 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Закінчення латинських назв
Стандартні закінчення категорії рангу відділу(типу):
Для латинських назв відділів Міжнародним кодексом ботанічної номенклатури рекомендовано закінчення –phyta для всіх рослин (наприклад відділ харові водорості – Charophyta, відділ квіткові рослини – Magnoliophyta). Кількість відділів в царстві рослин є різною в різних системах і коливається від 14 до 20. Більшість відділів виділяють серед водоростей, тоді як всі квіткові рослини входять до одного відділу. Великі відділи інколи ділять на підвідділи (subdivisio), для яких рекомендовано вживати стандартизоване закінчення –phytina для всіх рослин, і –mycotina для грибів. У зоологічній номенклатурі відділу відповідає тип. Клас (лат. classis) — один з основних рангів біологічної класифікації. Іноді використовуються також похідні ранги: надклас, підклас і інфраклас. Поря́док (лат. ordo) — систематична категорія (ранг) у ботаніці, що об’єднує споріднені родини рослин. Застосована вперше, як таксономічна категорія вищого рангу разом із категорією рангу класу К. Ліннеєм у 1753 році (робота Systema naturaeлат. ordo). Споріднені порядки утворюють класи. Наприклад, за однією з систем, до порядку Fagales (букоцвіті) входять родини Fagaceae (букові) та Betulaceae (березові). У зоологічній систематиці порядку відповідає ряд. Закінчення латинських назв Стандартні закінчення категорії рангу порядку (ряду):
Похідні ранги у ботаніці:
Родина (лат. familia) — таксономічна категорія в біологічній систематиці. Родина поєднує близькі роди, що мають спільне походження. Родина може включати від одного роду до декількох сотень (родина складноцвіті включає близько 1000 родів). Історія категорії У класифікаціях К. Ліннея родинні ранги були відсутні (тільки роди, ряди і класи). Значний сплеск активності з опису і визнання родин відбувся на початку 19 ст. Родини є головним об'єктом аналізу в таксономічних ревізіях як на рівні аналізу родинних стосунків родів, так і при вивченні структури родинних стосунків в межах рядів (порядків). Назва родини Латинська (наукова) назва родини утворюється додаванням до кореня назви типового роду спеціальної морфеми (суфіксу і закінчення; в англомовній таксономії позначають як «ending»):
Формування і придатність (синонімія, омонімія, пріоритет тощо) назв для таксонів групи родин (вкл. родини, підродини і надрядини) регламентуються єдиними правилами, викладеними у відповідних кодексах номенклатури:
Надродини і підродини Близькі родини об'єднують у надродини, які, у свою чергу поєднуються в ряди (у тварин), або порядки (у рослин). Великі родини звичайно поділяють на підродини та триби. У детальних класифікаціях також розрізняють інші проміжні таксономічні ранги. Основні з них такі (за спаданням рангу):
Рід (лат. genus) — основна надвидова категорія в біологічній систематиці, що поєднує соматично споріднені види. Наприклад, різні види берез (повисла, камінна та ін.) поєднують в рід береза (Betula). Наукову назву роду позначають одним латинським словом. В складі одного царства кожен рід повинен мати свою унікальну назву. Хоча припустимо, щоб однією назвою позначалися роди з різних царств, як Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури так і Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури радять уникати подібних випадків. До складу роду може входити від одного виду (т.з. монотиповий рід) до сотень і навіть тисяч видів. Роди з кількома видами можуть поділятися на підроди, які поєднують особливо близькі між собою види. Роди входять до складу родин, але між цими категоріями часто виділяють ще й проміжні — триби та підродини. В палеоботаніці, окрім звичайних родів, виділяють також орган-роди та формальні роди. Вид (англ. species) — одна з головних одиниць біологічної класифікації, таксономічна категорія. Зазвичай вид є якісно відокремленою формою живих істот, основною одиницею еволюційного процесу. У випадку організмів, що розмножуються статевим шляхом, вид зазвичай визначається як група організмів, що здатні до продукування життєздатного і плодючого потомства при схрещуванні. У організмів з безстатевим розмноженням ситуація з визначенням цього поняття ускладнюється, і вид визначають на підставі схожості фенотипових ознак та гомології геномів. Концепції виду Фактично всі головні концепції виду розроблені для організмів зі статевим розмноженням (насамперед, хребетні тварини і квіткові рослини), і поза цими групами концепції виду є надзвичайно хиткими і вимагають окремих групоспецифічних тлумачень (а таких груп — до 90% наявного різноманіття живих організмів). Проте, у кожному разі видове різноманіття є основим рівнем диференціації живого. У зв'язку з різноманіттям форм диференціації живого та різноманіттям підходів до аналізу цього різноманіття розрізняють низку різних концепцій виду, серед яких можна назвати морфологічну, біологічну, філогенетичну, ампліфікаційну, розпізнавальну, генетичну та інші. Найпопулярнішою, хоча й найбільш суперечливою, є біологічна концепція, яку ще називають репродуктивною (формування генетично диференційованих і репродуктивно ізольованих популяцій, що здатні до симпатрії і вільно схрещуються тільки всередині себе). Становлення терміна
Карл Лінней у 18 столітті ввів поняття біологічного виду До кінця 17 століття відбулося накопичення відомостей про різноманіття форм тварин і рослин. Це призвело до уявлення про вид як про цілком реальну групу особин, схожих одна на одну приблизно так само, як походять один на одного члени однієї сім'ї, і відмітних від інших таких самих груп особин. Видом вважалися, наприклад, вовк, лисиця, ворона, галка, дуб, береза, пшениця, овес тощо. Зростання числа описуваних видів вимагало стандартизації їх назв і побудови ієрархічної системи і більш великих систематичних одиниць. Основна робота в цьому напрямку — «Система природи» (1735) шведського натураліста Карла Ліннея, в цій праці закладені основи сучасної систематики тварин і рослин. Лінней об'єднав близькі види в роди, а подібні роди — в ряди і класи, запровадив для позначення виду подвійну латинську номенклатуру (так звану, бінарну номенклатуру), в якій кожен вид позначається назвою роду і наступною за нею видовою назвою. Наприкінці 18 століття систему Ліннея прийняли більшість біологів у світі. У першій половині 19 століття французький науковець Жорж Леопольд Кюв'є розробив поняття типів будови, після чого тип як вищий таксон, тобто вища систематична категорія, був введений в «ліннеївську» систему. У цей самий час почали складатися уявлення про зміну виду в процесі розвитку живої природи. У результаті з'явилася еволюційна теорія Чарлза Дарвіна, викладена у його роботі «Походження видів шляхом природного добору» (див. також дарвінізм), яка показала необхідність при побудови природної філогенетичної системи, необхідність виходити зі спадкоємності генетичного зв'язку між формами живих організмів. До кінця 19 століття накопичено великий матеріал із внутрішньовидової географічної мінливості і введено поняття підвидів. Накопичення числа описаних видів і підвидів тварин, рослин і мікроорганізмів (до середини 20 століття воно перевищило два мільйони) призвело, з одного боку, до «дроблення» виду і опису будь-яких локальних форм як виду, з іншого боку, — почали «укрупнювати» вид, описуючи як вид групи або ряди географічних рас (підвидів), що утворюють сукупність явно родинних і зазвичай пов'язаних один з одним переходами форм. У результаті в систематиці з'явилися поняття «дрібних» видів — жорданонів (за ім'ям французького ботаніка Алексіса Жордана), «великих» видів — ліннеонів (за ім'ям Карла Ліннея). Серед останніх почали розрізняти монотипний і політипний види (останні складаються з ряду підвидів). Властивості Традиційне визначення виду: вид — сукупність особин з такими властивостями:
Критерії виду
Види, які не розрізняються за загальноприйнятими в діагностиці певної систематичної групи макроморфологічними критеріями, проте відрізняються за всіма іншими критеріями, відносяться до видів-двійників. Характеристика Біологічний вид, що задовольняє наведеним критеріям, при цьому є:
Основні таксономічні ранги (категорії) обов'язково присутні в класифікації будь-якого організму, і є такими:
Підвидові структури В межах виду розрізняють підвиди, раси, екотипи, популяції та мікропопуляції. |
