ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Морфологічні категорії і значення

Завдання морфології

Морфологія як наука передбачає розв'язання таких завдань:

· визначення принципів розчленування лексем на словоформи та об'єднання словоформ у лексеми;

· з'ясування частини семантики слова як морфологічної (граматичне значення);

· обґрунтування переліку морфологічних категорій та їх природи;

· опис сукупності формальних засобів, закріплених за відповідними частинами мови та їхніми морфологічними категоріями

Морфологічні одиниці

Підставою для виділення морфології як окремого розділу граматики є членованість слова на менші оди­ниці — морфеми. Слова тоді передбачають подвій­не членування, яке полягає у тому, що озна­чуване слово членується на менші означувані, а його означальне — на менші означальні, до того ж компоненти внутрішнього (змістового) плану співвідносяться з компонентами зовнішнього (звуко­вого) плану. Морфологія стосується вираження значень не коренями, а афіксами, що відрізняє її від лексикології.

Поділ граматики на морфологію і синтаксис законо­мірний для мов (до них належить і українська мова) з протиставленням двох морфологічних одиниць — сло­ва і морфеми. У граматичній системі слово є максимальною та основною морфологічно значеннєвою одиницею (одиницею-конструкцією, оскільки складаєть­ся з менших одиниць-морфем), а морфема — мінімальною. Оскільки морфологічна система пере­тинається з синтаксичною, то слово є з'єдну­вальною ланкою між ними, функціонуючи як максимальна та основна одиниця в морфології і як мінімальну одиниця у синтаксисі.

Морфологічні категорії і значення

Докладніше: Граматична категорія

У слові відбито морфемну структуру і морфологічні категорії конкретної мови. Граматичне значення слова, передаване службовими елементами, є абстрактним, не залежним безпосередньо від його конкретного лексичного значення. Наприклад, у слові біг («вид руху») наявні такі граматичні значення, як належність до розряду іменника, до чоловічого роду однини, називного відмінка.

Класи­фікацію типів морфологічних значень слів проводять на основі їх відношення до відображення позамовної дійсності, синтаксичної системи, словозміни, словотвору тощо. Значення, що відображають дійсність, кваліфікують як номінативні, а спрямовані у внутрішню синтаксичну структуру мови — як синтаксичні (релятивні). Внутрішньоморфологічна класифікація значень ґрунтується на ши­рокому розумінні морфології як такої системи, що складається з власне морфології і словотвірної морфології, і відповідно до характеру службових морфем (афік­сів) охоплює словозмінні (власне граматичні, грамеми, флективні) та словотвірні (дерива­ційні, дериватеми, класифікаційні) значення.

Словозмінні і словотвірні значення зумовлюють поділ морфології на дві взаємопов'язані частини — граматич­ну морфологію (словозміну, парадигматику) і лексичну морфологію (словотвір). Нерідко до власне морфології зарахо­вують тільки словозміну, яка спирається на регулярне творення форм слова.

Морфологічні ка­тегорії здебільшого класифікують за кількістю грамем (значень), що утворюють категорію, і за характером відношень між ними. Мінімальним вия­вом морфологічної категорії у сучасній українськиій мові висту­пають дві грамеми (категорія числа), а макси­мальним — сім грамем (категорія відмінка). Гра­мемам кожної категорії властива однорідність граматичного значення. Зокрема, категорію часу діє­слова формують значення теперішній, минулий і майбутній часи. Морфологічні категорії мають зовнішний (афіксаль­ний) засіб вираження граматичного значення, що уможливлює граматичну видозміну слова.

Конкретну форму слова називають словоформою, а сло­во як сукупність і репрезентант словоформ, об'єднаних тотожним лексичним значенням і роз­різнених тільки у граматичному плані за допомогою службових елементів, кваліфікують як лексему. Від­повідно до причетності/непричетності морфологічних форм слів до синтаксичної сфери мови їх поділя­ють на синтаксичні й несинтаксичні.

Синтаксичні форми вказують на відношення залежності (наприклад, прикметникові форми відмінка, числа і роду вказують на підпорядкування прикмет­ника опорному ім.) або взаємозалежності (наприклад, зв'язок координації між підметом і присудком, де головні члени речення взаємно підпорядкову­ють один одного) у синтаксичних одиницях-конструкціях — реченні і словосполученні. Несинтак­сичні ж форми не функціонують у межах то­го самого речення або словосполучення як показники синтакс. зв'язку між їхніми компо­нентами (наприклад, відношення між формами не-док. і док. в. дієслова).

Розділи морфології