ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Вплив засобів масової комунікації на розвиток демократичних політичних процесів

У сучасних умовах ЗМІ зважаючи на суспільну важливість, масовість та доступність, мають величезний вплив на політичні, економічні, культурні та духовні процеси, що відбуваються в суспільстві. Залучаючи громадян до інформаційних відносин, ЗМІ формують певні ціннісно-смислові моделі для засвоєння суспільством і таким чином змінюють аксіологічну картину соціуму. Питання комунікаційного впливу на маси у наш час є надзвичайно гострим і, можливо, нетерпимим з погляду свободи поведінки людини, демократизації суспільного життя.

ЗМІ здійснюють серйозний вплив на суспільство, його стан і розвиток. Але вплив інформації може мати різні наслідки в залежності від мети політичної комунікації. Можна відзначити події, факти, явища, відображені каналами комунікації, які можуть мати як конструктивний, так і деструктивний характер, інтегрувати або атомізувати суспільство тощо. Наприклад, Уотергейтський скандал, що привів вперше в американській історії до відставки президента США, «справа» міністрів В. Ковальова та Ю. Скуратова в газеті «Московський комсомолець» від 15 листопада 1996 р., де опублікований текст запису бесіди високопосадовців щодо періоду виборчої кампанії Президента РФ, коли обговорювались способи приховування фактів незаконних операцій з іноземною валютою та інші протиправні дії [Забузов с.125]. Як ми бачимо, ЗМІ можуть не лише консолідувати суспільство, а й відігравати деструктивну роль, підривати його соціально-психологічну стійкість шляхом створення і просування у масову свідомість негативних ціннісних образів, ідеалів і цінностей. Тому суспільство й держава повинні постійно дбати про нейтралізацію регресивних тенденцій в інформаційно-аксіологічному полі й мобілізовувати ресурсний потенціал ЗМІ для формування такої ціннісної системи, яка змогла б забезпечити духовну єдність суспільства.

Розвиток ЗМІ здійснює вплив на методи політики у сучасному суспільстві. Дедалі більшу роль у процесі комунікації в політиці грає телебачення, яке навіть починає нав'язувати політикам свої правила гри. Відомий німецький політолог Г. Оберройтер у 1989 р. вперше використав термін «медіатизація політики». Цим терміном визначається важливе явище сучасного життя: політика починає підкорятися внутрішнім законам ЗМІ, перетворюючись в гру на публіку. Замість дискусій, формування громадської думки, прийняття політичних рішень, телебачення нерідко демонструє лише певні символічні дії. Публіці пропонують псевдоподії, які закривають шлях до громадськості справжнім подіям, заважають пробудженню критичних думок. А конкурентна боротьба за кількість передплатників, слухачів або глядачів примушують журналістів вишукувати неіснуючі сенсації й навіть створювати їх. Медіатизація політики, загрожує небезпечними наслідками не лише молодій демократії у пострадянських країнах, але й традиційній західній демократії []

У сучасному суспільстві мас-медіа стали досить потужним політичним інститутом, без якого не можливо навіть уявити функціонування публічної влади. Особливе значення мають електронні засоби масової інформації, насамперед – телебачення. Завдяки ньому публічна політика отримала надзвичайно ефективний інструмент впливу на суспільство, що відкриває великі можливості формування політичних орієнтацій електорату. Але неможливо точно визначити, який тип мас-медіа найбільш ефективний для впливу на аудиторію, під яким слід розуміти зміну в оцінюванні та поведінці людей в результаті взаємодії з мас-медіа. Преса, телебачення і радіо володіють різними природними якостями, сильними і слабкими сторонами, які впливають на визначення головних напрямків і завдань, що приваблюють увагу аудиторії.

А. Шерель наводить загальноприйняту думку багатьох дослідників відносно призначення кожного з типів ЗМІ: «справа радіо – інформувати, телебачення – демонструвати, преси – аналізувати і пояснювати» [Шерель с.107]. Він підкреслює, що дана формула не реалізується у чистому вигляді, а існує у взаємодії в кожному з каналів. Також цю схему можна вважати умовною, тому у зв'язку з цим доцільно провести порівняльний аналіз основних характеристик і можливостей кожного типу мас-медіа.

По-перше, телебачення, радіо і преса відповідають на три різні питання. Радіо більше цікавить «що сталось?», телебачення – «як сталось?», преса – «чому сталось?». За кількістю аналітичних повідомлень друковані видання найбільше перевершують телебачення і радіо. Причиною цього є те, що преса дає пояснення, різні точки зору, коментарі, збирає всю підсумкову інформацію, висуває свої гіпотези та прогнози.

По-друге, кожний з типів володіє нерівним технологічним потенціалом, що впливає на швидкість поширення новин. Радіо в цьому питанні виступає лідером, бо має технічну можливість повідомляти про важливі події у найкоротші строки. Друга позиція належить телебаченню, преса ж подає інформацію тільки на наступний день.

По-третє, телебачення, радіо і преса характеризуються нерівноцінними можливостями впливу на свідомість людини. А. Шерель, досліджуючи спогади про новини, отримав данні, які довели, що у пам'яті краще зберігаються візуальні образи, а невербальні. Це тому, що на слух сприймається і засвоюється не більше двадцяти відсотків інформації. Отже, радіо значно поступається телебаченню, хоча й має перевагу в аспекті впливу на уяву людей. Крім того, на наше переконання, радіо залишається найдемократичнішим засобом інформації, оскільки ним традиційно користується старше покоління, яке віддає перевагу саме радіо перед газетами та телебаченням (та й не у кожного пенсіонера, особливо у селах, є телевізор).

По-четверте, вважає А. Шерель, мас-медіа відрізняються різним ступенем відданості читачів, слухачів і глядачів. Наприклад, телебачення може підтримувати стійку цікавість глядачів тільки по відношенню до деяких програм, а радіо рідко має постійних слухачів. Найбільш стабільну аудиторію має преса завдяки передплаті на друковані видання [Шерель с.108]. Отже, кожний засіб масової інформації займає певне місце в системі ЗМІ, водночас вони є конкурентами між собою і елементами, що взаємодоповнюють один одного.

Новий етап комунікаційної революції супроводжується появою таких форм виявлення громадської думки та прийняття політичних рішень, які значно розширюють межі демократії. Рядові громадяни можуть брати участь у теледебатах політиків, електронним шляхом голосувати на виборах. Сьогодні із появою мережі Інтернет з'явилося нове поняття «електронна преса». Інтернет дозволяє пов'язати найвіддаленіші куточки земної кулі в єдиний інформаційний простір. Величезною перевагою Інтернету як засобу масової комунікації є те, що завдяки йому політична інформація поширюється миттєво, незважаючи на державні кордони. Це позбавляє владні інституції можливостей цензурувати або дозувати інформацію. Недарма інтернет видання є ефективним засобом боротьби за демократію в таких країнах, де в політичному житті посилюються авторитарні тенденції. Прикладом є Білорусь, в якій опозиційна преса в міру наростання тиску з боку влади, обирає «електронну пресу». Через Інтернет новини поширюються швидше, ніж у традиційній формі. Тим паче, що за останні роки користувачів всесвітньої мережі стає дедалі більше.

Вільне поширення інформації всесвітньою мережею робить неможливим тотальний контроль держави над суспільством, що демонструє несумісність Інтернету з тоталітаризмом. Нові форми масових комунікацій розширюють можливості вільного обміну думками, що сприяє розвиткові плюралістичного суспільства, зміцнюючи, таким чином, його демократичний характер. Проте користуючись електронними медіа, не слід абсолютизувати їх позитивні риси, оскільки Інтернет розмиває межі між актуальною на даний час і минулою інформацією. [Юрченко с. 23].

Аналізуючи як саме ЗМІ впливають на політичні орієнтації суспільства, то варто зауважити, що через мас-медіа у відкритому демократичному суспільстві відбувається вільний обмін ідеями та інформацією, що сприяє зміцненню політичного плюралізму як важливої складової політичної системи. Для сучасного суспільства характерним є діалог різних політичних сил, які спираються на мас-медіа, що значною мірою впливає на формування громадської думки. Так, відомий дослідник масових комунікацій К. Дойч, влучно назвав збуджуюче елітою формування думок –«моделлю каскада». Згідно з цією моделлю, думки рухаються зверху вниз і проходять багато етапів. Перший або верхній етап, вважає К. Дойч, складається з економічної та соціальної еліт. За ними йдуть резервуари політичної й урядової еліт, наступним є засоби масової інформації, за ними - так звані неформальні лідери громадської думки, і останній етап - просте населення.

Серед цих етапів, на думку автора, тільки два з них мають особливе значення. Перший – засоби масової інформації, другий – неформальні лідери думок. За сучасних форм демократії безпосередньо ЗМІ відіграють найважливішу роль у формуванні громадської думки. Для більшості людей світ уявляється таким, яким його зображують мас-медіа. Якщо за демократією ЗМІ не дуже «переконливі», то це тому, що за ними йде ще не менш важливий етап каскаду – це етап міських лідерів думок і поглядів. Зазвичай, населення, що цікавиться політикою складає 5-10 % від маси простих людей, які слідкують за політичними подіями [Дойч с. 42].

Розвиток ЗМІ здійснює вплив на методи політики у сучасному суспільстві. Дедалі більшу роль у процесі комунікації в політиці відіграє телебачення, яке навіть починає нав'язувати політикам свої правила гри. Відомий німецький політолог Г. Оберройтер у 1989 р. вперше використав термін «медіатизація політики». Згідно з ним політика починає підкорятися внутрішнім законам засобів масової інформації. Автор визначає такі ознаки цього явища:

1) політика перетворюється в гру на публіку. Перевага віддається видовищам, ритуалам і персоніфікованим подіям;

2) політики повинні діяти швидко, не зволікаючи з висловленням власної точки зору, щоб справити сприятливе враження на публіку;

3) між діяльністю політиків та їхніми виступами на телеекрані лежить прірва, яку команди політиків намагаються замаскувати. [Колодій с.404].

Під час виборчих кампаній засоби масової інформації відіграють дуже велику роль у формуванні громадської думки щодо кандидатів або партій, впливають на електоральну поведінку різноманітних соціальних груп і верств населення. Для впливу на громадську думку та поведінку виборців політичні сили використовують будь-який інформаційний привід. Прикладом є проведення акцій, що опиняються в центрі уваги мас-медіа, які таким чином створюють собі непряму рекламу.

В контексті нашого питання, обов’язково треба згадати про форми існування інформаційної влади. Інформація є змістом комунікацій – безпосереднього і опосередкованого спілкування людей, їх взаємодії. Інформаційна влада за своєю сутністю і означає управління комунікаціями, їх змістом і направленістю шляхом інформації. Цей вид влади відрізняється від звичайного інформаційного впливу силою, стійкістю і асиметричністю впливу комунікатора на реципієнта, високим ступенем контролю над його поведінкою. Дана влада має такі особливості впливу:

- непомітність впливу і, як наслідок, відсутність чи відносно менший опір йому з боку реципієнтів. Сприймаючи відповідним чином препаровану управлінську інформацію, людина може непомітно для себе перетворитися з противника влади у її прибічника, голосувати всупереч своїм інтересам, ухилятися від участі в суспільному житті, граючи на руку своїм опонентам;

- глобальність, швидкість і майже повна безмежність поширення. В сучасних умовах з допомогою супутникового зв’язку та інших технічних засобів, інформація може бути передана в будь-яку частину земної кулі. Сховати громадян і територію від проникнення небажаних ЗМК практично неможливо;

- здатність робити об’єктом розгляду будь-яке суспільне чи особисте явище. Інформаційна влада і в першу чергу ЗМК поширюють свій вплив не тільки на суспільно-політичні процеси, але й проникають туди, куди не допускаються правові органи, в тому числі і в особисте життя державних діячів і різного роду відомих людей. Роблячи суспільним надбанням ті чи інші факти, відповідним чином підбираючи, оцінюючи та коментуючи інформацію, вони дають людям (чи організаціям) не тільки управлінську, але й моральну оцінку, що наперед визначає ставлення до них оточуючих і впливає на їхню державну кар’єру;

- опосередкування поведінки людей. Сучасна людина отримує інформацію частіш за все через ЗМК, і на її основі формулює власні судження, робить висновки, що мотивують його поведінку. Це створює можливість управлінського маніпулювання [Пронченко с. 66].

Тому, як стверджує С. Московічі, засоби масової комунікації виступають в ролі могутнього впливу на масову свідомість. «По мірі того, як мас-медіа розвиваються, вони витісняють розмови та дискусії між людьми. Кожна людина залишається один на один із своєю газетою, телевізором і наодинці сама з собою реагує на їх повідомлення та вплив. Відношення взаємності між співбесідниками перетворюються на відношення невзаємності між читачем та його газетою, глядачем і телевізором. Він може дивитися, слухати, але не має ніякої можливості заперечити. Люди знаходяться пасивно у владі засобів масової комунікації. Вони знаходяться в їх розпорядженні, вони підпорядковані владі друкованого слова чи екранного зображення. Тим більше, що ізоляція читача, слухача чи телеглядача не дозволяє йому пізнати, як багато людей поділяють його точку зору. Нерівність зростає, асиметрія призводить до того, що публіка іноді реагує на журналіста, але він сам діє на неї постійно» [Вачнадзе с. 233].

Також можна навести цитату з роботи О. Тоффлера «Третя хвиля», що розкриває силу впливу ЗМК на свідомість людей у сучасному суспільстві. «В індустріальній цивілізації інфосфера – система виробництва і поширення інформації – діє по типу фабрики. Засоби масової комунікації штампують однакову інформацію і заштовхують її в мільйони голів так само, як на фабриці штампується однакова продукція для мільйонів домів».

Таким чином, можемо стверджувати, що шляхом впливу на громадську думку засоби масової комунікації забезпечують суб’єктам державного процесу великі можливості для реалізації своєї мети, служать певним соціальним силам, виступають могутнім фактором обґрунтування необхідних для лідерів бази управлінських відносин, пропаганди вироблених політичних і правових норм, правил і принципів, внесення суттєвої сторони пропагованих норм і правил, потрібне ставлення до суспільного договору з приводу діючої влади.

Варто зробити висновок, що ЗМК є невід’ємною частиною демократичної політичної системи, відіграють важливу роль у політичних процесах, вливають на розвиток цих процесів, тому що виконують функцію комунікації між її структурними елементами. Але не слід забувати, що вплив ЗМК може мати деструктивний характер, що є загрозою суспільству.