ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Класифікація протиалергічних ЛЗ.

Імунодепресанти (імуносупресори)

Класифікація:

- цитостатики (циклоспорин, азатіоприн, метотрексат, меркаптопурин та ін.)

- глюкокортикоїди

Імунодепресанти застосовують для лікування ревматичних захворювань (колагенозів: ревматоїдного артриту, системного червоного вовчака, склеродермії), імунних уражень центральної нервової системи, нирок та інших аутоімунних захворювань. Імунодепресанти також застосовуються для пригнічення реакції відторгнення трансплантата.

Основою терапевтичної ефективності імунодепресивних препаратів є їх дія, спрямована на ключові етапи клітинної імунної відповіді.

Принциповими недоліками цитостатиків є:

- цитотоксичний ефект стосовно тканин з високим темпом фізіологічної регенерації (пригнічення кровотворення з розвитком анемії, тромбоцитопенії і лейкопенії, порушення регенерації слизової оболонки шлунково-кишкового тракту);

- зниження резистентності організму до вірусів, бактерій і грибів;

- нефро- і гепатотоксичність.

Доцільно поєднувати терапію цитостатиками з призначенням нестероїдних протизапальних засобів, глюкокортикоїдів.

Азатіоприн є ефективним і відносно малотоксичним препаратом. Застосовують при аутоімунних захворюваннях (ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак та ін.) і як резервний препарат у трансплантології. Препарат пригнічує функцію кісткового мозку. Із ускладнень типова лейкопенія, можуть спостерігатись анемія, тромбоцитопенія, диспепсія, токсичне ураження печінки.

Глюкокортикоїди (преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон та ін.) виявляють виражену імунодепресивну дію. Поєднання імунодепресивних і протизапальних властивостей робить ці препарати високоефективними під час лікування багатьох аутоімунних процесів. Показані кортикостероїди при ревматоїдних захворюваннях, для попередження реакції відторгнення трансплантата під час пересадження органів і тканин.

Біогенні стимулятори

Крім специфічної терапії ЛЗ, направленої на усунення причини захворювання або окремих симптомів хвороби, в лікувальній практиці застосовують засоби неспецифічної стимулюючої терапії. З цією метою застосовують різні біогенні стимулятори, засоби, які підвищують температуру тіла, малі дози бджолиної і зміїної отрути, фізіотерапевтичні процедури, курортні , кліматичні і інші фактори. Основою такого лікування є посилення функцій захисних механізмів організму, які виробились в процесі еволюції.

Назва “біогенні стимулятори” вперше була запропонована академіком В.П.Філатовим для речовин, що утворюються в тканинах тваринного і рослинного походження під впливом несприятливих для цих тканин умов ( охолодження, відсутність світла тощо) і здатні при введенні в організм чинити стимулюючий вплив і прискорювати процеси регенерації.

Біогенні стимулятори використовують для нормалізації порушених функцій органів і тканин в результаті механічних пошкоджень, дистрофічних процесів в результаті інфекцій, інтоксикацій, нервового перенапруження, гострої гіпоксії та інших травмуючих агентів.

Припиняється дія агресивного агенту і відбувається поступове відновлення структури органу ( регенерація). В процесі регенерації ділянки пошкодження ( некрозу) заміщуються специфічною або сполучною тканиною з утворенням рубця. Крім того, в організмі постійно відбувається фізіологічна регенерація тканин з швидким темпом клітинного розмноження

( клітини крові, слизових, покривного епітелію ).

Біогенні стимулятори призначенні для прискорення процесів відновлення і реабілітації організму. Такі властивості мають багато ЛЗ ( анаболічні засоби, вітаміни тощо). Є і специфічні біогенні стимулятори, які можуть бути тваринного і рослинного походження. Їх хімічна природа різноманітна. Механізм стимулюючої діє цих речовин полягає в зміні активності ряду ферментів, що призводить до посилення функцій передньої долі гіпофізу, наднирників, статевих залоз, щитоподібної і підшлункової залоз. В результаті стимулюється білковий і вуглеводний обмін.

Фармакодинаміка: мають протизапальну, ранозагоюючу дії. Деякі справляють слабкий антисептичний, подразнюючий і розсмоктуючий ефекти.

Найширше біогенні стимулятори застосовують в офтальмології, в хірургії при переломах кісток, ранах і виразках, для прискорення розсмоктування рубців і спайок. В усіх випадках біогенні стимулятори застосовують в комплексі з специфічними методами лікування.

Застосування біостимуляторів у осіб похилого віку має бути обережним, постільки вони можуть стимулювати неопластичні процеси.

Кожен препарат має свої особливості.

Алоє екстракт рідкий ( Extractum Aloes fluidum )

ФВ: флакони по 100 мл ( по 1 ч л 3 р на день ), ампули по 1 мл ( п/ш).

МД: посилює процеси метаболізму. ФЕ: адаптогенний, стимулює регенерацію тканин

Застосування: захворювання очей ( прогресуюча близорукість та інш ), виразкова хвороба шлунку, бронхіальна астма та інш.

Протипоказання: тяжкі СС захворювання, гіпертонія, вагітність після 7 міс., гострі ШК розлади.

Апілак ( Apilacum ) ФВ: табл. по 0,01г( сублінгвально), суппозиторії по 0,005 і 0,01 г.

МД: посилює процеси метаболізму ФЕ: підвищує лактацію в післяпологовому періоді, нормалізує процеси обміну.

Застосування: гіпотрофія і анорексія у дітей, гіпотонія, порушення харчування після важкої хвороби, невротичні розлади, стимуляція лактації, себорея шкіри обличчя ( у вигляді кремів).

ФІБС ( Fibs) ФВ: ампули по 1 мл ( п/ш). Отримують з відгону лиманної грязі

( назва пр-ту представляє перші букви прізвищ авторів : Філатов, Бівер і Скородинська)

ФЕ: прискорення процесів регенерації.

Застосування: захворювання очей, артрити, радикуліти, міальгії та інш.

Протипоказання: тяжкі ССЗ, ГХ, вагітність.

Плазмол ( Plasmolum ) Отримують з крові людини. Застосовують як неспецифічне десенсибілізуючий і знеболюючий засіб при невралгіях, невритах, радикулітах та інших захворюваннях нервової системи, що супроводжуються болем. Виразкова хвороба, БА, хронічні запальні процеси, артрити, підшкірно по 1 мл 10 ін”єкцій.

Високу біогенну активність проявляють препарати, які містять хондроїтин ( хондроксид, структум), який стимулює процеси регенерації і сповільнює дегенерацію хрящової тканини, нормалізує продукцію суглобової рідини. Застосовують при дегенеративних захворюваннях суглобів і хребта ( артоз, остеохондроз тощо).

Також високу біогенну активність проявляють препарати – продукти життєдіяльності бджіл і змій : прополіс і пр-ти з ним ( настоянка прополісу, аерозоль “Пропосол”, табл. “Апілак”...) Застосування бджолиної і зміїної отрут в невеликих дозах сприятливо впливає на перебіг деяких хронічних запальних процесів. Гістамін і фермент гіалуронідаза, які містяться в них, розширюють дрібні судини і підвищують їх проникність, що полегшує обмін речовин між кров”ю і тканинами, прискорює розсмоктування вогнищ запалення. Крім того ці отрути рефлекторно активують продукцію глюкокортикоїдів, що має важливу роль в ліквідації запалення і алергічної реакції. Їх застосовують для зменшення болю і запалення в суглобах, м”язах при ревматизмі, радикуліті, при трофічних виразках ( мазі “Апізартрон”, “Віпросал”). Протипоказано їх застосування при індивідуальній непереносимості, при туберкульозі, вагітності тощо.

Стимулюють обмінні процеси та прискорюють регенерацію в пошкоджених тканинах ( при трофічних виразках, ранах, що погано загоюються, механічних, термічних і хімічних пошкодженнях шкіри, слизових оболонок; порушення церебрального та периферичного кровообігу, захворювання очей) препарати, що містять гемодіалізати:

актовегін ( син. солкосерил ) ФВ: амп. по 2 і 5 мл

ПРОТИАЛЕРГІЧНІ ЗАСОБИ

Алергія – це патологічно підвищена імунна реакція, яка виникає при попаданні в сенсибілізований організм антигену ( алергену ). Алергенами в першу чергу є чужерідні білки, але можуть бути і небілкові речовини. Алергени в основному потрапляють із зовні ( екзоалергени), але також в організмі можуть утворюватись з білків ендоалергени ( ауто- алергени). Алергенами можуть бути пилок рослин, їжа, пил, та інші побутові речі. Часто алергенами стають ліки ( АБ, сульфаніламіди, новокаїн, лікувальні сироватки…) та їх метаболіти, які в організмі зв”язуються з білками, створюючи повноцінний антиген. Відмінною особливістю антигенів є здатність стимулювати імунокомпетентні клітини, що виділяють антитіла. При взаємодії антигена з антитілами на мембрані тучних клітин, останні руйнуються із звільненням біологічно-активних речовин – медіаторів алергії: гістаміну, серотоніну, простагландинів. Саме ці речовини беруть участь у механізмах розвитку загальних і місцевих алергічних реакцій.

Розрізняють три стадії в розвитку аллергічних реакцій.

1. Іммунологічна стадія (утворення антитіл).

2. Звільнення медіаторів алергії.

3. Реакція органів і систем на ці медіатори ( гістамін викликає спазм бронхів, кишечника, підвищує проникність стінок судин, зумовлюючи набряки, призводить до виникнення свербіжу, кропивниці; ацетилхолін і простагландини знижують артеріальний тиск).

Симптоми алергії: набряк слизових оболонок і підшкірної клітковини, спазм гладенької мускулатури ( бронхів, кишечника тощо), почервоніння і висипка на покривних тканинах.

В важких випадках ( анафілактичний шок ) різко падає АТ, втрата свідомості, можлива смерть.

В основі алергії лежать імунологічні механізми, які визначають тип алергії:

- алергічна реакція негайного типу (кропивниця, набряк Квінке, сінна лихоманка),

- алергічна реакція запізнілого типу ( реакція відторгнення пересаджених тканин, контактні дерматити, аутоімунні захворювання( ревматизм, системний червоний вовчак ) тощо).

Методи лікування алергій діляться на:

- специфічні ( направлені на причину хвороби і заключаються в припиненні контакту з алергеном, або зниженні підвищеної чутливості організму за допомогою специфічної гіпосенсибілізуючої терапії шляхом вироблення специфічного антиалергічного імунітету ( вводять малі дози алергену, до якого поступово розвивається стійкість, наприклад – алергени пилкові та інш.)

- неспецифічні ( застосування ЛЗ, які діють на всі стадії розвитку алергічної реакції).

Фармакотерапія алергічних станів складна і включає слідуючі етапи:

1. Пригнічення реакції гістаміну з гістамінорецепторами ( антигістамінні засоби)

2. Гальмування реакцій антиген-антитіло за допомогою глюкокортикоїдів.

3. Стабілізація мембран тучних клітин з метою гальмування виходу медіаторів алергії.

4. Гальмування утворення антитіл ( імунодепресанти, глюкокортикоїди).

5. Посилення розкладання гістаміну.

Важливе місце у лікуванні алергічних реакцій займають протиалергічні засоби, які шляхом втручання в патогенез попереджують або зменшують клінічні їх прояви.

Класифікація протиалергічних ЛЗ.

1.Препарати глюкокортикоїдів (гідрокортизон, преднізолон, тріампцинолон, бетаметазон).

2.Протигістамінні ЛЗ.

а) ЛЗ, що гальмують вивільнення і активізацію гістаміну та інших медіаторів алергії (кромолін-натрій, кетотифен);

б) блокатори Н₁-рецепторів (І покоління - димедрол, діазолін, супрастин, дипразин, фенкарол, тавегіл; ІІ покоління- астемізол, ебастин, лоратадин, цетиризин, терфенадин; ІІІ покоління – дезлоратадин, левоцетиризин, фексофенадин);

3. ЛЗ, що усувають прояви алергічної реакції ( симптоматичні засоби):

а) адреноміметичні засоби (адреналіну гідрохлорид, ефедрин, мезатон).

б) м-холіноблокатори (атропіну сульфат).

в) спазмолітичні засоби (еуфілін,)

Для лікування алергічних реакцій уповільненого типу застосовують:

1 Імунодепресанти: цитостатики, глюкокортикоїди.

2 Засоби, що зменшують пошкодження тканин: стероїдні та нестероїдні протизапальні засоби.

Глюкокортикостероїди

Препарати пригнічують синтез білків у організмі. З цим ефектом тісно пов`язана їх здатність пригнічувати синтез імуноглобулінів. Проявляють сильну протиалергічну дію і впливають на всі стадії розвитку алергічної реакції. Але мають багато побічних ефектів і ускладнень. Тому в основному використовуються при складних алергічних реакціях: анафілактичний шок, бронхіальна астма; у вигляді мазі при алергічних захворюваннях шкіри: дерматити, екзема, псоріаз. Основним показанням до застосування ГК є астматичний статус, який потребує швидкого в/в введення гідрокортизону або преднізолону, одночасно дають вдихати аерозоль бекламетазону. При застосуванні ГК слід пам”ятати, що вони пригнічують імунну систему, можуть сприяти розвитку інфекції і таким чином підтримувати захворювання.

Антигістамінні засоби

І. Блокатори Н₁-гістамінових рецепторів: блокують вільні гістамінові рецептори. Препарати не витісняють молекули медіатору, зв`язані з рецепторами.

Застосовуються в клінічній практиці за такими показаннями:

1 Кропивниця, алергічні риніти, ангіоневротичний набряк, шкірний свербіж, алергічні висипання, нейродерміт.

2 Безсоння, порушення засинання (дипразин або димедрол).

3 Премедикація (дипразин, димедрол).

4 У комплексному лікуванні бронхіальної астми, анафілактичного шоку, гострого набряку легенів.

5 Потенціювання ефектів ненаркотичних аналгетиків при больовому синдромі, що супроводжує травми та післяопераційний період (димедрол).

- Антигістамінні препарати першого покоління:

дифенгідрамін (димедрол), прометазин(дипразин, піпольфен), хлоропірамін (супрастин), мебгідролін (діазолін), клемастин (тавегіл), квифенадин(фенкарол), ципрогектадин (перитол) та інші

Біодоступність препаратів І покоління становить близько 40%. Ефект препаратів проявляється через 20-40 хвилин. Терапевтична концентрація зберігається в організмі 4-6 годин, призначають їх 3-4 рази на день (виняток - тавегіл призначають двічі на день). Більшість препаратів добре проникає через гемато-енцефалічний бар`єр (за винятком діазоліну і фенкаролу). Практично усі антигістамінні препарати I покоління, крім Н1- гістамінових, блокують також холінергічні, серотонінові рецептори. Це зумовлює виникнення додаткових фармакологічних ефектів (седативного, анксіолітичного, протикашльового, місцевоанестезуючого, протиблювотного, антимігренозного тощо). До недоліків можна віднести виникнення явища тахіфілаксії, що зумовлює необхідність заміни препаратів внаслідок зниження ефективності при їх тривалому застосуванні. Побічні ефекти: седативний (сонливість, зниження уваги), холінолітичний ( сухість в роті, запори, тахікардія, порушення зору). Дипразин і діазолін під час приймання всередину подразнюють шлунок і є причиною диспепсії. Димедрол підвищує судомну активність мозку, тому може провокувати судомний напад у пацієнтів, що хворіють на епілепсію та енцефалопатію. Димедрол і дипразин знижують АТ.

- Антигістамінні препарати ІІ покоління: терфенадин (гістадин),фексофенадин (телфаст), цетиризин ( Цетрин, Зіртек, Зодак), лоратадин (кларитин). З’явилися на фармацевтичному ринку в 1980-х роках. Характерні вищі активність і вибірковість дії, відсутність впливу на центральну нервову систему, триваліший ефект. Біозасвоєння препаратів - більше 90%. Ефект препаратів проявляється через 20-40 хвилин. Терапевтична концентрація препаратів ІІ покоління зберігається до 20 годин, їх призначають 1 раз на день. Практично не проникають до центральної нервової системи.

Антигістамінні препарати III покоління : дезлоратадин, левоцетиризин, фексофенадин

Для них характерні швидка абсорбція та розподілення в органах, висока біодоступність, тривалий період напіввиведення, що забезпечує можливість однократного прийому та збереження ефекту до 24 год, відсутність тахіфілаксії, потреби в корекції дози у хворих із порушенням функції печінки та нирок, а також клінічно значущої взаємодії з іншими лікарськими засобами, додаткова протизапальна активність.