ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Основні тенденції освіти БЖД

ПИСЬМОВА РОБОТА

З курсу «Безпека життєдіяльності»

на тему: «Основні концепції викладання БЖД в Україні та ЄС»

(варіант №112)

Виконала:

студентка ФЕН гр. №5

Клименко Аліна Олександрівна

Перевірив:

к.т.н., доцент кафедри екології

НаУКМА Академік МАБЖД

Пашков Анатолій Павлович

Київ-2014

Зміст

1.Вступ. 3

2.Сучасний стан. 4

2.1.Основні тенденції освіти БЖД.. 6

2.2.Проблеми освіти БЖД.. 8

3.Законодавча та нормативна база. 10

3.1. Дошкільна освіта. 10

3.2.Загальна середня освіта. 11

3.3.Позашкільна освіта. 11

3.4.Вища освіта. 12

3.5.Післядипломна освіта. 13

4.Закордонний досвід. 14

5.Висновки. 17

Бібліоргафія. 18

Додатки. 19

Вступ

Концепція - це сформована система поглядів на явище або процес.

Концепція "Безпеки життєдіяльності" (БЖД) виступає як система основоположних наукових теоретичних положень і практичних підходів, що забезпечують мінімальний ризик у процесі життя і діяльності будь-якої людини.

Стан безпеки особистості в суспільстві – невід’ємна частина прав людини, які гарантуються Конституцією та низкою законів, нормами, правилами безпеки, діями державних і відомчих органів, фахівцями з питань безпеки життєдіяльності, але досягти високо рівня особистої безпеки неможливо автоматично, без участі самої людини, тому сьогодні надзвичайно важливо реалізувати цілий комплекс заходів, спрямованих на мобілізацію державних структур, підготувати відповідні людські ресурси і, найголовніше, змінити спосіб мислення та поведінку людей. Саме ці завдання може вирішити освіта як найважливіший соціально-державний інститут, що виконує одну з найважливіших функцій – підготовку молодого покоління до вирішення завдань у сфері безпеки життєдіяльності та охорони праці [Див 3, с.26].

Безпека людини - поняття складне, багатогранне і багатофакторне. За обсягом і змістом воно охоплює весь комплекс людських відносин у соціальній і виробничій сферах, саму сутність людського життя, рівень національного розвитку і безпосередньо впливає на основний показник благополуччя населення - індекс людського розвитку. Тому виховання у кожної людини методологічних навичок організації безпеки власного життя та довкілля повинне починатися з дитинства і продовжуватися в процесі всього життєвого циклу.

Оскільки подальший розвиток цивілізації неминуче пов'язаний з розширенням виробництва, і, як наслідок, виникненням додаткових видів небезпек, що стосуються кожної людини, то одним з актуальних завдань сучасності є подальше підвищення науково-освітнього і виховного рівня населення, його здатності й уміння проводити комплексну оцінку ступеня загроз і ефективності рівня захисту.

Сучасний стан

Освіта з питань безпеки життєдіяльності (БЖД) за більш ніж 16 років так і не здобула в Україні вагомого наукового базису, що суттєво відображається на змісті навчання. Тематику дисципліни у вищій школі «перекроюють» до цього часу не тільки і не стільки у відповідності до потреб пересічної людини, а зважаючи на власне або корпоративне бачення цього питання. В результаті маєсо не стільки зниження якості, як такої, скільки марну витрату часу на питання, що є менш важливими для безпечної життєдіяльності людини [Див 2, с.11].

Характерною рисою сучасного періоду розвитку суспільства є зміна домінуючих видів людської діяльності. При цьому на безпеку, як базисну потребу людини, наголошено в Концепції ООН про "сталий людський розвиток".

Метою Концепції ООН є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь. Економіка, стабільність державних кордонів, суспільні цінності тощо розглядаються як засоби досягнення цієї мети.

Оголошена концепція ООН, сучасний незадовільний рівень безпеки людей вимагають суттєвих змін в усіх ланках системи забезпечення безпеки життя і діяльності людини (БЖДЛ), установах та органах управління, що дасть змогу освіті бути випереджаючою на шляху вирішення проблеми безпеки людини як умови сталого розвитку людства.

Адже, як зазначає В.Шайтан, причина кожного третього нещасного випадку в країні – це не навченість і некомпетентність персоналу та керівників у питаннях охорони праці [Див 5, с.20].

Перелічені умови розвитку освіти з БЖД є об'єктивними і в переважній більшості мають глобальний характер. Так, країни Європейської спільноти започаткували роботу зі створення децентралізованої системи освіти в сфері ризику як найважливішої складової Частково відкритої Угоди Ради Європи по запобіганню і взаємодопомозі при природних і техногенних небезпеках (EUR-ОРА). Понад 400 університетів практично всіх країн Європи оголосили свою підтримку цієї програми і серед них — 32 ВНЗ України.

Нещодавно Україна заявила про підтримку Концепції ООН про сталий людський розвиток як програми дій на ХХІ століття, де пріоритет віддається розвитку безпеки кожної людини. Тому якісне удосконалення освіти в Україні з напряму БЖД є не тільки актуальним, виходячи із незадовільного стану безпеки громадян нашої держави, але й першочерговим завданням як країни – учасника світового та континентального співтовариства.

Освіта та виховання у сфері БЖД спрямовані на одержання фундаментальних знань, умінь і навичок, формування поглядів, цінностей і поведінки з метою запобігання виникнення ризиків життю і здоров'ю людей.

Вирішення цих питань має забезпечити формування адекватного мислення та цілісної системи знань, необхідних для прийняття обгрунтованих рішень на рівні людини, сім'ї, суспільства, підприємств, галузей, регіонів – країни в цілому.

Глибоким опануванням знаннями з БЖД, формуванням відповідного мислення, свідомості і культури мають бути охоплені громадяни всіх категорій, вікових груп і сфер діяльності.

Нагальною необхідністю є зміна ставлення до дисципліни державних установ та громадськості, а також зміна її змістовного наповнення та наближення до реальних потреб пересічної людини [Див 2, с.13].

У зв'язку з необмеженою кількістю чинників, що впливають на безпеку людини, зміною їх чисельності та сили впливу, обмеженістю людського знання, можливостей зовнішніх систем захисту людей тощо досягнення абсолютної безпеки є нереальним завданням. Стратегічним принципом вирішення цієї проблеми має бути принцип управління безпекою як складовою якості життя людини та принцип допустимого ризику.

Основні тенденції освіти БЖД

Термін "Безпека життя і діяльності людини" як назва освітянського напряму з'явився трохи більше як 10 років тому і спочатку об'єднував три традиційні сфери: охорону праці, цивільну оборону і основи охорони довкілля. За останні роки цей напрям суттєво змінився – розширилася структура та поглибився рівень навчання.

Основними тенденціями в освіті з БЖД є:

1) розширення тематики навчальних дисциплін, безпосередньо направлених на певні теми безпеки; наприклад, у структурно-логічній системі викладання дисципліна «БЖД» передує дисципліні «Основни охорони праці», яка викладається на 2-му чи 3-му та на 4-му курсі [Див 2, с.12].

2) посилення інтеграційних процесів з гуманітарними та іншими дисциплінами і напрямами (наприклад, соціологія, психологія, суспільствознавство);

3) всі навчальні заклади щодо навчального плану, робочої навчальної програми та методичного забезпечення нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності» керуються вимогами спільного наказу МОН України, МНС України, Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.10.2010 №969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України» [Див 1, с.19; 3, с.27; 4, с.4-5 ];

4) остання редакція наказу №969, вказаного вище, націлена на те, щоб усі без вийнятку випускники вишів країни могли вирішувати ті чи інші виробничі завдання, виходячи з принципу пріоритетності охорони життя та здоров`я працівників [Див 5, с.19];

5) введення ряду дисциплін (чи окремих тем) з напряму БЖД практично на всіх рівнях освіти, починаючи з початкової школи (безпека дорожнього руху, пожежна, радіаційна безпека тощо);

6) перехід від епізодичного до систематичного вивчення тематики з БЖД упродовж всього терміну навчання громадян в навчальних закладах;

7) заняття проводяться в об лаштованих спеціалізованих аудиторіях, в навчальному процесі використовується сучасна комп’ютерна техніка та мультимедійне обладнання; зі студентами систематично проводиться виховна робота з пропаганди здорового способу життя [Див 1, с.19].

8) суттєве збільшення фахівців освіти, які залучаються до роботи над змістом, технологією, методами навчання з БЖД, і які в переважній більшості не мають досвіду роботи над проблемою в цілому, а тільки над її окремими складовими; збільшення кількості кафедр, циклів та інших навчально-методичних структур, що безпосередньо забезпечують навчання з БЖДЛ;

9) розширення кількості напрямів фахової підготовки з окремих складових БЖД (охорона праці в машинобудуванні, в гірництві, в будівництві, на транспорті тощо; пошуково-рятувальні роботи, пожежна безпека, управління екологічною безпекою та ін.);

10) Міністерством освіти і науки України було затверджено Концепцію освіти з напряму «Безпека життя і діяльності людини», вийшов для широкого обговореня проект Галузевих стандартів вищої освіти з БЖД [Див 2, с.12].

11) продовження роботи зі стандартизації навчання в напрямі БЖДЛ: дисципліна "Безпека життєдіяльності" введена в освітньо-професійні програми бакалаврів всіх напрямів освіти як нормативна; навчальний предмет "Основи БЖД" введений як складова проекту Державного стандарту загальної середньої освіти;

12) збільшення чисельності Міністерств і відомств України, які згідно з чинними законодавчими та нормативними державними актами повинні організовувати і брати участь в роботі з навчання певних верств населення в сфері БЖД: Національна Рада з безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів України, Урядові комісії з техногенно-екологічної безпеки та з безпеки дорожнього руху, Міністерство з надзвичайних ситуацій, Мінпраці, Міністерство внутрішніх справ, інші відомства, центральні і регіональні адміністративні органи.

Таким чином, до освіти з БЖДЛ залучається велика кількість фахівців поза системою освіти, значна частина з яких не має систематичного досвіду навчання і підготовки кадрів.

Проблеми освіти БЖД

В.В.Березуцький у статті «С образованием по безопасности жизни человека надо что-то делать» відмічає не тільки загальну тенденцію до погіршення рівня знань в Україні та Росії, але і проблему з наповненням змісту освіти, зокрема з БЖД. На недоліки змісту освіти з безпеки життєдіяльності вказували низка авторів, зокрема В.В.Мухін, О.І.Запорожець, І.В.Іванова, В.Д.Гогунський та інші [Див 1, с.11].

Водночас мають місце певні негативні прояви в нинішній освіті з БЖД:

1) поява численних навчальних програм, що містять в своїй назві ключове слово "безпека", а за змістом часто суттєво відрізняється; практично не існує критеріальної бази з формування напряму і змісту навчання з БЖДЛ;

2) системний підхід до навчання з напряму БЖДЛ не розвинутий; як наслідок - не визначається практична мета і результат навчання, реалізація яких очевидно має вплинути на радикальне зменшення таких негативних проявів, як високий рівень травматизму та смертності людей в Україні;

3) без набуття нинішніми студентами знань у галузі безпечної життєдіяльності й охорони праці неможливо говорити про подальший сталий розвиток економіки та збереження трудового потенціалу країни; утім, схоже, що не всі причетні до сфери освіти посадові особи розуміють цю істину [Див 5, с.18];

4) зміст навчальних програм, підручників та інших методичних розробок, як правило, обмежений розглядом сукупностей окремо взятих чинників природного, техногенного, антропогенного походження; шляхи забезпечення БЖДЛ розглядаються тільки через запобігання шкоди здоров'ю від перелічених чинників; поки що панує технократичний підхід, за яким безпека людини як продукт соціального розвитку фактично не розглядається;

5) теоретичний науковий базис вирішення проблеми БЖДЛ як цілісний напрям відсутній; існують наробки в окремих галузях і по окремих складових (людський чинник в безпеці авіаційного транспорту, ядерній енергетиці тощо);

6) після злету 2001-2002 року в системі української освіти з БЖД намітилися негативні тенденції, що вилились у необґрунтоване злиття дисциплін, зменшення часу на їх викладання, вилучення окремих дисциплін з питань безпеки та здоров`я людини з цілого ряду навчальних планів підготовки фахівців [Див 2, с.12];

7) наявність багаторічної традиції в науці і освіті щодо методології аналітичного пізнання, яка призвела до диференційованого бачення світу та значної кількості наукових та освітянських дисциплін і напрямів, що в даному випадку є об'єктивним гальмом прогресу освіти з БЖДЛ як світоглядної комплексної синтетичної проблеми.