ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Концептуальне мистецтво (концептуалізм)

Абстрактний экспресіонізм

Філіп Ґастон, "Сплячий"

Напрям американського живопису, що виник у Нью-Йорку в 1940-х роках. Більшість абстрактних експресіоністів дотримувались принципу енергетичного малюнка ( або живопису жесту). Вони використовували великі полотна, наносячи фарбу жваво й енергійно за допомогою широкого пензля, подекуди розхлюпуючи її або накладаючи просто на полотно. Цей експресивний метод вважали не менш важливим, аніж саму роботу. Інші представники цієї школи намагались надати абстрактним образам безжурний і загадковий зміст. Не всі їхні роботи були суто абстрактні (Білем де Кунінґ, Філіп Ґастон) чи експресивні (Барнет Ньюмен, Марк Ротко), але всі вони поділяли думку, що спонтанність живописного методу допоможе звільнити й відобразити творчі сили підсвідомості. (Ґастон, Клеє, Де Кунинґ, Мазерель, Ньюмен, Поллок, Ротко, Стил, Франкенталер, Френсіс, Гофман)

Art Informel

Альберто Буррі "Мішок"

Французьке слово informel означає безформний, і геть не “неформальний”. У 1950-х роках художники течії Art Informel були в пошуках нових шляхів творення образів, не вдаючись до пізнаваних форм, якими послуговувались їхні попередники (див. кубізм, експресіонізм). Їхньою метою було відкрити новий художній стиль в результаті відступу від геометричних і фігуративних форм. Форми й методи виникали в процесі імпровізації. Творчість представників Art Informel вкрай різноманітна, їх єднає вільний живописний мазок і густе нанесення фарби. Так само як абстрактний експресіонізм, що існував паралельно в США, Art Informel – досить широка мистецька течія і включає в себе живописців як фіґуративної (Жан Фотріє), так і абстрактної орієнтації (Ганс Гартунґ). Хоч центром цього напряму був Париж, він поширився і в інших країнах Европи, особливо в Еспанії, Італії, Німеччині. ( Буррі, Дюбюффе, Ріопель, Де Сталь, Сулаж, Тапієс, Фотріє, Гартунґ).

Барбізонська школа

Добіньї Шарль Франсуа "Гребля в Оптєво"

Першої половини XIX століття група французьких художників часто працювала поблизу невеликого французького селища Барбізон за шістдесят кілометрів на південний захід від Парижа біля окраїни лісу Фонтенбло. Тікаючи від міської суєти, художники ставили мольберти на вільному повітрі й малювали з натури. Вони зображували непомітні пейзажі й селян, що працюють у полі, при цьому вивчали ефекти сковзкого світла й атмосферних явищ навколишньої природи. Багато художників барбізонської школи були несправедливо забуті, а їхні відкриття зараховували імпресіоністам, які згодом застосовували новаторську техніку їхнього живопису. (Добіньї, Коро, Курбе, Мілле, Теодор Руссо)

Барокко

Берніні Джованні Лоренцо "Екстаз Святої Терези"

Свого найвищого розквіту стиль бароко досяг на початку XVII століття в Римі, звідки перегодом поширився на цілу Европу й проіснував аж до XVIII століття. Назва стилю походить від італійського слова barocco-чудернацький, диковинний. Мистецтво бароко легко відрізнити через його надмірний драматизм і відкрите емоційне зверненням до глядача. Типова для бароко релігійна композиція показує святих або Мадонну в оточенні янголів у вихрі здійнятих драпіровок та клублястих хмар. Популярні в ту епоху сюжети з класичної мітології зображували таким самим перебільшеним ладом. Та не все мистецтво бароко було розкішне й променисте – хмурий драматизм художників на зразок Караваджо, теж належить до цього стилю. (Берніні, Веласкес, Гверчіно, Джентилескі, Кальф, Караваджо, Кейп, Рембрандт, Рені, Рубенс, Санчес-Котан, Сурбаран).

Баугауз

Василь Кандинський "Козаки"

Художня майстерня Баугауз була заснована архітектором Вальтером Ґропіусом у Веймарі 1919 року й стала центром сучасного дизайну в Німеччині 1920-их років. Виражаючи погляди соціалістичних теорій того часу, Ґропіус намагався зробити мистецтво й дизайн частиною повсякденного життя. Він вважав, що художники й архітектори повинні стати ремісниками, а їхні твори мають бути практичними й доступними. Живописці, архітектори, гончарі, ткачі, скульптори та дизайнери навчалися разом в майстернях Баугауза, як колись художники й ремісники епохи Відродження. Стиль Баугауза вирізнявся простотою, геометричними формами й вишуканим смаком. 1933 року школа була закрита фашистами начебто через поширення комуністичних ідей. Хоч фізично Баугауз припинив своє існування, його члени, покинувши Німеччину розлетілися по цілому світі, продовжували проповідувати його ідеали. (Алберс, Кандинський, Клеє, Мохой-Надь)

Братство прерафаелітів

Берн Джонс сер Едуард "Король Кофетуа і жебрачка"

Об’єднання молодих художників, що було засноване 1848 року. Незадоволені станом занепаду, в якому був тогочасний британський живопис, прерафаеліти поставили собі за мету відродити щирість раннього італійського мистецтва до Рафаеля і Високого Відродження. Їхніми кумирами були Сандро Ботічеллі й Філіпе Ліпі. Прерафаеліти часто зображували літературні, історичні й релігійні сюжети, а в сценах із тодішнього життя завжди прагнули дати моральний коментар соціальним стосункам. Картини прерафаелітів демонструють усю розкіш фактури й красу декоративних деталей, серед яких особливо приваблювали тканини й квіти. (Берн-Джонс, Браун, Міллес, Россетті, Вотергаус, Гант)

Вортицизм

Девід Бомберг "Грязьова ванна"

Школа англійського авангарду, яку заснував Віндем Льюїс у 1914 році. Назва вортицизм своїм походженням завдячує заувазі італійського футуриста Умберто Боччоні про те, що будь-яка творчість породжується з веремії почуттів (італійською “веремія” – vortizto). Подібно до футуризму, вортицизм - різкий, динамічний стиль, що поширився як у живописі, так і в скульптурі – прагнув передати процес руху. Хоч вортицизм не проіснував навіть до кінця першої світової війни, він зіграв вагому роль як етап формування абстрактного мистецтва в Англії. (Бомберґ, Льюїс)

Готика

Андре Боневе "Святий Пилип"

Панівний стиль середньовіччя ( в період приблизно від 1150 до 1500 року), готика була стилем високих соборів у Європі. Створені в цю епоху алтарні композиції прикрашались вишуканими зубчатими шпилями, що повторяли архітектуру соборів. Готичний живопис і скульптура вирізняються подовженими пропорціями фігур, і улягали суворому канонові. Спроби зображувати трьохвимірний простір у живописі зустрічаються вельми рідко, краєвид випадковий і непереконливий. Наприкінці XIV століття видно тягу до більшої витонченості та елегантності, а також зацікавлення сюжетами повсякденного життя. Зображені до найдрібніших штрихів рослини і тварини стають незмінною деталлю живописних полотен. Стиль пізнього середньовіччя, який не пов’язують із жодною країною, дістав назву інтернаціональної готики. (Боневе, Ґадді, Джентіле да Фабріано, Дуччо, Делла Кверча, Лімбурґи, Лоренцо Монако, Мартіні, Фуке, Чімабуе)

Дада (дадаїзм)

Арп Ханс "Листя і краплі"

Назва Дада навмисно безглузда й позначає рух – протест проти колишнього мистецтва. Дадаїзм проіснував від 1915 до 1922 року. Осідком діяльності дадаїстів слугувало кабаре “Вальтер” у Цюриху, де поети, художники і письменники –однодумці збирались для творчих експериментів у царині беззмістовної поезії, “шумової” музики й автоматичного малюнка. Дадаїзм був різкою реакцією на снобізм і консервативність художнього істеблішменту: дадаїсти використовували всі можливості своєї уяви, аби викликати обурення в буржуазії. Типовий твір дадаїзму “ready-made”- тривіальний предмет, узятий зі середовища свого природного єства і виставлений як предмет мистецтва. Рух Дада зі своїм культом ірраціонального багато важив для підготовки ґрунту сюрреалізмові, що виник у 1920-ті роки. (Арп, Дюшамп, Ман Рей, Пікабія, Гаусман, Швіттерс)

Де Стейл

Модріан Піт "Композиція"

Журнал і художній напрям під тією ж назвою були засновані Тео Ван Дусбурґом і Пітом Мондріаном у1917 році в Голландії. Художники вважали, що мистецтво повинно прагнути абсолютної гармонії, виразности й ладу, які можливі в результаті повного очищення. Картини групи Де Стейл виділяються суворими геометричними формами, переважно квадратними. Вони складені з найпростіших елементів: прямих ліній та основних кольорів. Школа вирішувала глибокі філософські питання і дотримувалась гадки, що мистецтво якоюсь мірою повинно відображувати таємницю Всесвіту і його універсальну гармонію. Ця течія живопису припинила своє існування 1931 року після смерті Ван Дусбурґа. Вона справила великий вплив на архітектуру й прикладне мистецтво Європи. (Ван Дусбурґ, Мондріян)

Імпресіонізм

Едгар Дега "Репетиція"

Напрям живопису, що виник у Франції в 1860-ті роки. Художники –імпресіоністи оспівували красу природи, яку бачили в багатстві природного освітлення – як от світанок, ясний полудень чи вечірні сутінки. Їх надто хвилювала проблема взаємозв’язку світла і кольору, свої картини вони малювали відкритими мазками чистого яскравого пігменту. Також вони здійснили переворот у виборі сюжетів, відмовившись від традиційних історичних, релігійних і літературних тем, а звернулись до тем повсякденного життя. Назва цього напряму живопису, яку на глум дав якийсь журналіст, завдячує картині Клода Моне “Враження. Схід сонця” ( від французького слова “impression”- враження). ( Деґа, Кайбот, Кессет, Мане, Моне, Морізо, Піссарро, Ренуар, Сислей).

Кемден-Таунська група

Харолд Гілмен "Їдальня"

Група англійських художників - які об’єднались 1911 року - часто збирались в майстерні Волтера Сікерта у північній частині Лондона. Художники групи черпали свої сюжети з життя робочих верств Лондона. Ставлення до форми і колорит їхніх творів відобразили вплив творчості Ван Гоха й Поля Ґоґена. В 1913 році представники цієї школи об’єднались з представниками іншого напряму – вортицизму й утворили так звану Лондонську групу. (Ґілмен, Сікерт)

Кінетичне мистецтво

Олесандр Колдер "Пастка для омара і рибячий хвіст"

Цей термін використовують для позначення творів, що містять в собі реальний і видимий рух. Вперше ідею такої творчості сформулювали в 1920-ті роки, але свого подальшого розвитку вона сягнула тільки в 1950 –1960 –ті роки. Кінетичне мистецтво може бути простим ( як, наприклад, мобілі Александра Колдера, що рухаються за допомогою повітряних потоків) чи складнішим (скульптури Жана Тінґелі, що рухаються за допомогою мотора). Цим терміном послуговуються теж стосовно творів, в яких ілюзія руху зринає під впливом світлових ефектів. (Колдер, Тінґелі)

Кобра

Апель Карел "Персонаж в масці"

Міжнародна спілка художників, що існувала від 1948 до 1951 року. Слово Кобра було утворене з початкових літер назв міст, в яких мешкали фундатори об’єднання (Копенгаген, Брюссель, Амстердам). Метою руху Кобра було відкрито виразити в живописі підсвідомі інстинкти. Щоб надати своїм творам життєвої сили, художники використовували метод пастозного нанесення фарби і крикливі тони. На відміну від представників виключно абстрактного мистецтва, вони віддавали виняткову вагу створенню фантастичних образів, навіяних фольклором і містичною уявою Півночі. (Апель)

Конструктивізм

Лисицький Эль "Композиція"

Напрям абстрактного мистецтва, що зародився в Росії у 1913 році. Конструктивізм відкинув традиційні уявлення про мистецтво в ім’я імітації форм і методів тодішнього технологічного процесу. Найяскравіше це відбилося в скульптурі, де конструкцію створювали безпосередньо з продуктів промислового виробництва. В живописі такі самі принципи застосовувались у двохмірному просторові: абстрактні форми й деталі розташовувались на площині подібній до архітектурного креслення, нагадуючи про елементи машинної технології. Дарма що “ чистий” конструктивізм існував у Росії лише в перші післяреволюційні роки, його вплив відчутний протягом усього XX століття. (Ґабо, Лисицький, Мохой-Надь, Попова, Родченко, Татлін).

Концептуальне мистецтво (концептуалізм)

Бюрен Даніель "Два рівні"

У концептуальному мистецтві ідея твору (концепція) ставиться вище, ніж технічна досконалість його створення. Концептуалізм став провідним напрямом у міжнародному мистецтві 1960-х років і мав багато різноманітних проявів. Концепція може бути відображена різноманітними способами, в тому числі за допомогою текстів, карт, відеофільмів, світлин і перформансів, а твір може демонструватися в галереї або може бути написаний виключно для певної місцевости. Часом сам пейзаж стає складовою частиною твору, як, приміром, у ленд-арті Річарда Лонґа чи скульптурах Крісто. Концептуалісти переймають свої ідеї з філософії, фемінізму, психоаналізу, кіно й політики. Образ художника, насамперед як творця ідей, підриває традиційну уяву про статус автора й твору, робить кінцевий результат роботи несуттєвим. Arte Povera – одна з течій концептуалізму, що виникла спершу в Італії, - розвивала цю ідею, використовуючи зужитковані матеріали й сміття ( наприклад, у творчості Йозефа Бойса і Маріо Мерца). (Бойс, Бюрен, Віола, Крісто, Лонґ, Мерц, Науман)

Кубізм

Пабло Пікассо "Жінка, яка плаче"

Цей новаторський метод створення живописних образів був започаткований Пабло Пікассо й Жоржем Браком у першому десятиріччі XX століття. На перший погляд абстрактне й геометричне мистецтво кубізму передає реальні об’єкти. Вони лиш “ розплющені” на полотні так, що різні грані одного і того самого предмета можна угледіти водночас з різних позицій. Замість того щоб створювати ілюзію предмета в просторі, як це намагалися робити художники, починаючи з періоду Відродження, кубізм відтворює об’єкти в категоріях двохмірного полотнища. Виникнення кубізму спричинилося до радикального переосмислення взаємозв’язку між формою та простором і навіки змінило розвиток західного мистецтва. (Архипенко, Брак, Ґріс, Леже, Пікассо)

Маньєризм

Бронзіно Аньоло "Алегорія"

Маньєризм - подальший розвій стилю Відродження – за звичай вважають реакцією у відповідь на гармонію, лад і досконалість мистецтва XV та початку XVI століть. Цей стиль, поширений в Італії між 1520 та 1600 роком, характеризується яскравим, майже крикливим колоритом, вишуканою побудовою композицій, перебільшеними формами та драматичним рухом. Назва походить від італійського слова “manien”- манера, спосіб, стиль і повинна вказувати на ґрацію, врівноваженість та гармонію. Протягом століть термін змінював свій зміст; але найчастіше його застосовують щодо художників, у творчості яких відкрито демонструється чудова майстерність, вигадлива уява й віртуозність пензля. (Бронзіно, Джамболонья, Джуліо Романо, Пармиджаніно, Понтормо, Россо Фйорентіно, Тінторетто, Челліні, Ель Греко)