ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Трудова організація і трудовий колектив

123

У сучасній соціологічній теорії прийнято розрізняти такі поняття, як «трудовий колектив» і «трудова організація», вірніше поняття «трудовий колектив» починає замінятися поняттям «трудова організація». Під трудовим колективом розуміється об'єднання працівників, що здійснюють спільну трудову діяльність. Трудова організація — це група людей, діяльність яких координується для досягнення загальної цілі (цілей); це організаційно закріплена сукупність людей, що діють за єдиним планом для досягнення значущої для всіх членів організації цілі та створення певного суспільно необхідного продукту або надання послуг.

Організацію характеризують: наявність принаймні двох людей, які вважають себе частиною групи, наявність загальної мети, поділюваної членами групи, бажання працювати разом для досягнення поставлених цілей.

Колектив є вищою стадією розвитку об'єднання людей. З цієї точки зору не кожна група може бути розглянута як колектив, а лише така група, яка сформувала певні психологічні характеристики, що виникають як результат розвитку її основної діяльності і представляє особливе значення для її членів.

В основі виникнення колективів лежить спільність корінних інтересів. Однак колективність як усвідомлене прагнення до спільної реалізації цих спільних інтересів не завжди може бути реалізована повною мірою. Тут важливі суспільні умови, у яких народжується колективність.

Для розуміння сутності трудового колективу наведемо визначення, дане А. С. Макаренком: «Колектив — це вільна група трудящих, об'єднаних однією метою, єдиною дією, організована, має органи управління, дисципліни і відповідальності».У цьому та в більшості пізніших визначень вирізняються такі основні ознаки трудового колективу:

- об'єднання людей, створене для реалізації виробничо-економічних функцій;

- спільність дій;

- певна організація та управління;

- загальна мета, спільні інтереси.

Перевага в трудовому колективі ознак єдності не є абсолютною. За сучасних умов у його складі спільно працюють соціально неоднорідні групи працівників розумової, і фізичної праці, які виконують організаторські й виконавські функції, кваліфіковану й некваліфіковану роботу.

Суттєвою ознакою трудового колективу є його структурна оформленість. Найважливішими вважаються такі типи структур:

1. функціональна — це зв'язки між людьми, групами щодо обміну діяльністю, зумовлені технологією виробництва, системою робочих місць, посадовими інструкціями працівників;

2. професійно-кваліфікаційна — сукупність зв'язків між групами працівників, які розрізняються за ознаками професії і кваліфікації. Кожна професія має свій діапазон кваліфікаційних груп: некваліфікована, малокваліфікована, кваліфікована і висококваліфікована праця;

3. соціальна — сукупність зв'язків між робітниками, інженерно-технічною інтелігенцією, службовцями і молодшим обслуговуючим персоналом. Відмінності між цими групами пов'язані зі змістом праці і роллю в організації та здійсненні процесу виробництва;

4. соціально-демографічна — сукупність зв'язків, що ґрунтуються на статево-вікових ознаках, родинному стані, рівні освіти;

5. соціально-психологічна — структура міжособистісних відносин, цінностей, установок, мотивів трудової діяльності й позавиробничої поведінки.

6. національна соціальна структура - це національний склад трудового колективу (групи).

Всі види соціальних структур у сукупності визначають зміст внутрішньоколективних соціальних відносин. Вивчення особливостей цих відносин стосовно до різних груп має важливе значення для вдосконалювання управління трудовим колективом, зміцнення його соціального статусу, залучення в колектив молодих, висококваліфікованих фахівців.

Трудовий колектив як вища форма соціальної групи у своєму розвитку проходить кілька стадій:

- стадію формування й соціально-психологічної напруженості, на якій відбуваються підбір і розміщення членів колективу по робочих місцях з урахуванням соціально-психологічної сумісності працівників (нормалізація).

- стадію нормалізації, на якій створиться загальна зацікавленість у досягненні мети, формуються групові норми й цінності, визначаються рольові очікування, утворяться мікрогрупи й актив, групи сумлінних виконавців, змінюється тактика керівництва (диференціація);

- стадію діяльності, на якій члени колективу готові приступити до діяльності, оскільки сформувалися нормальний соціально-психологічний клімат і психологічна сумісність працівників у колективі, розподілені соціальні ролі, затверджені моральні еталони колективу, всі члени колективу враховують інтереси й потреби один одного, у групі виробляються єдність волі, відносини товариського співробітництва й взаємодопомоги (синтез).

Важливо зазначити, що кожна зі структур впливає на життєдіяльність колективу; це проявляється в сукупності реалізованих у трудовому колективі функцій. До основних функцій трудового колективу належать:

- виробничо-економічна, яка полягає у створенні матеріальних і духовних благ, виробництві товарів, послуг та інших суспільно корисних цінностей;

- виховна, яка полягає у формуванні в працівників високої відповідальності до праці, почуття колективізму і свідомого ставлення до підприємства, готовності виконувати норми трудової моралі;

- організаційно-управлінська, що припускає залучення трудящих до системи громадського самоврядування, прищеплювання навичок, досвіду та інтересу до організаторської роботи;

- соціального контролю, яка реалізується шляхом оцінки поведінки членів колективу, виходячи із соціальних норм, заохочення нормативної поведінки та покарання за протиправну.

- задоволення потреб працівників як у виробничій, так і в поза- виробничій сферах;

- створення умов для самореалізації і розвитку особистості працівників; здійснення і відтворення колективістського, демократичного способу життя.

Виходячи зі специфіки трудової діяльності, у матеріальній сфері зазвичай розрізняють промислові, сільськогосподарські, будівельні та інші трудові колективи.

У нематеріальній сфері — трудові колективи закладів торгівлі, комунально-побутового обслуговування, охорони здоров'я, транспорту, зв'язку, культури, освіти тощо.

Крім розглянутих основних критеріїв типологізації трудових колективів, використовуються додаткові ознаки їх відмінностей за:

- рівнем розвитку: колектив, що формується, сформований трудовий колектив, колектив, який перебуває на стадії реорганізації;

- розмірами: великий трудовий колектив (промислове об'єднання); середній колектив; невеликий колектив (до 100 осіб).

Орієнтація сучасного менеджменту на актуалізацію спільності інтересів власників підприємств, управлінського персоналу і працівників, залучення широкого кола працівників до управління виробництвом і до співволодіння через різні форми акціонування визнається сьогодні найбільш прогресивним та ефективним напрямом його розвитку.

До того ж варто визнати, що колективність грубого зрівняльного комунізму, яка дісталася нам «у спадщину», також «показна». Відкидаючи особистість людини, придушуючи її інтереси від імені колективу, в ім'я колективних інтересів, затверджуючи грубу зрівняльність, такий тип колективності несе на собі відбиток «показної колективності».

Питання сучасного трудового колективу потребує вдумливого підходу до вивчення наукових і навчальних джерел з даної теми. Відмовляючись від ідеологізованого підходу до розуміння цього питання, важливо водночас ефективно використовувати значний науковий потенціал, нагромаджений вітчизняною та зарубіжною соціологією.

123