 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Паравидові та інші суміжні поняття
Гібрид (від лат. hybrida – помісь) — результат природного чи штучного схрещування між двома організмами різних таксонів.
Крім того, термін «гібрид» посилається на схрещування між популяціами, породами або культурними сортами рослин в межах видів. Таке значення часто використовується в сільському господарстві. Гібриди часто виводяться та вирощуються завдяки корисним характеристикам, що не присутні в материнських популяціях. Перерозподіл генетичного матеріалу між популяціями називається гібридизацією. Латинські назви гібридів та культурних рослин Гібриди позначаються такими способами:
Назви таксономічних одиниць гібридів можуть позначатися за допомогою префікса notho- (n-): nothospecies (n-species) – нотовид, але тоді знак «×» вилучається. Назви гібридів Міжродові гібриди ніколи не носять назви таксона з батьківської пари. Їхня назва може бути представлена розгорнутою формулою або мозаїкою частин назв батьківських родів. Знак «×» ставиться перед гібриднородовою назвою:
Багатородові гібриди, як правило, одержують нові назви, складені з імені або прізвища та закінчення -ara:
Назви міжвидових гібридів можуть бути представлені в одному з таких варіантів:
Аналогічно позначаються і назви внутрішньовидових гібридів. Назви культурних рослин Культурні рослини, як правило, мають гібридне походження і належать до відповідного сорту чи культивару (cultivar від англ. CULTivated VARiety – культурний різновид). Поняття «сорт» ("культивар") не рівнозначне якомусь таксономічному рангу, в тому числі внутрішньовидовому. Сорт (культивар) Сорт (культивар) – це сукупність культивованих рослин, що мають штучне походження, які відрізняються від інших певними ознаками, що зберігаються при розмноженні. Усі гібридні сорти, що походять від однієї пари батьків, можуть бути визначені за допомогою колективної назви (якщо гібрид міжродовий) або колективного епітета (якщо гібрид міжвидовий): Іноді в назвах батьківської пари гібриду використовуються знаки «♀» та «♂» або жіночий представник батьківської пари наводиться першим. Назви сортів зазвичай не є латинськими і зберігають напис і вимову мови оригінатора (селекціонера). Назви сортів пишуться з великої літери, їх позначають одинарними лапками чи супроводжують скороченням cv. (від cultivar – сорт): Triticum aestivum "Безостая-1" – Пшениця м’яка "Безостая-1" Tulipa kaufmaniana Golden Sun – Тюльпан Кауфмана Golden Sun Camellia japonica × C. saluensis Danation – Камелія японська × К. салуенська Danation Hedera helix cv. Miss Moror – Плющ звичайний Miss Moror. Видові (колективні) епітети у назвах сортів дозволяється не називати. Якщо назви сортів є латинськими, то вони граматично узгоджуються з родовими назвами: Taxus baccata Prostrata – Тис ягідний Prostrata, або форма простерта. Сорти кожної культури складного походження можуть об'єднуватися за формальними ознаками у садові класи (або садові групи): Повна назва сорту містить відомості про колективну назву чи колективний епітет, відомості оригінатора і рік реєстрації: Принципи формування та позначення класів і груп сортів різні для кожної культури й обумовлюються у відповідних монографіях. Якщо в назві культурної рослини стоїть знак «+», а не «×», то йдеться про так звану щеплену химеру – результат зростання тканин різних рослин (не статевий, а вегетативний гібрид). Химери бувають міжродові та міжвидові, а позначення їхніх сортів утворюються аналогічно назвам статевих гібридів та їх сортів. Однак колективні назви та епітети щеплених химер не повинні збігатися з назвами та епітетам статевих гібридів тих же рослин. Барамінологія — одна з креаціоністських концепцій, згідно з якою серед живих істот виділяють «створені роди» (англ. created kinds), відокремлені від інших за своїм походженням. Класифікаційні групи в рамках такої концепції називають барамінами. Термін «барамін» утворено з комбінації двох івритських слів, що означають «творити» та «рід» (в самому івриті така комбінація не вживається). Прихильники барамінології вважають, що шляхом еволюції від спільних предків могли розвинутися деякі близько споріднені біологічні види, однак заперечують таку можливість для віддаленіших видів. Таким чином, макроеволюція визнається можливою лише у досить вузьких межах. Основне різноманіття живої природи на Землі при такому підході виявляється закладеним вже на етапі творіння (або Ноєвого ковчегу), а еволюція — відповідальною лише за появу дрібніших різновидів живих істот. В рамках барамінології виділяють такі класифікаційні групи:
Аргументуючи таку класифікацію, барамінологи використовують аналогію із садом, занесеним товстим шаром снігу, з-під якого стирчать окремі гілки. Розкопуючи цей сніг, можна виявити, що деякі з цих гілок належать одному дереву, а інші, навіть розташовані досить близько одна до одної, насправді відгалужуються від різних дерев. Згідно з еволюційною теорією, відокремлення одних «створених родів» від інших є штучним, оскільки усі живі істоти на Землі пов'язані спільним походженням (тобто усі разом, у термінах барамінології, утворюють спільний «голобарамін»). Сучасна еволюційна біологія не визнає наукової цінності барамінологічної класифікації, а саму барамінологію, як і інші креаціоністські теорії, вважає псевдонаукою Біологі́чна номенклату́ра (лат. Nomenclatura — список імен, назв) — система наукових назв видів та інших таксонів біоти: рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, яка використовується у біологічної класифікації та сприяє уніфікації назв організмів. Величезна різноманітність видів рослин (близько 600 тис.) і тварин (близько 1,5 млн), що існують на Землі, і ще більша — тих, що існували в минулі геологічні епохи вимагає чіткого встановлення їхніх наукових назв. З цією метою, на відміну від різноманітних народних назв, що вживались і в науці, в 17-18 століттях почали застосовувати міжнародну біологічну номенклатуру на основі латинської мови. Велике значення для вироблення її мало запровадження біноміальної номенклатури. Відповідно до міжнародних латинських назв видів рослин, тварин, грибів, бактерій та архей, встановлюють біноміальні назви мовами окремих народів, як і назви культур. Утворення й застосування наукових назв регламентуються кодексами (правилами) номенклатури, зокрема:
Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури (МКБН) — англ. International Code of Botanical Nomenclature (ICBN) — це зібрання правил та рекомендацій, що стосуються наукових назв рослин, водоростей, грибів та грибоподібних організмів. Його метою є присвоєння певних назв щодо певних груп організмів, які мають валідність та придатні до використання вченими. Цінність наукової назви в тому, що вона є стабільною та загальноприйнятою, вона необов'язково повинна мати описову чи діагностичну цінність. Номенклатурний кодекс не має юридичного статусу у галузі державного та міжнародного права.
Species Plantarum Карла Ліннея, 1753 Історія створення Формально, вперше латинську бінарну класифікацію ботанічних об'єктів здійснив Карл Лінней у роботі Species plantarum. Проте перше зведення власне правил номенклатури ботанічних об'єктів було запропоновано Альфонсом Декандолем 1867 року. Безпосередньо у 1952 році у Стокгольмі було прийнято перший Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури, який неодноразово вдосконалювався. Надалі всі зміни та доповнення вносились та вносяться рішеннями номенклатурних секцій міжнародних ботанічних конгресів (МБК), які проходять раз на 6 років. На кожному з'їзді приймається новий кодекс, що змінює попередній. Назва конгресу дається від назви міста, де проходив конгрес. Наразі діє Віденський кодекс (змінив Сент-Луїський кодекс), який було прийнято на XVII IBC, що проходив у Відні 17—23 липня 2005 року. Принципи номенклатури Усього існує сім принципів МКБН: принцип незалежності номенклатур, принцип типіфікації, принцип приоритету, принцип унікальності назв, принцип універсальності назв, принцип зворотної сили та принцип незалежності від таксономії.
Керівним у ботанічній номенклатурі є принцип пріоритету. Це означає, що з кількох назв, запропонованих для даного таксону, вибирається найстаріша, що була оприлюднена. Постає закономірне питання, яка ж дата є вихідною, далі від якої, принцип пріоритету не поширюється? МКБН приймає за вихідну дату 1 травня 1753 року — умовну дату появи роботи Карла Ліннея Species Plantarum (два томи цієї книги, які з'явились у травні та серпні 1753 р. відповідно, розглядаються як опубліковані одночасно 1 травня 1753 р.). Ця дата діє для більшості груп рослин, однак для деяких груп прийняті пізніші дати, наприклад, для десмідієвих водоростей — 1 січня 1848 р., умовна дата публікації роботи Джона Ралфса (англ. John Ralfs) The British Desmidiae. Ботанічна назва закріплюється за таксоном за допомогою номенклатурного типу. Для видів рослин це звичайно висушений матеріал, який звичайно зберігається в гербарії. Багато колекцій типів зараз доступні в Інтернет на сайтах великих гербаріїв у вигляді високоякісних зображень гербарних листів. Обидва ці принципи діють з певними обмеженнями. Щоб запобігти небажаних ефектів застосування принципу пріоритету, назви консервують (перелік законсервованих назв знаходиться наприкінці кодексу). Для таксонів рангом вищих за родину застосовується дуже мало правил. Ботанічна номенклатура незалежна від зоологічної та бактеріологічної номенклатур, котрі мають свої власні Кодекси. МКБН поширюється не тільки на рослини в сучасному розумінні, але й на інші організми, що традиційно вивчаються ботаніками. До групи організмів, на котру поширюється дія МКБН, включають безбарвні водорості, ціанобактерії (синьо-зелені водорості), гриби, а також ооміцети, хітридіоміцети та слизовики, що належать до грибоподібних організмів. Біноміальна номенклатура (також біномінальна назва) — формальний метод іменування видів живих істот, що полягає у присвоєнні кожному виду двокомпонентного імені. Як передбачає слово «біноміальний», наукова назва (ім'я) видів складається з двох частин, для кожної з яких використовують латинську граматичну форму, хоча вони можуть базуватися й на словах з інших мов. Такі імена називаються «біномен», або «наукова назва», а помилково їх кваліфікують як «латинська назва». Перша частина імені ідентифікує рід (тобто є назвою, ім'ям роду), до якого належить вид, а друга частина ідентифікує види в межах роду. Отже, наукова назва утворюється комбінацією двох частин: назви роду і дескриптора виду. Тому біномальна номенклатура — це систематизована назва таксонів біологічного виду за родом і видом. Історія Карл фон Лінней в XVIII столітті ввів єдині в науці імена з подвійних назв рослин на латинській мові. Латинські назви є міжнародними, затвердженими світовою наукою. Вони полегшують спілкування між науковцями, сприяють розвитку науки. Ненаукові, народні назви дуже різні навіть в межах однієї країни, в різних районах однієї області. Деталі методу Хоча тонкі деталі цього методу відрізняються для різних видів, є певні аспекти, які прийняті універсально:
Авторське скорочення Ім'я автора видового таксона може (але це не необхідно) вказуватися після назви видового таксона (крім випадку аутоніму). Скорочення прізвищ авторів ботанічних таксонів узгоджено з рекомендацією ICBN[1] і з посібником «Автори назв рослин» (англ. Authors of Plant Names) Брамітта і Пауелла.[2] Ці авторські скорочення можна шукати на сторінці Інтернаціональний індекс назв рослин (IPNI). Наприклад:
У ботанічній номенклатурі, ICBN надає триноміальну (тричленну) назву будь-якому таксону нижче розряду видів. Існують наступні розряди (таксономічні категорії) нижче видів, дозволені ICBN:
Ці таксономічні категорії називаються інфравидовими. Назва такого таксону складається з трьох частин: назви роду, назви виду та назви інфравидового таксону. Термін, що визначає інфравидову таксономічну категорію, потрібно розміщати перед назвою інфравидового таксону. Звичайно вся триноміальна назва виділяється курсивом при печаті. Наприклад:
Ім'я автора таксону може (але це не необхідно) вказуватися після назви інфравидового таксону (крім випадку аутоніму). Крім того, також може бути вказана публікація, у котрій таксон був вперше описаний. Повна цитата може включати деталі цієї публікації. Наприклад:
Тут de Wilde — автор, який видав цю назву. Відмітьте, авторство виду тут не вказане
Тут, Ламберт (Lambert) запропонував назву виду (Pinus pallasiana), згодом таксон був зменшений до розряду різновидності Pinus nigra subsp. nigra
Тут, J.F.Arnold надав Європейської чорної сосні її наукову назву, Pinus nigra; Dunal — той, хто першим використовув епітет salzmannii для цього таксону; Franco — той, хто скоротив таксон до підвиду Pinus nigra. Іноді список включатиме більш ніж три частини, але це не ботанічна назва, а класифікація. Зоологічний еквівалент триноміальної назви — триномен. Сорт або культивар (англ. cultivar) — група культурних рослин, які в результаті селекції отримали певний набір характеристик (корисних або декоративних), які відрізняють цю групу рослин від інших рослин того ж виду. Кожен сорт рослин має унікальне найменування та зберігає свої властивості при багаторазовому вирощуванні. Сорт — це окрема група рослин в рамках відомих ботанічних груп, яка незалежно від того, задовольняє вона повністю або частково умови надання правової охорони, є новою. Сорт — відокремлена група рослин у межах найнижчого ботанічного таксономічного рангу. |
