ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Метод лінгвістичної географії.

Соціолінгвістичні і психолінгвістичні методи.

Застосування математичних методів у мовознавстві

Д. Тест 5.


б	б	а	б	а	г	а	в

· У дослідженні мовних фактів використовують загальнонаукові методики дослідження – індукцію і дедукцію, аналіз і синтез.

· Індукція – прийом дослідження, за якого на підставі вивчення окремих явищ робиться загальний висновок про весь клас цих явищ; узагальнення результатів окремих конкретних спостережень.

· Дедукція – форма достовірного умовиводу окремого положення із загальних. На основі загального правила логічним шляхом з одних положень як істинних виводиться нове істинне положення.

· Гіпотеза – спосіб пізнавальної діяльності, побудови вірогідного, проблематичного знання, коли формулюється одна з можливих відповідей на питання, що виникло в процесі дослідження; одне з можливих розв'язань проблеми.

· Аналіз –мислене або практичне розчленування цілого на частини.

· Синтез –мислене або практичне з'єднання частин у ціле.

· Метод лінгвістичної географії (ареальний) – сукупність прийомів^ які полягають у картографуванні елементів мови, що розрізняють її діалекти.

· Методи соціолінгвістики — синтез лінгвістичних і соціологічних процедур. Серед них виділяють методи польового дослідження (методика збирання матеріалу) і методи соціолінгвістичного аналізу зібраного матеріалу (обробка інформації). До перших належать різні форми опитування (анкетування, інтерв'ювання), а також безпосереднє спостереження, експериментування, вивчення документальних джерел (матеріалів перепису населення, статистичних та інших довідників).

· Інтерв'ю - є однією з форм спостереження. Тут поєднується опитування і спостереження: слухаючи відповіді інформанта, інтерв'юер може одночасно спостерігати за особливостями його мовлення.

·Завдання 2. Таблиця. Сучасні напрями мовознавства

·(Заповнити таблицю відповідно до рубрик).

Напрям мовознавства	Час і місце виникнення	Основні школи, їх представники та праці	Проблематика	Ключові поняття
психолінгвістика	Етнолінгвістика виникла в США, у кінці XIX — на початку XX ст., у зв'язку з інтенсивним вивченням мови індіанських племен Північної, а потім і Центральної Америки. Зародження психолінгвістики як напряму лінгвістичних досліджень відбулося у 50-ті роки ХХ ст. В історії становлення та розвитку психолінгвістики виокремлюють три етапи:1) Період наукових контактів психології та лінгвістики (початок ХІХ — середина ХХ ст.) 2) Формування психолінгвістики як науки (50—70-ті роки ХХ ст.) 3) Період змін у проблематиці психолінгвістики (80-ті роки ХХ ст. — донині).	Радянська школа психолінгвістики О. О. Леонтьєва, — засновник. Вітчизняна психологічна та лінгвістична школи(П.П. Блонський, С.Л. Рубінштейн, А.Р. Лурія, А.Н. Леонтьев, Л.В. Щерба, В.В. Виноградов та Вигоцький та ін.) Американські школи: школа психолога Чарльза Осгуда (1916—1991) і школа лінгвіста Ноема Хомського (нар. 1928) та психолога Джорджа Міллера (нар. 1920). Психолінгвістика Ч. Осгуда. У 6О – ті роки почалися активні психолінгвістичні дослідження в Інституті мовознавства в Москві, створені центри у Харкові, Тбілісі, Саратові , Мінську та інших містах, які вивчали активну граматику. Перший Всесоюзний семінар з психолінгвістики відбувся у 1966 році, а у 1969 році була створена Група психолінгвістики та теорії комунікації в Інституті мовознавства АН СРСР та сформована Комісія з психолінгвістики при Центральній Раді Товариства психологів СРСР. У 7О – ті роки були сформовані центри вивчення моделей породження мовлення (О.О.Леонтьєв, Т.В.Рябова – Ахутіна), моделей сприйняття мовлення (І.А.Зимня, Р.М.Фрумкіна), ймовірної структури мовленнєвих процесів, вербальних асоціацій (А.П.Клименко, О. О.Залевська), розвитку дитячого мовлення (О.М.Шахнарович), психолінгвістики тексту (Т.М. Дрідзе) тощо. Праці: 1951 році була видана книга Дж. Е. Міллера Language and communication (“Мова і комунікація”), у 1955 році з’явилася дисертація Н.Хомського про трансформаційний аналіз, а в 1957 р. – його книга Syntactic structures (“Синтаксичні структури”). Н.Хомський розглядав свою психолінгвістичну теорію, йдучи від лінгвістики. 1968 році дослідниця видала книгу — “Introducere in psycholingvistica” (“Вступ до психолінгвістики”). Є.Ф.Тарасов вважає, що Т.Слама-Казаку зробила своєрідну соціологізацію концепції Н.Хомського. 1968 році з’явилася книга психолінгвіста з Норвегії Р.Ромметвейта (в деяких транскрипціях зустрічаємо – Румметфейта) Words, meanings and messages “Слова, значення. Повідомлення”, в якій була представлена антитрансформаційна концепція мовленнєвого спілкування.	а) обов’язковою умовою взаєморозуміння комунікантів є спільні знання про світ; вони сприяють формуванню судження про зміст мовленнєвого повідомлення та цілі співрозмовника; б) розуміння мовленнєвого повідомлення — це процес зустрічної активності слухача, під час якої він сприймає мовні знаки, впізнає їх, ідентифікує, співвідносить із власними мовними та енциклопедичними знаннями, виробляє судження про значення та смисл мовленнєвого повідомлення; в) сприйняття мовних знаків, які організовані у повідомлення, — це лише сприйняття того, що існують деякі спільні з адресатом фрагменти знань, вказівки на це дають підстави для суджень про значення та смисл мовленнєвого повідомлення.	Психолінгвістика (грец. psyсhe — душа і франц. linguistique — наука про мову) — наука, яка вивчає процеси утворення, сприйняття та формування мовлення у їх взаємодії із системою мови, а також розробляє моделі мовленнєвої діяльності та психофізіологічної мовленнєвої організації людини, перевіряє їх у процесі психологічних експериментів. Генеративної лінгвістика — одне з відгалужень формального напряму в лінгвістиці, що ґрунтується на описі мови у вигляді формальних моделей певного типу. Лексикологія — наука про словниковий склад, лексику мови. Біхевіоризм – напрямок у психологічній науці, який мав продовження і розвиток у суміжних науках, зокрема у лінгвістиці.
соціолінгвістика	Сформувалась на зламі XIX— XX ст. Спочатку у Франції, Швейцарії та США, а потім і в інших країнах.	Представники соціологічного напряму у французькому мовознавстві, американські етнолінгвісти та представники Празької лінгвістичної школи (В. Матезіус (праці із загального мовознавства (синтаксис, морфологія, типологія, мова, мовна норма, лінгвістика тексту, структурна лінгвістика)) ,Б. Гавранек (праця Genera verbi v slovanských jazycích), Й. Вахека та ін.).	Соціальна диференціація мови, мова і нація, мовна ситуація, взаємодія мови й культури,двомовність і багатомовність, мова і суспільство, мовне планування, мовна політика тощо.	Соціолінгвістика – галузь мовознавства, що вивчає мову у зв’язку із соціальними умовами її існування.
етнолінгвістика	Етнолінгвістика виникла в США, у кінці XIX — на початку XX ст., у зв'язку з інтенсивним вивченням мови індіанських племен Північної, а потім і Центральної Америки.	Концептуальні основи були закладені в працях І. Гердера , В. фон Гумбольдта, Ф. Боаса та його учнів(«антрополінгвістика» та«етносемантика»), Е. Сепір у трактаті «Мова» розмежовує мову та культуру. Крьобер, Вьоглин та Харріс були засновниками "помірного" напрямку в етнолінгвістиці. У. Гуденаф та Ф. Лонсбері запропонували компонентний аналіз.	Головною була проблема генетичної спорідненості мов американських індіанців, дослідження взаємодії мов індіанців та індоєвропейських мов (англійської, французької, іспанської) та їх взаємовплив (праці Хойєра (мови тонкава і апачів), Б. Уорфа (мова хопі), Дж. Трейджера (мова таос)) та ін.	Це розділ мовознавства, що досліджує зв'язки між мовними та культурними явищами, тобто це напрям лінгвістичних досліджень, який вивчає мову у її відношенні до культури, взаємодію етнокультурних та етнопсихологічних чинників у функціонуванні та еволюції мови
когнітивна лінгвістика	Когнітивна лінгвістика виникла наприкінці 50-х років в США.	1.Когнітивна граматика ( Р. Джекендофф, Дж. Лакофф, Ч. Філлмор, У. Чейф, Р. Ленекер «Когнітивні операції: когнітивна граматика Р. Ленекера».) 2. Конструкційна граматика (Ч. Філлмор, П. Кей, А. Голдберг та У. Крофт, Ч. Філлмор, А. Вежбицька) 3.Фреймова смантика (Ч. Філлмор, І. Штерн) 4. Теорія іконізма (Дж. Хайман) 5.Прототипічна семантика (Е. Рош, А. Вежбицька та Дж. Лакофф) 6.Теорія перспектив	Як мова, її структура та процеси оволодіння нею, так і процес вживання людських думок мають бути пояснені в загальних термінах.	Пізнання - процес відблиски і відтворення мисленні дійсності, у результаті якого відбувається накопичення знань. Інформація - повідомлення про факти, подіях, процессах. Знання - частина пам'яті, які у свідомості відомості, результати відображення об'єктів навколишнього світу, об'єднані у певну впорядковану систему. Синергетична єдність - форми мови культури та форми знання.