ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Польські та Литовські джерела з історії України

Створена 1113-1118 рр. у Києві “Повість минулих літ” стала підсумком тривалої традиції давньоруського літописання. У той час, коли Нестор, Сильвестр чи Мстислав працювали над Повістю в Києві, подібну роботу в Кракові у 1112-1116 рр. проводив автор, який, можливо, походив з Франції. Він написав історичний твір “Хроніка польська”. Її автору історики дали ім’я Галла Аноніма. Вона доведена до 1113 р. До історії України має найбільше відношення опис походу Болєслава Хороброго на Київ у 1018 р. та відомості про міжусобну боротьбу на Русі.

Відносини польського королівства і польських князівств з Києвом та Галицько-Волинським князівством відображені у “Хроніці поляків” Вінценті Кадлубека, в якій давня історія Польщі доведена до 1202 р.

“Історію Польщі” до 1480 р. написав Ян Длугош (Львівський архієпископ). Автор широко використав давньоруське літописання, в тому числі цитати з літописів, що не збереглися.

До типу джерельних праць відносять польські історичні твори кінця ХV-ХVІ ст., в яких широко розглядалися українські сюжети. Найбільше історики використовують “Трактат про дві Сарматії”(1517 р.) М.Меховського (1456-1526 рр.). Деякі тогочасні та пізніші польські автори Бєльський, Стрийковський, Сарницький під сарматським народом розуміли лише шляхту.

Дуже багата на матеріали з історії України і Білорусії до другої половини XVI ст. “Хроніка польська, литовська, жмудська і всієї Русі” (1582 р.) Мацея Стрийковського (1547-1582 рр.).

Жоден історик українського козацтва не обходиться без “Хроніки польської” Марціна Бєльського (1495-1575 рр.), доповненої його сином Йоахімом Бєльським. Саме в “Хроніці” М.Бєльського (або Бєльських) розповідалося про перший датований виступ українського козацтва під 1489 р., коли під командуванням сина польського короля Казимира IV Яна Ольбрахта “подоляни, русь і козаки” двічі завдали поразку татарам на Поділлі.

Саме цю згадку про українське козацтво використав Гвагнін чи Гваньїні Олександр (1534-1614 рр.), польський хроніст італійського походження, котрий перебував на службі у польському війську. В 1578 р. він склав “Опис Сарматії Європейської”, що 1611 р. був перекладений польською мовою. “Хроніка Європейської Сарматії” - монументальний твір, що складається з десяти частин, третя частина якого є “хронікою Руської землі” (фактично України).

Польські та литовські акти загальнодержавного значення.

В період перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського та у складі Польського Королівства діяли різні державні політичні, військові, судові, міські та інші органи влади й установи, що займалися правовим регулюванням суспільних відносин, управлінням поточними державними справами, містами, громадами та ін. Такі установи здійснювали діяльність, насамперед, за допомогою документів актового і діловодного характеру.

Одним з перших державних актів Польщі й Литви, що уніфіковував становище українських земель в обох державах, був Городельський привілей 1413 р. Він випливав з умов Городельської унії між польським королем Ягайлом і Великим князем Вітовтом.

Толерування католицької шляхти продовжив привілей Великого князя Казимира з 1447 р., який звільнив шляхту від обов’язку посилати своїх залежних селян для виконання повинностей перед Великим князем.

До важливих законодавчих документів Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського належать так звані устави, що регулювали земельні відносини, принципи феодального землеволодіння, відносини між землевласниками і селянами. Так, у 1514 р. була прийнята Устава для Віденського і Трокського повітів. В 1557 р. - Устава на волоки.

Генеральними правовими кодексами, що регулювали державні й суспільні відносини в Литві, були Литовські статути. Перший Литовський статут прийнятий 1529 р. (Старий), Другий (Волинський) - 1566 р., Третій (Новий) - 1588 р.

Земельні відносини, зокрема панщизняні, на землях, що від середини XIV ст. підпали під владу Польщі, регулювалися Пйотрковським1346 р. та Віслицьким1347 р.статутами, їх дія на руські воєводства поширювалась у XV ст.

До найбільших зібрань джерельних матеріалів актового характеру (дипломатики) належать матеріали Литовської та Польської (Коронної) Метрик.

У книги, які відводилися на записи актів з певних сфер державного і суспільного життя, вписувалися королівські або великокнязівські універсали, декрети, мандати, конституції та постанови сеймів, дарчі грамоти, вироки трибуналів чи гродських судів, договори з іноземними державами, важливі описові матеріали, що проводилися державними службовцями, наприклад, люстрації замків, міст чи інвентарі королівських маєтностей. Крім актів, які виходили від центральної влади, у книги метрик записувалися важливі акти провінційного значення: договори між місцевими князями, між місцевими князями і монастирями, дарчі або інші грамоти місцевих вельмож, архієпископів, умови замирення між ворогуючими між собою панами.

Коронну (Польську) метрику, що налічує близько тисячі томів, склали такі серії книг, як Книга вписів за 1447-1794 рр.; Книга посольств за 1501-1761 рр.; Книга з печатками за 1658-1794 рр.; Книга публічних справ або канцелярські за 1591-1794 рр. Окремі серії Коронної Метрики становить Мазовецька метрика за 1414-1526 рр.; Книги асесорського суду за 1591-1744 рр.; Книги референдарського суду за 1591-1794 рр.; копії Литовської метрики за 1450-1551 та за 1775-1792 рр.; Книги люстрацій за 1469-1820 рр.

Аналогічно до Польської (Коронної) метрики мали серії книг і Литовська метрика:1) книги справ судових; 2) книги аренд; 3) книги посольств.

Крім метрик Коронної та Литовської українські історичні процеси відображені в джерелах, що зберігаються у фондах Державного архіву актів давніх Польщі у Варшаві. Значні блоки архівних джерел з історії України зберігаються в іменних фондах польських магнатів: Сангушка, Любомирських, Радзивілів, Замойських, Потоцьких та ін.

Польські видання актових і діловодних матеріалів.

Видання історичних джерел є давньою традицією польської історичної науки. З-поміж серійних видань документів виділяються такі:

1) Монументальна польська історія. В серії, що у другій половині XIX ст. виходила у Львові, вміщалися головно наративні джерела і праці або уривки з праць давніх польських хроністів та істориків.

2) Книга законів: зведення польських законодавчих актів ХІV-ХVШ ст. – постанов-конституцій сеймів у 10 томах.

3) Історики часто звертаються до іншого польського серійого видання “Історія Польська”. 22-й том цієї серії має назву “Україна”, вийшов 1896 р. Організатори видання - відомі польські історики Олександр Валер’ян Яблоновський та Адольф Павинський. Видання здійснювалося в 70-90-х рр. XIX ст.

Козацькі літописи

Коза́цькі літо́писи – історико-літературні твори другої половини XVII – середини XVIII ст., присвячені козацьким війнам.

Особливе значення серед літописів другої половини XVII – початку XVIII ст. мають історичні твори, присвячені козацьким війнам. Звідси їх умовна назва –

«козацькі», «козацько-старшинські» літописи, хоч від літописів у традиційному розумінні вони значно відрізняються.

До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи: 1) Самовидця (про події 1648-1702 рр., вірогідний автор – Роман Ракушка-Романовський), 2) Грабянки (1710 р., про події від виникненнякозацтва до 1709 р.) та 3) Самійла Величка (1720 р., про події в Україні 1648-1700 рр.).

В усіх цих літописах не лише докладно розповідається про Визвольну війну українського народу 1648-1654 рр., а й подається економічна, політична і культурна характеристика країни, факти з історії Росії, Польщі, Угорщини, Швеції, Молдови, Туреччини та інших держав.

Джерелами козацьких літописів були давні українські літописи, власні спостереження, спогади сучасників, документальні матеріали (урядові офіційні і приватні листи, акти, грамоти, універсали), твори чужоземних істориків, народні легенди, перекази тощо.

У 30-х pp. XVIII ст. Ізмаїл Срезневський склав «Короткий опис Малоросії» про події від Київської Русі до скасування гетьманства в 1734 р.

У 1765 р. Петро Симоновський скомпонував «Краткое описание о козацьком народе» з описом подій від найдавніших часів до 1751 р.

Автором «Летописца или описання краткого знатнейших действ и случаев» про події в Україні з 1506 до 1737 р. був, імовірно, Яків Лизогуб.

У 1770 р. у Прилуках полковий обозний Степан Лукомський склав «Зібрання історичне» з описом подій в Україні у XIV-XVI ст.

Літописно-історичні праці про Україну писали також зарубіжні автори – Гійом Боплан, К. Гаммердерфер,Йоган Енгель, С. Зарульський, О. Рігельман та інші.