 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Значення трудової організації в ринкових умовах
В умовах ринкових реформ, економічної кризи спостерігається тенденція зниження чисельності трудових колективів. Досвід показує, що вони краще виживають і ефективніше здійснюють свою діяльність. У сільському господарстві чисельність трудових колективів багато в чому залежить від природно-географічної зони, спеціалізації господарства, щільності розселення, транспортних комунікацій та інших факторів. Важливо також мати уявлення й про час організації трудового колективу: для трудових колективів, що формуються, як правило, характерні молодіжний, найчастіше багатонаціональний, склад, підвищений рух кадрів. Зовсім інші риси властиві сформованим трудовим колективам; - організаційними зв'язками: основний колектив (об'єднує всіх працівників підприємства); вторинний, або проміжний, колектив (працівники цеху, відділу); первинний колектив (бригада). Зараз велике значення набувають тимчасові колективи (особливо в науці), сезонні, вахтові колективи. Останні мають значне поширення в геологів, нафтовиків, будівельників. Причому більша частина членів таких колективів проживає в інших регіонах країни й працює в так званому вахтово-експедиційному режимі; - часом існування: довгостроковий колектив — більш як 10 років; тимчасовий із середньою тривалістю діяльності — від 1 року до 10 років; тимчасовий колектив — від 2 місяців до 1 року (колектив сезонних робітників); - стабільністю складу: постійний; мішаний колектив(наприклад, колектив вузу: викладацький склад — постійний, а студентський контингент — тимчасовий). На завершення зазначимо, що кожен трудовий колектив, незалежно від його місця в класифікації, являє собою складну соціальну систему, у якій через функціональну взаємодію різних структур та окремих працівників реалізуються дві взаємозалежні підсистеми: соціальна організація і соціальна спільність. В умовах ринкових відносин підприємство є основною ланкою всієї економіки, оскільки саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству продукція, виявляються необхідні послуги. Важливою соціальною характеристикою є згуртованість колективу, яка полягає в єдності поведінки його членів, що ґрунтується на спільності інтересів, цінностей і норм поведінки. Єдність трудової поведінки означає узгодженість дій членів колективу під час реалізації спільних цілей і завдань. Однією з основних умов згуртованості є наявність свободи дій, альтернативні можливості вибору працівниками тих чи тих варіантів трудової поведінки. В науці вивчаються такі основні проблеми функціонування і розвитку трудового колективу: - формування колективів, адаптація працівників; - забезпечення трудової мотивації; - удосконалення структури колективів, їх згуртованість, розв’язання конфліктів; - соціальне управління трудовими колективами; - раціональність трудових переміщень. Опануванню цього комплексу проблем соціологія праці надає найбільшого значення, бо саме в трудових колективах виникають соціально-трудові відносини, що являють предмет безпосереднього вивчення, зароджуються соціальні процеси, які у своєму розвитку сягають суспільного рівня. З регулюванням соціально-трудових відносин зв’язана перш за все проблема мотивації праці. Нині в Україні мотиви змістовності, морального задоволення працею поступилися місцем мотивам забезпечення бодай мінімальних засобів до існування, актуалізувалися проблеми безробіття, соціальних конфліктів. Соціально-трудові відносини, на відміну від функціонально-трудових, зумовлених поділом і кооперацією праці, виникають між працівником і соціальними групами колективу як відносини рівності й нерівності залежно від місця цих суб’єктів у процесі праці, їхнього досвіду, умінь, інтересів, специфіки трудової поведінки. Соціально-трудові відносини характеризують комплекс аспектів (економічні, етичні, психологічні, правові, політичні, релігійні тощо) взаємозв’язків суб’єктів у процесах, зумовлених трудовою діяльністю. Суб’єктами соціально-трудових відносин є наймані працівники чи їх профсоюзи, роботодавці, держава. Найманий працівник укладає договір з роботодавцем — представником підприємства, громадської організації чи держави. Роботодавець може бути і не бути власником засобів виробництва. Керівник державного підприємства одночасно є роботодавцем і найманим працівником у держави, яка в даному разі володіє засобами виробництва. Професійні союзи захищають економічні інтереси суб’єктів певних сфер діяльності: забезпечують зайнятість, відповідні виробничі умови оплати праці тощо. Держава є законодавцем, захисником прав громадян і організацій, роботодавцем-посередником і арбітром під час трудових спорів. |
