 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| ЗМК як частина демократичної політичної системи
На сьогодні питання положення ЗМК в політичній системі суспільства викликає дискусії у науковій сфері політології, а зокрема співвідношення ЗМК до структури політичної системи як самостійного елемента. Необхідно звернути увагу на основі точки зору, щодо місця ЗМК у структурі політичної системи суспільства. Одна група науковців розглядає політичну систему, її структуру і місце ЗМІ, як складової частини ЗМК, у ній наступним чином: під політичною системою розуміють сукупність політичних організацій, норм, відносин, діяльності і свідомості, які забезпечують панування правлячого стану, співіснування з ним інших суспільних груп, дозволяють окремим суспільним групам виявляти свої інтереси, потреби й суспільну волю через використання загальних суспільно-політичних інструментів волевиявлення [Бебик с.175]. Структура політичної системи будь-якого суспільства включає в себе державу та її органи, політичні партії,суспільні організації та рухи, інші об’єднання громадян у поєднанні з нормативно-правовою основою й політичною ідеологією [Бебик с. 176]. Функція політичної комунікації забезпечує розповсюдження й передавання політичної інформації між різними елементами політичної системи, між владою та суспільством. Вона діє у двох основних напрямках і забезпечує двосторонній зв'язок, взаємообмін інформацією [Бебик Пол ддя політика с.181]. Друга ж група науковців інакше висвітлює політичну систему, її структуру та місце ЗМІ у ній. Політична система суспільства - інтегрована сукупність відносин влади, суб'єктів політики, державних та недержавних соціальних інститутів, покликаних виконувати політичні функції щодо захисту, гармонізації інтересів соціальних угруповань, спільнот, суспільних груп, забезпечувати стабільність та соціальний порядок у життєдіяльності суспільства [Бабкіна с. 223]. Структуру політичної системи становлять: політичні відносини; політична організація суспільства (державно-правові органи, політичні партії, політичні рухи, масові суспільні організації, трудові колективи та об'єднання); засоби масової інформації; політичні принципи й норми; політична свідомість і культура [Бабкіна с.226]. Саме засоби масової інформації, є активним і самостійним елементом політичної системи суспільства і в демократичних країнах відіграють роль четвертої влади. У відкритому суспільстві існує плюралізм думок, ідей і поглядів, а ЗМІ виражають інтереси різних політичних сил. Зазвичай у різних суспільствах діяльність ЗМК залежать від багатьох соціально-політичних чинників. В демократичних країнах ЗМК діють в умовах послабленого державного контролю. Вони мають набагато ширші можливості незалежного висвітлення проблем політики і влади, здійснення контролю за діями держави та впливових недержавних інститутів [пол.енц.словник шемчушенко с. 218]. ЗМІ забезпечують представникам різних суспільних груп можливість публічно виражати свої думки, знаходити та об’єднувати однодумців, чітко формулювати та представляти в громадській думці свої інтереси. Без преси, телебачення, радіомовлення жоден громадянин не може правильно зорієнтуватись у політичних процесах, визначити свою політичну орієнтацію, приймати відповідальні рішення. Наявність демократично організованих ЗМК, здатних об’єктивно висвітлювати політичні події – одна із найважливіших гарантій стабільності демократичної держави. Проте історичний досвід свідчить, що ЗМК можуть служити різним, не тільки демократичним, політичним цілям: як розвивати у людей прагнення до свободи, соціальної справедливості, допомагати їм у компетентній участі в політиці, так і духовно поневолювати, дезінформувати, залякувати населення, сіяти недовіру і страх. Сьогодні засоби масової комунікації знаходяться у середовищі певного комунікативного простору, обумовлені його специфікою та відображають стан даного простору, являються не просто фактором виробництва, розповсюдження та обміну інформацією, але і формою організації масових інформаційно-комунікативних процесів. Ними ж, в свою чергу задається напрямок і відповідний характер соціально-політичних процесів, що протікають у суспільстві . Варто також сказати, що невід'ємною ознакою правової демократичної держави є забезпечення свободи слова громадян, свободи інформаційної сфери, право на висловлювання власної думки та позиції, право на отримання й поширення інформації без перешкод. Свобода слова виступає тим підґрунтям, на якому будується демократія і без якого існувати демократичні інститути не можуть. Ще автор проекту Декларації незалежності США Т. Джефферсон, окреслюючи роль мас-медіа у розвитку держави, говорив, що якби перед ним стояв вибір: уряд без газет чи газети без уряду, — то він, безумовно, обрав би газети без уряду, оскільки без свободи слова суспільство може прийти до диктатури [дойч с. 23]. В сучасному цивілізованому світі свобода слова виступає однією з найістотніших демократичних норм конституційного ладу. Навіть короткий огляд конституцій держав світу, яким притаманні стійкі демократичні традиції, засвідчує це. Для прикладу, стаття 21 Конституції Італії зазначає: «Преса не може підлягати дозволу або цензурі...»; стаття 21 Конституції Японії: «...гарантовано свободу зборів, об'єднань, а також свободу слова, преси і всіх інформаційних форм вираження думок… жодна цензура недопустима». Крім того, свобода слова є визнаною нормою міжнародного права. Так, у статті 10 Європейської Конвенції з прав людини визначено: «...кожен має право на свободу самовираження. Це включає свободу мати свою думку, отримувати та поширювати інформацію та ідеї без втручання з боку влади та незалежно від кордонів...» тощо [Права людини в У с. 12]. Основними завданнями, які виконують ЗМК як елемент політичної системи суспільства є: · інформування аудиторії про суспільно значимі події, що стосуються усіх сфер життя, про дії та прийняті рішення в системі політичних інститутів; · ЗМК інформують політичні інститути та осіб, які виконують свої положення в системі соціальних інститутів, про реакцію громадськості та громадських об’єднань на дії влади; · ЗМК забезпечують діалог і процес між громадськістю та політичними інститутами. Внаслідок чого або особи, які виконують свої повноваження в системі владних структур, корегують свої дії і прийняті рішення, або громадська думка корегує свою. оцінку дій і прийнятих рішень в системі політичних інститутів; · ЗМК контролюють діяльність політичних інститутів та осіб, критикують, якщо їхні дії та рішення не є адекватними щодо громадськості, пропонують через публічну дискусію можливі альтернативи аж до заміни осіб чи політичних інституцій; · ЗМК забезпечують демократичний механізм діяльності соціальних інституцій, в основі якого лежать інтереси та індивідуальні свободи, а будь-яке делегування функцій і повноважень здійснюється на представницькій основі, що передбачає: будь-яка влада є виборною, оскільки навіть призначені особи призначаються особами, які є обраними. Однак те, наскільки повноцінно ЗМК виконують роль соціального інституту, безпосередньо залежить від рівня демократичного розвитку суспільства. Це означає, що у суспільствах, де рівень громадської свідомості громадян є високим, а кадрове формування й діяльність соціальних інститутів прямо залежить від волі громадян, ЗМК є органічною складовою системного балансу між громадськістю і соціальними інститутами. У суспільствах перехідної демократії чи таких, чий рівень демократії є низьким, ЗМК нерідко вимушені або опинятися у ролі центру конфлікту між громадськістю і соціальними інститутами, або піддаватися прямому адміністративному чи опосередковано економічному тиску. Внаслідок цього ЗМК піддаються різного роду цензурі та самоцензурі, зі зростанням яких вони стають пропагандистами і агітаторами на користь інтересів тих чи інших представників політичної чи політико-бізнесової влади. Таким чином, ступінь лояльності соціальних інститутів до ЗМК та їх готовність визнавати чи миритися з виконанням ЗМК ролі соціального інституту є однією з головних ознак демократизму суспільства Основою демократичного, правового суспільства є розподіл владних повноважень на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову. Однак глобальна інформатизація суспільства, широке впровадження нових інформаційних технологій (телебачення, комп’ютерних мереж, аудіо та відео систем) зробили актуальними розмови про інформаційну владу. Під інформаційною владою можна розуміти здатність власників інформації шляхом отримання, селекції, тлумачення, компонування та розповсюдження інформації впливати на формування суспільної свідомості, спонукати суб’єктів політики до дій у заданому напрямі. Тому ЗМК іноді називають «четвертою владою» , ставлячи їх на рівні трьох інших гілок влади. Щодо визначення засобів масової інформації як «четвертої влади» в суспільно-політичному житті, то з ним погоджуються далеко не всі науковці. Наприклад, О. Гриценко обґрунтовує думку про те, що оскільки журналістика, на відміну від владних структур, не керує суспільством, не видає законів, підзаконних актів та інших нормативних документів і не вирішує судових справ, то вживання терміну «четверта влада» відриває журналістів від справжнього покликання - ролі посередників між суспільством в цілому, громадськими організаціями та окремими громадянами і державою, політичними та владними структурами. Тому вживання згаданої метафори лише дезінтегрує журналістів [гриценко с. 15]. Водночас для більшості громадян ЗМК є найважливішим джерелом інформації про діяльність органів державної влади, події та процеси, що відбуваються у державі та у світі. Виходячи з цього, О. Гриценко підкреслює, що будь-яка інформація, незалежно від того, якої сфери вона стосується, спрямована не тільки на інформування аудиторії, але й на формування ціннісних орієнтацій особи і суспільства - отже, ЗМІ виступають одночасно і продуктом громадської думки, і силою, що її формує. Саме в цьому полягає специфіка діяльності мас-медіа. З виникненням у масштабах світового співтовариства інформаційного суспільства засоби масової комунікації з інструмента впливу на громадську думку перетворюються на інструмент цілеспрямованого її формування. Будучи інформаційною владою, вони здатні створювати нових політичних лідерів або впливати на довіру до вже діючих, трактувати події у вигідному для певних сил світлі, впливати на психологію мас її окремих людей. Тенденція зростання ролі ЗМК в політичних процесах стає все відчутнішою, а доступ до ЗМК й можливість вільно оприлюднювати власну думку є однією з основних ознак демократичності суспільного устрою. ЗМКє однією із складових частин демократичного світобачення, а роль, яку вони відіграють в процесі становлення демократичних перетворень, є набагато важливішою, ніж це може здатися на перший погляд. Свідченням впливу мас-медіа на суспільство, можуть бути численні мовні штампи, якими протягом минулих десятиріч вони характеризувалися: «четверта влада», «ланцюговий пес демократії», «великий арбітр», «очі та вуха суспільства» тощо. Спроба проаналізувати вказані характеристики лише підкреслює їх справедливість: за умов демократії особливого значення набуває швидкість, ефективність та якість здійснень повноважень представниками державного апарату. Коли відсутній контроль над їх діяльністю, у цілому ряді випадків виникає небезпека зловживання владними повноваженнями. Тому у демократичному суспільстві мас-медіа є «ланцюговим псом», «великим арбітром», який виконує функцію нагляду за діяльністю органів державної влади, попереджує розгул корупції та виродження демократії. У сучасних умовах на вигляд ЗМІ впливають різні фактори. Важливо, хто є засновником, яке їх соціальне призначення і на яку аудиторію вони розраховані. Специфіка визначається професійною орієнтацією, віковими характеристиками, характером духовних запитів людей. Своєрідність їх положення в політичній системі суспільства зумовлено тим, що вони є органами державних установ, масових громадських організацій, політичних партій. Зі змістовної точки зору ЗМІ дуже специфічні. Вони інакше, ніж інші сфери політичної дії, реалізують своє призначення. У різних політичних системах владні структури завжди ретельно відбирали інформацію. Подача рішень органів політичної влади контролюється останньої прямими і непрямими методами, що допомагає зміцнювати легітимність. Тому, інформація «зверху», як правило, містить ряд спотворень. Це викликає необхідність урізноманітнити джерела і канали інформації. Існує і потік інформації «знизу», через неформальні канали, який несе дані про думку мас з тих чи інших питань. У ЗМІ інформація «зверху» і «знизу» існує цілісно. Нерідко політичні потреби виражаються у вигляді суспільного настрою або певних психологічних станів. Ця обставина враховується засобами масової інформації, вони посилюють громадську думку або, навпаки, послаблюють його [Глущенко с. 8]. ЗМІ – це велика суспільна сила і серйозне знаряддя влади. У суспільстві з ринковою економікою, свободою слова і плюралістичною демократією ЗМІ як потужне знаряддя влади повинні бути розосереджена серед різних політичних сил, повинна бути налагоджена система стримувань і противаг, що і в механізмі державної влади, з тим, щоб в кінцевому рахунку забезпечити контроль суспільства і над ЗМІ, і над тими політичними силами, в чиїх руках вони знаходяться. Варто зазначити, що друк, радіо і телебачення можуть виражати інтереси держави, партії, соціальної групи, політичного лідера, великих фінансових та економічних систем та всього суспільства. У суспільстві повинні існувати державні ЗМІ. Без цього держава не зможе навіть виконати свій конституційний обов’язок з опублікуванням тих же самих законодавчих актів. Усі гілки державної влади повинні мати рівні можливості доступу до засобів масової інформації, щоб не допускати посилення однієї з них. Але у демократичному суспільстві повинні бути і недержавні ЗМІ. Вони повинні в певному сенсі протистояти державній владі, виконувати функції її постійного критика та офіційного опонента. Громадськість має потребу в інформації про діяльність державних органів і посадових осіб. Інформованість дає їй можливість адекватно змінювати поведінку в різних політичних ситуаціях, приймати правильні політичні рішення. Однак незалежні від держави ЗМІ не повинні бути зосереджені в руках однієї політичної сили. Політичний плюралізм повинен поєднуватись з інформаційним плюралізмом. Для того, щоб ЗМІ функціонували задовільно, істотно важливо, щоб вони були і залишалися розділеними. Безсумнівно, що у суспільстві заснованому на приватній власності, існували і будуть існувати приватні ЗМІ. Не менш важливу роль, що виконують ЗМК як частина політичної системи суспільства є те, що вони виступають важливим джерелом національної та культурної соціалізації, а також інструментом виховання політичної культури. Відомо, що інститут мас-медіа повинен , перш за все, інформувати націю в цілому, а також забезпечувати населення розважальними програмами, які відрізняються високим естетичним та етичним смаком. Якщо абстрагувати від нормативної та змістовної специфіки мовлення, то загальною рисою діяльності загальнонаціональних каналів є їх орієнтація на підтримку, що називають національною ідентичністю. Важливо, що за допомогою матеріалів ЗМК у внутрішній світ людини вводяться цінності нації як соціальної спільноти з її уявленням про єдину територію, спільну історичну пам'ять, спільну культуру, єдині для всіх членів спільноти індивідуальні, політичні, соціальні права та обов’язки [ворона с. 112]. Роль ЗМК в демократичному суспільстві і взагалі в життєдіяльності людини є важливим. Німецький соціолог і політолог К. Дойч, розробляючи проблему ролі комунікації у становленні націй та народів, прийшов до висновку, що «...процеси комунікації є основою зв'язності суспільств, культур і навіть особистостей...» [ Дойч с. 45]. Вчений вважає, що будь-яка співпраця людських істот потребує комунікації і чим більш організоване суспільство - тим більша потреба в комунікації, а отже – в інформації. Таким чином, в ідеалі ЗМК повинні відігравати роль комунікативного засобу суспільства та бути зв'язуючою ланкою між громадянським суспільством та державою. Держава - це публічна влада, сфера загальних інтересів, громадянське-суспільство - це сфера індивідуальних свобод і приватних інтересів, а між ними - засоби масової інформації, роль яких у розбудові демократії є визначальною. За умови, що ЗМК виражають думку інститутів демократії, політичних партій, груп тиску і через вільну пресу підносять громадянське суспільство над державою - говоримо про розвинену демократичну державу. Якщо ж ЗМК сліпо виконують волю владних структур і підкорюють громадянське суспільство (справедливіше було б говорити про суспільство громадян) державі - то це тоталітарний режим. Отже, ЗМК є тією величиною, що може або заперечувати можливість становлення тоталітарного режиму, або сприяти його творенню. В демократичному суспільстві головне, щоб преса була вільною, тобто саме вона повинна забезпечувати прозорість державних, політичних, економічних та культурних інституцій для громадянського суспільства - в цьому і полягає унікальність та винятковість ролі засобів масової інформації у демократичній державі [Кін с. 9]. Крім того, вільна преса та демократичне суспільство взаємовпливають один на одного: свобода слова допомагає утвердженню відкритого демократичного суспільства, а останнє, у свою чергу, забезпечує подальший розвиток і гарантії свободи ЗМК. Основою будь-якого громадянського суспільства, навіть того, що ще тільки зароджується, повинна бути свобода та безпека кожної окремої особи. Акцентування уваги на свободі, як складовій громадянського суспільства, можна пояснити тим, що саме свобода була поштовхом до народження вільної думки, слова, а згодом і такого явища, як засоби масової інформації. В середньовічній свідомості - історичний етап становлення свободи совісті – «слово» трактується як певний «ключ» до «діла»; таким чином, хто володіє словом, той панує над дійсністю, панує над світом [Пасько с. 23 ]. Зрештою таке трактування у дійшло до наших часів у наступній загальновідомій формулі: «Хто володіє інформацією, той володіє світом». Отже, у політичній системі демократичного суспільства засоби масової комунікації відграють важливу роль. Політика як сфера суспільної діяльності найбільше потребує засобів масової комунікації для встановлення і підтримки постійних зв’язків між її суб’єктами. Політика є неможливою без опосередкованих форм спілкування і спеціальних засобів зв’язку між різними носіями влади, а також між державою та громадянами. Підсумовуючи, слід наголосити на тому, що наявність демократично організованих ЗМК, здатних об'єктивно висвітлювати політичні події, - одна із найважливіших гарантій стабільності демократичної держави. А також особливістю засобів масової комунікації є те, що вони виступають як частина політичної системи суспільства і як соціальний інститут.
|
