ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Будова та принцип роботи рідинних дифманометрів

Поплавковий дифманометр виконаний по принципу U-подібного із двох з’єднаних трубок, які являють собою сполучені посудини, заповнені рідиною. В якості робочої рідини частіше всього використовують ртуть. В плюсовій камері, до якої підводиться більше тиску, на поверхні плаває стальний поплавок, зв’язаний шарнірно-важільною передачею з показуючою будовою приладу. Посудина, до якої підводиться менший тиск, називається мінусовою. Одночасно з вимірюванням рівня ртуті переміщується поплавок. Його переміщення передається рухом важеля і осі показуючого або записуючого пристрою. Вісь виходить із камери через ущільнюючу муфту. Максимальний хід поплавка в плюсовій посудині невеликий і для всіх дифманометрів постійний (30,5мм). Об’єм ртуті, перетікаючий в мінусову посудину із плюсової, завжди залишається постійним, а так як максимальні різниці тиску (перепади) бувають різними, то мінусова посудина для кожного приладу підбирається у відповідності з розрахованим перепадом тиску. Чим більший максимальний перепад тиску, тим меншим повинен бути діаметр мінусової посудини і відповідно більшою довжина.

Кільцевий дифманометр, або «кільцеві ваги», має чутливий елемент у вигляді порожнього кільця з перегородкою. У нижній частині кільця, заповненого рідиною (вода, масло, ртуть), укріплений компенсаційний вантаж. При p1 = p2 рівень рідини в обох частинах кільця однаковий, а центр ваги вантажу знаходиться на вертикальній осі, що проходить через центр кільця. При p1> p2 рідина в лівій частині опуститься, а в правій підніметься. Зусилля, створюване дією різниці тисків на перегородку, викликає момент, який прагне повернути кільце за годинниковою стрілкою. Діапазон вимірювання перепадів тисків: для низького тиску (з водяним заповненням) до 1,6 кн / м² (160 кгс / м²) при тиску середовища до 150 кн / м² (15000 кгс / м2); для середнього (з ртутним заповненням) - до 33 кн / м² (250 мм рт. cт.) при тиску середовища 3,2 Мн / м² (32 кгс / см²). Основна приведена похибка ± 0,5-1,5%.

Дзвоновий дифманометр являє собою дзвін, занурений в рідину і переміщається під впливом різниці тисків всередині (більше) і зовні (менше) дзвона. Протидіюча вимірюваному тиску сила створюється навантаженням дзвона (гідростатичне урівноваження) або деформацією пружини, на якій підвішується дзвін (механічне урівноваження). Діапазон вимірювання перепаду тисків від 40 н / м² до 4 кн / м² (від 4 до 400 кгс / м²) при тиску середовища від 10кН / м² до 0,3 Мн / м² (від 1000 кгс / м² до 3 кгс / см²).

Електробезпека — це система організаційних, технічних заходів і

засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпеч­ного впливу електричного струму, електричної дуги, електромаг­нітного поля і статичної електрики.

Електротравматизм — це явище, що характеризується певною сукупністю електротравм.

Електротравма — це травма, викликана впливом електричного струму або електричної дуги.

Електротравматизм порівняно з іншими видами травматизму має деякі відмінні особливості. Електротравматизм складає близько 1 % від загальної кількості усіх нещасних випадків на виробництві. Але серед нещасних випадків зі смертельними наслідками елект-ротравми складають близько 40 %, посідаючи одне з перших місць, причому близько 90 % смертельних уражень електричним струмом трапляється в електроустановках з напругою 127-380 В.

Основними причинами нещасних випадків, пов'язаних з об­слуговуванням електричних мереж і електроустановок, вважають:

• допуск до роботи осіб, які не мають кваліфікаційної групи з
електробезпеки;

• допуск до роботи осіб, які не знають приміщень і зовнішніх
установок за ступенем небезпеки ураження електрострумом;

• роботу на електроустановках і електроінструментом без за­
землення, занулення, без перевірки опору ізоляції в мережах спо­
живачів електроструму;

• роботу без зняття напруги, без засобів колективного та ін­
дивідуального захисту;

• роботу без наряду-допуску;

• нерегулярне навчання та переатестацію персоналу, який
обслуговує електромережі та електроустановки;

• допуск до роботи осіб без медичного огляду;

• початок роботи без попередньої перевірки відсутності напруги,
розширення зони робочого місця.

До нещасних випадків призводить також застосування в особ­ливо небезпечних приміщеннях і приміщеннях підвищеної небез­пеки напруги понад 42 В.

Особливості електротравматизму:

• організм людини не наділений властивістю, за допомогою
якої можна було б визначити наявність електроструму;

• електротравма може виникнути без безпосереднього кон­
такту зі струмопровідниками, частинами устаткування (ураження
через електричну дугу, крокову напругу тощо);

• електричний струм, проходячи через тіло людини, діє не
тільки в місцях контактів і на шляху проходження через організм,
а й на центральну нервову систему, що спричинює ураження
внутрішніх органів (порушення нормальної діяльності серця, зу­
пинку дихання тощо).

Дія електричного струму на організм людини супроводжується зовнішнім ураженням тканин та органів у вигляді механічних ушкоджень, електричних знаків електрометалізації шкіри, опіків.

Електричний струм, проходячи через організм людини, спричинює термічну, електролітичну та біологічну дії.

Термічна дія струму виявляється в опіках окремих ділянок тіла, ураженні внаслідок високої температури кровоносних судин, нервових клітин, серця, мозку, що призводить до серйозних функціональних розладів.

Електролітична дія струму виявляється в розкладанні органічної рідини та крові, що призводить до значних порушень їх фізико-хімічного складу.

Біологічна дія струму виявляється у подразненні й збудженні живої тканини організму, що супроводжується мимовільним скороченням м'язів.

Тривалість проходження струму через організм впливає на кінцевий результат ураження: чим довше проходження струму, тим більша можливість тяжкого і смертельного наслідку.

Розрізняють два види ураження електричним струмом: елект­ричні травми та електричні удари.

Електричні травми — це ураження тканин і органів внаслідок проходження струму чи впливу променів електродуги на людину.

Серед електротравм умовно виділяють місцеві електротравми.

Місцева електротравма — це локальне ушкодження цілісності тканин тіла, кісток під впливом електроструму чи електродуги.

Характерними видами місцевих елект

• електричні опіки;

• електричні знаки;

• електрометалізація шкіри;

• електроофтальмія;

• механічні пошкодження.

Електричні опіки можуть бути поверхневими та внутрішніми.

Використана література

1. Атабеков В.Б.

Монтаж електричних мереж і силового електроустаткування: Підруч. (Пер., з рос Т.А.Сиротенко) – К: Вища шк.; 1995.-247с.: іл.

2. Винокурова Л.Е., Васильчук М.В., Гаман М.В.

Основи охорони праці: Підручн. для професійно техн.. навч. закладів. – 2-ге

3. Камінський М.Л., Камінський В.М.

Монтаж приборов и систем автоматизации: Учеб. для СПТУ – 6-е изд., перераб. и доп.- М.: Высш. шк., 1998.- 296 с.: ил.

4. Минаев П.А.

Монтаж систем контроля й автоматики: Учебник для техникумов. – Л.: Стройнздат, Ленингр. отд-ние, 1982. – 399 с., ил.

5. Принц М.В., Цимбалістий В. М.

Освітлюване і силове електроустаткування. Монтаж і обслуговування. – Львів: Оріана-Нова, 2005. – 296 с.

6. Принц М.В., Цимбалістий В.М.

Електричні мережі. Монтаж, обслуговування та ремонт. – Львів: Оріана-Нова, 2003. – 300 с.

7. Сиротенко В.К.

Технічне креслення – Львів Оріана-Нова 2000. – 497 с.

8. Шаповаленко О.Т., Бондар В.М.

Основи електричних вимірювань. Підручник для учнів професійно-технічних навчальних закладів. Київ «Либідь» 2002.

9. Щеглюк М.Р., Юсик Я.П.

Вимірювання і контроль у будівництві та виробництві будівельних матеріалів і конструкцій: Навч. посібник. – Львів: Видавництво Національного Університету «Львівська політехніка» , 2006. – 492 с.