ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Законодавча та нормативна база

Від започаткування дисципліни БЖД в Україні минуло 16 років. За цей час було прийнято Концепцію освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини» та чотири загальноукраїнських програми з БЖД для вищої школи .Суттєві відмінності у програмах має мета та завдання вивчення дисципліни «БЖД» [Див 1,с.19; 2, с.12].

Перша загальноукраїнська програма з БЖД була написана і введена в дію спільним наказом Міністра освіти України М.З.Згуровського та Начальника штабу – заступника начальника цивільної оборони України В.Ф.Гречанінова №182/200 від 20 червня 1995 року [Див 1, с.11]

Навчання з БЖДЛ організовується на всіх без винятку ланках освіти, що вказані в ст.29 Закону України "Про освіту". Пріоритет у роботі належить розробці і впровадженню елементів державних стандартів освіти для кожного освітнього і освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форми одержання освіти.

Дошкільна освіта

Наступною ланкою в системі виховання дитини з основ безпеки життєдіяльності стають дошкільні заклади: дитячий садок, приватний вихователь. Враховуючи надзвичайно емоційну чутливість малят та дошкільнят, перевага надається емоційно-естетичному сприйманню навколишнього середовища і місця людини в ньому. В цей період свого життя дитина повинна засвоїти елементарні знання з безпеки.

Виховання дітей відбувається в процесі ігрової діяльності, при читанні художньої літератури: міфів, казок, перегляді дитячих кіно- і діафільмів, теле- і радіопередач, під час дитячих конкурсів і фестивалів, екскурсій на природу з урахуванням вікових потреб та можливостей вихованців. Ефективність дошкільного виховання залежить від спільних дій сім’ї і дитячих дошкільних закладів.

Загальна середня освіта

Виховання школяра як вільної, демократичної, національно-свідомої, життєво і соціально компетентної особистості, здатної самостійно вибирати і приймати відповідні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях; становлення у дітей цілісного наукового світогляду, загальнокультурної, технологічної і соціальної компетентності на основі засвоєння знань про природу, людину, суспільство, культуру; оволодіння засобами практичної і пізнавальної діяльності є стратегічною метою 12-річної школи.

Отже, навчальний предмет — основи безпеки життєдіяльності — невід’ємна складова громадянської освіти у широкому розумінні цього поняття. Він має виховне та практичне спрямування і базується на засадах інтеграції теоретичних і практичних знань учнів з фізики, хімії, природознавства, біології, географії, трудового навчання тощо, а також на здобутому життєвому досвіді учнів відповідно до їх віку і психологічного стану. Програма з основ безпеки життєдіяльності для учнів загальноосвітніх навчальних закладів охоплює всі сторони безпеки життя і діяльності людини і складається з двох блоків питань. Перший блок — це класичне висвітлення теоретичних питань безпеки життєдіяльності. Другий блок питань висвітлює особливості безпечного існування людини в умовах сьогодення. Всі ці положення відображаються в трьох ступенях 12-річної школи, що відповідають трьом освітнім рівням: початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта.

Позашкільна освіта

Позашкільна освіта з основ безпеки життєдіяльності спрямована на забезпечення потреб особистості у творчій самореалізації, поглибленні і розширенні базового шкільного рівня освіти з безпеки життя і діяльності людини; сприяє підготовці до майбутньої професійної та громадської діяльності.

Вона здійснюється всіма позашкільними навчально-виховними закладами, творчими молодіжними об’єднаннями, молодіжними та дитячими осередками в позаурочний час. Формами цієї роботи можуть бути: олімпіади, конкурси, фестивалі тощо. Стимулювання творчого самовдосконалення в дітей повинно здійснюватися з урахуванням вікових можливостей і потреб школярів та учнівської молоді через профільні позашкільні заклади, гуртки, клуби тощо.

Вища освіта

Сьогодні Україна потребує висококваліфікованих, фахових спеціалістів у галузі безпеки та цивільного захисту [Див 3, с.26].

Вища освіта з БЖДЛ включає два послідовні етапи навчання: системно-орієнтований та задачно-орієнтований. Системно-орієнтоване навчання формує у студентів здатність до комплексного наукового розв’язання проблем безпеки, науково-досвідного обгрунтування правових і соціально-економічних механізмів політики в галузі захисту людини і середовища її існування.

Вимоги до освітньої підготовки містять задачі, засвоєння яких завершує тематику шкільної освіти стосовно компетентності особи з питань забезпечення індивідуальної безпеки.

Випускник вищого навчального закладу з дипломом про базову вищу освіту повинен бути здатним забезпечити необхідний рівень безпеки в повсякденні як собі, так і особам, про яких піклується. Він має бути готовим забезпечити індивідуальну безпеку та виконувати певні роботи в складі групи фахівців із забезпечення зовнішнього захисту людей в умовах надзвичайних ситуацій.

Під час розробки змісту навчання державні вимоги до змісту освіти з БЖДЛ реалізуються у вигляді сукупності розділів (тем) навчальних дисциплін, програм практик, курсових та дипломних робіт тощо. Однією з умов ефективного засвоєння дисципліни «Безпека життєдіяльності» є навчально-матеріальне оснащення закладу, що має включати нормативно-правові акти з питань цивільного захисту, підручники з дисципліни «Безпека життєдіяльності», а також фахові періодичні видання, зокрема, журнали «Безпека життєдіяльності», «Пожежна безпека» та газета «МНС-інфо» [Див 1, с.19].

Навчальні дисципліни, які мають зміст безпосередньо з певних складових проблеми БЖДЛ (Безпека життєдіяльності, Валеологія, Екологія, Основи медичних знань, Основи ергономіки, Охорона праці, Охорона праці в галузі, Цивільна оборона тощо), передбачають завершення неперервної підготовки студентів (спеціалістів) для вирішення відповідних задач діяльності.

Післядипломна освіта

За останні 10 років в Україні захищено 28 докторських та 109 кандидатських дисертацій з охорони праці та безпеки життєдіяльності [Див 5, с.20].

Основною метою післядипломної освіти з БЖДЛ є оволодіння фахівцями та керівним складом різних видів соціальної і професійної діяльності новітніми досягненнями в галузі проблеми безпеки людини. Перевага надається підвищенню загальнотеоретичної, функціональної, спеціальної та правової підготовки.

Післядипломна освіта з проблеми БЖДЛ організовується з дотриманням чинних правил вищої освіти стосовно розробки і впровадження вимог до змісту, обсягу і рівня підготовки фахівця за період знаходження в закладі післядипломної освіти. Необхідно визначити рівень і прогрес слухача в даній сфері та відповідно оформити.

Саме четверта програма з БЖД жорстко повертає нас до навичок для фахової діяльності. За цією програмою мета дисципліни визначає, що набуті компетенції, знання, вміння та навички призначені для здійснення професійної діяльності за спеціальністю з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій та природних небезпек. Збереження життя і здоров`я персоналу суб`єктів господарювання передбачено лише в умовах небезпечних та НС. Таким чином програма втратила загальножиттєву направленість і набула чіткої професіоналізації. Програма є певним поворотом назад до часів впровадження дисципліни «БЖД» і спробою винести компетенції фахівця цивільного захисту у підготовку пересічної людини та фахівця [Див 2, с.13].

Післядипломна освіта має відбуватися в закладах освіти, передбачених ст. 47, 48, 49 Закону України "Про освіту".

А.В.Русаловський зауважує, що ще не до кінця подолана асиметрія між законодавчою базою і програмами, зазначаючи необхідність вдосконалення законодавства з питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності [Див 3, с.29]

Закордонний досвід

Пріоритетним напрямом підготовки вважається формування правильної соціальної позиції особи щодо власної безпеки, мотивація її безпечної поведінки в побуті, на виробництві, в інших сферах існування, засвоєння певних знань та вмінь. Тому навчальні предмети (дисципліни) мають світоглядно-професійний характер. Вони включають гуманітарні, суспільні, природничі, технічні дисципліни та інші форми навчальної і виховної роботи. Блок сучасних дисциплін про безпеку людини: безпека життєдіяльності, валеологія, охорона праці, основи екології, цивільна оборона, основи медичних знань та здоров’я дітей — доцільно викладати на єдиних узгоджених концептуальних і науково-методичних засадах з урахуванням вікового, соціального, фахового статусу тих, хто навчається.

Необхідним напрямом навчання є також підготовка до дій в небезпечних ситуаціях, що об'єктивно склалися, заради зменшення потенційно можливих втрат (пошкоджень).

На підприємстві керівник закладу зобов`язаний створити повноцінну службу охорони праці, працівники якої мають знати чинні нормативно-правові акти з охорони праці та промислової безпеки і на практиці застосовувати ці знання з метою захисту працюючих та відвідувачів [Див 5, с.18].

Процес навчання безпечній поведінці повинен охоплювати весь період життя людини враховуючи постійну зміну факторів ризику та складність і трудоємкість впливу на поведінку людини. Серед засобів впливу на позицію особи пріоритетним є двоканальна комунікація зі зворотним зв'язком про фактичний стан підготовленості особи.

Безпека особи розглядається як результат взаємоузгодженої співпраці державної системи підтримки безпеки людини і системи освіти. Тому зміст освіти, її структура, технологія навчання формуються з позиції, що людина є найголовнішим об'єктом захисту від чинників ризиків. Проектування освіти здійснюється на першому етапі взаємодії двох складових систем безпеки, враховуючи можливості державної системи безпеки і наслідки цих можливостей. Серед результатів першого етапу роботи з реформування системи освіти повинен бути комплекс вимог до державної системи підтримки безпеки людини, виходячи з можливостей людини і її обмежень, як відносно стабільних (вік, фізичні особливості, пізнавальні можливості тощо), так і змінних.

Зазначене є основою розробки стандартних вимог до кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян з напряму БЖДЛ, введення їх до вже розроблених стандартів і до тих, що розробляються.

Вибір змісту нормативної частини освіти проводиться з урахуванням існуючої в країні статистики нещасних випадків у побуті і на виробництві та результатів їх прогнозування. Тому напрям освіти БЖДЛ формується на підставі не тільки наукових результатів, а й досвідних знань, умінь, цінностей тощо.

Навчання з БЖДЛ в закладах освіти здійснюється мінімум двома взаємодоповнюючими шляхами: через основну (для навчальної програми певного рівня освіти) дисципліну та інтегративні взаємозв'язки з іншими дисциплінами. На деяких рівнях освіти вказаний напрям може бути поєднаний з певним опорним курсом навчальної програми.

Є.П.Желібо висловив думку про те, що Типова програма дисципліни «Безпека життєдіяльності» — не що інше, як конгломерат окремих розділів БЖД, охорони праці, цивільного захисту, а не самостійна, окрема навчальна дисципліна [Див 3, с.29].

Необхідною практичною складовою змісту будь-якої основної навчальної дисципліни з БЖДЛ повинен бути розгляд небезпечних ситуацій, типових для певних соціальних груп громадян і окремих осіб (за ознаками статі, віку, індивідуальних якостей, умов існування тощо). Така комплексна тематика опирається на певні розділи відповідних основних дисциплін програми навчання.

Детальний розгляд ситуацій передбачає:

1) ідентифікацію типу ситуації;

2) оцінку рівня ризику;

3) прогнозування наслідків (вид шкоди здоров’ю);

4) визначення чинників, що зменшують рівень небезпеки та рівень втрат від розвитку ситуації;

5) дії із запобігання шкоди (або зменшення витрат): з використанням державної системи підтримки, за допомогою сторонніх осіб, індивідуальні дії;

6) прийняття (вибір) адекватного рішення (плану дій);

7) реалізацію прийнятого плану дій;

8) запобігання подібним ситуаціям.

З урахуванням пізнавальних можливостей тих, хто навчається, програми навчання з основного курсу БЖДЛ будуються на основі "спірального" розгортання системи знань про безпеку (і небезпеку) людини, що дозволяє на кожному етапі навчання формувати відносно цілісну картину небезпек внутрішнього і оточуючого світу, забезпечити розвиток необхідних складових індивідуальної захищеності особи, поступово поглиблювати світоглядну і досвідну складові змісту освіти. Це досягається шляхом поступового збільшення кількості зв'язків і відносин, що вивчаються, поглиблення знань про сутність явищ, а також — характер пізнавальної діяльності учня, студента, слухача та інших учасників навчально-виховного процесу.

Висновки

1.Стан безпеки особистості в суспільстві – невід’ємна частина прав людини, які гарантуються Конституцією та низкою законів, нормами, правилами безпеки, діями державних і відомчих органів, фахівцями з питань безпеки життєдіяльності, але досягти високо рівня особистої безпеки неможливо автоматично, без участі самої людини, тому сьогодні надзвичайно важливо реалізувати цілий комплекс заходів, спрямованих на мобілізацію державних структур, підготувати відповідні людські ресурси і, найголовніше, змінити спосіб мислення та поведінку людей. Саме ці завдання може вирішити освіта як найважливіший соціально-державний інститут, що виконує одну з найважливіших функцій – підготовку молодого покоління до вирішення завдань у сфері безпеки життєдіяльності та охорони праці.

2.Нагальною необхідністю є зміна ставлення до дисципліни державних установ та громадськості, а також зміна її змістовного наповнення та наближення до реальних потреб пересічної людини.

3.В Україні існує проблема збереження здоров`я, забезпечення безпеки людини в життєвому середовищі та цивільного захисту населення [Див 3, с.26].

Бібліографія

1.Яковець Н. Нормативна дисципліна «Безпека життєдіяльності» у світлі сучасних вимог//Всеукраїнський науково-популярний журнал «Безпека життєдіяльності». – К.: Основа, 2014 №3 С.19.

2.Заплатинський В.М. Тенденції розвитку освіти з безпеки життєдіяльності на основі порівняльного аналізу всеукраїнських типових навчальних програм для вищої школи//Всеукраїнський науково-популярний журнал «Безпека життєдіяльності». – К.: Основа, 2014 №7 С.11-13.

3.Впровадження у навчальний процес типових навчальних програм «Безпека життєдіяльності» та «Цивільний захист»/Розпутній О.І., Лутак Н.Г.//Всеукраїнський науково-популярний журнал «Безпека життєдіяльності». – К.: Основа, 2012 №2 С.26-29.

4. Наказ «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України»//Всеукраїнський науково-популярний журнал «Безпека життєдіяльності». – К.: Основа, 2011 №4 С.4-5.

5.Кобець В. Усі науки важливі, але є життєво необхідні//Науково-виробничий журнал «Охорона праці». – К.: Медіа-Про, 2014 №1 С.18-20.

6.Безпека життєдіяльності/ Ярошевська В.М.,Ярошевський М.М., Москальов І.В. – К.: НМЦ, 1997. – 292 с.

7.Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: навч. Посіб. – К.:Знання, 2011. – 334с.

8. Безпека життєдіяльності : навчальний посібник / С.О. Ковжога, О.Д. Малько, А.М. Полєжаєв. - Харків : Право, 2012. - 299с.

9.Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]: закон від 01.07.2014 № 1556-VII. – Режим доступу: http://vnz.org.ua/zakonodavstvo/110-zakon-ukrayiny-pro-osvitu. –Назва з екрану.

Додатки