ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Нео (неокласицизм, неоекспресіонізм, неоромантизм)

Альма Тадема Лоренс "Оглядова площадка"

Приросток нео – новий – означає відродження напрямів чи ідеалів

Артур Бойд "Австралійский козел відпущення"

мистецтва попередніх епох. Приміром, неокласицизм – рух, що виник у другій половині XVIII століття – прагнув повернути класичні цінності та воскресити благородний стиль давніх греків та римлян. В живописі й архітектурі він характеризувався підвищеною увагою до лінії та малюнка, врівноваженою композицією, а також поверненням до сюжетів античности. Неоекспресіонізм –це тенденція у творчості певних художників США та Европи, особливо Німеччини, що виникла в кінці 1970-их років. Художники знов удалися до виразних можливостей експресіонізму,

Джон Пайпер "Хоукем, Норфолк"

створюючи щоразу промовистий індивідуальний стиль, часто сповнений агресії і нервової напруги. Неоромантизм – означає досить театралізований напрям живопису XX сторіччя, що поєднував у собі риси романтизму й сюрреалізму. Див. (неокласицизм) Альма-Тадема, Жак Луї Давід, Канова, Лейтон, Менґс, Пауере, Прюдон, Енґр;

(Неоекспресіонізм) Ауербах, Базеліц, Бойд, Бомберґ, Кіфер, Клементе, Шнабель, Фринк; (Неоромантизм) Пайпер, Неш.

Оп-арт

Вазареллі Віктор "Пел-Кет"

Напрям абстрактного мистецтва, що почав розвиватися в 1960-ті роки. Оп-арт (скорочено англійською Optical Art – оптичне мистецтво) ґрунтується на ефектах обману зору. Художник ніби бавиться з глядачем, змушуючи свої образи мерехтіти й пульсувати. Хоч сам твір залишається статичним, форми й кольори підібрані так, що створюють оптичну ілюзію руху. (Вазарелі, Райлі)

Поп-арт

Том Вессельман "Велика американська оголена №27"

Напрям мистецтва у США та Великобританії, що виник у 1950-ті роки і живився образами масової споживацької культури. Комікси, реклама та продукти промислового виробництва стали джерелом його світу образів. Один з творців поп-арту Ричард Гамільтон визначив його зміст такими словами: “популярний, недовговічний, перехідний, дешевий, масовий, молодий, дотепний, сексуальний, жартівливий, вишуканий і великий бізнес”. Сьогочасність сюжету в живописі часто підкреслюють технікою, що нагадує ефект фотографії, а в скульптурі – скрупульозним відтворенням дрібних деталей. (Пітер Блейк, Вессельман, Дайн, Джонс, Джоунс, Кітай, Лихтенштайн, Ольденбурґ, Раушенберґ, Розенквіст, Сеґал, Тібо, Воргол, Гамільтон, Гокні)

Ренесанс (Відродження)

Сандро Боттічеллі "Весна"

Протягом усього Середньовіччя людина жила в страху перед Богом і всюдисущою присутністю Церкви. Мистецтво зображувало життя на небі та святих і мало цікавилося подіями на землі. Але з початком XIV століття людина стала усвідомлювати свою вагу та вплив на світ. Це відродження інтересу до людини (ренесанс) відобразилось також і в мистецтві: фіґури стали більш життєвими, простір –реальніший, а події Священної історії почали змальовувати з позицій земної перспективи. Відтак художники навчились легко відтворювати навколишній світ на картинах, фресках та алтарних композиціях. Беручи свій почин зі стилізованих робіт Джотто і Мазаччо, Ренесанс найяскравіше виявився у монументальних творах Леонардо да Вінчі, Рафаеля та Мікеланджело. Цей стиль, передусім, пов’язують з Італією, але на півночі від Альп –в Німеччині та Фландрії – він теж набув свого незалежного розвитку. Художники італійського Відродження переважно намагались передати перспективу й ілюзію простору, тоді як фламандські і німецькі живописці приділяли більше уваги ювелірному відтворенню деталей навколишнього світу. Див.(Раннє Відродження ) Фра Анжелико, Боттічеллі, Верроккйо, Ґіберті, Ґірландайо, Джотто, Донателло, Филиппино Ліппі, Мазаччо, Мантенья, Перуджіно, Поллайоло, П’єро Делла Франческа, Синьореллі; (Пізнє Відродження) Андреа дель Сарто, Фра Бартоломео, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Тиціан; (Північне Відродження) Альтдорфер, Ван дер Вейден, Грюневальд, Дюрер, Мабузе, Массейс, Ельсгаймер.

Рококо

Амігоні Якопо "Юнона отримує голову Аргуса"

Легкий, грайливий та декоративний стиль, що виник у Франції близько 1700 року й поширився у XVIII столітті по всій Европі. Назва походить від французького слова rocaule, яке означає чудернацькі прикраси на взір раковин, якими любили декорувати водограї та ґроти. Будучи головно стилем внутрішнього оздоблення, рококо виділявся ґрацією, вишуканістю та пастельною палітрою. Художники епохи рококо здебільшого зображували епізоди святкувань та втіх аристократії, а також фривольні сценки кохання. (Аміґгоні, Буше, Ватто, Тьєполо, Фраґонар)

Романтизм

Гойя Франціско "Портрет герцогині Альби"

Панівна течія у мистецтві Північної Европи та США кінця XVIII-початку XIX століть. Прояви романтизму настільки різноманітні, що годі дати йому якесь одне визначення. Романтики піддавали сумніву цінність точних наук і розкрили вагу особистості та індивідуальної уяви. Їхні твори часто передають різноманітні почуття, приміром, жах, відчай, торжество й справжнє кохання. Романтизм як течія перестав існувати від середини XIX століття, однак романтичні тенденції збереглися і дожили до XX сторіччя, помітні в експресіонізмі и неоекспресіонізмі.(Бірштадт, Вільям Блейк, Ґойя, Жеріко, Казенс, Констебль, Коул, Мартін, Олстон, Тернер, Фрідріх, Черч, Етті)

Експресіонізм

Ван Гог "Соняшники"

Художній напрям 1905-1930 років, з осідком переважно в Німеччині. Художники-експресіоністи здебільшого втілювали внутрішній потяг душі, а не явища видимого світу. Живописові експресіонізму притаманні пристрасність, напруга та глибокий індивідуальний підхід до картини, яка править за засіб виразу емоцій. Пломеніючий колорит, далекі від реальних природні кольори і нервовий мазок виповняють експресіоністичні полотна мерехтливою життєвою снагою. Не дивно, що експресіоністи черпали натхнення з живопису Ван Гога з його новаторською технікою і незвичайним колоритом. (Бекман, Ван Ґох, Кірхнер, Кокошка, Марк, Мунк, Нольде, Пехштайн, Руо, Суґін, Геккель, Шиле, Шмідт-Роттлуф, Явленський).

Символізм

Моро Постав "Галатея"

Літературна й художня течія, що існувала в Франції кінця XIX століття. Художники –символісти заперечували реалізм і вважали, що живопис повинен відбивати думки й стан душі, а не просто фіксувати предмети навколишнього світу. Різні з погляду стилю – від ювелірної ретельності оздоблення одних полотен до блідої безтурботності інших, - усі роботи символістів передають настрій чогось надприродного й потойбічного. Символісти любили малювати сюжети з релігійним або міфологічним підтекстом і часто звертались до тем смерті та гріха. (Моро, Редон)

Сюрреалізм

Віктор Браунер "Чари"

Сюрреалізм зародився у Франції 1920-их років. Мовлячи словами його головного теоретика, письменника Андре Бретона, метою цієї школи було: “вирішити наявні досі протиріччя між мрією та реальністю”. Засоби досягнення цієї мети були найрізноманітніші: художники з фотографічною точністю відображали страхітливі, позбавлені логіки сцени, творили чудернацькі істоти з набору звичних об’єктів, розробляли спеціальну техніку живопису для відображення руху підсвідомості. Фіґуративні твори сюрреалістів зображують чужий для людини світ, населений чи то образами земних марень, чи то істотами нічних страхіть. (Белмер, Браунер, Ґоркі, Далі, Дельво, Кало, Маґрітт, Матта, Міро, Танґі, Водсворт, Ернст)

Фовізм

Матіс Анрі "Червона кімната"

У 1905 році на виставці в Парижі були показані картини, намальовані проникливо чистими, різко контрастними кольорами. Вони справляли враження сповнених величезної енергії та пристрасти. Якийсь критик затаврував творців цих картин словом lesfauves, що французькою означає “дикі звірі”, й ця назва так і закріпилась за ними. “Дикість фовістів” полягала, передусім, у яскравому колориті, динамічному мазкові, сповненому радости світові фарб і відчуттів. (Вламінк, Дерен, Ван Донґен, Матісс).

Футуризм

Балла Джакомо "Політ ластівок"

Одна з течій авангарду, що постала в Мілані 1909 року. ЇЇ учасники прагнули звільнити італійське мистецтво від тягаря минулого й прославити сьогодення. Футуристи були в захваті від машинної технології, нових засобів пересування і зв’язку. Щоб надати своїм творам динамічности, вони використовували вугласті форми й різкі контури. Характерною особливістю творчости футуристів була тяга до відображення руху і швидкости: здебільш цього досягалось шляхом накладання одно на одне різних положень одного і того самого об’єкта-так створювалось враження безперервного руху. (Балла, Боччоні).