 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Види магнітних документів.
У залежності від використовуваного способу запису і зчитування інформації розрізняють магнітні, оптичні, магнітооптичні й інші види документів. До магнітних носіїв інформації відносять магнітну стрічку (МС), магнітну карту (МК), магнітний диск (МД) (твердий і гнучкий). На магнітний документ можна записати музику з грамплатівки, музичну або будь-яку звукову передачу, почуту по радіоприймачу, телевізору. Випускаються також магнітні стрічки, касети і диски з уже готовим записом текстової, графічної й іншої інформації. [8, c. 54] Магнітний звукозапис уперше здійснив у 1898 р. датський фізикВ.Паульсен. За допомогою апарата, названого телеграфоном, на сталевий дріт був записаний звук. Перший промисловий магнітофон з використанням магнітної стрічки був випущений у 1934 р. У 1970 р. були введені у споживання гнучкі магнітні диски. Інформація на магнітних документах записується шляхом зміни надлишкової намагніченості окремих ділянок магнітного шару носія. До магнітних носіїв інформації належать: магнітна стрічка, магнітний диск (жорсткий та гнучкий). [3, c. 33] Магнітна стрічка Магнітна стрічка - носій інформації з гнучкої прозорої плівки із феромагнітним покриттям. Перший промисловий магнітофон з використанням магнітної стрічки було випущено в 1934 р. для відтворення звуку - голосу і музики. Магнітна стрічка містить звукову і цифрову інформацію, записану електромагнітним способом. Запис і зчитування інформації на магнітних стрічках проводиться за допомогою стримерів, магнітофонів. Використовується у комп'ютерах, аудіо- та відеотехніці. Набула широкого використання цифрова аудіострічка (DAT) - магнітна стрічка з записом аудіоінформації (музичні твори, мовлення) у цифровій формі. Цифрова аудіострічка була створена у Великій Британії в 1987 р. разом із пристроями запису/зчитування на зразок відеомагнітофонів. [5, c. 76]
Магнітний диск Магнітний диск - носій інформації у вигляді диску з феромагнітним покриттям для запису. Магнітні диски з'явилися у 1970 р., а до 1980 р. їх випускало понад ЗО фірм. Магнітні диски поділяють на гнучкі і жорсткі. Гнучкий магнітний диск (floppy disk, diskette) - диск, виготовлений з пластику, вкритого феромагнітним шаром. Гнучкий магнітний диск широко використовується в комп'ютерах і є змінним носієм інформації або програмного забезпечення. Він зберігається поза комп'ютером і встановлюється у накопичувачі за потребою. Основне значення для користувача має ємність диска, тобто обсяг інформації, який можна на ньому зберегти. Ємність дискет залежить від двох параметрів: площі використаної поверхні і щільності запису, допустимої для конкретної конструкції дискети. Раніше використовувалися дискети з однобічним записом (стандартне маркування -SS). Для збільшення площі використаної поверхні у сучасних дискетах використовується двобічний запис (стандартне маркування дискет - DS); дискети оснащено двома магнітними голівками запису/зчитування інформації. Залежно від якості магніточутливого шару і щільності запису розрізняють дискети з: одиничною щільністю (SD), подвійною щільністю (DD), високою щільністю (HD), надвисокою щільністю (VHD). За діаметром носія дискети поділяються на міні-диски (діаметр 133 мм або 5,25 дюйма) і мікродиски (діаметр 89; 82,5; 76,2 мм). [7, c. 63] Спочатку в ПК використовували міні-диски діаметром 133 мм (5,25 дюйма), ємністю 360 Кбайт і 1,2 Мбайт, одак вони технічно застаріли. Зараз стандартними для ПК є мікродиски з діаметром 89 мм (3,5 дюйма) і ємністю 1,44 Мбайт. Ці дискети вміщено в жорсткий пластмасовий конверт, що забезпечу і їм довговічність і надійність. Вікно для зчитування інформації з дискети у неробочому положенні закрито і автоматично відкривається лише після введення дискети в накопичувач. У кінці 1995 р. розпочато виробництво дискет на 3,5 дюйма ємністю 120 Мбайт, які є сумісними з дискетами ємністю 1,44 Мбайт. Розробляється конструкція дискет ємністю 240 Мбайт. Жорсткий магнітний диск (вінчестер)- кругла пластина виготовлена з твердого матеріалу (металу), вкритого феромагнітним шаром. Він призначений для постійного зберігання інформації, яка використовується у роботі з ПК, і встановлюється всередині ПК. Жорсткий диск значно переважає гнучкий диск за ємністю, надійністю і швидкістю доступу до інформації ,а тому його застосування забезпечує: - швидкісний доступ до програм; - розширення системних можливостей використання баз даних; - організацію багатоаспектного пошуку інформації; - ефективне підтримання віртуальної пам'яті. Основою жорсткого магнітного диска є алюмінієвий диск завтовшки близько 1,9 мм, на який нанесено феромагнітний робочий шар. Розрізняють два види жорстких магнітних дисків: - жорсткий диск (hart disk) - пакет магнітних дисків, закріплених один над одним і вмонтованих у накопичувач; його вилучення з ПК під час експлуатації неможливе; - змінний жорсткий диск (removble hard disk) - пакет магнітних дисків, вміщених у захисний корпус; він може вийматися з дисковода і замінюватися іншим, що забезпечує практично необмежений обсяг зовнішньої пам’яті ПК. Накопичувачі на жорсткому диску мають такі визначальні характеристики: - ємність, тобто кількість інформації на диску; - час доступу до інформації. Для використання великих баз даних, пакетів програм (наприклад, Windows) застосовуються жорсткі диски ємністю до 300 Мбайт. Середня тривалість пошуку для дисків, які використовуються у комп'ютерах IBM, становить близько 17 мілісекунд. Більш швидкі диски мають час доступу від 8 до 15 мілісекунд. [10, c. 134]
Магнітна карта Магнітна карта (МК) — носій інформації у виді гнучкої пластини з магнітним покриттям. МК являє собою невелику пластмасову тришарову карту на поліефірній основі товщиною 12 мкм, на яку у вигляді окремих вузьких смуг наносять робочий магнітний шар товщиною 12-17 мкм, що покривається потім захисним шаром з поліефірної плівки товщиною 10-12 мкм. Швидкість запису-читання (2х10 біт/сек) у 30-40 разів перевищує швидкість самих швидкодіючих перфокарточних пристроїв. Наявність захисної плівки охороняє карту від зносу, що забезпечує до 20 тисяч циклів запису і читання. Ємність пам'яті однієї магнітної карти в 10 разів перевищує ємність звичайної перфокарти. [25, c. 66]
|
