ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Українська література. Сучасна українська література

1 234

Павло Тичина. „Сонячні кларнети” (1918) – підсумковий етап ідейно-естетичних пошуків української поезії початку ХХ ст., естетична програма духовного відродження нації на міцній етичній основі. Поняття „кларнетизм” як визначення концентрації світотворчої енергії української душі. Непомильне чуття історизму в поемі „Золотий гомін”. Тривожне завбачення поетом трагедії національної революції у циклі „Скорбна мати”. Збірка „Замість сонетів і октав” (1920) – художній документ загальнонаціональної катастрофи 1917-1920 рр. Пошуки нових зображально-виражальних засобів у виповненій дисонансами книжці „Плуг” (1920), „В космічному оркестрі” (1921), „Вітер з України” (1924).

„Розстріляне відродження” – умовна назва письменників 20-х рр., репресованих комуністичною системою. Піднесення націотворчих та художніх сил, провідна роль у них літератури. Характеристика літературних угрупувань („Гарт, „Плуг”, „Ланка” – згодом МАРС, „неокласики”, ВАПЛІТЕ, Аспанфут – згодом Нова Генерація, „Авангард”, ВУССП, „Молодняк”, „Західна Україна”), більшість з них – зосереджена на позахудожніх засадах, частина (МАРС, „неокласики”, ВАПЛІТЕ) – зорієнтована на достеменно творчі проблеми. Роль періодичних видань у циркуляції творчих ідей – журнали „Мистецтво”, „Шляхи мистецтва”, „Червоний шлях”, „Життя і Революція”, „Плужанин”, „Гарт”, „Молодняк”, „Універсальний журнал”, „Нова генерація” та альманахів „Гроно”, „Жовтень”, „Арсена”, „Літературний ярмарок” та ін. Джерело духовного потенціалу покоління „розстріляного відродження” – в пробудженні українства на початку ХХ ст. Спалах Літературної дискусії 1925-1928 рр., порушення онтологічної проблеми: бути чи не бути українській літературі, українській культурі, українській нації.

Розмаїття стильових тенденцій, активні пошуки шляхів розвитку української літератури, маніфести, полеміки. Особливості авангардизму як відгалуження модернізму, його відмінні риси від модернізму. Український футуризм, роль М.Семенка в його культивуванні.

Радикальні ознаки революційного романтизму у порівнянні із класичним романтизмом та неоромантизмом, його ригористичні та експансивні ознаки, їх прояв у ліриці В.Еллана, В.Чумака, Л.Первомайського та ін. Версифікація прихильників так званої „романтики буднів”. Спроба подолання канонічних нормативів романтизму: популярність стихійної лірики В.Сосюри, інтенсивні пошуки іманентної стильової манери в поемах „Червона зима”, „Махно”, „Мазепа”, висвітлення драми „двох Володьок”; культура поетичних експериментів М.Йогансена (збірки „Д’горі”, „Кроковеє коло”, „Ясен”), імпульсивна лірика О.Влизька (збірки „За всіх скажу”, „Книга балад”, „Мій друг Дон Жуан”).

Протест І.Багряного проти засилля комуністичних ідеологем та поширення псевдо художньої „пролетарської літератури” (збірка „До меж заказаних”, поема „Аве Марія”, історичний роман у віршах „Скелька”). Нонконформіністський пафос творчості Т.Осьмачки (збірки „Круча”, „Скитські вогні”, „Клекіт”).

Трагічна постать М.Хвильового (Фітільова) в українській літературі та культурі. Порушення ним націотворчих проблем у Літературній дискусії 1925-1928 рр. Дебют М.Хвильового як поета-авангардиста (зб. „Молодість”, 1921; „Досвітні симфонії”, 1922; поема „В електричний вік”). Новели „Сині етюди” (1923) – подія в українській прозі 20-х років. Розкриття антилюдської суті революції у новелах „Я (Романтика)”, „Мати”, „Брати”. Критичний струмінь у викривальній прозі М.Хвильового („Іван Іванович”, „Повість про санаторійну зону” та ін.). Порушення важливих проблем національно-культурного відродження України у „незакінченому” романі „Вальдшнепи” (1926), суголосних з дискусійними статтями письменника („Камо грядеши”, „Думки проти течії”, „Україна чи Малоросія”. Сучасна критична та літературознавча оцінка його творчості.

Особливості неореалізму в українській літературі 20-х років. Рання творчість В.Підмогильного (оповідання „Добрий Бог”, „Гайдамаки”, „Пророк”). Повість „Остап Шаптало” – підгрунтя фрейдизму. Новели про голод: „Проблема хліба”, „Собака”, „Син” та ін. Конфлікт особистості та колективістської ідеології – „Сонце сходить”, „Історія пані Ївги”. Інтелектуально-психологічний роман „Місто”, драма українського маргінала. Доля національного відродження в романі „Невелика драма.

Микола Куліш і український театр „Березіль”. Драми „Комуна в степах” (1925, 1931) та „Прощай, село!” (1933) – продовження кулішевої трилогії про село, вплив на неї комуністичної ідеології. „Отак загинув Гуска” (1925) – перший трагіфарс, поглиблений у наступній сатиричній комедії „Хулій Хурина” (1926), Катастрофа революційного фанатизму у мелодрамах „Зона” (1926) та „Закут” (1929). Викриття хворобливості соціалістичної дійсності у трагікомедії екзистенціального змісту „Народний Малахій” (1928).

„Празька школа” – умовна назва літературного покоління емігрантів міжвоєнного двадцятиліття. Збірка „Сагайдак” Ю. Дараган (1925) – сукупність мотивів, розвинених Є.Маланюком, О.Ольжичем, Л.Мосендзом, Ю.Кленом (О.Бургардом), Н.Лівицькою-Холодною, О.Лятуринською, О.Стефановичем. Позиція літературної групи „Танк” (Варшава): Ю.Липа, Н.Лівицька-Холодна, Є.Маланюк та ін. Перегук творчих настанов „празької школи” з орієнтаціями „розстріляного відродження”.

Осудження сталінського режиму, мотиви реквієму над його жертвами у поемі Ю.Клена „Прокляті роки”. Один з перших літературних документів про інспірований більшовиками голодомор – повість „Марія” У.Самчука – прозаїка-реаліста, близького до „празької школи”. Поліфонічне зображення долі волинського селянства у романі „Волинь.

Є.Маланюк. Формування поета як національно свідомої особи. Вплив Є.Маланюка на кристалізацію художньої концепції представників „празької школи”, його полеміка з приводу призначення літератури з Д.Донцовим, її ролі в житті нації та обстоювання потреби самтожної реалізації таланту. Загострення антитетичної символіки в образах класично довершеної „степової Еллади” та потворної „чорної Еллади”, „Антимарії” як взаємовиключних проявів України. Аналіз збірок („Стилет і стилос”, 1925; „Гербарій”, 1926; „Земля і залізо”, 1930; „Земна Мадонна”, 1934; „Перстень Полікрата”, 1939). Поява любовної лірики у збірках поета повоєнного періоду, в добу його другої еміграції (США). „Нариси з історії нашої культури”.

Літературний процес у Західній Україні в період міжвоєнного двадцятиліття. Особливості розвитку. Розширення можливостей прози у творчості В.Стефаника („Марія”, „Сини” та ін.), Ольги Кобилянської („Апостол черні”),мотив абсурду воєнної дійсності у повісті „Поза межами болю” О.Турянського. Осмислення історичної долі українського народу у тетралогії Б.Лепкого „Мазепа”, повістях Катрі Гриневичевої „Шоломи на сонці”, „Шестикрилець” та Наталени Королеви „Предок”, „ІЗІЗ”. Лірика С.Гординського. Творчі пошуки Ю.Косача, В.Лесича та ін. Поширення герменевтичних принципів у літературознавстві (С.Смаль-Стоцький, В.Сімович).

Б.-І.Антонич – унікальна постать в історії української літератури, його вихід за межі традиційного поцінування художнього тексту. Випробування лірики в різних формах її прояву (зб. „Привітання життя”, 1931). Подолання часу під час заглиблення поетичної уяви до праоснов буття у збірках „Три перстені” (1934), „Книга Лева” (1936), „Зелена Євангелія” (1938). Завершення плюралістичної концепції Б.І.Антонича у сюрреалістичній збірці „Ротації”, врівноваження антитетичних категорій прекрасного та потворного.

Українська література другої світової війни (1939 – 1945). Огляд тогочасної періодики („Література і мистецтво”, „Україна”, „Українське слово”, „Літаври”, „Волинь”, „Український засів” та ін.

Драматична доля Олександра Довженка як митця, інтенсивні пошуки іманентного самовираження таланту в малярстві, кінематографі та в літературі. Його кіноповісті як розширення жанрового потенціалу української літератури. Драматична долі кіноповісті „Україна в огні” (1943). Окреслення колізій між соціалістичними та гуманістичними інтересами в автобіографічній кіноповісті „Зачарована Десна”. Морально-етична та екологічна проблематика кіноповісті „Поема про море”. „Щоденник” – яскравий документ пробудженого гуманізму.

„Нью-Йоркська група” (Б.Рубчак, Б.Бойчук, Ю.Тарнавський, Віра Вовк, Емма Андієвська, Патриція Килина). Тяжіння до поетики сюрреалізму, до філологічної гри у поезії Б.Рубчака (зб. „Камінний сад”, „Промениста зрада”, „Дівчині без країни” та ін.). Врівноваження модерного, урбанізованого мислення мотивами платонічного кохання на лоні природи в доробку Б.Бойчука (зб. „Час болю”, „Спомини любові” та ін.). Завзаяття словотворчого експериментаторства, пошуки несподіваних формотворчих ефектів у сюрреалістичній поезії Е.Андієвської (зб. „Поезія”, „Народження ідола”, „Риби і розмір” та ін.). Тенденція герметизації віршованого тексту у її збірках 80-х рр. („Кав’ярня”, „Спокуси святого Антонія”, „Вігілії”, „Літературні ансамблі”). Новелістика та романістика Е.Андієвської („Герострати”, 1970; „Роман про добру людину”, 1973; „Роман про людське призначення”, 1982). Творчі пошуки молодих представників „Нью-Йоркської групи” – Р.Бабовала, М.Ревакевич.

Історична белетристика П.Загребельного як протистояння цій тенденції („Диво”, „Первоміст”, „Смерть у Києві”, „Євпраксія”, „Роксолана”, „Я, Богдан”). Історична проза Р.Іваничука („Мальви”, „Черлене вино”, „Журавлиний крик” та ін.).

Протистояння „соцреалізму” у творчості Б.Антоненка-Давидовича „За ширмою”, „Сибірські новели”.

О.Гончар. Порушення питання історичної пам’яті у романі „Собор”. Драматична доля твору.

„Шістдесятники” – умовна назва широкого культурологічного руху, зумовлена „хрущовською відлигою”, подолання ілюзій „гуманного соціалізму”. Роль літературних критиків (І.Дзюба, І.Світличний, М.Коцюбинська) в динаміці „шістдесятництва”. „Неонародницька” концепція лірики В.Симоненка, поєднання публіцистичного дискурсу з традиційною поетикою (зб. „Тиша і грім”, 1962; „Земне тяжіння”, 1964). Казки з підтекстом: „Цар Плаксій і Лоскотон”, „Казка про Дурила”, „Подорож країну Навпаки”. Втручання цензури в тексти В.Симоненка.

Еволюція М.Вінграновського („Атомні прелюди”, 1961; „Сто поезій”, 1966).

Метафоричні осяяння І.Драча („Соняшник”, 1962; „Протуберанці серця”, 1965), рух до іманентних основ поезії („Балади буднів”, 1968).

Жіноча лірика І.Жиленко, Г.Чубач та ін.

Самобутня творча постать Ліни Костенко в українській ліриці. Активна участь поетеси у „шістдесятницькому русі”. Перші прояви неореалістичного дискурсу, визначального для поетеси, у збірці „Мандрівки серця” (1961), тяжіння до афористочності та дисциплінованості художнього мовлення. Зб. „Неповторність” (1980), „Сад нетанучих скульптур” (1987) – утвердження інтелектуального пафосу вольової світотворчої енергії. Роздуми над долею митця і народу над романтичними колізіями національної історії в історичному романі у віршах „Маруся Чурай” (1979), загострення проблеми вибору в ситуації помежів'я у драматичній поемі „Дума про трьох братів неазовських”, осмислення першоджерел етногенетичної пам’яті у поемі-баладі „Скіфська одісея”. Високі етичні критерії поцінування творчої долі таланту у драматичній поемі „Сніг у Флоренції”, історико-культурологічні реалії художнього часопростору поетеси у поемі „Берестечко”.

Григір Тютюнник у контексті „шістдесятників”, його участь у розширенні жанрово-стильового потенціалу української літератури 60-70-х років. Новаторські пошуки у зб. „Зав’язь” (1968). Аналіз душі звичайної людини, висвітлення її протистояння абсурдній дійсності у виданнях: „Деревій” (1968), „Батьківські пороги” (1972), „Крайнебо” (1975), „Коріння” (1978). Драматизм людської душі („Оддавали Катрю”, „Деревій”, „Смерть кавалера”, „Три зозулі з поклоном”, „Син приїхав” та ін.). Обстоювання етичних принципів („Нюра”, „Вуточка”, „Дивак”, „Іван Срібний”, „Дикий” та ін.). Змужніння дитячої душі в трагічній ситуації війни у повістях „Облога”, „Климко”, „Вогник далеко в степу”. Ліризм прози Гр. Тютюнника.

Дисидентський рух і література, причини його виникнення, особливості та перебіг. Участь у ньому письменників. Поява „самвидаву” та епістолярної літератури як форми протесту проти режиму після репресій 1965 р. Критична есеїстика. Арешти 1972 р., заслання в концентраційні табори (Мордовія, Перм) та на поселення (Колима, Алтай, тощо). Участь дисидетнів у формуванні Гельсинської спілки (М.Руденко та ін.). Гурт І.Світличного – основний склад український дисидентів. „В’язнична” лірика І.Світличного, М.Руденка, В.Стуса, М.Осадчого, Є.Сверстюка та ін. Поезія Т.Мельничука (зб. „Князь роси”).

Василь Стус. Трагічна доля поета за умов комуністичного режиму. Рух лірики В.Стуса від експериментаторського формотворення (зб. „Зимові дерева”) до загостреної іронії та вишуканої семантичної гри („Веселий цвинтар”), до заглиблення в екзистенціальну проблематику („Палімпсести”). Поява збірок поезій в емігрантських виданнях („Веселі дерева”, 1970; „Свіча в свічаді”, „Палімпсести”, 1988). Літературно-критична діяльність В.Стуса, його дослідження творчої долі П.Тичини („Феномен доби”).

„Київська школа”. Вимушена „внутрішня еміграція” В.Голобородька, В.Кордуна, М.Воробйова, М.Григоріва та близьких до них – В.Рубана, С.Вишенського, М. Савченка та ін. Повернення в літературу у 80-і роки. Зб. В.Голобородька „Зелен день”, „Калина об Різдві”), зб. М.Воробйова (зб. „Верховний голос” та ін.), зб. В.Кордуна „Славія”, „Сонцестояння” та ін., зб. М.Григоріва („Сади Марії”). Спільні та відмінні характеристики „Київської школи” і „Нью-Йоркської групи”, їхні публікації у „Світо-виді”.

„Химерна проза” як можливість уникнення штампів прози „соцреалізму”. Її традиції: фольклор, „низове бароко”, „котляревщина”, творчість М.Гоголя, О.Стороженка та ін. Переосмислення „химерної прози”, надання їй нової якості у доробку О.Ільченка („Козацькому роду нема переводу...”), В.Земляка („Лебедина зграя”, „Зелені млини”), В.Дрозда („Ирій”, „Спектакль”, „Самотній вовк”, „Листя землі” та ін., Є.Гуцала (трилогія „Позичений чоловік”, „Приватне життя феномена”, „Парад планет”, повісті „Блуд”, „Імпровізації плоті”) та ін. „Химерна проза” у типологічному ряді з творами магічного реалізму (А.Карпент’єр, Ж. Амаду, М.Астуріас, Г.Гарсіа Маркес та ін.).

Постать Валерія Шевчука на тлі „шістдесятників”, протистояння нормативам псевдо прози „соціалістичного реалізму”, творча полеміка з естетичними засадами „химерної прози”, обстоювання принципів елітарної літератури, орієнтація на культурологічні джерела епічних структур. Перші книги письменника („Серед тижня”, 1967; „Набережна, 12”, 1968; „Середхрестя”, 1968; „Вечір святої осені”, 1969). Конфлікт В.Шевчука з офіційною критикою, десятирічне „мовчання”. Повернення в літературу: „Крик півня на світанку” (1979), „Долина джерел” (1981), „Тепла осінь” (1981). Міфологемний концепт повісті „Дім на горі” (1983), переосмислення міфічних сюжетів у вставному циклі роману („Голос трави”), притчевий дискурс. Дослідницька та видавнича діяльність В.Шевчука („Аполлонова лютня. Київські поети ХУІІ-ХУШ ст.”, „Пісні Купідона. Любовна поезія на Україні в ХУ – поч. ХІХ ст.”, „Літопис Самійла Величка” та ін.).

Літературний процес 80-х. Криза „соцреалізму”. Заперечення його нормативів поезією Ліни Костенко. Інтимні медитації М.Вінграновського („Київ”, „Губами теплами і оком золотим”). Повернення до джерел етногенетичної пам’яті І.Драча („Шабля і хустина” „Теліженці”), драматична поема „Дума про вчителя”, поема-мозаїка „Чорнобильська мадонна”. Елегійні мотиви І. Жиленко.

Українська поезія 80-х. Етногенетичні мотиви лірики В.Герасим’юка (зб. „Смереки”, „Потоки”, „Космацький узір”, „Діти трепети”) в масштабах цивілізаційних катаклізмів сьогодення; інтелектуальні медитації інакомовлення І.Римарука („Висока вода”, „Упродовж снігопаду”, ”Нічні голоси”); іронічні прозріння І.Малковича, карнавальні мотиви Ю.Андруховича. Відкривачі можливості дебютів у прозі Г. Пагутяк, В. Медведя та ін. Київська міська іроніка В.Діброви та Б.Жолдака.

Літературні угрупування „Бу-Ба-Бу”, ЛУГОСАД, „Червона Фіра”, „Пропала грамота”, „Нова дегенерація”, „Західний вітер”, „500”та ін. Традиційність та неоавангардизму від бароко та футуризму, використання досвіду бурлеску. Сучасні часописи та альманахи.

Віртуальний характер сучасної літератури (творчість сьогоденних дебютантів, письменників середнього і старшого покоління та рецепція щойно повернутих у літературний обіг творів – від „Велесової книги” до художньої спадщини репресованих митців). Перетрансформація віянь постмодернізму, його концептуальні параметри, зв’язок з теорією постструктуралізму, герменевтикою, психоаналізом тощо). Постмодерністська стилістика В.Медведя („Збираючи каміння”, „Льон”, „Кров на соломі” та ін.), Є.Пашковського („Безодня”, „Осінь для ангела” та ін.), відмінність від прозової манери Ю.Андруховича, схильного до поєднання традиції „котляревщини” та неоавангардизму („Рекреації”, „Московіада”, „Переверзії”). Своєрідність Станіславського феномену (Ю.Андрухович, Ю.Іздрик, Т.Прохасько та ін.). Поява „феміністичної критики” в українській прозі (Оксана Забужко „Інопланетянка”, „Польові дослідження з українського сексу”, „Я – Мілена” та ін.), її відмінність від руху емансипанток, агресивні форми. Проза „соціальної клініки” О.Ульяненка („Сталінка”, „Зимова повість” та ін.). Письменники, що активізувалися в 90-ті рр. (С.Жадан, В.Кожелянко, Є.Кононенко, Г.Пагутяк, Є.Пашковський, В.Слапчук, Ю.Покальчук та ін.

Спроби подолання віртуальної сучасної естетичної свідомості, проблема усвідомлення специфіки української літератури відносно художнього канону. Дискусії навколо українського модернізму та постмодернізму (Г.Грабович, С.Павличко, Т.Гундорова, М.Павлишин та ін.). Застосування нетрадиційних аспектів психологічного аналізу (А.Макаров), структурної поетики, неміфологізму, постструктуралізму (Г.Грабович) з поряд феноменологічною (М.Ігнатенко) чи історико-типологічною (Д.Наливайко) інтерпретаціями стилів доби.
Інформаційний ресурс

1. Агєєва В. Українська імпресіоністична проза. – К., 1994.

2. Агєєва В. Антологія модерну: обрис ХХ віку. – К., 2011.

3. Антологія світової літературно-критичної думки / За ред. М.Зубрицької. – Львів, 2002.

4. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. – М., 1979.

5. Бідюк О. Психоаналіз мікрообразів художнього тексту (творчість Ліни Костенко). – Луцьк, 2009.

6. Біла А. Український літературний авангард: пошуки, стильові напрямки. – К.:, 2006.

7. Білецький О. Літературно-критичні статті. – К., 1990.

8. Білоус П. Зародження української літератури. – Житомир, 2001.

9. Білоус П.В. Історія української літератури ХІ – ХVІІІ ст. : навч. посібник /П. В. Білоус. – К., 2009.

10. Білоус П.В., Білоус О.П. Українська література ХІ – ХVІІІ ст. : навч. посібник для самостійної роботи студента. – К., 2010.

11. Бондар М. Поезія по шевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986.

12. Брюховецький В. Микола Зеров. Літературний портрет. – К., 1990.

13. Возняк М. Історія української літератури. – Т. 1. – Л., 1993.

14. Вороний М. Театр і драма (збірник статей). – К., 1989.

15. Вступ до літературознавства: Хрестоматія /Упоряд. Н.Бернадська. – К., 1995.

16. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. – К., 2001.

17. Гнатюк М. Іван Франко і проблеми теорії літератури. – К., 2011.

18. Голомб Л. Три поети раннього українського модернізму: Олександр Олесь, Грицько Чупринка, Микола Філянський: Монографія. – Ужгород, 2011.

19. Горбач Н. Життя та творчість Тараса Шевченка. – Львів, 2005.

20. Грабович Г. До історії української літератури. – К., 1997.

21. Григорій Сковорода на портреті і в житті. – К., 2004.

22. Грушевський М. Історія української літератури. – К., 1995.

23. Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискусія раннього українського модернізму. – Львів, 1997.

24. Даниленко В. Лісоруб у пустелі: Письменник і літературний процес. – К., 2008.

25. Двадцяті роки: літературні дискусії, полеміки. Літературно-критичні статті /Упоряд. В.Дончик. – К., 1991.

26. Демська-Будзуляк Л. Драма свободи в модернізмі. Пророчі голоси драматургії Лесі Українки. – К., 2009.

27. Дзюба І. Спогади і роздуми на фінішній прямій / Вступ. ст. М.Г.Жулинського. – К., 2008.

28. Дзюба І.Тарас Шевченко. – К., 2005.

29. Денисюк І. Розвиток українсько малої прози кінця ХІХ – початку ХХ ст. – К., 1984.

30. Драгоманов М. Вибране. – К., 1991.

31. Єфремов С. Історія українського письменства. – К., 1995.

32. Жінка як текст: Емма Андієвська, Соломія Павличко, Оксана Забужко: фрагменти творчості і контексти /Упоряд. Л. Таран. – К., 2002.

33. Жулинський М. Із забуття – в безсмертя. – К., 1990.

34. Жулинський М. Микола Хвильовий. Літературний портрет. – К., 1991.

35. Забужко О. Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. – К., 2007.

36. Зборовська Н. Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури. Монографія. – К., 2006.

37. Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство. – К., 2003.

38. Зеров М. Твори: У 2 т. – К.: Дніпро, 1990. – Т. 2.

39. Іванишин П. Національний спосіб розуміння в поезії Т. Шевченка, Є.Маланюка, Л.Костенко: монографія. – К., 2008.

40. Івашків В. Художня, літературознавча і фольклористична парадигма ранньої творчості Пантелеймона Куліша. – Львів, 2009.

41. Ільницький М. Література українського відродження (напрями та течії в українській літературі 20-х – поч. 30-х рр. ХХ ст.) – Львів, 1994.

42. Історія України в особах ХІХ – ХХ ст. – К., 1988.

43. Історія української літератури ХІХ ст.: У 2 кн. Кн. 1: Підручник /За ред. М.Жулинського. – К., 2005.

44. Історія української літератури ХІХ ст.: У 2 кн. Кн. 2: Підручник /За ред. М.Жулинського. – К., 2006.

45. Історія української літератури (кінець ХІХ – початок ХХ ст.): У 2 кн. Кн. 1: Підручник
/За заг. ред. О.Гнідан. – К, 2005.

46. Історія української літератури (кінець ХІХ – початок ХХ ст.: У 2 кн. Кн. 2: Підручник
/ За заг. ред. О.Гнідан. – К., 2006.

47. Історія української літератури ХХ ст.: У 2 кн.: Підручник. Кн. 1 : Перша половина ХХ ст. / За ред. В.Дончика. – К., 1998.

48. Історія української літератури ХХ ст.: У 2 кн.: Підручник. Кн. 2 : Друга половина ХХ ст. /За ред. В.Дончика. – К., 1998.

49. Історія української літературної критики та літературознавства. Хрестоматія: У 3 кн. – К., 2001.

50. Калениченко Н. Українська література ХІХ – поч. ХХ ст.: Напрями, течії. – К., 1977.

51. Кальченко С. Текстологія поетичних творів П.Тичини. – К., 1990.

52. Касьянов Г. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960 – 1980-х років. – К., 1994.

53. Качуровський І. Метрика. – К., 1994.

54. Качуровський І. Строфіка. – К., 1994.

55. Качуровський І. Фоніка. – К., 1994.

56. Ковалів Ю. Літературна дискусія 1925-1928 рр. – К., 1990.

57. Ковалів Ю. Українська поезія першої половини ХХ ст. – К., 2000.

58. Ковалів Ю. Письменство „розстріляного відродження”: від літературних угруповань до літературної дискусії. – К., 2004.

59. Кравченко В.О., Єременко О.Р. Історія української літератури першої половини ХІХ століття: навчальний посібник. – Суми, 2009.

60. Кузнєцов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1995.

61. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження : Антологія 1917 – 1933: Поезія – проза – драма – есей /Упорядкув., передм., післямова Ю. Лавріненка. – К., 2002.

62. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Ю.Гром’яка, Ю.Коваліва. – К., 2010.

63. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К., 1992.

64. Малютіна Н. Українська драматургія кінця ХІХ – початку ХХ ст.: навч. посібник. – К., 2010.

65. Матвіїшин В. Український літературний європеїзм: монографія /Володимир Матвіїшин. – К., 2009.

66. Моренець В. Володимир Сосюра: Нарис життя і творчості. – К., 1996.

67. Наєнко М. Історія українського літературознавства: Підручник. – К., 2001.

68. Наукові основи методики літератури. Навчально-методичний посібник /За ред. Н. Волошиної. – К., 2002.

69. Неборак В. Введення у Бу-Ба-Бу: Хронопис кінця тисячоліття. – Львів, 2001.

70. Огнєва Т. Відбиток часу в дзеркалі буття. – К., 2008.

71. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. – К., 1997.

72. Павличко С. Теорія літератури. – К., 2002.

73. Павлишин М. Канон та іконостас: Літературно-критичні статті. – К., 1997.

74. Поети „Нью-Йоркської групи”. Антологія /Упоряд. текстів О.Г.Астаф’єва, А.О.Дністрового. – Харків, 2003.

75. Празька поетична школа. Антологія / Упоряд. текстів О.Г. Астаф’єва, А.О.Дністрового. – Харків, 2004.

76. Поліщук Я. Міфологічний горизонт українського модернізму. Літературознавчі студії. – Івано-Франківськ, 1998.

77. Поліщук Я. Література як геокультурний проект. – К., 2008.

78. Сверстюк Є. Блудні сини України. – К., 1993.

79. Сиваченко М. Над текстами українських письменників. – К., 1985.

80. Сімович В. Праці у 2-х т. Том 2: Літературознавство. Культура /Упоряд. Л.Ткач, О.Івасюк. – Чернівці, 2005.

81. Скорський М. Тодось Осьмачка (життя і творчість). – К., 2000.

82. Соловей Е. Українська філософська лірика. – К., 1999.

83. Стус В. Феномен доби (Сходження на Голгофу слави). – К., 1993.

84. Сулима В. Біблія і українська література. – К., 1998.

85. Тарнашинська Л. Художня галактика Валерія Шевчука: Постать сучасного українського письменника на тлі західноєвропейської літератури. – К., 2001.

86. Теліга О. О краю мій...: Твори, документи, біографічний нарис. – К., 1999.

87. Ткаченко А. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. – К., 2003.

88. Українська література ХІ – ХVІІІ ст. : хрестоматія / уклад.: П.В.Білоус, Г.Д.Левченко, О.П.Білоус; за ред. П.В.Білоуса. – К., 2011.

89. Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: У 4-х кн. – К., 2001.

90. Филипович П. Літературно-критичні статті. – К., 1991.

91. Франко І. Із секретів поетичної творчості. – К., 1981.

92. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. //Франко І. Зібр. творів:
У 50 т. – К., 1984. – Т. 41.

93. Харчук Р. Сучасна українська проза. Постмодерний період. – К., 2008.

94. Хороб С. Українська модерна драма кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Неоромантизм, символізм, експресіонізм). – Івано-Франківськ, 2002.

95. Чижевський Д. Історія української літератури. – К., 2003.

96. Шевчук В. Дорога в тисячу років. – К., 1990.

97. Шевчук В. Із вершин та низин. Книжка цікавих фактів з історії української літератури. – К., 1990.

98. Шерех Ю. Поза книжками і з книжок. – К., 1998.

99. Шевчук В. Муза Роксолянська : Українська ХVІ – ХVІІІ століть: У 2 кн. Книга друга: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К., 2005.

100. Шумило Н. Під знаком національної самобутності. Українська художня проза і літературна критика кінця ХІХ – початку ХХ ст. – К., 2003.

Українська мова

Вступ

Мова та історія. Мова як явище, що історично розвивається. Синхронія і діахронія. Зовнішні та внутрішні причини мовних змін. Темпи мовних змін. Питання про прогрес у розвитку мов.

Мова і суспільство. Суспільна природа мови. Суспільні функції мови. Соціальна зумовленість мовних явищ. Суспільний характер мовної норми. Мова як найважливіша етнічна ознака. Мова, нація і держава. Мова і культура.

Проблема співвідношення мови і мислення. Психофізичні основи зв’язку мови і мислення. Внутрішнє мовлення і мислення. Роль мови у процесі пізнання.

Мова і мовлення. З історії вивчення проблеми мови і мовлення. Сучасні уявлення про співвідношення мови і мовлення.

Системний характер мови. Парадигматичні, синтагматичні й ієрархічні відношення між мовними одиницями. Структура мови. Основні й проміжні рівні мови. Своєрідність системності мови. Співвідношення системних і несистемних явищ у мові. Система і норма.

Літературна мова і народні говори. Територіальні і соціальні діалекти. Історія діалектного членування української мови. Українські наріччя та їх говори. Методи вивчення народних говорів.

Роль І.П. Котляревського і Т.Г. Шевченка в історії української літературної мови і мовні особливості їх творів.

Постать І.Я.Франка в історії української літературної мови. Мовні особливості його творів.

Роль Лесі Українки в історії української мови. Мовні особливості творів Лесі Українки.

Українська мова – національна мова українського народу. Походження і розвиток української мови. Сучасна українська літературна мова. Закон про мови в Україні.

Основні поняття і категорії стилістики. Функціональні стилі сучасної української літературної мови.

Мовна норма та її соціальне значення в історії формування норм української літературної мови. Варіантність, стабільність і основні тенденції зміни літературних норм.

Фонетика і фонологія

Предмет і завдання фонетики як мовознавчої дисципліни. Поняття про звуки мови. Фізичний, анатомо-фізіологічний, лінгвістичний аспекти вивчення звуків. Звуковий склад сучасної української літературної мови. Загальні умови творення голосних звуків та їх класифікація. Зміни голосних у мовному потоці. Загальні умови творення приголосних звуків та їх класифікація. Додаткові артикуляційні ознаки приголосних звуків: подовження, подвоєння, веляризація, лабіалізація.

Звукові модифікації у мовленнєвому потоці. Акомодація голосних та приголосних в українській мові. Явище асиміляції приголосних у потоці мовлення та його різновиди. Поняття про дисиміляцію. Типи дисиміляції приголосних. Спрощення в групах приголосних. Науково-лінгвістична транскрипція.

Предмет і завдання фонології як розділу мовознавства. Поняття фонеми. Інваріант і варіанти фонеми. Основні функції фонеми в мові. Система фонем сучасної української літературної мови. Розвиток поглядів на систему фонем сучасної української літературної мови. Фонематична транскрипція.

Предмет і завдання морфонології як розділу мовознавства. Морфонологічні явища та їх функції в мові. Поняття про морфонему як морфонологічну одиницю.

Чергування фонем та його функції в мові. Позиційні та історичні чергування. Історична основа чергування фонем в українській мові. Різновиди чергування голосних фонем в українській мові. Чергування |о| та |е| у відкритих складах з |і| в закритих. Відхилення від закономірного чергування |о| та |е| у відкритому складі з |і| в закритому. Чергування |о| та |е| з фонемним нулем. Чергування |е| та |о| після шиплячих та |й|. Чергування |о| та |е| з |и| після сонантів. Чергування, пов’язані з голосними |и| та |і|. Фонема |а| з етимологічного |о|. Найдавніші чергування голосних фонем.

Історична основа чергування приголосних в українській мові. Чергування задньоязикових |к|, |х| та глоткового |г| із шиплячими |ж|, |ч|, |ш| при словозміні та словотворенні. Чергування |г|, |к|, |х| із |з′|, |ц′|, |с′| при словозміні та словотворенні. Чергування твердих і м’яких та пом’якшених передньоязикових відповідників: |д| - |д′|, |т| - |т′|, |з| - |з′|, |с| - |с′|, |дз| - |дз′|, |ц| - |ц′|, |л| - |л′|, |н| - |н′|, |р| - |р′|. Чергування передньоязикових зубних із шиплячими: |д| - |дж|, |д| - |ж|, |т| - |ч|, |з| - |ж|, |с| - |ш|, |ц| - |ч|. Чергування проривних передньоязикових зубних приголосних із відповідними щілинними: |д| - |с|, |т| - |с|. Типи чергувань однієї фонеми із сполученням фонем.

Орфоепія

Орфоепія як розділ мовознавства. Усталення орфоепічних норм сучасної української літературної мови. Суспільне значення орфоепічних норм. Причини відхилень від орфоепічних норм. Основні норми сучасної української літературної вимови: вимова голосних у наголошеній і ненаголошеній позиціях; вимова приголосних та сполучень приголосних звуків. Особливості вимови слів іншомовного походження.

Словесний наголос та його роль у фонетичній системі мови. Процес нормування та особливості наголосу сучасної української літературної мови. Інтонація. Основні фонетичні компоненти інтонації. Фразовий наголос та його різновиди. Паузи як засіб смислового та емоційного виділення слова або синтагми. Поняття мелодики як основного елемента інтонації. Функції мелодики в мові.

Поняття складу як частини фразового такту. Фонетична характеристика складу. Основні закономірності українського складоподілу.

Графіка і орфографія

Графіка української мови. Співвідношення між буквами українського алфавіту і звуками української літературної мови. Українська орфографія як розділ мовознавства. Стислі відомості з історії української графіки та орфографії. Принципи українського правопису. Правила написання великої літери. Вживання м’якого знака і апострофа. Правопис прізвищ та географічних назв неукраїнського слов’янського походження. Написання складних слів. Основні правила правопису слів іншомовного походження. Фонетичні та морфологічні основи правил переносу слів з рядка в рядок.

Лексика і фразеологія

Предмет і завдання лексикології як розділу мовознавства. Слово як основна одиниця лексичної системи. Значення слова і поняття. Основні типи лексичних значень слова: пряме номінативне, фразеологічно обумовлене, синтаксично зумовлене. Прямі та переносні, первинні та вторинні значення слів. Типи переносного вживання слів: метафора, метонімія, синекдоха. Однозначні і багатозначні слова.

Поняття про омоніми. Розмежування омонімії та полісемії. Різновиди омонімів в українській мові. Шляхи виникнення омонімів та їх стилістичне використання.

Явище паронімії в українській мові. Синоніми та їх основні типи. Евфемізми та перифрази як різновиди синонімів. Джерела виникнення синонімії. Стилістична роль синонімів. Природа антонімічних відношень між словами в українській мові. Семантична та структурна класифікації антонімів. Узуальна та контекстуальна антонімія.

Лексика української мови з погляду її походження. Процес формування української лексики. Лексичні запозичення з інших мов. Структурно-семантичні групи старослов’янізмів. Семантичні, фонетичні та словотвірні особливості старослов’янських запозичень. Лексична взаємодія української мови з іншими слов’янськими мовами. Особливості запозичень із неслов’янських мов. Графічне, фонетичне, граматичне та лексичне освоєння

запозичених слів.

Лексика української мови з погляду активного і пасивного вживання. Склад пасивної лексики: історизми та архаїзми як невід’ємні елементи сучасної мови; склад та причини виникнення нових слів у мові.

Лексика української мови з погляду сфер уживання. Особливості функціонування загальновживаної лексики. Спеціальна лексика з обмеженим функціонуванням. Територіальні діалектизми в українській мові: лексичні, етнографічні, семантичні, словотворчі. Лексична диференціація мовлення за соціальними ознаками: професіоналізми, жаргонізми, арготизми.

Предмет і завдання фразеології як лінгвістичної дисципліни. Поняття фразеологічної одиниці. Типи класифікацій фразеологізмів. Прислів’я, приказки, крилаті вислови та складені терміни як об’єкт фразеології. Поняття про фразеологічну варіантність. Типи варіантів сталих виразів. Явище синонімії у сфері фразеології. Антонімічні фразеологічні пари. Поняття про фразеологічні омоніми. Джерела української фразеології.

Лексикографія як науково-прикладний розділ мовознавства. З історії розвитку української лексикографії. Типи словників та принципи їх укладання.

Морфеміка і словотвір

Предмет і завдання морфемології. Одиниці морфемної підсистеми мови. Морфема як мінімальна значуща частина у структурі слова. Морфи як конкретні вияви морфеми в слові. Класифікаційні ознаки морфем. Основа слова. Історичні зміни в морфемній будові слова.

Поняття про словотвір та словотвірну систему української мови. Словотворення як джерело збагачення лексики. Структура системи синхронного словотворення. Словотвірна структура слова. Поняття твірної бази, твірної основи та форманта. Словотвірний тип як основна одиниця класифікації похідних слів. Поняття про словотвірну модель. Словотвірне значення та його місце в системі смислової структури слова.

Способи словотворення сучасної української літературної мови: морфологічний спосіб та його різновиди, морфологічно-синтаксичний, лексико-синтаксичний, лексико-семантичний. Особливості творення іменників в українській мові. Способи творення прикметників. Дієслівний словотвір. Особливості творення прислівників.

Морфологія

Граматика української мови як учення про її морфологічну та синтаксичну будову. Основні граматичні поняття. Граматичне значення та способи його вираження в українській мові. Морфологічні форми як видозміни повнозначного слова. Типи морфологічних форм: синтетичні, аналітичні, аналітично-синтетичні, гібридні флективно-аналітичні. Поняття морфологічної парадигми. Вияви повної та неповної парадигм в українській мові. Граматична категорія як узагальнене абстрактне поняття.

Морфологія як розділ мовознавства. Предмет вивчення морфології. Поняття про словоформу. Взаємозв’язок між словом і словоформою. Частини мови як основні морфологічні одиниці. Принципи класифікації частин мови. Явище конверсії в українській мові. Ступені і різновиди взаємопереходу частин мови. Поняття про слова категорії стану та модальні слова як окремі лексико-граматичні розряди слів.

Загальна характеристика іменника як частини мови. Семантико-граматичні ознаки його виділення у системі частин мови. Лексико-граматичні розряди іменника. Морфолого-синтаксична категорія відмінка. Категорія роду. Способи вираження значення роду в іменниках: лексичний, морфологічний, синтаксичний, словотворчий. Співвідношення семантико-граматичного і формально-граматичного змісту в категорії роду. Іменники парного роду. Іменники спільного роду: маскулізми та фемінативи. Іменники подвійного роду. Подвійні форми іменників одного роду. Хитання в граматичному роді іменників. Родові ознаки незмінюваних слів. Сучасні тенденції в родовій категоризації іменника. Рід абревіатур. Категорія числа, її значення та граматичні засоби вираження. Словозмінні і класифікаційні елементи в категорії числа.Типи відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни. Диференціація у межах відмін. Варіантні парадигми. Прикметниковий тип відмінювання іменників. Особливості відмінювання іменників, що мають тільки форму множини. Невідмінювані іменники на тлі словозмінних парадигм.

Перехід інших частин мови в іменники (субстантивація).

Загальна характеристика семантичних, морфологічних і синтаксичних особливостей прикметника. Первинні і вторинні прикметники. Семантико-граматичні групи прикметників. Якісні прикметники та їх семантико-граматичні категорії: категорія співвідносної міри якості, категорія безвідносної міри якості, категорія суб’єктивної оцінки якості. Відносні прикметники та їх тематичні групи. Лексико-граматичні категорії відносних прикметників. Категорія посесивності присвійних прикметників. Явища переходу прикметників з однієї семантичної групи в іншу. Проміжні розряди прикметників. Повні та короткі прикметники. Стягнені та нестягнені форми повних прикметників. Особливості відмінювання прикметників. Перехід інших частин мови в прикметники (ад’єктивація). Перехід прикметників у іменники (субстантивація).

Питання частиномовної природи числівника. Морфологічні особливості числівника. Нівеляція категорії роду як характерна риса числівника. Особливості категорії числа у числівниках. Структурні групи числівників. Функціональні розряди числівників та особливості їх уживання. Особливості відмінювання числівників. Характер сполучуваності числівників з іменниками. Кількісно-іменні словосполучення з числівниками у називному відмінку. Кількісно-іменні словосполучення з числівниками в непрямих відмінках. Особливості наголошування числівників при словозміні. Синтаксичні функції числівників.

Загальна характеристика займенника як частини мови. Проблема визначення місця займенника в частиномовній системі. Групи займенників за значенням та їх семантико-граматичні особливості. Морфологічний склад займенників. Синтаксичні функції займенників. Особливості відмінювання займенників. Перехід займенників в інші частини мови. Явище прономіналізації. Стилістичні особливості займенників.

Поняття про дієслово як частину мови: лексичне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Неозначена форма дієслова. Типи дієслівних основ. Структурні класи дієслів. Поділ дієслів на дієвідміни. Граматичні категорії дієслова. Категорія виду як центральна дієслівна категорія. Засоби вираження видового значення. Парновидові, двовидові, непарновидові (одновидові) дієслова. Дієслівні роди як морфолого- словотвірні категорії. Категорії особи та числа. Словозмінна категорія часу. Системні зв’язки категорій часу і виду. Особливості форм дієслівного способу. Морфолого-словотвірно-синтаксична категорія перехідності / неперехідності. Категорія стану як морфолого-словотвірно-синтаксична категорія.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: лексичне та граматичне значення, синтаксична функція. Особливості творення активних і пасивних дієприкметників. Перехід дієприкметників у прикметники та іменники.

Дієприслівник як дієслівно-прислівникове утворення в системі дієслівних форм. Особливості творення дієприслівників.

Предикативні форми на -но, -то.

Поняття по прислівник як частину мови. Синтаксична зумовленість семантики прислівника. Морфологічна безкатегорійність і одноформність прислівника. Семантико-синтаксичні розряди прислівників: обставинні, означальні (якісно-означальні, способу дії, міри вияву ознаки). Ступені співвідносної, безвідносної та суб’єктивної оцінки якісно-означальних прислівників. Процес адвербіалізації. Структура прислівникових основ. Перехід прислівників у інші частини мови.

Загальні відомості про прийменник як частину мови. Основні підходи до визначення статусу прийменника. Морфологічна класифікація прийменників. Семантичні типи прийменників: просторові, темпоральні, логічні. Явище синонімії прийменникових конструкцій.

Поняття про сполучник як службову частину мови. Класифікація сполучників за структурою та способом уживання. Синтаксичні функції сполучників. Сурядні сполучники та їх функціональні різновиди. Сполучники підрядності.

Проблема лінгвістичного статусу часток. Склад часток за походженням та будовою. Класифікація часток за функціонально-семантичними ознаками. Розряди часток за структурними особливостями (за місцем і роллю в мовних одиницях): фразові, формотворчі, словотворчі.

Загальна характеристика вигуків як частини мови. Розряди вигуків. Звукова та морфемна структура вигуків. Контекстна зумовленість значень вигуків. Явище переходу слів і сполучень слів різних лексико-граматичних розрядів до класу вигуків (інтер’єктивація).

Синтаксис

Загальні питання українського синтаксису. Предмет синтаксису. Типи синтаксичних одиниць. Елементарні і неелементарні синтаксичні одиниці-конструкції. Синтаксичні зв’язки у словосполученні і реченні. Засоби вираження синтаксичних зв’язків. Типи і форми синтаксичних зв’язків. Семантико-синтаксичні відношення. Синтаксичні одиниці як одиниці мови і мовлення. Зв’язок синтаксису з лексикологією і морфологією.

Словосполучення як некомунікативна синтаксична одиниця. Типи синтаксичного зв’язку в підрядних і сурядних словосполученнях. Типи синтаксичних словосполучень за будовою. Типи підрядних словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Семантико-синтаксичні відношення у словосполученні.

Статус речення в ієрархії синтаксичних одиниць. Формально-синтаксична, семантико-синтаксична та комунікативна організація речення. Речення і судження. Просте і складне речення.

Просте речення як монопредикативна одиниця. Порядок слів у простому реченні. Комунікативні типи простого речення (розповідні, питальні, спонукальні). Актуальне членування речення. Засоби вираження актуального членування речення. Стверджувальні і заперечні речення. Семантико-синтаксична структура простого речення. Проблеми дослідження семантичної структури речення. Семантично елементарні прості речення. Семантично неелементарні прості речення. Типи синтаксем у простому реченні.

Традиційне вчення про члени речення. Сучасні підходи до класифікації членів речення. Загальна характеристика головних членів речення. Підмет і його типи. Присудок і його типи. Загальна характеристика другорядних членів речення. Парцельовані другорядні члени речення.

Проблема односкладного речення у сучасному мовознавстві. Односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні речення.

Повні і неповні речення. Неповні речення в системі синтаксичних одиниць. Типи неповних речень.

Еквіваленти речення. Слова-речення. Незакінчені речення. Звертання-речення.

Особливості простого ускладненого речення. Речення з однорідними членами.

Речення з відокремленими другорядними членами.

Речення зі вставними і вставленими компонентами. Речення зі звертаннями.

Складне речення як синтаксична одиниця. Проблеми дослідження складного речення в сучасному мовознавстві. Засоби зв’язку частин складного речення. Взаємозв’язок формально-синтаксичної та семантико-синтаксичної структури складного речення. Комунікативна організація складного речення. Принципи класифікації складних речень.

Загальна характеристика складносурядних речень. Елементарні і неелементарні складносурядні речення. Сполучникові складносурядні речення. Складносурядні речення відкритої і закритої структури. Основні семантичні тип складносурядних речень.

Розвиток учення про складнопідрядні речення. Структурні особливості складнопідрядних речень. Класифікації складнопідрядних речень. Семантико-структурні типи складнопідрядних речень.

Загальна характеристика складнопідрядних багатокомпонентних речень. Складнопідрядні речення з неоднорідною супідрядністю. Складнопідрядні речення з послідовною підрядністю. Складнопідрядні речення з однорідною супідрядністю. Контаміновані складнопідрядні багатокомпонентні речення.

Складні сполучникові речення з різними видами зв’язку. Класифікація складних сполучникових речень із сурядним і підрядним зв’язками.

Проблема статусу складних безсполучникових речень. Складні безсполучникові елементарні речення. Складні безсполучникові багатокомпонентні речення.

Складні сполучниково-безсполучникові речення.

Період як синтаксична структура.

Конструкції з чужим мовленням.

Сутність тексту і його особливості. Складне синтаксичне ціле.

Основи української пунктуації. Історія розвитку української пунктуації. Принципи української пунктуації. Система розділових знаків та їх основні функції. Особливості пунктуації в текстах різного функціонального призначення.

Інформаційний ресурс

1. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. – Харків: Вища школа, 1983.

2. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. – Харків: Вища школа, 1987.

3. Бевзенко С.П. Структура складного речення в українській мові. – К.: Наук. думка, 1987.

4. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. – К.: Вища школа, 1980.

5. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. – К.: Наук. думка, 1987.

6. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови: Морфологія. – К.: Либідь, 1993.

7. Блик О.П. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія. – К.: Рад. школа, 1988.

8. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис. – К.: Либідь, 1993.

9. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. – К.: Либідь, 1992.

10. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. – К.: Наук. думка, 1980.

11. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наук. думка, 1988.

12. Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика української мови / За ред. І.Р.Вихованця. – К.: Пульсари, 2004.

13. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. – К.: Рад. школа, 1982.

14. Горбачук В.Т. Основні поняття і терміни морфеміки. – К.: Наук. думка, 1982.

15. Горпинич В.О. Будова слова і словотвір. – К.: Рад. школа, 1977.

16. Горпинич В.О. Морфологія української мови. – К.: Академія, 2004.

17. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія. – К.: Вища школа, 1999.

18. Горпинич В.О. Українська морфологія. – Дніпропетровськ: ДДУ, 2000.

19. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. – К.: Наук. думка, 1978.

20. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення: Просте речення, еквіваленти речення. – К.: Наук. думка, 1973.

21. Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови. – К.: Рад. школа, 1966.

22. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. – К.: Наук. думка, 1984.

23. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Вища школа, 1972.

24. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. – Донецьк: ДонНУ, 1996.

25. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. – Донецьк: ДонНУ, 2001.

26. Історія української мови: Морфологія. – К.: Наук. думка, 1978.

27. Історія української мови: Синтаксис. – К.: Наук. думка, 1983.

28. Кадомцева Л.О. Українська мова: Синтаксис простого речення. – К., 1986.

29. Карпенко Ю.О. Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови. – Одеса: Чорномор’я, 1996.

30. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови: Навч. посібник. – К.: НМК ВО, 1992.

31. Клименко Н.Ф. Основи морфеміки сучасної української мови: Навч. посібник. – К.: ІЗИН, 1998.

32. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови. – К., 1998.

33. Ковалик І.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство: Історія лінгвістичної думки. – К., 1985.

34. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 1999.

35. Курс сучасної української літературної мови: В 2-х т. / За ред. Л.А.Булаховського. – К.: Рад. школа, 1951. – Т. І-ІІ.

36. Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. – К.: Вища школа, 1983.

37. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови: Семантична структура слова. – Харків, 1977.

38. Передрій Г.Р., Смолянінова Г.М. Лексика і фразеологія української мови. – К.: Рад. школа, 1983.

39. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К., 1996.

40. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К.: Наук. думка, 1973.

41. Слинько І.І. та ін. Синтаксис сучасної української літературної мови: Проблемні питання. – К.: Вища школа, 1994.

42. Словотвір сучасної української літературної мови. – К.: Наук.: думка, 1979.

43. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969.

44. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973.

45. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969.

46. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1972.

47. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За заг. ред. І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973.

48. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.: Вища школа, 1997.

49. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища школа, 2000.

50. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. – К., 1981.

51. Українська мова: Енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія, 2000.

52. Український правопис. –К.: Наук. думка, 1996.

53. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. – К.: Академія, 2004.

1 234