафти, які змінюють рельєф місцевості, ґрунтовий і рослинний покрови, склад атмосфери, гідросфери, а на поверхні Землі накопичуються відходи виробництва та побуту. Значні геологічні роботи проводяться і при дорожньому будівництві. Так при будівництві залізничних доріг з'являються насипи, дамби, водозбірні канави, тунелі, траншеї, котловани. Великого розмаху набуло будівництво різноманітних підземних споруд промислового, громадсько-побутового, гідротехнічного, транспортного, військового призначення. Ці побудови бувають багатоярусними і заглиблюються на десятки і сотні метрів. Гідротехнічні споруди — це галузь техногенезу, яка значно впливає на зміну навколишнього середовища. Значна геологічна робота проявляється при будівництві каналів, що з'єднують окремі річкові басейни, підводять воду для сільськогосподарських потреб. Гідротехнічна діяльність змінює увесь режим поверхневих та підземних вод. З побудовою гребель різко змінюється вигляд річкових долин та гідрологічний режим. Підпір води у річках змінює режим підземних вод. їх рівень піднімається, місцями відбувається заболочування місцевості, а в засушливих районах — засолонення ґрунтів. Антропогеновий геологічний процесяк один з сучасних процесів порівнюється за масштабами з будь яким геологічним процесом, але його дія на земну кору і географічну оболонку більш різноманітна, аніж природного геологічного процесу. В антропогеновому геологічному процесі розрізняють три аспекти: 1) руйнування речовини земної кори(дезінтеграція); 2) переміщення його (транспортування); 3) створення нових гірських порід. Антропогенний ландшафтотримав назву культурного ландшафту, який поділяється на ряд типів: 1. Міський ландшафт, характерними рисами якого є повна 2. Гірничопромисловий ландшафт характеризується наявністю 3. Іригаційно-технічний ландшафт характеризується наявністю 4. Сільськогосподарський ландшафт характеризується 5. Військовий ландшафт характеризується дрібнопагорбковим Для запобігання і ліквідації негативних наслідків діяльності гірничовидобувних, інженерно-технічних, сільськогосподарських та інших робіт, а також ліквідація наслідків негативного впливу людини на геологічне середовище, відновлення природних взаємовідношень геологічного середовища, біосфери, гідросфери, атмосфери, рекультивація площових гірничих виробок і т.д. ГЕОЛОГІЧНІ КАРТИ Основним результатом геологічної роботи та матеріалом для обґрунтування районного планування є геологічна карта, на якій показано розповсюдження на поверхні Землі порід різного геологічного віку (відносного). Геологічною картоюназивають проекцію геологічної структури на горизонтальну площину в певному масштабі і умовних позначках. Геологічні (геолого-стратиграфічні) карти відображають виходи до четвертинних порід на поверхню, або під покрівлю четвертинних відкладень, які на карті не показані. Останні наносяться в тому випадку, якщо вони мають велику потужність, або швидко формуються. На геологічній карті не показують породи четвертинного віку, які покривають практично суцільним чохлом поверхню суші і приховують таким чином більш древні утворення. їх знімають з геологічної карти та зображують лише ті верстви, які знаходяться під ними. Для порід четвертинного віку складають спеціальну карту порід четвертинних відкладів, яка доповнює основну геологічну карту. Уміння складати та читати геологічні карти обов'язкове для геолога, інженера-будівельника, еколога. Існує геологічна дисципліна, яка займається розробкою методів складання геологічних карт— це геологічне картування, яке нерозривно пов'язане з усіма іншими галузями геології. У завдання курсу входить лише перше коротке знайомство з геологічною картою, з основними принципами її побудови. Студентам необхідно набути уміння бачити на карті основні риси геологічної будови чи структури району та відновлювати основні етапи геологічної історії його формування. На геологічних картах магматичні породи виділяються перш за все за петрографічною ознакою, яка доповнена звичайно більш грубою ніж для осадових порід віковою характеристикою. Під час геологічних досліджень складаєтся ще ряд карт, які відображують окремі спеціальні сторони геологічної будови. До них належать: • геоморфологічна карта, на якій показане розповсюдження по поверхні різноманітних типів рельєфу та зв'язок їх з певними процесами; • гідрогеологічні карти, що відображають розповсюдження підземних вод, їх склад, глибину, умови залягання та інші дані; • тектонічна карта, на якій показані різні структури земної кори, їх взаємовідношення, історія та час утворення; • карта корисних копалин містить відомості про корисні копалини — відомі родовища та напрямки пошуків. У залежності від характеру робіт можуть складатись інші спеціальні карти. Для зображення на карті віку верств (шарів) існує загальновизнана кольорова шкапа. Певним кольором слід користуватися при зображенні відділів та інших дрібніших стратиграфічних підрозділів, дотримуючись лише правила, за яким молоді верстви системи фарбуются у світлі відтінки даного кольору, а древні — у більш темні. Так, нижній відділ крейдової системи зафарбовується густим зеленим кольором, верхній — світло-зеленим. На кольоровому полі проставляються індекси, які відповідають віку даного шару (верстви). Для різного складу магматичних порід також встановлено кольорові умовні позначення та індекси. На геологічні карти наносять елементи залягання верств, проекції розривів та деякі інші дані. Використані кольори та інші знаки роз'яснюються в умовних позначеннях (легенді), які супроводжують геологічну карту. В умовних позначеннях вікові підрозділи розташовуються від молодих до більш древніх зверху вниз або зліва праворуч. Після них ідуть знаки, які відповідають магматичним породам. Далі розташовують пояснення всіх інших геологічних знаків, які є на карті, а саме: розривних порушень, елементів залягання та ін. Геологічні карти будуються на основі топографічних карт. Геологічні карти різноманітні за масштабом: 1) оглядові, які складають на великі території в масштабі 1:1000000 та дрібнішому; 2) регіональні, які складають на площі окремих районів у масштабах 1:500000, 1:200000, 1:100000; 3) детальні — карти у масштабах 1:50000, 1:25000 та більш крупних. В залежності від масштабу геологічна карта зображує геологічну будову з більшою або меншою детальністю. Для складання геологічної карти необхідно вивчити геологічний розріз району. Для цього в полі досліджуються та описуються розрізи, у яких можна бачити гірські породи. Такі геологічні розрізи або відслонення можуть бути природніми або штучними. Перші зустрічаються вздовж берегів річок, на схилах ярів, на крутих гірських схилах. До штучних відслонень належать розчистки, канави, шурфи, свердловини, які дають відомості про породи, що залягають на значних глибинах. Вивчення і зіставлення окремих відслонень дозволяє побудувати зведену стратиграфічну колонку (пошаровий розріз) усього району (рис. 12). У колонці зліва вказують стратиграфічні підрозділи (від систем до самих дрібних, що виділяються в районі) та їх індекси, далі подається графічне зображення порід, їх потужність і праворуч наводитися опис порід та вказуються знайдені в них органічні залишки. Згідні границі між стратиграфічними підрозділами проводяться в колонці прямими лініями, а незгідні — хвилястими. Геологічна колонка дає наочне уявлення про породи, які розвинуті в районі, послідовність їх залягання, потужність, вікові співвідношення, перерви в осадконакопиченні та ін. Маючи чітку уяву про геологічний розріз району (породи та послідовність їх залягання) можна приступати до побудови геологічної карти, простежуючи по поверхні границі між різновіковими верствами та виділяючи площі розвитку одновікових. Спроектовані на топографічну карту ці границі виділяють на ній ділянки розповсюдження порід різного геологічного віку, тобто карта стає геологічною. її малюнок залежить головним чином від характеру структурних форм, які розвинуті в районі та від рельєфу місцевості.
Читання геологічної карти починають з використанням геохронологічної шкали та умовних позначень до них. При читанні стратиграфічних колонок беруть до уваги вік гірських порід, послідовність їх залягання, перерви в нагромадженні (позначені хвилястою лінією) та потужність пластів, якими вони представлені. Приклади побудови геологічної карти, геологічного розрізу показано на рис. 13, 15 а приклад зображення розривних порушень на геологічних картах на рис. 14. ГЕОЛОГІЧНІ РОЗРІЗИ Геологічна карта супроводжується одним або кількома геологічними розрізами (рис. 13, 15), які показують будову земної кори у вертикальному перетині по певній (визначеній) лінії. Глибина, до якої будується розріз, обумовлена наявними геологічними даними. Напрямок обирається так, щоб найповніше охарактеризувати будову ділянки. Зазвичай розрізи проводяться вхрест простягання основних структурних форм. Загальні принципи побудови схематичних геологічних розрізів за геологічною картою та правила, дотримання яких обов'язкове при їх оформленні: 1. За геологічною картою встановлюються загальні 2. Вибирається напрям розрізу і на геологічній карті 3. Визначають масштаб розрізу. Майже завжди
змінюється загальна морфологія структурних форм, що дає неправильне уявлення про загальну структуру. 4. За вибраною лінією будується топографічний профіль. 5. Топографічний профіль обмежується біля кінців 6. На топографічний профіль переносять геологічні дані, тобто 7. Побудова власне геологічного рорізу, тобто нанесення на При побудові розрізу необхідно постійно стежити за стратиграфічною послідовністю верств, та не допускати її порушення. При складчастому заляганні верств краще починати побудову з ядер синклінальних складок, простежуючи від їх у сторони більш древні верстви. 8. Кожну верству зафарбовують або заштриховують так як на 9. Якщо геологічний розріз супроводжує карту його 10. Якщо геологічний розріз подається на окремому листі, правила його оформлення, то над масштабними лінійками біля країв розрізу необхідно вказати його орієнтування за сторонами світу. Необхідно пам'ятати, що умовні позначення на розрізі повинні точно відповідати геологічній карті. Геологічні розрізи можна складати за різними даними: а) за геологічною картою, б) за даними огляду і опису природних відслонень, в) на основі матеріалів штучних відслонень (геологорозвідувальних виробок). Розріз поодинокої виробки зображують у вигляді геологічної колонки свердловини (або шурфу), а геологічний розріз зображують за даними кількох геологічних колонок або журналів розвідувальних виробок. ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ КАРТИ Геоморфологічні карти складаються для найбільш повного і наочного показу характеристик рельєфу, відсутніх чи виражених менш чітко на загальногеографічних картах. Основою геоморфологічних карт є загальногеографічні карти. При створенні геоморфологічних карт використовуються елементи загальногеографічної основи: висотні характеристики рельєфу (горизонталі, ізобати, оцінки висот і глибин) гідрографічна мережа, берегові лінії. Контури і характеристики рослинного покриву, дорожня мережа, населені пункти, об'єкти господарської діяльності людини та інше можуть бути збережені на робочій основі для кращого орієнтування на місцевості, для прив'язки геоморфологічних об'єктів, але при остаточному оформленні, як правило цілком знімаються. Ступінь генералізації визначається масштабом, призначенням і змістом карти. За масштабом геоморфологічні карти поділяються на крупномасштабні — від 1:200000 і крупніше, средномасштабні — від 1:200000 до 1:1000000 включно, дрібномасштабні — дрібніше 1:1000000. Карти масштабу дрібніше 1:5000000 належать до оглядових. За призначенням і змістом геоморфологічні карти поділяються на приватні і загальні. На приватних картах передаються окремі характеристики рельєфу: морфометрія, морфографія, вік, глибина розчленовування, ухили поверхонь, генетичні групи і типи (флювіальний, карстовий, льодовиковий). На загальних картах рельєф характеризується за сукупністю ознак, з яких найголовнішими є морфологія (морфографія + морфометрія), генезис і вік. Геоморфологічні карти поділяють також на аналітичні, синтетичні і комплексні. Як приклад аналітичних карт можуть бути зазначені вже згадані вище приватні карти. Синтетичні карти складаються для характеристики будь-якого об'єкту, району, типу рельєфу і по сумі (синтезу) характеристик. Комплексні карти відрізняються тим, що на них передаються численні об'єкти, які часто характеризуються в різних показниках. Таким показником можуть бути вік, морфографічні ознаки, генезис і т.д. Загальні геоморфологічні карти на великі території складаються за методом комплексних карт. Виділяють також ряд геоморфологічних карт усілякого призначення. Це можуть бути карти, що складаються при пошуках і розвідці корисних копалин, на місця запроектованих інженерних споруджень, на території сільськогосподарських земель, по трасах доріг та ін. Вихідними матеріалами при створенні геоморфологічних карт є загальногеографічні і тематичні карти (геологічні, тектонічні, палеогеографічні та ін.), літературні джерела, аеро-космознімки, польові спостереження. Відносне використання перерахованих вихідних матеріалів визначається призначенням створюваної карти. Наприклад, основою для морфометричних і морфографічних карт служать висотні і планові характеристики рельєфу, гідрографічна мережа, тобто ті об'єкти, що входять в обов'язкове навантаження топографічної основи. Такі карти зазвичай складаються в камеральних умовах. Морфогенетичні карти, що відображають генезис рельєфу, вимагають залучення великого і різноманітного матеріалу. У ряді випадків для створення таких карт великого масштабу необхідні польові дослідження, широке використання аерознімків і тематичних карт. Крупно- і середньомасштабні геоморфологічні карти використовуються також при створенні дрібномасштабних комплексних і оглядових карт. При створенні геоморфологічних карт і для передачі на них виділених об'єктів, їхніх характеристик розробляються спеціальні системи умовних позначок. Карти можуть бути виконані з використанням фарб, різних знаків і індексів — у кольоровому чи чорно-білому оформленні з використанням штрихів, значків, індексів і ін. Більше число характеристик об'єктів, що картографуються може бути передане на картах, які виконано тільки в кольоровому оформленні. Для складання й оформлення геоморфологічних карт розроблені численні системи умовних позначок — легенд. Однак, єдиної загальновизнаної легенди немає. В основу розробки змісту карти покладене поняття про геотектуру, морфоструктуру і морфоскульптуру. На карті й легенді виділені суша, дно морів і океанів; група позначень дана для характеристики типів берегів. Геотектури і морфоструктури суші зображуються фоновим розфарбуванням. Для цього використовується 77 умовних позначок основних кольорів і відтінків. Елементи морфоскульптури зображені штрихуванням і значками. Кольорові суцільні, штрихові і пунктирні лінії використані для показу границь поширення реліктової льодовикової морфоскульптури, границь поширення вічної мерзлоти і криогенних форм (морфоклиматичні елементи), виділення районів розвитку могутніх полоїв і ін. Для уточнення характеристик морфотектонічних елементів застосовуються індекси — букви і цифри. Геотектури і морфоструктури поділені на рівнинні області платформ, позначені на карті індексом Р (рlanum — рівнина), і гірські спорудження складчастих поясів - індекс М (mons — гора). Рівнинні області підрозділені за віковими і морфологічними особливостями на цокольні рівнини і плоскогір'я древніх щитів (РS), рівнини і плато древніх плит (РК), рівнини, низовини і дрібно сопочник молодих (епікаледонських і епігерцинських) платформ (РN). Подальша градація проводиться шляхом розподілу рівнин на низинні, піднесені плато, а також на денудаційні, цокольні, пластові і ряд інших. Підрозділяють рівнини і за їхнім географічним положенням. Для передачі цих характеристик на карті використовується кольорове тло (зеленувато-сірий — низовини, жовтуватий — височини, жовтий — плато й ін.) і цифри, а в легенді додаткові характеристики дані текстом. Гірські споруди складчастих областей підрозділені за тектонічною будовою, віком, морфологією і географічним положенням. Морфоскульптура суші характеризується за генезисом, за її приуроченістю до кліматичних (морфокліматичних) зон і за віком. Виділяються області сучасних льодовикових і криогенних форм рельєфу, древніх льодовикових (з виділенням комплексів свіжих форм рельєфу останнього зледеніння і древніх материкових зледенінь), древніх і сучасних флювіальних форм рельєфу, області аридних форм рельєфу і форм рельєфу різного генезису (карстових форм, берівських бугрів і ін.). Додатковими позначеннями показані лавові плато, тектонічні вали, вулканічні конуси й ін. Геотектури і морфоструктури дна морів і океанів зображуються на карті фоновим фарбуванням з використанням відтінків блакитного кольору, у деяких випадках з додаванням сірого і зеленуватого. Підрозділу першого порядку: материкова обмілина —- 3, перехідна зона — Т, ложі океану — О. Прикладом підрозділу другого порядку може служити материкова обмілина, у межах якої виділені: прибережна обмілина (абразивно-акумулятивна рівнина) — З1; горбкувата рівнина за межами прибережної обмілини — З2;субгоризонтальні акумулятивні рівнини дна улоговин — З3; схили гірських споруд і круті уступи — З4. Морфоскульптура дна морів і океанів показана штрихами. Виділяються генетично однорідні поверхні, створювані сучасними екзогенними процесами, наприклад абразією й акумуляцією в зоні впливу вітрового хвилювання, акумулятивно-суспензійні й ін. Додатковими позначеннями (значки і лінії) показані підвідні гори, русла суспензійних потоків, край материкової обмілини й ін. Морфогенетичні типи морських берегів поділені на береги, сформовані субаеральними і тектонічними процесами і мало змінені морем, що формуються переважно під дією нехвильових факторів (дельтові, ваттові, термоабразивні, крижані) і що формуються хвильовими процесами. Типи морських берегів на карті показані значками. Додатковими позначеннями (значки і лінії) показані підвідні гори, русла суспензійних потоків, край материкової обмілини й ін. Морфогенетичні типи морських берегів поділені на береги, сформовані субаеральними і тектонічними процесами і мало змінені морем, що формуються переважно під дією нехвильових факторів (дельтові, ваттові, термоабразивні, крижані) і що формуються хвильовими процесами. Типи морських берегів на карті показані значками. |
