 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Логіка в структурі права і право як логічна система
Логіка є невід’ємним елементом будь-якої правової реальності, визначальним моментом її внутрішньої сутнісної структури. Починаючи від структури норми, первинної клітини права, і закінчуючи системою законодавства і системою права, логічність пронизує всю правову матерію, всі етапи її розвитку і функціонування. Недаремно системність і формальну визначеність зараховують до сутнісних характеристик права. З цього приводу В.Є.Жеребкін наголошує: “Юридичне логічно детерміноване”. Але роль логіки в праві набагато важливіша, ніж надання нормам формальної визначеності, а законодавству – системної строгості і несуперечливості. Логіка є гносеологічним механізмомпородження права, засобомйого реалізації та методомрозкриття його сутності, іншими словами, однією з найсуттєвіших констант функціонування права. Логіка завершує будь-яку систему права. Та чи інша концепція права стає повною і завершеною з експлікацією своєї логіки, яка дозволяє як визначити і розкрити певну правову структуру, так і задати механізм її реалізації. Тоді гносео-онтологічні моделі стають гносео-онто-логічними, тобто повними. Що ► логіка ► як Онтологічне “що” з’єднується з гносеологічним “як” саме через логіку, вона забезпечує перехід від “що” до “як” права, зв’язує їх. Причому, кожне “що” і кожне “як” має свою логіку і всі вони повинні відповідати одне одному, неадекватна логіка накладає свій відбиток на розуміння і розкриття нового “що” і нового “як”. Неминучим, тому що норма – це завжди судження, логічне судження і воно не може виражатися, змінюватись і реалізуватись інакше, як у відповідності з законами логіки. Норма має складну структуру (гіпотеза - диспозиція - санкція), ця структура завжди знаходиться в динаміці. Але не у всіх кодексах в нормі присутні три елемента. Юристи (С.С.Алексєєв) ввели в теорію права таке поняття як логічна норма, яка, на відміну від норми припису як робочого, техніко-юридичного способу її функціонування в законодавств, завжди обов`язково має три елементи. В нормі-припису може бути відсутня чи то гіпотеза, чи то санкція, чи навіть сама диспозиція, але цілісна природа норми не припускає відсутності хоча б жодного її елементу, і всі вони необхідно повинні бути присутніми, всі вони дійсно є присутніми, але часто розкидані по різних нормах-приписах (бланкетний і відсилочний спосіб викладення норми у статтях). Тому цілісна, єдина правова норма завжди постає як логічна норма, як результат логічного аналізу. Норма ж може бути ефективною, живою нормою, коли вона – цілісна норма. Її цілісність задає, з одного боку, логічну структуру реалізації норми, з іншого боку, розгортається в систему законодавства і систему права, яка завжди виступає як логічна система. Система законодавства і норма права як система виступають нескінченним предметом логічного аналізу, який ще не сказав свого останнього слова в правовому пізнанні. З практичного погляду сьогодні важко уявити кваліфікованого юриста, фахівця-правознавця без ґрунтовної логічної підготовки, без певного рівня логічної культури, яка неминуче позначається на його вмінні оперувати правовими поняттями, орієнтуватись в законодавстві, давати тлумачення нормативним актам, здійснювати процедури кваліфікації злочинів та оперувати багатьма іншими прийомами юридичної техніки. Звісно, право не зводиться до логічно-структурованої догматики, адже є ще “живе право” – чи то Є.Ерліха, чи то Л.Петражицького чи інших. Однак, концентрований вираз “живе право” отримує саме в позитивній догматиці. Це і є та сфера, де право може в чистому виді розвиватися саме собою, за своїми внутрішніми логічними законами, як самостійне явище. Застосування різноманітних логічних теорій, всього арсеналу сучасної логічної науки до аналізу права може дати і дає надзвичайні результати в розумінні природи права. Логіка у взаємодії з правом, стаючи юридичною логікою, формує право, реалізує його і в цілому проявляє себе як фундаментальна логічна константа правового пізнання і загального розвитку права. В. Право логічне по своїй природі. Логіка – це іманентний метод права. Логіка є формою існування права і формою його функціонування, засобом розвитку права. |
